52. Спостереження як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди.

Спостереження в соц.- метод збирання соц..інф-ції через цілеспрямоване, систематичне, безпосереднє сприйняття і пряму реєстрацію значущих фактів соц.дійсності.

Обєктами спост. соц. може бути поведінка окремих соц. груп, умови їх певної діяльності.

Спостереження можна класифікувати залежно від:

• місце спостерігача в процесі спостереж.(включене- передбачає входження в соц..середовище, адаптацію до нього дослідника; невключені- досл. не приймає участі)

• ступеня формалізації спостер.( стандартне і довільне)

• регулярності проведення (систематичне, епізодичне)

• місце проведення і способу організації( польове-відбув за природних умов, лабораторне – за строго визначених параметрів спостережуваної ситуації.)

• наявності контролю за провед.спостер.( контрольоване і неконтрол.)

• міри відкритості (відкрите, інкогніто)

Перевага: спостер.поляг.в тому, що його використ. не залежно від здатності та готовності людини вести відверту розмову з питань, що цікавлять дослідника.

Недолік: дослідника може помітити об’єкт його спостереж.

53.Сім'я як соціальний інститут. Функції, структура сім'ї.

Соціологія сім’ї — це галузь соціологічної науки, котра вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї як малої соціальної групи і як соціального інституту за конкретних культурних і соціально-економічних умов, її місце і посередницьку роль у суспіль­стві, взаємодію з іншими соціальними групами та інститутами, з окремими індивідами.

Сім’я— головний осередок суспільства. Вона відіграє надзвичайну роль у його життєдіяльності — через фізичну й соціокультурну зміну поколінь забезпечує мож­ливість існування суспільства. У сім’ї створюється найбільше суспільне багатство — людина. Тут вона народжується і формується як особистість.

Як соціальний інститут сімя вивчається з того боку, які функції вона виконує по відношенні до суспільства.Як мала група, сімя вивчається з аспектів її внутрішніх звязків, і тих функцій, які вона виконує у відношенні до індивіда,що входит до її складу.

Сім’я у якості соціального інституту непреречина на пасивність а здатна через сімейну демографічну структуру впливати на хід соціально-економічних змін. Проблема співвідношення сім´ї і суспільства досліджувалася вченими:

-репродуктивна поведінка сімї

-роль жінки вцілому

-розподіл влади і обовязків в сімї

-мотиви одружень і розлучень

Зміст діяльності сім’ї розкривається в її функціях. Під функціями сім’ї вчені розуміють спосіб прояву активності, життєдіяльності сім’ї та її членів, спрямованої на вдоволення базисних потреб суспільтва й індивідів.

Репродуктивна функція. Кожне суспільство зацікавлене у відтворенні населення. Для суспільства важливим є народження здорових дітей, здатних до соціалізації. Умовою існування суспільства є регулювання народжуваності, запобігання демографічним вибухам або спадам.

Функція соціалізації. Первинна соціалізація, формування найбільш стійких рис особистості, переконань та уявлень відбувається саме в колі сім'ї.

Економічна функція.Формування і розподіл сімейного бюджету, організація побуту. Норми сімейного життя передбачають підтримку кожного члена сім'ї в разі виникнення економічних проблем.

Статусна функція. Сім'я передає своїм дітям певні статуси, близькі до статусів батьків. Належність сімї до певної соціальної верстви дає дитині можливості та винагороди, притаманні цій верстві, і визначає її подальше життя.

Захисна функція. Сім'я здійснює психологічний, економічний і фізичний захист своїх членів.

Функція сексуального регулювання. Завдяки сім'ї суспільство впорядковує, регулює природні сексуальні потреби людини.

Функція емоційного задоволення. Кожна людина потребує кохання, тепла, турботи, повноцінного інтимного спілкування. Досвід свідчить, що найчастіше злочини й інші негативні вчинки здійснюють люди, яким в дитинстві бракувало турботи та ніжності батьків.

Під структурою сім’ї розуміють сукупність родинних, духовних, моральних, правових, владних та інших відносин між подружжям, батьками і дітьми, іншими членами сім’ї.

Характер цих відносин визначає тип сім’ї, її ієрархія. Жорстке підпорядкування дітей батькам, чоловіка - дружині чи навпаки характеризує авторитарну сімейну структуру. Розподіл ролей згідно з особистими якостями та здібностями подружжя, добровільний розподіл побутових обов’язків, однакові права й відповідальність щодо виховання дітей, спільне розв’язування сімейних проблем характеризує демократичну (рівноправну) сімейну структуру.