11. Соц. Статуси і ролі. Типи ролевих конфліктів.

Соціальний статус- це місце в соціальній структурі групи чи сус-ва. Він віддзеркалює той набір конкретних дій, що їх виконує людина в різних взаємодіях.

Кожна людина має багато статусів у зв'язку з тим, що вона бере участь у багатьох групах і організаціях (мати, дочка, лікар, кандидат наук, людина похилого віку, член профспілки та ін.).

Сукупність усіх статусів, які має людина, називається статусним набором. Серед усієї сукупності статусів людини є головний, котрий визнач. стиль і спосіб життя, соц оточення, модель поведінки.

Соц. статуси можна розділити на два основних типи: - приписані, вроджені; - набуті, досягнуті.

Приписані - це статуси, що їх надає людині група чи сус-во незалежно від її здібностей і зусиль ( стать, раса, національність, членство в королівській сім'ї тощо.)

Набуті - це такі статуси, яких особистість досягає завдяки власним здібностям і зусиллям.(дружина, професор, банкір, студент тощо.)

На відміну від приписаних статусів, набуті перебувають під контролем людини та набуває вона їх за власним бажанням.

Розрізняють також соціальний і особистий статуси.

Соціальна роль - це модель поведінки, очікувана від того, хто має зазначений соціальний статус. Роль - це дія в межах сукупності прав, привілеїв і обов'язків, які визначено статусом.

Виконання соціальної ролі має відповідати усталеним у суспільстві нормам та очікуванням. Загалом людина сама обирає свої ролі, але деякі вже задані їй від народження.Соціальним ролям людина навчається в процесі соціалізації.

Рольові конфлікти зводять до двох типів:

• міжособистісні, які виникають тоді, коли не збігаються очікування щодо змісту однієї і тієї ж соціальної ролі. Найчастіше це буває тоді, коли відсутні чітко окреслені правила якихось ролей.

• внутрішньоособистісні - коли людина виконує багато ролей і вимоги цих ролей зумовлені нормами соц.. груп, отож можуть не збігатися чи суперечити одна одній

12.О.Конт і проект нової науки - соціології.

Огюст Конт (1798-1857) вперше застосував поняття соціології. Використовував термін “соціальна фізика”, але потім, коли це ім*я почали застосовувати до демографії, видумав соціологію.

Відокремлення наук від метафізики та теології – головна ідея позитивізму Конта.

Термін “позитивний” Конт вживає у п*ятьох значеннях:

1)реальний – протилежність химерному;

2)корисний – протилежність непотрібу;

3)визначений – протилежність амбівалентному;

4)точний – протилежність неточному;

5)”+” в противагу “-“.

Позитивізм за Контом мусить відмовитися від питань, що не мають відповіді – про суть та сутність явищ, а особливо про причину. Наука пізнає не суть, а лише феномен. Суспільствознавство повинне вивчати ті явища, які можна спостерігати.

Орієнтація на природничі науки з їхнєю конкретністю об*єкта і точністю методів.

Предметсоціології– суспільство в своїх цілісності та взаємозв*язку, таке, яким воно сприймається почуттями та спостереженнями.

Методи соціології, за Контом –

по-перше, спостереження (основний метод: а)пряме; б)непряме (опосередковане),

по-друге, експеремент: а)безпочередній – спостереження за розвитком явищ під впливом спеціально створених для того умов; б)опосередкований – вивчення патологічних відхилень, дивіацій в суспільстві,

по-третє – порівняння, співставлення різних типів суспільства, різних соціальних класів, людства та тваринних спільнот з метою виявлення спільних законів, по-четверте – історичне порівняння різних послідовних станів.

О. Конт поділяв соціологію на дві частини:

соціальну статику, яка розглядає суспільство як єдине органічне ціле, вивчає умови його існування, закони функціонування,

соціальну динаміку, що вивчає процеси суспільних змін, закони розвитку соціальних систем.