76. Взаимосвязь с. С др науками

1. С философией. Это две самостоятельные науки с основополагающими принципами понимания мира. По философии – это единое мировоззрение с высокой степенью абстракционирования. Социология распадается на отдельные части, любое теоретическое положение подкрепляется фактическим материалом.

2. С историей. Социология изучает современное общество – in fuctum. История – все общество на протяжении всего существования, после того как совершился. (post fuctum). Там, где кончается история начинается социология.

3. Экономика, право, психология, педагогика, демография и т.д. Социология дает этим наукам научно-обоснованную тео рию о современном обществе и получает от них понятия, методы исследования и результаты, полученные ими.

77. Ймовірнісний підхід до побудови вибірки. Однощаблевий та багатощаблевий випадковий відбір.

Ймовірнісний підхід нерідко називають також випадковим чи стохастичним, оскільки він передбачає випадковий відбір одиниць спостереження із загального переліку одиниць генеральної сукупності. Основне правило при випадковому відборі - однакова ймовірність кожної одиниці генеральної сукупності потрапити до вибірки.

Перевага випадкової вибірки:

Елементи генеральної сукупності виявляються репрезентованими у вибірці з ймовірностями, які наближаються до їх розподілу у генеральній сукупності.

Процедури випадкового відбору досить відпрацьовані і, з технічної точки зору, не складні для соціологів.

Основні проблеми однощаблевого випадкового відбору обумовлені практичними перешкодами на шляху виконання теоретичних вимог.

Основна проблема полягає у складанні загального списку генеральної сукупності, головним чином, в одержанні необхідних відомостей для підготовки такого списку.

Друге коло проблем проведення випадкової вибірки пов'язане із досяжністю респондентів. Ці проблеми викликані протиріччям між вимогою опитувати саме тих людей, які потрапили до випадкового відбору, з одного боку, і практично неможливістю опитати певну частину одержаної вибіркової сукупності - з іншого.

Наструпна проблема однощаблевої випадкової вибірки визначається занадто розсіяним (у просторі) полем респондентів.

Таким чином, вимога однакової ймовірності кожної одиниці генеральної сукупності потрапити до вибірки є найбільшою перевагою ймовірнісного підходу з теоретичної точки зору і найбільшим його недоліком з практичної точки зору.

Розв'язання цього протиріччя можливе шляхом багатощаблевого випадкового відбору.

При багатощаблевому випадковому відборі генеральна сукупність у результаті попереднього аналізу об'єкта дослідження розбивається на підсукупності - одиниці відбору; з них на першій стадії у випадковому порядку відбирається частина підсукупностей, а з відібраних підсукупностей відбираються одиниці спостереження. При потребі кількість щаблів можна збільшити.

2 Особливості багатощабвідбору

1. Помилка репрезентативності на кожному щаблі зростає; але, головне, що ця помилка може бути врахована дослідником; невраховані помилки зводяться до мінімуму.

2. Багатощаблевий підхід вимагає попереднього аналізу та систематизації об'єкта дослідження. Під систематизацією розуміють групування одиниць відбору. Іншими словами, всі одиниці генеральної сукупності треба попередньо розбити на групи.