Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ ОХИРИТЕЛЬНЫЕ ЕП.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
21.04.2019
Размер:
208.42 Кб
Скачать

15Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин

Держава-особлива сторона і суб”єкт СТВ-може виступати в ролі роботодавця, законодавця, ініціатором соціального діалогу, арбітра, посередника, гаранта свобод і прав громадян суспільства. Будь-яка держава має здійснювати законодавчу функцію, формувати та вдосконалювати національне трудове законодавство з урахуванням рекомендацій МОП. Законодавча функція держави має передусім суттєве стабілізаційне значення для СТВ. Це стосується питань визначення суб”єктів і органів соціального партнерства, правил та механізмів взаємодії сторін у сфері праці. Суттєвою є роль держави як сторонни соціального партнерства Тристороннє співробітництво- форма досягнення балансу інтересів держави, роботодавців і найманих працівників. Державу варто й розглядати і як гаранта конституційних, законодавчих прав усіх сторін соціального парнерства, і як організатора, координатора, незалежного регулятора СТВ.

Ці функції реаізуються як через надання чинності законодавчим, нормативних актам, ухвалення державних програм ініціювання розвитку СТВ, участі у підготовці кадрів для соц сектору, координації наукових досліджень у цій сфері тощо. Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є глобалізація і роль кожної держави є дуже важливою при залученні в орбіту глобалізаційних процесів.

16. Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин

Власники засобів виробництва одночасно виступають у кількох ролях. Використовуючи найману працю, вони є роботодавцями. Власники засобів виробництва безпосередньо або через представницькі органи та осіб, що виражають їхні інтереси, виступають у ролі підприємця-юридної чи фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність. Особливе місце роботодавців у системі СТВ полягає в тому, що вони створюють робочі місця, визначають обсяги і структури попиту на робочу силу та залучають її до суспільного виробництва через механізм ринку праці, безпосередньо або через свої представницькі органи організовують виробництво, укладають з найманими працівники індивідуальні трудові договори(котракти), ведуть переговори з представницькими органами найманих працівників щодо укладення колективного договору та значною мірою впливають на його структуру і зміст, визначають виходячи зі своїх повноважень зміст СТВ і реалізують заходи щодо їх удосконалення. Позиції роботодавців у процесі формування умов купівлі-продажу робочої сили та у визначенні змісту СТВ є набагато сильнішими, аніж найманих працівників:1)вони володіють фінансовими і матеріальними ресурсами, мають змогу створювати робочі місця і визначити попит на робочу силу; 2)роботодавці та їхні об”єднання мають більш істотний вплив на органи законодавчої і виконавчої влади, визначення соц-економ політики, формування нац трудового законодавтса; 3)уряди країн у своїй діяльності відстоюють інтереси передусім роботодавців. Організації роботодавців та їх об”єднань створюються і діють з метою представництва та захисту законних інтересів роботодавців у економічній, соц-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соц партнерства.