Шпоры по истории:::
.pdf1.Предмет і завдання курсу «Історія українського суспільства». Його роль у підготовці фахівців економічного і юридичного профілю.
Предметом навчального курсу "Історія України" є наука про появу людей на території сучасної України, їх розселення і спосіб життя, про їх етногенез, про українців і їх відносини з іншими народами, про матеріальний і духовний їх розвиток, про боротьбу за свою незалежність.
Історія — це перш за все бачення, яке вимагає часової і просторової відстані при твердому об'єктивному аналізі. Тільки завершені історичні цикли (економічний, політичний, релігійний, культурний та інші), тобто цикли, відносно яких можна отримати всебічне уявлення, є предметом історії.
Вивчення гуманітарних наук складає важливу частину загальноосвітньої і світоглядної підготовки сучасних спеціалістів. До того ж воно сприяє розвиткові індивідуальності та виробленню нею творчого підходу до вирішення виробничих проблем. До найважливіших суспільних наук відноситься історія, зокрема історія України.
Історія - це наука про минуле людського суспільства та про його сучасність. Це також наука про закономірності розвитку суспільного життя в конкретних формах, в просторово-часових вимірах. Минуле є активним фактором змін, які відбуваються сьогодні. Змістом історії взагалі є історичний процес, який розкривається в подіях життя людини, дані про які збереглися в історичних пам'ятниках і джерелах. Події ці надзвичайно різноманітні. Вони стосуються розвитку господарства, внутрішньої і зовнішньої політики держави, міжнародних стосунків, діяльності історичних осіб..
Історія — наука багатогалузева. Вона складається з цілої низки самостійних галузей історичного знання, а саме: історії економічної, політичної, соціальної, суспільної, воєнної, історії держави і права тощо.
2. Методологічні засади, джерела вивчення курсу «Історія українського суспільства».
Правдиве пізнання минулого можливе лише зі справді наукових методологічних позицій.
Історична наука спирається на такі основні методологічні принципи:
1.Принцип об'єктивності. Він виходить передусім з цивілізаційного погляду на історію як об'єктивний процес. Зобов'язує історика і кожного, хто вивчає історію, знаходити історичну закономірність суспільного розвитку, його зумовленість насамперед матеріальними й духовними чинниками. Водночас цей принцип вимагає спиратися на факти у їхньому правдивому вигляді, без перекручувань, підгонок під наперед задані схеми.
2.Принцип історизму. Він передбачає, по-перше, розгляд кожного явища з точки зору того, як воно виникло, які основні етапи пройшло в своєму розвитку. По-друге, вимагає, щоб кожне явище розглядалося у зв'язку з іншими, визначалось його місце в системі суспільних відносин, щоб чітко простежувались взаємовплив, взаємозумовленість історичних явищ. По-третє, він передбачає розгляд кожного явища крізь призму конкретного досвіду історії за умови збереження причинних зв'язків між різними явищами і подіями. Історизм дає можливість увійти в історію, зрозуміти її, оцінити мотиви вчинків і самі вчинки історичних діячів, з'ясувати їхнє значення.
Ці принципи реалізуються через сукупність наукових дослідницьких методів — теоретично обґрунтованих способів пізнання. Історія України як галузь історичної науки використовує загальнонаукові методи, серед яких — історичний і логічний. Застосування першого дає змогу простежувати історичні явища на всіх етапах розвитку з урахуванням специфічності перебігу в конкретних умовах місця і часу. Логічний метод відкриває можливості для аналізу історичних подій, явищ на кінцевій стадії їх розвитку, коли всі їх основні властивості набули завершеного вигляду. Історичний і логічний методи пізнання взаємно переплітаються, доповнюють один одного.
При вивченні історії України також використовуються (особливо зарубіжними істориками) міжнаукові або міждисциплінарні методи: метод конкретних соціальних досліджень, математичні методи, методи математичної статистики та ін.
Джерела і література з історії України Джерелами історії України є матеріальні носії історичної
інформації, що безпосередньо відображають той чи інший бік діяльності людей.
Сукупність історичних джерел класифікують на п'ять основних типів:
1)речові джерела — пам'ятки матеріальної культури, тобто археологічні знахідки: засоби виробництва, предмети побуту, монети та архітектурні пам'ятки; 2)етнографічні джерела — пам'ятки, які містять дані про особливості буття, культури, звичаї певного народу; 3)лінгвістичні джерела — дані з історії розвитку мови;
4)усні джерела — народні пісні, історичні думи, перекази, легенди, народні прислів'я, приказки та ін.;
5)писемні джерела — літописи, документи тощо, які є основою історичних знань.
3. Історичні та етнокультурні витоки формування східнослов’янської спільноти на території України.
З кінця V — початку VIст. розпочинається стрімкий і масштабний процес розселення слов'янського етносу з території прабатьківщини. Здавало сь, непохитномонолітний до того слов'янський світ розколовся, і величезні маси людності зірвалися з насиджених місць і рушили землями Європи. Це було викликано насамперед інтенсифікацією розкладу родо - племінного ладу , спричиненого розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, швидким зростанням населення слов'янського світу (своєрідний «демографічний вибух»), визріванням і наростанням соціально-майнової нерівності в їхньому суспільстві.
То була доба виникнення квазідержавних суспільних об'єднань (союзів племен і далі племінних княжінь) і закладання підвалин державності у слов'янських народів. У процесі розселення складалась східнослов'янська, далі давньоруська, етнокультурна спільність. Вона посідала величезну територію Східної Європи, залишаючись об'єднаною відносно мови і культури спільністю.
Історики нових часів встановили, що названі Нестором племена насправді були племінними об'єднаннями, союзами, утворення яких належить до часу не пізніше VI ст. Та сам літописець навіть приблизно не датує їх і не називає жодних дат в їхній давній історії. Тим часом, визначення хронологічних меж періоду існування великих союзів племен (частина яких переросла в згадані Нестором племінні княжіння) дало б змогу чіткіше уявити передумови складання Давньоруської держави.
Еволюція східнослов'янської спільноти перебувала в обопільному зв'язку з формуванням державності. У створенні й розвитку етнокультурних об'єднань важливе, часом вирішальне значення мали давні держави, що об'єктивно прискорювали етногенетичні й культурні
процеси та явища. З іншого боку, складання таких об'єднань сприяло утворенню і розвиткові державності. Так сталося й у східнослов'янському суспільстві.
Давньоруська етнокультурна спільність склалася протягом VI—IXст. і розвивалася в наступні століття. Вона зберігала відносну єдність матеріальної й духовної культури, сталість самого способу життя і в часи існування централізованої держави (X — перше тридцятиріччя XIIст.), і в добу удільної роздробленості (40-ві рр. XII — 30-ті рр. XIII ст.). Навіть політичне відособлення земель і князівств у складі федеративної держави, якою зробилася Київська Русь з 40-х рр. XII ст., не призвело до обласної замкненості й дроблення цілісної давньоруської культури.
Носіями культурної спільності, хранителями народних засад і традицій в суспільстві були трудівники, ремісники й селяни, насамперед жителі великих і матих міст. Саме селяни великою мірою забезпечили єдність (хай і відносну) матеріальної та духовної культури на просторі Руської землі, від Суздаля до Берестя, від Галича до Тмуторокані. Бо вони були прив'язаними до землі, а ремісники постійно переїздили з одного князівства до іншого і спілкувались з колегами з інших міст. Галицькі кам'яних справ майстри працювали у Володимирі на Клязьмі, смоляни — в Чернігові, а новгородські будівничі творчо використовували досвід смоленських і полоцьких зодчих. Особливо значну роль у забезпеченні культурної єдності східного слов'янства відіграв Київ. Могутня, цілісна і масштабна культура стольного града держави постійно і сильно впливала на аналогічні явища і процеси всіх земель і князівств давньоруського часу.
Н е с л і д а б с о л ю т и з у в а т и к у л ь т у р н у є д н і с т ь східнослов'янської етнокультурної спільності, як це робилось у недавньому минулому, так само, як і не арго недооцінювати її. Здебільшого цілісна, вона зберегла місцеві особливості в мові, побуті, звичаях, господарстві, що не встигли згладитися за часи її існування (принаймні до кінця XIII ст.). Відчутне відособлення окремих територій у процесі суспільно-економічної еволюції суспільства стало основною причиною того, що локальні особливості (при збереженні досягнутої в перебігу етнокультурного розвитку спільності матеріальної й духовної культури) зміцніли і поступово, протягом кількох століть, надали специфічного культурного обрису групам земель, які поволі переростали в території української, російської та білоруської народностей.
4. Східнослов’янські племінні княжіння на території України в V – VIII ст. н.е. Започаткування державності.
Слов’яни – автохтонне індоєвропейське населення Центр Європи, що заселяли території від Балканського пів до Балтійського моря, від Ельби й до Тихого океану. Слов’яни жили племенами, що складалися з родів. На чолі роду стояли старійшини, а племінний союз очолював вождь, якому належала верховна влада. У V-VII ст. почин формуватися слов’янські племінні союзи (напр. антське об’єднання), що є передумовою виникнення держави.
Тож, протягом VII—VIII ст. слов'яни широко розселилися на території Східної Європи: від озера Ільмень на півночі майже до Чорного моря на півдні. Більшість східних словян проживали сааме на території України.
Історичним центром східного слов'янства здавна було Середнє Подніпров'я, де проживали поляни. Їхніми східними сусідами були сіверяни, далі знаходилися землі радимичів, в'ятичів. На захід од полян мешкали деревляни й дреговичі. Західні межі розселення східнослов'янських племен сягали Прикарпаття, де мешкали білі хорвати, і ріки Західний Буг, уздовж течії якої тягнулися землі волинян. Північну групу східнослов'янських племен становили кривичі, полочани й новгородські словени. Межі їхнього розселення охоплювали Верхнє Поволжя, простори Валдаю, побережжя Західної Двіни та басейну Ільменю й Чудського озера. У межиріччі Дністра й Дунаю, у південно-західному Причорномор'ї проживали тиверці, сусідами яких на схід від Дністра були уличі.
На території сучасної України протягом VII—IX ст. мешкали насамперед такі східнослов'янські племена, як поляни, деревляни, сіверяни, волиняни (давніші назви — дуліби, бужани), білі хорвати, уличі, тиверці. Ці племена являли собою союзи племен, які називали княжіннями. Верховним органом племінного самоуправління княжінь було віче. Подальший розвиток родоплемінної організації зумовив появу спершу виборної, а згодом спадкової князівської влади, що була вищим виконавчим органом племінного управління. Внаслідок постійної військової активності племені й зростання суспільно-політичного значення князівської влади навколо князя збиралася й гуртувалася дружина, основним заняттям якої була служба у війську. Дружина стала постійною організацією професійних воїнів, поступово перетворюючись у самостійну одиницю влади. Військові вожді-князі разом із дружиною мешкали в укріплених племінних центрах — т. зв. городищах. Племінні княжіння були своєрідними зародками держав, у них лише складався примітивний апарат влади, а спадкоємна знать, очолювана князем, ще не відокремилася в окрему соціальну групу.
Союзи східнослов'янських племен на території України вже у VII ст. являли собою одну культурну, мовну і політичну групу, яка за названими ознаками виразно відрізнялася від північних східнослов'янських племен. За наступних століть об'єднавчі тенденції між ними лише посилювалися, що сприяло виникненню в IX ст. ранньосередньовічної держави із центром у Києві, а також формуванню українського народу та його мови. Зародження державотворчих процесів упредківукраїнцівученіпов'язуютьізплемінним об'єднанням дулібів. Воно виникло в VII ст. з метою захисту від войовничих кочівників, адже й літописець згадував про дулібів у зв'язку з навалою аварів. Дулібський союз об'єднав усі східнослов'янські племена на території України. Центром його було Зимненське городище, що неподалік м. Володимира на Волині. Одначе рівня держави дулібське об'єднання не досягло й невдовзі після свого виникнення розпалося.
Відтоді центром державотворення на українських землях стала Середня Наддніпрянщина. Саме тут на межі трьох східнослов'янських союзів племен — деревлян, сіверян і полян не пізніше VI ст. виник Київ, якому судилося стати столицею першої східнослов'янської держави. Звичайно, за тих часів Київ іще не був містом у сучасному розумінні.
5. Утворення Київської Русі. Роль в цьому процесі варязького і слов’янського чинників. Норманська теорія і її сучасні оцінки.
Укінці IX ст. рівень державної організованості східних слов'ян все ще був низький, частина племен не входила в племінні об'єднання, або охоплювалась ними частково. Існували невеликі держави або напівдержавні племінні княжіння. Слов'янські племена, в яких відбувалось майнове розшарування, виділилась керівна верхівка, підійшли до такого рівня соціально-економічного розвитку, коли державність, що охоплювала б всі племена, стала історично необхідною. І тому зміна династій у 882році, злиття Новгородського і Київського князівств в єдине державне ціле сприяли об'єднанню з часом всіх східнослов'янських племен в єдину державу — могутню Давньоруську державу. Нормани — це загальна назва населення Скандинавії — шведів, норвежців, датчан (слов'янські літописці називають їх варягами). У VII—IX ст. вони почали широкі завойовницькі походи в Європу. Нормани відіграли певну роль в формуванні і становленні давньоруської держави. Норманська теорія — наукова теорія, за якою, нормани (від скандинавського терміну, що означає "північна людина"; у літописах -варяги) є засновниками східнослов'янської державності, в т.ч. й Київської Русі. Творцями Норманської теорії були німецькі історики. Підставою для висновку про скандинавське походження Русі (держави і назви)слугувало довільне тлумачення ученими-норманістами писемних джерел, насамперед "Повісті минулих літ", про закликання слов'янами на князювання трьох варязьких князів - Рюрика, Синеуса і Трувора. Опосередковано ця теорія доводила провідну роль скандинаво-германських народів у постанні руської державності.
Теорія історичного процесу утворення класів і держави у східних слов'ян суперечить норманській теорії. Її основні докази:
а)для цього існували всі необхідні економічні, передумови: достатньо високий розвиток продуктивних сил (археологами знайдені залізні знаряддя праці; доведене відділення ремесла від с/г та інше, що говорить про майнову диференціацію, від котрої один крок до утворення класів і держави); численні успішні військові - походи слов'ян п р и н о с и л и п р и б у т о к і п р и с к о р ю в а л и п р о ц е с
класоутворення; захоплення старійшинами общинних земель говорить про початок складання феодальних відношень і т.і.; б) археологічні розкопки вказують, що кількість поховань
воїнів-норманів мізерно мало в порівнянні зі знайденими похованнями руських воїнів; в) у літописах наступних сторін нормани не згадуються,
тому можна зробити висновок, що їх кількість була малою і вони швидко злилися з корінним нас еленням - ослов'янилися; г) порівняльний аналіз залишків озброєнь норманів і слов'ян
говорить про приблизно однаковий рівень розвитку продуктивних сил; д) у літописах прямо говориться; що ще до приходу варягів.
у Києві правив 1-й князь -слов'янин Кий (кін. поч. ' 7 ст.); франкські «Бертинські першоджерела вперше згадують про
державу східних слов'ян (поч. 9в.), коли в |
838 р. до |
в і з а н т і й с ь ко го і м п е р ато р а я в и л и с я - |
п о с л и, щ о |
підтверджували, що «їхній народ звуть Росс і спрямовані |
|
вони царем, називаним Хаканом, заради дружби». |
|
е) до приходу варягів на території Русі існували |
|
протодержавні утворення. |
|
Літопис оповідає, що варяги у 859році прийшли із-за моря, брали данину з племен чуді, словен, кривичів. У 862 році ці племена вигнали варягів «в море», але не змогли організувати свою владу і закликали інших варягів, щоб її організувати. Прибули три брати: Рюрик, Синеус і Трувор. Рюрик став князювати у Словенському князівстві (Новгороді), Синеус — у Білоозері, Трувор — в Ізборську. Після смерті братів Рюрик став єдиновладним князем, об'єднавши під своєю владою північні слов'янські племена словенів, кривичів та фінські — мері, весь, мурому. Літописи повідомляють, що перед своєю смертю Рюрик передав правління своєму родичу Олегу і доручив йому малолітнього сина Ігоря. Поряд з цим є відомості, що Ігор був сином Олега.
У 882році Олег з великим військом рушив на південь, завоював Смоленськ, Любеч та інші землі, нарешті, підступно вбивши Аскольда та Діра, захопив Київ. Однак, в Києві у 882 році стався спрямований проти князя християнина Аскольда державний переворот, в якому брали участь вірогідно язичники — бояри із великокнязівського оточення. В результаті до влади прийшла нова династія — Рюриковичів. Таким чином, важко говорити про норманське завоювання і створення руської держави. Олег із своєю д р у ж и н о ю с т а л и н а с л у ж б у с е р е д н ь о в і ч н і й ранньофеодальній слов'янській державі, яка на той час
пройшла уже довгий шлях розвитку. Не випадково варяги не змінюють і її назви.
Варяги приходили на Русь не лише як дружинники своїх вождів, але також як купці, поєднуючи військову службу з торгівлею. Вони були нечисельними вкрапленнями у величезний слов'янський світ, що мав досить високу
культуру. Тому процес їх асиміляції слов'янами здійснився дуже швидко, і варяги не зіграли, та й не могли зіграти вирішальної ролі у формуванні і розвиткові великої середньовічної слов'янської держави — Київської Русі.
6. Етапи розвитку Київської Русі, їх специфіка та особливості.
Історики часто ділять політичну історію Київської Русі на три періоди.
Перший період , коли відбувалося виникнення й формування давньоруської держави ІХ-Х ст. В цей час з”являються перші згадки у візантійських східних джерелах про нашу державу. В середині ІХ ст. Київська Русь виходить на арену світовох історії, стверджуючи себе. Піднеснення Русі пов”язане з ім”ям Аскольда. Аскольд проводив активну зовнішню політику. Київська Русь міцно утверджувалась на узбережжі Чорного моря (Руського моря). Політика була спрямована на захід, де знаходилися розвинуті країни. Аскольду належить перший літопис, який мав визначити місце Русі, як невід”ємну частину слов”ян.
З іменем Олега зв”язано відкиття Русі на цілий етап назад. Часи Олега, Ольги, Ігоря, Святослава були часами експансії, коли кордони Русі значно розширилися.
Тож цей період охоплює майже 100 років — з 882 р., коли на престол у Києві сів Олег, до смерті Святослава 972 р. У цей період було створене величезне господарське й політичне об'єднання, здатне й готове кинути виклик могутній Візантійській імперії.
Другий період охоплює князювання Володимира (Святославовича)Великого (980—1015рр.) та Ярослава Мудрого (1036—1054 рр.). За Володимира відбулося завершення об”єднання слав”янських земель. Володимир запровадив християнство як державну релігію(1088-1089 рр.).Це була доба зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного і культурного розквіту.
О с т а н н і й п е р і о д ( д р у г а п о л о в и н а Х І – Х І V ст.)характеризують постійні руйнівні чвари між князями, зростаюча загроза нападів кочових племен та економічний застій. Вже з другої половини ХІ століття відбувалися суперечки між князями , які завдавали спустошливості Київській Русі.
У 1097 році відбувся Люберецький з”їзд, що мав на меті покласти край міжусобній боротьбі. Але рішення з”їзду були порушені та не виконані.
З середини ХІІ ст. – роздроблення феодальної Русі. А це обумовило прискорення завоювання держави татаромонголами. При них Князівства були роздроблені і підкорялися Золотому Ярму. Винятком було ГалицькоВолинське князівство.
Як бачимо, другий період історії Київської держави був добою піднесення ЇЇ політичної й економічної могутності. На противагу територіальному зростанню попереднього періоду тут, як правило, переважає внутрішній розвиток.
7. Перші київські князі: Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав. Їх внутрішня і зовнішня політика.
Біля Києва з’явилися варязькі воїни Аскольд і Дір. За одними оповіданнями варяги захопили Київ і стали ним правити,за іншими-кияни самі запросили варязьких воїнів.Так чи інакше,Аскольд і Дір надали східним слов’янам війському підтримку,звільнили від данини кочовників і стали князювати в Києві. На думку історика М.Котляра,у середині ІХст.у Сх.Європі виникла перша слов’янська держава-Київське князівство.За часів Аскольда і Діра зросла могутність Київської держави,розширилися її ко рд о н и.К и ї в с т а в н е т і л ь к и ве л и к и м то р го в и м містом,осередком полянської землі,а й перетворився на
центр наддніпрянської держави |
,яка мала у своєму |
розпорядженні могутнє військо і кинула виклик самій |
|
Візантії. |
|
У 879роціРюрикпомер,спадкоємцевставйогосин |
|
Ігор,регентом якого був Олег.Він здійснив численні |
|
завойовницькі та торгові походи,і в |
882 році,як повідомляє |
«Повість минулих літ»,зібрав велике військо і вирушив на південь,до Києва.Підступно вбивши князя Аскольда,Олег захопив місто.Вбивство Київського князя мало надзвичайно важливі наслідки:по-перше,на Київському престолі опинилася інша династія;об’єднання Пн.та Пд. Русі стало основою виникнення загальноруської держави,Київ було проголошено столицею,а по-друге-держ переворот став початком антихристиянської,язичницької реакції. 883р.Олег здійснив похід на деревлян і,підкоривши їх,розширив пд.-зх. Кордон держави.Наступного року він вирушив на схід і приєднав сіверян , а згодом і радимичів . Князь будував нові міст а т а могутні ф о рт е ц і . З о в н . д і я л ь н і с т ь : О л е г , м а й с т е р в і й с ь ко в о ї справи,здійснив 2 вдалі походи проти Візантії.
Після смерті Олега 912р.,на чолі Давньоруської держави став син Рюрика-Ігор.Його князівство почалося із жорстокої боротьби проти автономістських настроїв підкорених народів.Але Ігор довів своє право на князювання:придушив виступи деревлян,наклав на них ще більшу данину,дав відсіч печенігам.941р. Ігор розпочав військовий похід проти Візантії,але похід виявився невдалим.Через 2 роки,зібравши велику дружину,Ігор знову вирушив на Візантію.Цього разу візантійці вирішили підписати з Києвом мирну угоду. 944р.Ігор здійснив похід на Закавказзя.Широкомасштабні воєнні потреби поглинали значну кількість ресурсів,що підштовхнуло князя збільшити данину.Одне з збирань у 945р. Призвело до повстання древлян,під час якого було вбито Ігоря.
Після цих подій на чолі Давньоруської держави стала дружина Ігоря-княгиня Ольга.Княгиня жорстоко помстилася деревлянам за вбивство чоловіка:вона знищила їх посольство,а місто Іскоростень-спалила.Для упорядкування своєї держави Ольга з дружиною об’їхала княжі володіння,після чого здійснила низку реформ:упорядкувала сплату данини.Вона облаштувала спеціальні пункти,куди в певний термін звозилася данина;на підвладних землях організувала владні структури з представників княжого оточення.Активною була діяльність Ольги на міжнародній арені.У 946 та 957р вона здійснила дипломатичні візити до Константинополя,під час яких було укладено союзницьку угоду та розглядалася проблема християнства.Але відносини склалися не так,як бажала княгиня.Невдача в релігійній сфері серйозно вплинула на авторитет княгині.Язичницька опозиція зробила переворот і поклала край правлінню княгині.
У 9 4 6р. В с я п о в н о т а в л а д и п е р е й ш л а д о Святослава.Сучасники називали цого «князем-воїном».За роки свого короткого правління,пройшовши походами зі Сходу на Захід,від Каспійського моря до Балкан.На початку князювання воєнна активність Святослава була зосереджена на Сході.Протягом 965-968 він розгромив Хозарський каганат.Візантійський імператор вирішив скористатися в і й с ь к о в о ю м о г у т н і с т ю К . Р у с і в б о р о т ь б і з Болгарією.Маючи 60 тис воїнів,Святослав завдав удару Болгарії.Такі успіхи налякали візантійців і вони підмовили печенігів напасти на Київ.Після тривалих військових дій з візантійцями,знесилені сторони 971 уклали перемир’я.Та
бажання помститися грец.імператора підштовхнуло найняти печенігів для вбивства князя.Київськй князь загинув у бою
972р.
8. Політичний устрій Київської Русі за князів Володимира і Ярослава.Роль князя,дружини.Боярська рада.
Князювання Володимира Великого (980—1015) стало початком нового етапу в історії Київської Русі, етапу піднесення та розквіту. Сівши на великокняжий стіл, новий правитель виявив себе як авторитетний політик, мужній воїн, далекоглядний реформатор, тонкий дипломат. Він ніби уособлював якісно новий рівень управління державою. Продовжуючи політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов'янських земель, Володимир військовими походами 981—993 pp. на ятвягів, в'ятичів та хорватів завершив тривалий процес формування території Київської держави. Наявність величезної підвладної території диктувала суттєву зміну зовнішньої політики(означало,що Володимиру слід захищати власну територію,а не захоплювати нові землі). Наприкінці X ст. Володимир розпочинає тривалу та запеклу боротьбу з печенізькими ханами, які загрожували Русі з півдня.(Саме тому 7 переможних війн Володимира з печенігами,про які п о в і д о м л я ю т ь « П о в і с т ь м и н ул и х л і т » т а і н ш і джерела,принесли Київському князеві військову славу)
Входження до Київської Русі за часів Володимира основних союзів давньоруських земель не означало ліквідації їхнього автономізму. Величезні простори держави, слабкість князівського адміністративного апарату робили владу племінних вождів та князів на місцях майже безмежною. Намагаючись зміцнити великокнязівську владу, Володимир провів адміністративну реформу, суть якої полягала в тому, що землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам. Військова реформа була спрямована як на посилення обороноздатності країни, так і на зміцнення особистої влади великого князя. Її суть полягала в ліквідації «племінних» військових об'єднань і злитті військової системи з системою феодального землеволодіння. Володимир активно роздавав «мужам лучшим»земельні володіння в прикордонних районах Русі, зобов'язуючи їх до військової служби. Ця реформа мала кілька важливих наслідків: вона дала змогу надійно укріпити південні рубежі від нападів кочівників; сформувати боєздатне, віддане князю військо; створити нову, або молодшу, знать-дружину, цілком залежну від великого князя, яка стала своєрідною противагою місцевому боярству. Незважаючи на те, що Володимир був сильним і войовничим правителем, у відносинах з сусідніми державами він спирався не лише на силу зброї, а й на активні дипломатичні контакти з багатьма державами, постійно застосовував традиційну для того часу практику династичних шлюбів.
Роки князювання Ярослава (1019—1054) — час найвищого розвитку і найбільшого піднесення Київської Русі. Всі свої зусилля великий князь спрямував на продовження справи Володимира — посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію.З правлінням Ярослава пов’язують розквіт культури,писемності й наукових знань.
У налагодженні зовн.зв’язків з різними країнами Ярослав віддавав перевагу дипломатичним методам.Щоправда,у 1030-1031р Київський князь здійснив низку походів для зміцнення кордонів своєї держави.За Я.Мудрого почалося велике будівництво в Києві.Було збудовано «Золоті ворота», «Софіївський собор»,Я.Мудрий заснував в Києві першу бібліотеку.На етапі становлення Давньоруської держави утворилася дружинна форма державності.Вона виконувала роль не тільки війська,а й радників.Центральною фігурою є князь,і на рішення князя впливає лише частина старших дружинників-бояри.У період феодальної роздрібленості відбувається ще одна зміна форми державного устроюфедеративна монархія(тобто долю вирішує не великий князь,а група найвпливовіших князів,що шукали компромісних рішень).Розвиток державності К.Р. у 2 напрямках:від системи управління,що випливала з військової організації,до цивільних форм правління. Основні елементи правління були:князь,боярська рада та віче(збори міського населення).Повною мірою на політичне рішення князя впливала боярська рада.Князь-був головним носієм держ влади,гарантом функціонування всіх органів управління,символом держ стабільності.Дружина-постійне військо,що виконувало роль апарату примусу.Боярська радапісля смерті князя,бояри ставали основним органом влади,саме вони обирали наступника.Мали право «вето».Але не був юридично оформлений і не став повноцінним інститутом з чітко визначеними цілями.
Боярська р́ада— в часи Київської держави — вища рада при князеві, що складалася з представників земського боярства княжої дружини (княжих мужів, думців), а згодом також духовенства (митрополита, єпископів). У компетенції Б.Р. був розгляд і обговорення питань законодавства, внутрішньої та зовнішньої політики, державного устрою, релігії. Рішення її мали дорадчий характер.
9. Економічне життя Київської Русі в ХІ – першій половині ХІІ ст.
Політична могутність і військова потуга Давньоруської держави трималися на міцному фундаменті: розвинутій і багатій економіці. Землеробство і скотарство не тільки були спроможні прогодувати населення країни, а й виробляли продукти харчування й сировину на експорт. Промисли забезпечували потреби держави, їх продукція користувалась постійним попитом у країнах Півдня і Заходу. Міста були з а с е л е н і п е р е в а ж н о р е м і с н и к а м и, в и р о б и я к и х користувалися попитом на Русі й за рубежем. Спустошливі вторгнення кочовиків причорноморських степів, виснажливі, майже безперервні громадянські війни між князями хоч і завдавали шкоди, але не могли підірвати економічного життя Русі. Надто розвиненими були продуктивні сили держави, а її люди відзначались
працьовитістю, витривалістю й були здатні до прогресивних змін у виробництві. Сільське господарство було провідним у давньоруській економіці і досягло високого рівня розвитку.
Землеробство. Основними зерновими культурами в Київській Русі були жито, просо, ячмінь, пшениця й овес. У Київській Русі був великий набір ручних землеробських знарядь — заступи, мотики, серпи, коси. Скотарство. У літописах та інших пам'ятках писемності постійно згадуються різні свійські тварини і продукція тваринництва. Великими стадами корів і кіз, табунами коней, отарами овець володіли князі й багаті бояри. Мисливство й рибальство. Полювання на лісових і степових тварин і птахів забезпечувало м'ясом, а продаж шкурок куниць, лисиць, бобрів, білок давав добрі доходи. Цінне хутро було однією з головних статей давньоруського експорту, розходячись у багато країн Європи і Сходу. Чималу роль серед промислів відігравали бортництво та бджільництво. Ремесло. Значного поширення й високого рівня розвитку досягло на Русі ремісниче виробництво. Основною його галуззю була металургія що поряд із землеробством заклала фундамент господарського прогресу Давньоруської держави. Давньоруські міста були культурними осередками. У них діяли школи й книгописні майстерні, існували бібліотеки, писалися ікони, виготовлялися твори прикладного мистецтва. У містах, насамперед Києві, Новгороді, Владимирі-на-Клязьмі, складалися літописи, створювалися пам'ятки агіографії та художньої літератури. Між різними землями Русі відбувався економічний обмін, що сприяло забезпеченню продуктами харчування, сировиною й ремісничими виробами тих районів, в яких вони не вироблялися. Міста і великі торгові села мали ринки. У значних міських центрах вони діяли постійно, а в Києві, Новгороді Великому, Чернігові, Галичі, Смоленську, Владимирі-на-Клязьмі та ін. збиралися мало не щодня. Першим з укр князів Володимир почав карбувати срідні й золоті монети на зразок візантійських. На монетах були зображені образи Христа й князя Володимира та його моногранний знак-тризуб.
10. Соціальна структура суспільства КР в ХІ -ХІІ ст.
У Xст.вземлеробськомусуспільствіКиївськоїРусі переважали вільні смерди і невелика група племінної знаті на чолі з князем у кожному племені. Але у зв'язку зі швидким зростанням Київської держави збільшується кількість різних соціальних груп, розширюється етнічний склад. Соціальна верхівка складалася з князівської дружини, так званих «княжих мужів». Дружинники служили князю добровільно, тобто мали право перейти до іншого. Поряд з ними існувало місцеве боярство. У XI ст. вони злилися і створили єдину соціальну групу, політично впливові роди якого спадково займали вищі чиновничі посади у державі і були опорою князя. Значна частина їх володіла великими землями, на яких працювали вільні, напіввільні смерди та раби. У кінці XI — на початку XIIст. завершується формування класу феодалів і утверджуються феодальні відносини. Однак верства бояр не була ізольованою кастою, її поповнювали смерди, які отримали цей привілей завдяки своїм заслугам, діти і онуки «поповичів».
За боярством йшла міська знать: багате купецтво, промисловці, які займалися торгівлею. Часто вони були у родинних стосунках з боярами, займали провідні позиції у житті міст і разом впливали на діяльність віче. До менш впливових і бідніших городян, яких ще називали «молодшими людьми», належали ремісники, дрібні торговці та ін. Останнє місце в соціальній ієрархії міста займала чернь — ті, хто не мав власності і наймався на «чорну роботу». Юридично вони були вільні, але фактично залежали від міської знаті.
Переважну більшість населення країни становили селяни. Вони мали власне господарство, поле, худобу, платили податки, відбували військову і шляхову повинності. Тобто були незалежними. У XI—XIIIст. ппоширюється боярське землеволодіння, і у зв'язку з цим зменшується кількість незалежних селян, що мають власність, і зростає група, що працює на боярській землі, залишаючись вільними.
У X—XII ст. на Русі існувала досить чисельна група напіввільних людей — закупів, які тимчасово втратили свободу, але могли її відновити. Ці люди брали наперед плату за свою працю або позику і потім відробляли. Кредитори (як правило, боярин, купець або лихвар)мали право його бити «про діло», накладати кару за пошкодження реманенту чи якісь збитки у господарстві. Закон захищав закупа, і він мав право звернутися до суду, якщо феодал його несправедливо покарав. Однак кредитор мав багато можливостей переслідувати цих людей.
На самому низу суспільної піраміди перебували раби, або холопи. Джерела холопства: народження від холопів, полон на війні, втеча закупа, продаж збанкрутілого купця та ін. Холоп міг стати вільним, якщо викупиться на волю або феодал звільнить його. Закон прирівнював його до худоби. Він не мав власності. З поширенням християнства становище холопів трохи покращилося. Церква закликала до пом'якшення у ставленні до рабів, радила відпускати їх на волю. Ці «відпущеники»отримали назву «ізгої», бо їм важко було пробитися навіть до такої соціальної групи, як смерди. Окрему соціальну групу становили служителі церкви. Виключно церкві підлягали парафіяльні священики, диякони зі своїми сім'ями, ченці та черниці. Церква намагалася внести у відносини між класами та соціальними групами примирення, пом'якшення стосунків, брала під свій захист найбільш знедолених, розбитих невдачами людей. Вона постійно отримувала підтримку і допомогу влади, мала «десятину», судове мито та ін. Князі, бояри, купці часто дарували їй великі багатства, в тому числі землі, села, н а в і т ь м і с т а. Ц е р к в а ш в и д к о з б а г а ч у в а л а с я, перетворювалася у великого землевласника, а тому підтримувала і виправдовувала соціальний устрій Київської держави.
Таким чином, Київська держава мала феодальний характер, однак її суспільно-політичний і соціально-економічний устрій мав низку своєрідних рис і особливостей та етапів розвитку.
11. Юридично-правові засади функціонування суспільства Київської Русі. «Руська правда». «Правда Ярославичів».
У Київський державі законодавство вперше з ʹявилося з Х ст. Особливе значення мають статути князів Володимира Великого та Ярослава, які внесли важливі нововведення у фінансове, сімейне та кримінальне право. За князювання Ярослава Мудрого був створений перший збірник законів “Руська правда”, який згодом доповнювався іншими князями; таким чином, всього склалися чотири редакції “Руської правди”.
Головним джерелом “Руської правди” було звичаєве право, що своїми початками сягало родоплемінних часів. Норми звичаєвого права в окремих випадках доповнювалися князівськими постановами, а також практикою судових вироків.
Первісний, найкоротший, текст “Руської правди” не дійшов до нашого часу, але вважають, він був складений десь у 30-х роках ХІ ст. Норми цієї найдавнішої “Правди” відображають суспільні відно сини ранньофеода льного періоду. Зберігається, хоч і зі значними обмеженнями, інститут помсти. Предметом правового захисту є переважно життя, тілесна недоторканість і честь дружинної знаті та її військового спорядження, челядь. Відсутні норми, спрямовані на захист феодального землеволодіння.
“Правду Ярославичів” складено у 50-60-х роках ХІ ст. синами Ярослава Мудрого. В ній вже чітко визначено феодальну сутність регульованих нею суспільних відносин. Майже всі норми спрямовані на захист князівського феодального маєтку, земельної власності князя тощо. Тут чітко виражено специфіку феодального права як правапривилею, тобто, неоднакового підходу до захисту інтересів різних соціальних груп. Панівні класи забезпечувалися правовою охороною значно краще, ніж інші верстви населення. Так, за вбивство селянина чи холопа сплачувався штраф у 5 гривень, а за князівського дружинника – 80.
Не можна обійти й той історичний факт, що на розвиток правової системи Київської держави значною мірою вплинуло запровадження християнства. Церква почала застосовувати різноманітні норми канонічного права, передусім візантійського, яке виникло на основі римського рабовласницького права, пристосованого до потреб феодального розвитку...
Мабуть, помилково було б бачити у юридичних пам ʹятках
тільки правові документи, що регулювали майнові відносини, карний кодекс. Вони також доносять до нас і певну картину політичного розкладу сил у Київській державі, певні норми ієрархії підпорядкування, матеріальні основи людських свобод у ранньофеодальному суспільстві.
12. Міжнародні зв’язки КР за князів Володимира і |
14. Релігійне життя КР. Історичне значення прийняття |
|
|
|
|
|
Ярослава |
християнства. Роль монастирів |
|
|
|
|
|
Початок нового етапу розквіту і піднесення пов*язаний з |
Запровадження християнства --це епохальний поворот в |
|
|
|
|
|
князюванням Володимира Великого. Він виявив себе як |
історії Давньоруської держави, який не тільки суттєво |
|
|
|
|
|
мужній воїн, авторитетний політик, тонкий дипломат. Він |
вплинув на всі сфери тогочасного суспільного життя, а й |
|
|
|
|
|
установив дружні стосунки з : Поляками Мадярами Чехами. |
надовго визначив характерні особливості вітчизняної моделі |
|
|
|
|
|
В основі його західної орієнтаціїпрагнення підпорядкувати |
історичного розвитку. |
|
|
|
|
|
собі головні торгові шляхи на захід, а також прокласти інші |
Прийшовши до влади, Володимир Великий спробував |
|
|
|
|
|
шляхи на Константинополь. |
провести релігійну реформу, суть якої полягала в |
|
|
|
|
|
ВнаслідокцихнадбаньволодінняВолодимирастали |
модернізації язичництва, запровадженні на Русі культу |
|
|
|
|
|
найбільшими в Європі, охоплюючи 800 тис. км. квадрат. Та |
єдиного бога - громовержця Перуна. Проте навіть |
|
|
|
|
|
найбільше до сягнення Володимиразапроваджня |
модернізована стара релігія не відповідала потребам часу: |
|
|
|
|
|
християнства на Русі. Та це пояснювалося насамперед |
вона гальмувала процес державотворення; не захищала |
|
|
|
|
|
політичними причинами: У 987 за допомогу Візінтії |
багатств і привілеїв феодальної верхівки, що набирала сили; |
|
|
|
|
|
Володимир вимагав видати за нього сестру імператора Анну. |
ускладнювала розвиток зв'язків з християнськими країнами. |
15. Суспільно-політичні рухи. Ідеологія правителів |
||||
Але шлюб із варваром не подобався Візантії, тому |
Тому запровадження нової державної монотеїстичної релігії |
|||||
Володимир повинен хреститися. |
стало життєвою необхідністю. Вибір було зупинено на |
Київської Русі. |
|
|
|
|
Ярослав Мудрий-син Володимира. Під час його правління |
християнстві візантійського зразка. Після офіційного |
Утвердження князівської влади в київській метрополії |
||||
КР пертвор-ся на могутню Європ. державу. Час його |
хрещення киян у 988р. християнство стає державною |
вимагало відповідного ідеологічного забезпечення. Дати |
||||
правління – час найвищого розквіту і розвитку КР. Всі свої |
релігією Київської Русі. |
його могла нова релігія, покликана замінити традицію |
||||
сили він спрямовував на посилення єдності, централізації |
Прийняття християнства значно вплинуло на подальший |
виборності князя, залежності його від волі віча та |
||||
держави, її європеїзацію. |
розвиток Київської Русі: |
забезпечити станові привілеї соціальним верствам, що |
||||
Зовнішньополіт. діяль-ть Яросл. спир-ся на слово |
1.Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й |
служили опорою монархії. Такою новою релігією стало |
||||
дипломата, а не на меч воїна. Важливе місце у міжнар |
формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у |
християнство. |
|
|
|
|
політиці відіграв. «сімейна дипломатія», тобто уклад-ня |
східних слов'ян. |
Олег був талановитим і рішучим правителем. Орієнтувався |
||||
вигідних союзів та угод шляхом династ. шлюбів: Сам він був |
2. Православ'я стало надійним ґрунтом для створення |
на розширення території та встановлення авторитету КР. |
||||
одружений з дочкою швед. короля Інгігердою, син Всеволод- |
могутньої, централізованої самодержавної країни. |
Ігор князював не так вдало, як його попередник Олег. з |
||||
з дочкою віз ант. імператора, Ізяслав-з сестрою поль. князя, |
3 . П р и й н я т тя х р и с т и я н с т ва с п р и я л о з р о с т а н н ю |
початку свого князювання він утверджував свою владу над |
||||
Святослав- з дочкою нім. цісаря. Три доньки заміж за європ. |
міжнародного авторитету держави. |
підлеглими племенами. Лише після відновлення влади у |
||||
королів: франц., норвезь., угорськ. |
4. Нова віра заклала якісно нові підвалини в культурній |
своїх землях Ігор зміг узятися за широкомасштабні далекі |
||||
«Сімейна дипломатія» Я. Мудрого дала змогу йому стати |
сфері, сприяла розвитку писемності, літератури, архітектури |
походи — торговельні чи теж грабіжницькі — на зразок тих, |
||||
впливовим європ. політиком, якого історики часто |
та мистецтва. |
що проводив Олег. |
|
|
|
|
називають «тестем європи» |
Водночас прийняття християнства візантійського зраз-ка |
Ідеологія Ольги була спрямована на встановлення |
||||
|
спричинило появу низки негативних явищ, тенденцій та |
податкової системи, У зовнішніх зносинах вона віддає |
||||
|
процесів: |
перевагу дипломатії перед війною. У |
957 р. Ольга їде до |
|||
13. Формування феодальних соціально-класових |
1.Православна церква не стала справжнім гарантом захисту |
Константинополя для переговорів із візантійським |
||||
р і з н и х с о ц і а л ь н и х ве р с т в , ва гом о ю п р от и ва го ю |
імператором. Хоч у літописах багато йдеться про те, як вона |
|||||
відносин, їх вплив на тенденції розвитку КР. |
самодержавній владі. |
перехитрила імператора, за іншими джерелами переговори |
||||
Виникнення і розвиток феодалізму виявляються насамперед |
2. Прилучення до багатств світової культури було об-межене |
виявилися не дуже вдалими. Але вже те, що наймогутніший |
||||
у формуванні та зростанні феодального землеволодіння. |
3. Цивілізуючий вплив Візантії на Русь був затухаючим |
правитель християнського світу взагалі погодився зустрітися |
||||
Феодальна земельна власність є економічною основою |
Отже, запровадження християнства на Русі, безумовно, було |
з Ольгою, свідчить про зростаюче значення Києва. |
||||
панування класу феодалів, про що свідчать писемні джерела |
явищем прогресивним. Воно сприяло формуванню та |
Святослав мав на меті зміцнення кордонів, захоплення |
||||
початку ЇХ ст. та археологічні пам'ятки. Феодальні |
зміцненню феодальних відносин, розвитку державності, |
нових територій. Він був насамперед князем-воїном. Після |
||||
відносини розвивалися у Київській Русі нерівномірно. Були |
зростанню міжнародного авторитету, розвитку культури. |
смерті Святослава Київська Русь уперше зазнала того, що |
||||
центри, де цей процес відбувався швидше (наприклад, |
Однак візантійська модель християнства згодом стала |
згодом розвинеться в хронічну виснажливу політичну |
||||
Київська, Галицька, Чернігівська землі), але були й такі, де |
підґрунтям не тільки позитивних, а й низки негативних |
недугу: чвари між членами династії Рюриковичів за |
||||
він тільки розпочинався (землі в'ятичів, дреговичів). |
зрушень, процесів і тенденцій. |
верховну владу в країні. |
|
|
|
|
Первісною формою реалізації феодальної земельної |
Велику роль у підвищенні культурного рівня населення |
Володимир Великий започаткував нову добу в історії |
||||
власності було полюддя, в якому у відкритій формі |
відіграли монастирі, де велося літописання, створювались |
К и ї в с ь ко ї Р у с і. В о л о д и м и р у п р о в а д и в д а л е ко |
||||
виступають відносини панування та перехід землі у |
бібліотеки, школи, малювання, ікони. В Київській Русі |
конструктивніший підхід до управління державою. На |
||||
феодальну власність. Полюддя — процедура об'їзду князями |
існувало до 30монастирів. Першим і найбільшим була |
відміну від попередників у центрі його уваги був |
||||
підвладних земель з метою збирання данини; пізніше — |
Києво-Печерська Лавра заснована у 1051 році. Назву |
насамперед добробут володінь, а не загарбання земель і збір |
||||
подать, яку їм сплачували. |
«Печерський»монастир отримав від печер, де мешкали його |
данини. Власне за його князювання Русь почала підноситися |
||||
У IXст. формується панівний клас феодалів, у який входили |
перші поселенці. Засновниками монастирі вважалися ченці |
як цілісне суспільство й держава. Найголовнішим |
||||
київські князі, місцеві князі, бояри. |
Антоній та Феодосій. Тут працювали Нестор-Літописець,, |
досягненням Володимира було, без сумніву, впровадження |
||||
Із введенням християнства на Русі великим феодалом стала |
чернець-живописець Алімпій, чернець-лікар Агапіт. |
на землях КР християнства. |
|
|
|
|
церква. Відбувався процес формування духовенства, |
|
Ярослав Мудрий. Тривале князювання Ярослава прийнято |
||||
верхівку якого становили митрополит, єпископи та ігумени |
|
вважати апогеєм могутності Київської Русі. Він розвинув і |
||||
монастирів. Духовенство ділилося на чорне (монашеське) й |
|
вдосконалив багато з того, що започаткував Володимир. Як і |
||||
біле (мирське). |
|
його батько, Ярослав продовжував розширювати кордони |
||||
Розвиток феодалізму призвів до того, що тільки феодали — |
|
своїх володінь: він відвоював на заході землі, захоплені |
||||
князі, бояри і церква — володіли правом власності на |
|
поляками в період внутрішньої смути, підкорив нові |
||||
землю. Феодали не платили данини. Вони, очевидно, мали й |
|
прибалтійські племена й нарешті розгромив печенігів. Але |
||||
інші привілеї, які не були зафіксовані у правових пам'ятках, |
|
досягненням, з яким чи не найтісніше пов'язується ім'я |
||||
але існували у реальному житті. Все це вирізняло феодалів |
|
Ярослава і за яке його прозвали Мудрим, стало зведення |
||||
серед решти населення. |
|
загальноприйнятих у ті часи законів у єдину |
«Руську |
|||
Отже, поряд із класовим поділом суспільства відбувався |
|
правду», яка стала правовим кодексом усієї країни |
||||
процес формування станового ладу, тобто юридичного |
|
16. |
Централізація Київської Русі за часи |
|||
оформлення замкнутих груп. |
|
|||||
Крім феодалів, існували вільні селяни-общинники, вільне |
|
|
Володимира Мономаха. |
|
||
міське населення, феодально залежне населення, раби. |
|
Володимир Мономах-син князя Всеволода Ярославича. За |
||||
|
|
часи його правління на Русі відновилася одноосібна |
||||
|
|
князівська влада. Мономах зробив 83 великі походи, 19 разів |
||||
|
|
уклад. угоди з половцями, полонив 300 половець. князів. |
||||
|
|
Мономах удосконалив управління державою, вніс зміни і |
||||
|
|
доповнення до «Правди Ярославичів» |
|
|
||
|
|
Він захищав права селян: |
|
|
|
|
|
|
- Бояри,що дали кому-небудь у борг, не мають права |
||||
|
|
перетворити боржника на раба |
|
|
||
|
|
- Лихварі не мають права брати великі відсотки за борги |
||||
|
|
- Податки городян повинні зменшитися |
|
|||
|
|
Мономах зосередив у своїх руках ¾ земель руських. Він |
||||
|
|
відстоював нордони від зазіхань. |
|
|
||
|
|
Ініціатор |
Любецького з'їзду |
1097 р. |
, де була проведена |
|
|
|
радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду |
||||
|
|
прямого родового успадкування замість складної системи |
||||
|
|
сеньйорату та зміни уділів) та |
Витечівського з'їзду 1100 р. |
|||
|
|
Відновив великокнязівську владу на більшій частині |
||||
|
|
давньоруських земель і тимчасово затримав процес |
||||
|
|
остаточного роздроблення Давньоруської держави. |
||||
|
|
Володимир Мономах — автор вміщеного в Лаврентіївському |
||||
|
|
л і то п и су « П о вч а н н я » с во ї м |
д і тя м |
— в и д ат н о го |
||
|
|
давньоруського літературного світського твору, в якому |
||||
|
|
засуджувалися князівські міжусобиці і закликалося до |
||||
|
|
об'єднання давньоруських земель. |
|
|
||
17. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
30ті рр. 12 ст. – Київ втрачає своє значення як центр русь. Земель => новий період в історії КРіснування самостійних удільних князівств=роздробленість політична або феодальна=перехід від ранньофеодальної держави до зрілого феодального сусп-ва.
У 12 ст. окремі самостійні княз-ва і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Ростово- Суздальське,Чернігово-Сіверське тощо.
На чолі кожної-князь із дружиною Причини:
1)Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення.
2)Зростання великого феодального землеволодіння.
3)Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.
4)Зміна торговельної кон'юнктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії в зовнішній торгівлі.
5) Посилення експансії степових кочівників (печенігів, половців та ін.).
Наслідки: плюси + Форм-ня великого землеволод-ня, прогрес у сільсь госп-ві
+Розбудова міст |
+ Повиш-ня чисель-ті насел-ня + Розв-к |
|
східнослов культ |
|
|
Мінуси: |
|
|
-Втрата держ єд-ті |
-Князівські міжусобиці -Ослаблення |
|
держави |
|
|
-Зниження оборонозда-ті держ |
-Посил-ня тиску з боку |
|
сусід держав |
|
|
18.Зародження передумов формування української народності.
Народність — це форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і формується на певній території при натурально-господарчій діяльності у процесі злиття, консолідації різних племен завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів. Віддавна живучи племенами, слов'яни час від часу об'єднувались у значно більші спілки - племінні об'єднання, або союзи племен. Проіснувавши трохи, такі союзи розпадалися, а замість них згодом утворювалися нові. Власне, великими об'єднаннями слов'янських племен були і венеди, і анти, і склавіни. Назви східнослов'янських племінних союзів, що дожили до часів утворення КР, зберіг літопис «Повість минулих літ». Так на території України, за літописом, мешкало сім племінних об'єднань: поляни, деревляни, волиняни хорвати, уличі, ти- в ер ці та сіверяни. Звертаємо вашу увагу, що поряд із назвою «волиняни» літописець вживає іще дві -дуліби та бужани. Більшість сучасних дослідників переконані, що всі три назви стосуються одного племінного союзу, при цьому «дуліби» - найдавніша назва, а дві наступні виникли згодом. Що ж до узвичаєних нині термінів «племінні об'єднання» або «союзи племен», то їх не вживав літописець, а послуговувався словом «княжіння» - тобто володіння князя.
Племінні княжіння були своєрідними зародками держав, у них лише складався примітивний апарат влади, а спадкоємна знать, очолювана князем, ще не виділилася в окрему соціальну групу, Сучасні дослідники підкреслюють, що союзи східнослов'янських племен на території України вже в 7 ст. являли собою одну етнокультурну, мовну і політичну групу, яка за названими ознаками виразно відрізнялася від північних східнослов'янських племен. За наступних століть об'єднувальні тенденції у цій групі лише посилювалися, що сприяло виникненню в 9 ст. держави з центром у Києві, а також формуванню українського народу та його мови.
19. Культура, освіта Київської Русі.
Високий злет культури Київської Русі був зумовлений суттєвими зрушеннями в різних сферах суспільного життя
—розвиткомфеодальнихвідносин;становленням давньоруської державності; відокремленням ремесла від сільського господарства; виникненням міст; пожвавленням торгівлі; активізацією та розширенням міжнародних контактів; запровадженням християнства та ін.
Феномен культури КР мав такі характерні риси та особл-ті:
1.Домінуючий вплив християнської релігії на розвиток матеріальної та духовної культури. Церква стала своєрідним центром, у якому органічно синтезувалися витвори майстрів різних культурних сфер — архітектури, живопису, музики, скульптури, літератури. Культура мала служити церкві, свідченням чого є абсолютне домінування в мистецтві біблійних сюжетів
2.Запозичення та творче переосмислення візантійських традицій, знань та канонів. Іконопис, наслідуючи візантійські зразки, відрізняється абстрактністю і с т ат и ч н і с т ю. В а р х і т е кту р і н а бу ва є п о ш и р е н н я візантійський стиль зодчества, запозичується техніка
цегляної та кам'яної кладки, переймається досвід створення фресок та мозаїк.
3.Існування на Русі дохристиянського культурного середовища — підґрунтя для створення місцевої самобутньої культури. Роль візантійського впливу на розвиток культури Русі була значною, але не вирішальною, оскільки все візантійське в процесі «ослов'янення» творчо переосмислювалося, якісно видозмінювалося під впливом місцевих традицій.
4.Форсоване піднесення культури, поява нових культурних явищ. Виникнення і становлення Давньоруської держави сприяло помітному культурному поступу східних слов'ян, збагаченню новими здобутками.
Існування власної писемності та освіти є основною ознакою цивілізованості народу. Про високий рівень розвитку освіти свідчить існуюча в той період диференціація навчальних закладів: палацова школа підвищеного типу (державний навчальний заклад, що утримувався за рахунок князя); школа «книжного вчення» (для підготовки священиків); світська (приватна)школа домашнього навчання (головним чином, для купецького та ремісничого міського населення). Накопиченню знань, обміну інформацією, розвитку шкільництва сприяло заснування при храмах, монастирях та князівських дворах бібліотек.
Отже, феномен культури Київської Русі сформувався на основі місцевих традицій під впливом умов соціальноісторичного буття й творчого переосмислення та засвоєння досягнень світової культури, що дало змогу розширити культурні обрії, змістовно збагатитися, але при цьому зберегти власну самобутність і не відірватися від живильних ко р е н і в р і д н о ї з е м л і. Х а р а кт е р н и м и р и с а м и т а особливостями розвитку культури Київської Русі були: домінуючий вплив християнської релігії; запозичення та творче переосмислення візантійських традицій, знань та канонів; існування на Русі дохристиянського культурного середовища — підґрунтя для створення місцевої культури; піднесення культури, поява нових культурних явищ.
20.Історичний вплив держави Київська Русь на формування європейської цивілізації.
КР є спільною для українців, білорусів, росіян. КР відігр. надзвич. важл. роль у між нар. житті і посід. важл. місце у системі тогочасного світу і активно впливав на хід розвитку світ. історії.
Вона відбивала наліти степових кочівників, які вторг-ся зі сходу в причорноморські степи і мали намір рухатися на захід. КР була своєрідним щитом для Європи.
У КР був ввисокий рівень екополітики, культури, на той час навіть вищий, ніж у Європейських странах. Культура КР позитивно вплив. на розв. культ. в Європі.
На приклад, дочка Яросл. Мудрого, коли вийшла за франц. короля, то навчила його письму, читанню, привила основи культури. Бо у той час француз. культ. була на дуже низькому рівні. Навіть король був неписемний і підпис-ся хрестиком.
21.І с то р и ч н і т а п ол і т и ч н і о б с т а в и н и утворення Галицько-Волинської держави. Князь Роман Мстиславич.
Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяла низка чинників:
1)вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників, крім того, князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів);
2)необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга;
3)енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199—1205) та Данила Романовича Галицького (1238— 1264);
4) існування на території князівства багатих родовищ солі, |
22. Внутрішня і зовнішня політика князя Данили |
23. Культура Галицько-Волинської держави |
|
|
24. Причини занепаду Галицько-Волинської держави. |
26. Польська експансія на українські землі. Унії. |
||||||||||||
що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації |
Галицького |
1) Усна |
народна |
творчість |
, |
освіта |
і |
писемність Роль. |
Галицько-Волинської держави в історії Європи ХІІ- |
Політичний, соціально-економічний та правовий статус |
||||||||
торгівлі. |
|
|
Водночас з політикою внутрішнього зміцнення князівства |
Найцікавішим в цьому плані є драматичне оповідання про |
першій половині ХІV століть |
|
українських земель у складі Речі Посполитої |
|
||||||||||
Державний розвиток Галицько-Волинського князівства |
Данило Галицький у зовнішньополітичній сфері намагається |
осліплення теребовлянського князя Василя Ростиславича |
(1323—1340) — поступовий занепад. Загибель Андрія та |
З припиненням княжої династії в Галицько-Волинській |
||||||||||||||
відбувався в кілька етапів. |
|
створити антиординську коаліцію. Князь не тільки |
брат ами Святополком і Давидом . Оригіна льною |
Лева II, які не мали дітей, увірвала пряму лінію династії |
державі Польща посилила свою експансію на українські |
|||||||||||||
—І етап (1199—1205) — утворення та становлення. |
примирюється, а й налагоджує союзницькі відносини зі |
високохудожньою писемною пам’яткою ХІІІ століття є |
|
Романовичів, що призвело до посилення політичного впливу |
землі. Перша спроба Польщі заволодіти Галичиною у 1340 |
|||||||||||||
Спираючись на середнє і дрібне боярство та міщан, |
своїми колишніми ворогами - Польщею, Угорщиною та |
Галицько-Волинський літопис, перша частина якого була |
|
галицького боярства, зростання чвар та міжусобиць у |
р. була невдалою — польський король Казимир |
III |
||||||||||||
волинський князь Роман у 1199 р. придушує опір великих |
Литвою. Шлюб дочки Данила та володимиро-суздальського |
складена в Галичі. Він охоплює події з 1201 по 1292 рік і має |
феодальній верхівці, втручання іноземних держав у |
(1333-1370 |
pp.) відступив від Львова, коли дізнався, що |
|||||||||||||
бояр і об'єднує Галичину й Волинь. Він веде активну |
князя Андрія Ярославича, молодшого брата Олександра |
світський характер. 2) |
Архітектура і містобудування. |
У |
внутрішні справи галицько-волинських земель. Майже два |
галицькі бояри покликали на допомогу татар. Приводом до |
||||||||||||
зовнішню політику. Переможні походи проти Литви та |
Невського, скріпив воєнний союз двох найвпливовіших |
рукописних згадках того часу яскраво змальовано, як були |
роки галицько-волинський трон залишався без правителя. |
активізації зусиль Польщі захопити Галичину стала смерть |
||||||||||||||
Польщі помітно підняли його авторитет та посилили вплив |
руських князів. Ці зовнішньополітичні кроки галицько- |
збудовані у той час і пишно прикрашені холмські церкви. |
Лише 1325 p., внаслідок компромісу між місцевим |
Дмитра Дедька у 1344 р. Казимир IIIдомігся нейтралітету |
||||||||||||||
на Русі. Вже 1202 р. Роман оволодіває Києвом і стає великим |
волинського князя не привели до утворення антиординської |
Справжнім меценатом в ділі будування й прикрашання |
|
боярством і правителями Польщі, Угорщини та Литви, |
Золотої Орди, уклав мир з хрестоносцями і у |
1349 р. |
||||||||||||
князем. Літописець називає його «самодержцем всея Русі». |
коаліції. По-перше, основні інтереси західних сусідів |
храмів став Володимир Василькович. З усієї будівничої |
|
главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя |
здійснив другу спробу захоплення українських земель. Свій |
|||||||||||||
Оволодівши значною частиною київської спадщини, |
Данила були зосереджені на Заході, а не на Сході. По-друге, |
діяльності Данила, Василька, Володимира та інших князів |
Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія І |
завойовницький похід польський король називав хрестовим |
||||||||||||||
Галицько-Волинське князівство на зламі XII—XIII ст. за |
у 1252р. Золота Орда завдала спустошливого превентивного |
збереглися до наших часів лише руїни, але й на основі цих |
Львовича. Юний князь, який прийняв православ´я та ім´я |
походом проти схизматиків-православних і литовців- |
||||||||||||||
розмірами своїх володінь не поступалося Священній |
удару по Володимиро-Суздальському князівству, внаслідок |
руїн та різних випадкових знахідок можна бачити, що |
|
Юрія II Болеслава, не став маріонеткою в руках бояр, а |
язичників. Внаслідок цієї експансії у 1366 р. під польською |
|||||||||||||
Римській імперії. Центром своєї держави Роман обрав не |
якого князь Андрій втратив свій стіл і втік до Швеції. |
мистецтво в Галицько-Волинській державі було розвинуто |
проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте |
владою опинилася уся Галичина і частина Волині, що |
||||||||||||||
орієнтований на Візантію Київ, а близький до кордонів |
Скориставшись скрутним становищем Данила Галицького, |
дуже високо. Можна бачити в ньому впливи візантійського, |
апогей свого розвитку Галицько-Волинська Держава вже |
збільшило територію польської держави у півтори рази. |
||||||||||||||
західних держав Галич. Потужна торговельна артерія Буг— |
Римський Папа Інокентій IV пообіцяв галицько-волинському |
романського й готичного стилів в архітектурі й орнаментиці. |
пройшла. Період правління Юрія IIстав поступовим |
Польська влада відразу взяла курс на перетворення |
||||||||||||||
Дністер витісняє занепадаючий шлях «із варягів — у греки». |
князю реальну допомогу в боротьбі з золотоординцями та |
На березі Дністра (зараз с.Шевченкове)до нашого часу |
|
занепадом Галицько-Волинського князівства: Посилився |
українських земель у звичайну провінцію з польським |
|||||||||||||
— IIетап |
(1205—1238) |
— тимчасовий розпад єдиної |
королівську корону за умови укладення унії руської |
збереглася церква Пантелеймона |
(близько |
1200 р.) |
ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею |
правом і адміністративною системою. Одночасно з цим |
||||||||||
держави. Зі смертю Романа розпочинається майже 30-річний |
православної церкви з католицькою під покровительством |
Найбільшим храмом стародавнього Галича був згаданий |
|
за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися |
Польський уряд силою насаджував католицизм та |
|||||||||||||
період боротьби за галицький стіл. Характер. риси |
Папи. Намагаючись використати всі сили для боротьби |
Успенський собор, виявлений українським археологом Я. |
іноземними купцями та ремісниками, національна знать |
перешкоджав розвитку православної релігії. По смерті |
||||||||||||||
державного життя у цей час: |
проти іга, Данило погоджується на ці умови. У 1253 р. в |
Пастернаком в 1936 - |
1938 роках. 3) |
Живопис, художні |
відійшла від адміністративної влади, місцеве населення |
Казимира |
III "Королівство Галицьке" стало васально |
|||||||||||
- прогресуюче свавілля бояр |
місті Дорогочині відбувається його коронація. У цьому ж |
ремесла. В Галицько-Волинському літописі серед багатьох |
наверталося до католицизму. |
|
залежним від Угорщини. Після смерті Людовіка у 1387 р. |
|||||||||||||
-безперервне втручання у внутрішні справи західнорусь. |
році Папа Римський оголошує Хрестовий похід проти татар, |
цікавих історичних подій та імен згадуються три тодішні |
Масове невдоволення народу політикою Юрія |
II дало |
Польща знов хотіла захопити Галичину. Сприяло |
|||||||||||||
земель сусідніх держав - Угорщини та Польщі |
до участі в якому закликав Польщу, Чехію, Померанію та |
галицькі діячі культури - "премудрий художник" Тимофій, |
підставу боярам не тільки для антикнязівської агітації, а й |
загарбанню те, що королевою Польщі було обрано молодшу |
||||||||||||||
- зростаюча монгольська загроза |
Сербію. Проте через низку причин (більшість названих |
"хитрець" Авдій і "словутний співець" Митуса. |
|
|
для активних насильницьких дій. Внаслідок боярської змови |
дочку Людовіка Ядвігу. Чоловіком Ядвіги і королем Польщі |
||||||||||||
- енергійна боротьба за відновлення державної єдності |
країн були втягнуті в боротьбу за австрійську спадщину, їх |
Про першого з них літописець повідомляє: "А був у Галичі |
у квітні 1340 р. Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї |
став, за умовою Кревської унії (1385 p.), литовський князь |
||||||||||||||
Данила Галицького, яка успішно закінчилася 1238 р. |
роздирали внутрішньополітичні негаразди, не могли вони |
Тимофій, премудрий книжник родом із Києва". В Галичі |
|
події зберегти єдність колись могутнього Галицько- |
Ягайло. Підписуючи унію, Ягайло зобов'язувався "навік |
|||||||||||||
—IIIетап |
(1238—1264) |
— об'єднання та піднесення, |
забезпечити й кількісної переваги над військовими |
Тимофій наблизився до княжого двору. Він засуджував |
|
Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого |
приєднати всі свої землі, литовські і руські, до "Корони |
|||||||||||
активна боротьба із золотоординським ігом. |
формуваннями монголів)плани ще одного хрестового |
міжусобиці галицьких бояр, підтримував престиж |
|
часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися |
Польської". Пропольська політика великого князя |
|||||||||||||
Відновивши єдність, Галицько-Волинське князівство |
походу так і залишилися нездійсненими. Не відчувши |
великокнязівської влади і тісно співпрацював з Данилом |
|
під владою чужоземців: Галичина — під Польщею, Волинь |
литовського спричинила появу опозиції, яку очолив його |
|||||||||||||
набирає сили та відвойовує втрачені позиції. Данило |
реальної допомоги з боку папської курії, Данило розриває |
Галицьким та його союзником . є гіпотеза, що "премудрий |
— під Литвою, Буковина |
— у складі Молдавського |
двоюрідний брат Вітовт. |
|
|
|||||||||||
розгромив тевтонських лицарів Добжинського ордену під |
угоду з Ватиканом і вступає у відкриту збройну боротьбу із |
книжник" Тимофій міг бути автором |
"Слова о полку |
|
князівства. |
|
|
У результаті тривалої боротьби Вітовт визнав верховну |
||||||||||
Дорогочином. Одержавши 1245 р. у битві під галицьким |
Золотою Ордою. |
Ігоревім". Другим відомим діячем культури часів Данила |
Формуючи централізовану державу, Роман Мстиславич |
владу Ягайла і передав йому західну частину Поділля з |
||||||||||||||
містом Ярославом перемогу над військами Ростислава, |
Наприкінці 1254 р. Данило Галицький перейшов у наступ |
галицького був скульптор Авдій. Літописець називає його |
рішуче виступив проти опозиційного йому галицького |
Кам'янцем, а той віддав її краківському воєводі Спитку. |
||||||||||||||
Данило знову відновлює єдність Галицько-Волинського |
проти військ Куремси, який намагався окупувати галицьке |
"хитрець" - тобто |
"умілець" - так тоді називали |
|
боярства. Здійснивши успішні походи проти Литви, Польщі, |
Отже, в основі польської експансії на українські землі у |
||||||||||||
князівства. Водночас з політикою внутрішнього зміцнення |
Пониззя. Внаслідок вдалих та рішучих дій князю вдалося |
восококваліфікованого майстра. Творчість Авдія можна |
|
Угорщини, половців, Роман Мстиславич підніс міжнародний |
XIV-XV ст. був курс на ліквідацію місцевих традицій |
|
||||||||||||
князівства Данило Галицький у зовнішньополітичній сфері |
відвоювати в кочівників землі вздовж Південного Бугу, |
умовно поділити на галицький і холмський періоди. В Холмі |
авторитет держави. |
|
|
національного державного життя, покатоличення і |
||||||||||||
намагається створити антиординську коаліцію. Князь не |
Случі та Тетерева. До його планів входило визволення |
він прикрасив, зокрема, своїми мистецькими роьотами |
|
Сини Юрія І Андрій і Лев II (1308 чи 1315 - |
1323)були |
полонізація краю. Така політика викликала різні загострення |
||||||||||||
тільки примирюється, а й налагоджує союзницькі відносини |
Києва, але саме в цей час литовський князь Міндовг |
церкву Іоанна. Третім діячем культури Галицької Русі |
|
останніми з роду Романовичів галицько-волинськими |
релігійних, соціальних та етнічних відносин на українських |
|||||||||||||
зі своїми колишніми ворогами — Польщею, Угорщиною та |
розриває укладений 1254 р. військовий союз, який було |
середини ХІІІ століття був "словутний співець" Митуса, що |
князями і правили разом. Вони уклали мирні угоди з |
землях. |
|
|
|
|||||||||||
Литвою. |
|
|
скріплено зарученами сина Данила - Шварно та дочки |
жив спочатку в галичі,а потім в Перемишлі. Постать Митуси |
хрестоносцями, Литвою, Польщею. Загинули у бою з |
27. Укр. землі в складі Речі Посполитої. |
|
|
||||||||||
—IVетап (1264—1323) — стабільність та піднесення. Після |
Міндовга. Це різко змінює ситуацію - протягом 12551256 |
здавна цікавила дослідників. М. Максимович вважав, що він |
татарами. |
|
|
|
|
|||||||||||
смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою |
рр. безперервно триває протистояння з Литвою. |
був знаменитим церковним співаком. |
|
|
|
|
Галицькі бояри запросили на княжий стіл племінника |
Захопивши у XIV-XVст. Галичину, Західну Волинь і |
||||||||||
єдність. Його землі поділено між трьома нащадками князя |
Змінивши слабкого Куремсу на досвідченого Бурундая, |
В ІХ-ХІV століттях на території Галицької землі високого |
Андрія та Лева Болеслава, який після переходу з католицької |
Поділля, Польща прагнула оволодіти й українськими |
||||||||||||||
— Левом, Мстиславом і Шварно. Але за їх правління |
якого літописець називає «безбожним, лихим, окаянним», |
розвитку досягли ковальська, ювелірна і гончарна галузі |
|
віри у православ'я отримав ім'я Юрій II Тройденович. Він |
землями, які входили до складу Великого князівства |
|||||||||||||
територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою |
Орда розпочинає 1258 р. новий масований наступ. Не маючи |
ремесла. |
|
|
|
|
|
|
урегулював стосунки з Золотою Ордою і Великим |
Литовського. Але, окрім бажання Польщі, визрівали ще й |
||||||||
за всю свою історію. Спостерігалося піднесення. |
сил для протидії, Данило Галицький під тиском вимог |
|
|
|
|
|
|
|
князівством Литовським, здійснивши у 1337 р. спільний з |
об'єктивні умови для унії між Польським королівством і |
||||||||
—V етап (1323—1340) — поступовий занепад |
Бурундая був змушений віддати наказ про знищення |
|
|
|
|
|
|
|
татарами похід на Люблін. Це в свою чергу викликало відсіч |
Литвою. |
|
|
|
|||||
Період правління Юрія IIстав поступовим занепадом |
укріплень Володимира, Луцька, Львова, Кременця, Дани- |
|
|
|
|
|
|
|
Польщі та Угорщини. Юрій ІІ змушений був підписати |
Депутати Великого князівства Литовського підписали акт |
||||||||
Галицько-Волинського князівства. Після його смерті |
лова та інших міст. Збереглися лише оборонні споруди |
|
|
|
|
|
|
|
Вишеградську угоду про те, що по його смерті трон |
про державну унію і склали присягу на вірність їй. Це |
||||||||
п р о т я го м ко р о т ко го ч а с у д е р ж а в а з а н е п а л а т а |
неприступного Холму. Саме в цьому місті після серйозної |
|
|
|
|
|
|
|
переходить польському королеві Казимиру ІІІ. Після цього |
означало створення держави Річ Посполита |
(дослівно з |
|||||||
розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: |
хвороби 1264 р. помирає князь Данило. |
|
|
|
|
|
|
|
галицькі бояри, не гаючи часу, отруїли останнього галицько- |
польської мови - спільна справа). |
|
|
||||||
Галичина — під Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина |
|
|
|
|
|
|
|
|
волинського князя. |
|
|
Люблінська унія 1569 р. відіграла, безумовно, велику |
||||||
— у складі Молдавського князівства. |
|
|
|
|
|
|
|
|
У подальшому галицькі бояри стримували натиск Польщі та |
історичну роль у долі України. При цьому вона мала досить |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Литви, намагаючись вибороти незалежність Галицько- |
суперечливі наслідки. Передусім вона сприяла посиленню |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Волинської держави. В |
1349 р. Галичину захоплює |
польської соціальної, національної, релігійної, культурної |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
польський король Казимир ІІІ, а перед тим Литва приєднує |
експансії. Але вона ж возз'єднала українські землі, |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
до себе Волинь. Галицько-волинська держава припиняє своє |
забезпечила зростання культурно-освітнього руху. |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
існування |
|
|
Після 1569 р. більшість українських земель було зайнято |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
найбільшими польськими магнатськими родинами, які стали |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
там необмеженими власниками. Посилюється кріпацтво. |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Литовський статут 1588 р., який діяв у Речі Посполитій |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
разом із польським феодальним правом, остаточно |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
закріпачував селян, які прожили на землі феодала 10 років. |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розвиваються міста -і державні, і ті, які перебували у |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
приватному володінні. Мешканці міст боролися за введення |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
М а гд е б у р з ь ко г о п р а в а - в и б о р н о г о м і с ц е в о г о |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
самоврядування, - з тим щоби вийти з-під влади феодала. |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тоді ці міста ставали опертям королівської влади у боротьбі |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
проти свавілля магнатів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
У 1590 р. львівський єпископ Г. Балабан виступив за |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
підписання унії. Його підтримали єпископи холмський, |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
пінський та луцький. Вони подають заяву королеві |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сигізмунду III, і той у 1592 р. відповідає згодою. У 1595 р. у |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кракові папський нунцій схвалює умови унії, і 25 грудня |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
того ж року в присутності папи римського Климента |
VIII |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вона була проголошена. Юридичне оформлення унії мало |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
відбутися у 1596р. в Бересті. Але собор одразу ж розколовся |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
на дві частини - уніатську та православну. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Уніатська частина затвердила греко-католицьку церкву, |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
підпорядковану папі римському. Визнавалися основні |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
догмати католицької церкви, але мова богослужіння |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
залишалася церковнослов'янською, а обряди православними. |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Уніатське духовенство урівнювалося з католицьким. Але |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
православний собор, що проходив водночас, не визнав |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
правомірність рішення уніатів. Замість консолідації |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
українське суспільство ще більше розкололося. |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отож Бере стейська унія не сприяла об ' єднанню |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
православних і католиків, але в історії України ці дві церкви |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
міцно пов'язані між собою. |
|
|
|
28 Господарське |
життя |
|
на українських |
землях під |
|
29 Соціально - |
класова |
ст руктура |
українського |
право карати на смерть своїх кріпаків; селян-утікачів |
31 Виникнення козацтва та утворення Запорозької Січі. |
32 Організація реєстрового |
козацтва. |
Його роль у |
||||||
владою |
Польщі. |
Особливості суспільного та |
|
суспільства у складі Речі Посполитої. Процес |
розшукували протягом 20 років. |
Життя та побут запорозьких козаків. |
суспільно-політичному житті українського народу. |
|||||||||||||
економічного життя українських міст. Магдебурзьке |
|
закріпачення селянства. Литовські статути. |
|
У 1529 з*явилося перше видання Литовського статуту. Крім |
Характерною рисою заселення території України у XVст. |
Надзвичайно докучала Запорізька Січ Польській державі. |
||||||||||||||
право. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В соціальній сфері українських земель активно формувалися |
підтвердження шляхетських прав він включав елементи |
було те, що основна маса людності мешкала на здавна |
Адже масові втечі селян позбавляли феодалів робочих рук, а |
|||||||
Після 1569 р. більшість українських земель було зайнято |
|
станова організація суспільства на підставі юридично |
звичаевого права. Впроваджувалися нові юридичні права та |
обжитих землях — Київщині, Галичині, Волині, Поліссі та |
козацькі походи на Крим і Стамбул ускладнювали стосунки |
|||||||||||||||
найбільшими польськими магнатськими родинами, які стали |
визнаних прав, привілеїв та обов'язків. |
|
|
поняття, що пеоходили з Німеччини. У 1566і 1588 вийшло 2 |
Поділлі. А південні землі — Середня Наддніпрянщина, |
Польщі з Туреччиною. Тому, проводячи політику «поділяй і |
||||||||||||||
там необмеженими власниками. Посилюється кріпацтво. |
|
На вершині соціальної ієрархії перебував військово- |
інші видання Литовського статуту , зумовлені необхідністю |
Запоріжжя — мали значні природні багатства, але були |
володарюй», польський уряд брав до себе на службу |
|||||||||||||||
Литовський статут 1588 р., який діяв у Речі Посполитій |
|
службовий стан (шляхта), до якого належали представники з |
привести його у відповідність зі змінами , породженими |
незаселені. Саме тут і постає нове соціальне явище — |
заможну частину козаків, забезпечивши їм привілеї. І вже |
|||||||||||||||
разом із польським феодальним правом, остаточно |
|
різних соціальних груп, що несли військову службу в князя і |
Люблінською унією. |
козацтво. |
|
їхніми руками він придушував свавілля запорожців, |
||||||||||||||
закріпачував селян, які прожили на землі феодала 10 років. |
|
могли утримувати себе під час походів. Формування шляхти |
Крім узаконення важливих соц. -екон. змін на Україні 15-16 |
Серед причин, які зумовили появу козацтва, можна |
спрямовуючи їх на основне завдання — охороняти південні |
|||||||||||||||
Визнавалися необмежена панщина і заборона переходу |
|
тривало від XIV до XVI ст. |
|
|
|
ст, він також створив основу для правової системи. |
виділити: соціальні (посилення феодальної експлуатації, |
кордони держави. У 1572 р. за наказом польського короля |
||||||||||||
селян в інше місце без дозволу поміщика. |
|
|
|
|
Наступною ланкою шляхетської ієрархії були пани. До цієї |
|
юридичне оформлення кріпосної залежності); економічні |
Сигізмунда ІІ Августа формується загін із |
300козаків, які |
|||||||||||
Основою економіки українських земель й надалі залишалося |
категорії шляхти належали члени великокнязівської ради |
30 Берестейська (1596 р.) унія та її вплив на подальший |
(нестача орної землі, необхідність колонізації вільних |
вносилися у спеціальний список |
— реєстр. Реєстровим |
|||||||||||||||
сільське господарство, яке мало натуральний характер, тобто |
(пани радні) та найзаможніші феодали, які у воєнні походи |
розвиток українського суспільства. Утворення братств. |
земель Дикого поля); політичні |
(прагнення польської |
козакам була встановлена виплата з польської казни, вони не |
|||||||||||||||
забезпечувало потреби передусім власника маєтку. Але |
|
виїжджали не в складі повітової шляхти, а окремо зі своїми |
їх роль і місце у збереженні національного етносу. |
адміністрації залучити козацтво на службу для охорони |
підпорядковувалися місцевій владі, а лише призначеному |
|||||||||||||||
п о с ту п о в о з ' я вл я ют ь с я ф і л ь ва р к и |
— ф е од а л ь н і |
|
загонами під власними корогвами (пани-хоруговні). Князі та |
Після 1569 р. посилився процес покатоличення українського |
південних кордонів від татарської загрози); національні |
урядом «старшому»; козацька старшина отримала знаки |
||||||||||||||
господарства, які базувались, як і раніше, на примусовій |
|
п а н и у т во р ю ва л и п о р і в н я н о н еч и с л е н н у е л і т н у , |
населення. Кризовий стан православної церкви створював |
(спротив політиці колонізації та покатоличення українського |
влади — клейноди (булаву, бунчук, корогву, печатку). |
|||||||||||||||
праці селян, але вже значною мірою пов'язувалися з ринком. |
|
аристократичну групу, яка була основою для формування |
умови для поширення ідеї церковної унії в українському |
населення); стратегічні (загроза з боку Кримського ханства). |
Центром реєстрового козацтва стало м. Трахтемирів. |
|||||||||||||||
Окрім землеробства і тваринництва, у фільварках |
|
верхівки державного апарату і підлягала тільки суду |
суспільстві й породжував її активних прихильників. Перед |
Уперше козаки згадуються в історичних хроніках наприкінці |
Запорізька Січ також формально підпорядковувалася |
|||||||||||||||
розвиваються різні ремесла |
— млинарське, риболовне, |
|
Великого князя. |
|
|
|
|
православ'ям України постала проблема вибору: або |
XV ст. Вже тоді вони допомагали полякам боротися з |
реєстровому козацтву, але Речі Посполитій так і не вдалося |
||||||||||
бджільницьке. Все це забезпечувало господарям фільварків |
|
Найнижчий щабель займала дрібна шляхта (зем'яни). Свій |
зберегти церкву, жертвуючи національною самобутністю, |
татарами. |
|
взяти її під свій контроль. У 1578 р. реєстр становив 500 |
||||||||||||||
значний прибуток. |
|
|
|
|
|
|
родовід ця верства, що налічувала тисячі родин, вела від |
або, реформуючи церкву, врятувати цю самобутність. |
Основними джерелами формування нової соціальної |
козаків, а у 1590 — вже тисячу. Але наприкінці XVI — на |
||||||||||
Для міст |
14-15 ст. також були порою добробуту. |
|
колишніх вихідців із селян чи міщан, які за свою військову |
На захист православ'я виступили братства — міщанські |
верстви в Україні були селянство, яке, тікаючи у степ, |
початку XVII ст. реєстрове козацтво разом з запорожцями |
||||||||||||||
Розвиваються міста — і державні, і ті, які перебували у |
|
(боярську) службу одержали статус шляхти та земельні |
організації, створювані при парафіяльних церквах. |
протестувало проти закріпачення та посилення феодальної |
все частіше виступало не тільки проти турецько-татарських |
|||||||||||||||
приватному володінні. На початку 15ст. найбільшим містом |
|
володіння. Верхівка зем'ян (бояр) володіла вотчинами, мала |
Найбільш впливовим було львівське Успенське братство, яке |
експлуатації, та міщанство, котре йшло на південь спочатку |
агресорів, а й проти польсько-шляхетського феодального |
|||||||||||||||
на Україні було м. ЛЬВІВ.(10 ТИС.) ЩОДО ЕСНІЧНОГО СКЛАДУ |
права приватної власності на землю, а решта володіла |
мало функції контролю над духовенством. Спираючись на |
з метою сезонного промислу, полювання, рибальства, а |
гніту, підтримуючи селянство. |
|
|
||||||||||||||
НАСЕЛЕННЯ. БІЛЬШІСТЬ НАСЕЛЕННЯ СКЛАДАЛИ ЕММІГРАНТИ |
- |
удільними землями. Отже, зем'яни за походженням та |
підтримку константинопольського патріарха, братство |
потім об'єднувалося й будувало на Дикому полі невеличкі |
Навіть будучи перехідною формою від професійної общини |
|||||||||||||||
НІМЦІ, ВІРМЕНИ ,ГРЕКИ ,ПОЛЯКИ .ТАК ЯК ВЕЛАСЯ ПОЛІТИКА |
|
способом життя були найближчими до суспільних низів і |
активно втручалось у внутрішньоцерковні справи, що не |
захисні містечка — прообрази Січі. Головними справами |
до повноцінної держави, Запорізька Січ, проте, відіграла |
|||||||||||||||
ПОЛОНІЗАЦІЇ БУЛО ВВЕДЕНО РЯД ОБМЕЖЕНЬ ДЛЯ МІЩАН |
- |
с т а н о в и л и п р о м і ж н у л а н к у м і ж с е л я н с т в о м і |
могло не викликати спротив вищого духовенства. За |
козаків були організація походів проти татар і заготівля |
найвизначнішу роль у процесі українського державного |
|||||||||||||||
УКРАЇНЦІВ:ЇХ БУЛО ВИТІСНЕНО ІЗ УСТАНОВ І СУДІВ |
, ТАКОЖ |
|
аристократичною верхівкою військово-служилої верстви. |
структурою братство нагадувало міські ремісничі цехи-мали |
дичини та риби. |
|
будівництва, її існування ознаменувало собою наступний |
|||||||||||||
ОБМЕЖИЛИ ЧИСЛО УКР, ЩО МАЛИ ПРАВО ЖИТИ У МІСТІ. |
|
Важлива роль та особливе місце в українському суспільстві |
власний статус, вибірність старшини, прийняття присяги. |
У 1556 р. на о. Мала Хортиця черкаський староста Д. |
після Галицько-волинського князівства етап поступового |
|||||||||||||||
Мешканці міст боролися за введення Магдебурзького права |
|
належали духовенству, яке становило окрему суспільну |
Все це проходило паралельно активізації діяльності |
Вишневецький заснував фортецю, яка започаткувала |
формування української етнічної держави. |
|
||||||||||||||
— виборного місцевого самоврядування, |
— з тим щоби |
|
верству населення. |
«Церковні люди» не підлягали |
єзуїтських організацій у Речі Посполитій. Розгортається |
Запорізьку Січ. Козацтво поділялося на полки чисельністю |
|
|
|
|||||||||||
вийти з-під влади феодала. Воно закріплювало права |
|
світському суду, в разі потреби їх судив суд єпископа. У |
релігійна полеміка, де талановиті проповідники, такі як П. |
500— 1000 осіб. Полки складалися з сотень. А декілька |
|
|
|
|||||||||||||
міських станів |
— купців, міщан, ремісників. Було |
|
польсько-литовську добу духовний стан був численний, до |
Скарга («Про єдність церкви Божої», 1577р.), працюють на |
сотень у свою чергу складали курінь. Усе козацьке військо |
|
|
|
||||||||||||
юридичним виявом успіхів міського населення у боротьбі |
|
нього належала майже десята частина населення. У цілому |
ідею унії. |
очолював гетьман (з часів Б. Хмельницького), а запорожців |
|
|
|
|||||||||||||
проти феодалів. Встановлювало порядок виборів і функції |
|
духовенство поділялося на дві категорії: біле (парафіяльні |
У 1590 р. львівський єпископ Г. Балабан виступив за |
— кошовий отаман. У військовому плані Січ складалася з 38 |
|
|
|
|||||||||||||
органів міського самоуправління, суду, купецьких об'єднань, |
священики, які не давали обітниці безшлюбності)і чорне |
підписання унії. Його підтримали єпископи холмський, |
куренів, а територіальне — з 8— |
10 паланок. Вступ і вихід з |
|
|
|
|||||||||||||
цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, |
|
(ченці, здебільшого високі духовні ієрархи). |
|
пінський та луцький. Вони подають заяву королеві |
Січі були добровільними. Прибульцеві міняли ім'я, аби |
|
|
|
||||||||||||
визначало покарання за різні види злочинів тощо. Воно |
|
Третім станом, що в XIV—XV ст. виділився в окрему |
Сигізмунду III, і той у 1592 р. відповідає згодою. У 1595 р. у |
приховати минуле втікача. На Січі поряд із повноправними |
|
|
|
|||||||||||||
узаконювало нерівність у правах, зважаючи на стать, |
|
верству населення, стали міщани. Ця верства не була |
Кракові папський нунцій схвалює умови унії, і 25грудня |
козаками були й новаки — джури, молодики. Загалом |
|
|
|
|||||||||||||
походження, віросповідання. Магдебурзьке право прийшло |
|
однорідною. На вершині міської піраміди перебував |
того ж року в присутності папи римського Климента VIII |
Військо Запорізьке можна поділити на січових козаків — |
|
|
|
|||||||||||||
на Руську землю разом з німецькими колоністами і вже |
|
патриціат. Цей аристократичний прошарок сформувався з |
вона була проголошена. Юридичне оформлення унії мало |
нежонатих, загартованих у боях, і волосних — сімейних |
|
|
|
|||||||||||||
князь Данило Романович та його наступники забезпечували |
|
найбагатших та найвпливовіших купців та промисловців. |
відбутися у 1596р. в Бересті. Але собор одразу ж розколовся |
козаків, які більший час жили за межами Січі. |
|
|
|
|||||||||||||
їм привілей користуватися власним правом і мати власні |
|
Середньою ланкою міщанства було бюргерство — цехові |
на дві частини — уніатську та православну. Уніатська |
Життя запорізького козацтва будувалося на демократичних |
|
|
|
|||||||||||||
судово-адміністративні інституції. Першими містами, що |
|
майстри та торгівці середньої заможності. Основу |
ч а с т и н а з а т в е р д и л а г р е ко-к а т о л и ц ь к у ц е р к в у, |
засадах. Утім це суспільство не можна назвати цілком |
|
|
|
|||||||||||||
одержали магдебурзьке право, були Володимир-Волинський |
|
соціальної піраміди міста становило міське поспольство, або |
підпорядковану папі римському. Визнавалися основні |
демократичним, оскільки соціальне розшарування серед |
|
|
|
|||||||||||||
(1324), Сянік |
(1339), Львів |
(1356), Кам'янець-Подільський |
|
плебс (ремісники, дрібні торгівці та селяни). |
|
догмати католицької церкви, але мова богослужіння |
козаків визначало й їхню політичну нерівність.Функції |
|
|
|
||||||||||
(1374), Стрий |
(1431), Луцьк |
(1432 - перше, |
1497 - друге), |
|
Найнижчим прошарком соціальної піраміди було селянство, |
з а л и ш а л а с я ц е р к о в н о с л о в ' я н с ь к о ю , а о б р я д и |
законодавчого органу виконувала загальна козацька рада. |
|
|
|
||||||||||
Мукачево (1445), Рівне (1492), Київ (1494). На Лівобережній |
яке, так само як шляхта і міщанство, було неоднорідним. |
православними. Уніатське духовенство урівнювалося з |
Владу виконавчу репрезентували кошовий отаман і |
|
|
|
||||||||||||||
Україні першим магдебурзьке право отримало місто |
|
Залежно від форм феодальної експлуатації, характеру |
католицьким: не сплачувало податків, отримувало місця у |
старшина. Характерною рисою формування Коша була |
|
|
|
|||||||||||||
Переяслав-Хмельницький в |
1585 році, а потім |
-Лубни в |
|
повинностей його поділяють на три групи: |
|
|
сеймі. Уніатська шляхта могла претендувати на державні |
виборність. Загальна козацька рада, збираючись двічі на рік |
|
|
|
|||||||||
1591 році. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1. Чиншові селяни, або данники, які сплачували феодалам |
посади. Таким чином, ватиканська ідея унії, яку й було |
(1 січня і 1 жовтня), обирала старшину, затверджувала плани |
|
|
|
|||||
Після 1654року магдебурзьке право залишилося лише у |
|
натуральну й грошову ренту (чинш). Данники |
— це |
реалізовано, означала приєднання української національної |
походів, вирішувала питання стосунків з зарубіжними |
|
|
|
||||||||||||
деяких, т. зв. привілейованих містах. Фактично застосування |
особисто вільні та економічно незалежні селяни - |
церкви до католицької. Але православний собор, що |
країнами, розподілу землі тощо. Поступово формується |
|
|
|
||||||||||||||
права припинилося після запровадження |
1781 року |
|
общинники. У ході формування фільваркової системи |
проходив водночас, не визнав правомірність рішення уніатів. |
козацька адміністрація — військовий суддя, військовий |
|
|
|
||||||||||||
«Установлення про губернії» і створення нової судової |
|
сільського господарства ця категорія селянства поступово |
Замість консолідації українське суспільство ще більше |
отаман, хорунжий, гармаш, полковник, писар, осавула та ін. |
|
|
|
|||||||||||||
системи. Указом 1831 року Микола І скасував магдебурзьке |
|
зникає. |
|
|
|
|
розкололося. |
Контроль за їхньою діяльністю здійснювала козацька рада. |
|
|
|
|||||||||
право по всій Україні, крім Києва, де воно збереглося до |
|
2. Тяглі селяни, які вели господарство на земельних |
Після Берестейського собору починається наступ на |
Своєрідною у Запорізькій Січі була правова система. Вона |
|
|
|
|||||||||||||
1835 р. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ділянках, що належали феодалам. Основними формами |
інтереси православ'я. Церковні землі передавались уніатам, |
я вл я л а с о б о ю су ку п н і с т ь п р а во в и х з в и ч а ї в , я к і |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
експлуатації цієї категорії селянства були відробіткова рента |
православні фактично втратили вищу церковну ієрархію. Не |
сформувались у сфері козацьких суспільних стосунків. |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(панщина), державні податки |
(серебщина), державні |
набагато кращим було становище й греко-католицької |
Козацьке право фіксувало стан стосунків, які вже склалися, |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
повинності (будування мостів, прокладання доріг, ремонт |
церкви. Католицька верхівка розглядала її радше не як |
затверджувало військово-адміністративну організацію, |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
замків тощо). |
|
|
|
|
самостійну церковну організацію, а як засіб посилення |
порядок землекористування, кваліфікувало види злочинів, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Службові селяни |
— ремісники, рибалки, конюхи, |
в л а с н о го в п л и ву. О п и н и в ш и с ь з р а д н и к а м и д л я |
покарань і т.ін. |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
бортники, які обслуговували двір феодала. Вони |
православних, уніати не стали й повноцінними, з погляду |
Існування Запорізької Січі було вельми значним фактором у |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
об'єднувалися в сотні, керовані сотниками і, крім виконання |
Риму, католиками. |
міжнародних стосунках. Кіш Війська Запорізького вів |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
основної спеціальної служби, залучалися до відбування |
Отож Бере стейська унія не сприяла об ' єднанню |
переговори і укладав угоди з Польщею, Росією, Кримським |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
панщини та сплачували данину. |
|
|
|
православних і католиків, але в історії України ці дві церкви |
ханством, Швецією, підтримував своєю військовою потугою |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Упроцесізростанняфеодальногоземлеволодіння, |
міцно пов'язані між собою. |
окремі держави і коаліції. |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
утвердження фільваркової системи господарювання |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
відбувалося зближення між різними категоріями селянства, |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
айого феодальназалежністьпоступовоперерослата |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
юридично оформилася в залежність кріпосну. Суть |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
кріпацтва полягала в прикріпленні селян до землі, |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
запровадженні обов'язкових селянських робіт на пана |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(панщини), остаточному обмеженні громадянських прав і |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
свобод селянства. Його юридичне оформлення вступило в |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
завершальний етап у XVI ст. Характерно, що в українських |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
землях у складі Польщі цей процес відбувався трохи |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
швидше, зокрема польські сейми 1505 і 1520 pp. заборонили |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
селянам покидати свій наділ без згоди пана та узаконили |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
дводенну панщину. Литовські статути |
(1529, |
1566) |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
обмежили право власності селян на землю. |
«Устава на |
|
|
|
|
|
|
|||
волоки» (1557) встановила дводенну панщину в Литві, значно обмежила права селян щодо зміни місця проживання, тобто юридично закріпляла належність селян феодалові. Останню крапку в законодавчому оформленні кріпосного права було поставлено «артикулами»польського короля Генріха Валуа (1573) та третім Литовським статутом (1588). Відповідно до цих документів тривалість панщини визначалася волею пана; селяни позбавлялися прав розпоряджатися своїм майном, заповідати або ж відчужувати його без дозволу феодала; шляхтич отримав
33 Визрівання |
кризових відносин |
між |
українським |
34. Повстання 1591-1596 рр. під проводом К. Косинського |
35. Національно-визвольні повстання українського |
36. Розвиток культури, освіти, книгодрукування в |
37. Причини, характер, рушійні сили, періодизація |
||||||||||
суспільством |
та польською адміністрацією наприкінці |
та С. Наливайка. |
народу 20-30 рр. XVII ст. |
Україні в ХVI – першій половині XVII ст. |
Української національної революції. |
|
|
|
|||||||||
XVI - початку XVII с. |
|
|
|
|
|
Причини повстань: постійні обмеження реєстру обурювали |
Восени 1625року козацька Україна знову повстала. Уряд |
Протягом 16 – першої половини 17ст. відбувалися важливі |
Боротьба, яка розпочалася в середині |
XVII ст. на |
|||||||
Збільшення чисельності козацтва в XVIст. і його виступи |
тих козаків, які опинялися поза ним. Несвоєчасна видача |
Речі Посполитої направив на Подніпров'я 30-тис. військо, |
зрушення в розвитку укр.мови. Вони стосувалися мови |
українських землях, насамперед мала на меті звільнення |
|||||||||||||
проти феодального гніту непокоїли великих землевласників. |
платні реєстровцям і порушення майнових прав козаків |
о ч о л ю в а н е к о р о н н и м г е т ь м а н о м С т а н і с л а в о м |
літературної. Від другої половини 16 ст. почали з’являтися |
українського народу з-під панування Речі Посполитої. |
|||||||||||||
А тому польський уряд, намагаючись розколоти козацтво і |
спричинили невдоволення реєст ровців, а утиски |
Конецпольським. Об'єднане 20-тис. козацько-селянське |
п е р е к л а д и п р о с т о ю м о в о ю ц е р ко в н и х т е к с т і в : |
З-поміж основних її причин можна виділити наступні: |
|||||||||||||
встановити над ним контроль, вирішив взяти на державну |
нереєстровців – протести запорожців. До загострення |
військо на чолі із запорізьким гетьманом Марком Жмайлом |
Пересопницьке Євангеліє |
(1556-1561), Крехівський |
Соціальні причини. До середини |
XVII ст. вкрай |
|||||||||||
службу частину міських заможних козаків, які б захищали |
відносин між урядом Речі Посполитої та Запорожжям |
сміливо вступило в бій зі шляхтою біля Курукового озера |
«Апостол» (60-х рр. 16 ст.), Волинське Євангеліє (1571) |
загострилася соціально-економічна ситуація, пов'язана з |
|||||||||||||
кордони Речі Посполитої й допомагали приборкувати дії |
призвела ухвала польського сейму 1590р., за якою король |
(навпроти Кременчука). |
тощо. |
|
|
трансформацією поміщицьких господарств у фільварки. З |
|||||||||||
бідних козаків. |
|
|
|
|
|
|
отримував право роздавати шляхті й магнатам «українські |
Кілька днів біля козацького табору точилася жорстока битва. |
За традицією школи діяли при церквах і монастриях. |
одного боку, це сприяло зміцненню феодальної земельної |
|||||||
Польський уряд, який в мирний час закликав безжалісно |
пустки» за Білою Церквою, зокрема й землі, якими здавна |
Полякам удалося захопити перші лінії козацької оборони, |
Розгортання реформаційного руху зумовило появу |
власності, а з іншого – посиленню кріпосної залежності. |
|||||||||||||
винищувати "цю своєвольну голоту", охоче збільшував |
користувалися козаки. Внутрішньополітична напруженість в |
але й козаки дошкуляли полякам, несподівано переходячи в |
протестантських шкіл. Створювали свої школи та колегіуми |
Значно зросла панщина, яка у Східній Галичині і на Волині |
|||||||||||||
число реєстрових козаків, пропонуючи їм права, привілеї та |
Україні була зумовлена й поширенням фільваркової системи |
наступ і нищачи їхню кінноту. Шляхетське військо |
й єзуїти, які головну мету виховної діяльності вбачали в |
досягла 5–6 днів на тиждень. У той же час невпинно |
|||||||||||||
оплату, коли потрібна була їх допомога у війнах проти |
|
господарювання. |
опинилося в скруті: не стало харчів, почалися морози й тому |
наверненні якомога більшої кількості українців до |
зростали натуральні та грошові податки. Ще однією |
||||||||||||
Московської держави чи Оттоманської Турції. Але з |
|
Наприкінці 16ст. надзвичайно широкого розмаху набули два |
С. Конецпольський вирішив розпочати з козаками |
католицької віри. Відкривалися перші навчальні заклади. У |
невдоволеною соціальною верствою було реєстрове |
||||||||||||
відновленням миру урядовці часто-густо зрікалися своїх |
селянсько-козацьких повстання: |
переговори. Запорожці пристали на запропонований мир. |
1576р. з ініціативи князя Василя-Костянтина Острозького |
козацтво, яке, відірвавшись від кріпосного селянства, не |
|||||||||||||
обіцянок і знову виступали проти козаків. Загострення цих |
• |
Повстання 1591-1593рр. під проводом |
Щоправда, замість гетьмана М. Жмайла підписав |
було створено Острозький культурно-освітній осередок, а |
досягло, однак, усіх прав і привілеїв шляхти. У складній |
||||||||||||
суперечностей неминуче призводило до соціального вибуху. |
|
гетьмана реєстрового козацтва Криштофа |
Куруківський трактат представник козацької старшини |
згодом, у 1578р. – Острозьку школу. З’являлися й братські |
ситуації опинилося й міщанство, яке мусило платити |
||||||||||||
Наприкінці XVI -на початку XVIIст. українськими землями |
|
Косинського. |
Михайло Дорошенко, який отримав гетьманську булаву |
школи. Перша така школа виникла у Львові |
1586р., а |
податки, відпрацьовувати повинності |
(чинш по 20–30 |
||||||||||
прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас |
Приводом до збройного виступу Косинського стала його |
внаслідок перевороту в козацькому таборі. Згідно з |
незабаром вони почали створюватися по всій Україні. У |
грошів з „диму", церковну десятину та ін.) та фактично було |
|||||||||||||
проти існуючих порядків: перша |
(1591 |
- |
1596 рр.) була |
суперечка за землю з представниками родини Острозьких – |
Куруківським трактатом: |
1615р. постала братська школа в Києві, восени в 1631р. в |
позбавлене місцевого самоврядування. Стосовно української |
||||||||||
порівняно короткою у часі, друга |
(1625 |
- |
1638 рр.) |
- |
київським воєводою Костянтином-Василем Острозьким та |
• кількість реєстру обмежувалася 6 тис. козаків, з яких 1 тис. |
Києві виникла Лаврська школа. |
|
православної шляхти, то вона користувалася значно |
||||||||
тривалішою. Головною рушійною силою народних виступів |
й о го с и н о м Я н у ш е м , в о л и н с ь к и м в о є в од о ю т а |
мусила перебувати на Січі; |
Новий етап в історії книговидання в Україні пов’язують з |
меншими політичними правами, ніж польська. Таким чином, |
|||||||||||||
було козацтво. |
|
|
|
|
|
|
білоцерківським старостою. Повстання охопило Київщину, |
• щорічна сплата уряду реєстровцям — 60 тис. злотих (по 10 |
іменем московського першодрукаря Івана Федоровича. У |
майбутня національно-визвольна війна мала досить широку |
|||||||
Основними причинами першої хвилі народного гніву були |
Брацлавщину, Поділля, Волинь. У битві під П’яткою 23-31 |
злотих на одного козака); |
1574р. Федорович видав «Апостол» і перший укр. |
соціальну базу. |
|
|
|
|
|||||||||
посилення кріпосницького та національного гніту; енергійна |
січня 1593р. повстанці зазнали поразки і уклали |
• повернення нереєстрових козаків (близько 40 тис.) до своїх |
друкований підручник для навчання грамоти – «Буквар». У |
Національно-політичні причини. Відсутність власної |
|||||||||||||
експансія шляхти на відносно вільні українські землі, |
|
компромісну угоду, за якою повстання припинялося, козаки |
панів та виконання ними своїх повинностей. |
1581р. в Острозі Федорович видав справжній шедевр серед |
державності, обмеження українців у правах, проголошення |
||||||||||||
колонізовані "угодниками" та запорожцями; зіткнення |
зобов’язувалися визнати владу короля, а К.Косинського |
Ситуація, що склалася після укладення Куруківського |
стародруків – Острозьку Біблію. У 1596р. Л.Зизаній видав |
їхньої неповноцінності, асиміляційні процеси |
– все це |
||||||||||||
інтересів шляхетської та козацької верств; намагання |
зняти з гетьманства. Однак повстання не припинилося. У |
договору, неминуче мусила призвести до нового повстання. |
«Граматику словенську» та |
«Лексис». Розвивалося й |
підводило до того, що як самостійний суб'єкт український |
||||||||||||
офіційної влади Речі Посполитої взяти під контроль |
|
травні 1593р. Косинський на чолі загону спробував |
Цього разу на чолі козаків став талановитий керівник Тарас |
літописання. Відомо три літописи: Густинський (до 1597р.), |
народ міг зійти з історичної сцени. Причому імперська |
||||||||||||
козацтво. |
|
|
|
|
|
|
оволодіти Черкасами, але при цьому загинув. |
Федорович (Трясило). |
Львівський (1498-1649рр.), Острозький (1500-1636рр.). |
доктрина Польщі проголосила, буцімто українські землі |
|||||||
Одним із перших великих козацько-селянських повстань під |
Наслідки і значення: -масове покозачення селян і міщан; -на |
Готуючись до битви з каральними загонами, Т. Федорович |
На території України поширювалося книгодрукування. |
споконвіку належали їй, а тепер на законних засадах |
|||||||||||||
керівництвом українського шляхтича і гетьмана реєстрових |
захоплених територіях запроваджувався козацький лад; - |
зосередив 30-тис. військо повстанців у Переяславі. |
Першими друкарнями стали |
–Швайпольт Фіоль 1491р; |
Люблінської унії 1569 р. до неї повернулися. |
|
|||||||||||
козаків Криштофа Косинського вибухнуло в 1591 р. Не |
повстання збагатило досвід у боротьбі за свої права; - |
Протягом трьох тижнів точилися жорстокі бої. 28 травня |
Франциск Скорина 1517р. – Псалтир і Біблія Руська; Іван |
Релігійні причини. Політика національного і культурного |
|||||||||||||
встигло вщухнути останнє відлуння одного, як вибухнуло |
поширення козацьких звичаїв «на волості» сприяло |
1630року вночі козацький загін увірвався в польський табір і |
Федоров 1569р. – Євангеліє. До середини |
17ст. в Україні |
поневолення українців Річчю Посполитою базувалася на |
||||||||||||
інше повстання. Очолив його Северин Наливайко . Козаки |
утвердженню у свідомості українців нового соціального |
знищив «Золоту корогву» — добірний польський загін, який |
діяло 25 топографій. |
|
|
католицизмі. Насильницьке покатоличення населення, |
|||||||||||
знову повстали проти ненависної шляхти, їх підтримали |
ідеалу |
– козацтва; смерть загальновизнаного лідера |
складався із 150 шляхтичів. |
У 16 –першійполовині 17ст.почалаформуватися |
утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і |
||||||||||||
селяни. Після поразки повстань кінця XVI ст. декілька |
(Косинського)відчутно вплинула на розгортання козацького |
На початку червня відбулася вирішальна битва під |
українська драматургія. На початку 17ст. набула поширення |
земель об'єднали у русі супротиву широкі верстви людності, |
|||||||||||||
десятиліть не було великих народних виступів. Значною |
руху. |
|
Переяславом. У ній загинуло багато шляхтичів, польське |
шкільна драма. Тоді ж розвинувся український мандрівний |
незважаючи на розбіжність економічних і соціальних |
||||||||||||
мірою це пояснюється тим, що Польща, вступивши на |
|
• |
Повстання 1594-1596рр. під проводом |
військо втратило артилерію, але в козацькому таборі |
ляльковий театр – вертеп. |
|
|
інтересів. |
|
|
|
|
|||||
початку XVIIст. у період активної зовнішньополітичної |
|
с от н и ка н а д в і р н и х ко з а к і в к н я з я |
розгорілися чвари, старшина та реєстрові козаки прагнули |
|
|
|
Суб'єктивні причини. Особиста образа і бажання помститися |
||||||||||
діяльності, постійно відчувала потребу у військовій силі |
|
К.Острозького – Северина Наливайка. |
угоди з поляками. |
|
|
|
за розорений польськими панами хутір Суботів та |
||||||||||
козаків. |
|
|
|
|
|
|
Повстання охопило майже всі українські землі. Северин |
Т. Федорович з великим загоном козаків, які не хотіли |
|
|
|
збезчещену сім'ю самого Богдана Хмельницького. Для |
|||||
Друга хвиля повстань в Україні |
(1625 - |
1638 рр.), яку |
Наливайко –син галицького шевця, який загинув від |
підписувати мир зі шляхтою, пішов на Січ. Реєстровці ж |
|
|
|
успішного початку національно-визвольної революції саме в |
|||||||||
очолювали народні ватажки М. Жмайло, Т. Федорович |
|
магнатських побоїв. |
уклали з польськими воєначальниками новий договір (за |
|
|
|
середині XVII ст. склались й об'єктивні умови. |
|
|||||||||
(Трясило), і. Сулима, П. Бут, Д. Гуня, Я. Остряниця та інші, |
23березня 1596р. відбулася битва біля урочища Гострий |
цим договором козацький реєстр збільшувався до 8тис. |
|
|
|
По-перше, козацько-селянські повстання кінця XVI – першої |
|||||||||||
також закінчилася невдачею. |
|
|
|
|
|
Камінь. Переможною вона не стала для жодної зі сторін, бо |
осіб, а не внесені до цього реєстру українці мали |
|
|
|
половини XVII ст. дали українському народові значний |
||||||
Отже, дві хвилі козацько-селянських повстань, що |
|
обидві зазнали серйозних втрат. Вирішальна битва відбулася |
повернутися до панських маєтків), який не був |
|
|
|
в і й с ь ко в и й д о с в і д , п і д н е с л и й о го н а ц і о н а л ь н у |
||||||||||
прокотилися українськими землями наприкінці |
XVI |
- на |
в травні |
1596р. в урочищі Солониці, під Лубнами. Облога |
затверджений урядом. |
|
|
|
самосвідомість, психологічно налаштували на переможну |
||||||||
початку XVIIст., закінчилися поразками. Основними |
табору повстанців тривала два тижні . Повстанці |
Щоб перешкодити подальшим виступам запорожців, |
|
|
|
війну. |
|
|
|
|
|||||||
причинами невдач були: стихійність, неорганізованість, |
капітулювали 28 травня 1596р. |
польський уряд наказав збудувати на дніпровських порогах |
|
|
|
По-друге, існування Запорізької Січі, розширення її впливу |
|||||||||||
недосконале озброєння повстанців, локальний характер дій, |
Повстання Наливайка поставило під загрозу існування |
могутню фортецю Кодак. |
|
|
|
створювало основу для розбудови в майбутньому |
|||||||||||
малочисельність лав повсталих, тертя між козацькою |
польської влади в Україні. Наливайка та ще 6 керівників |
Фортеця Кодак перешкоджала переселятися в степи «Дикого |
|
|
|
повноцінної Української держави. |
|
|
|
|
|||||||
старшиною та рядовим козацтвом, неузгодженість дій |
повстання стратили 1597 р. |
поля» втікачам з України, запорожцям заважала |
|
|
|
По-третє, на цей період припадає ослаблення королівської |
|||||||||||
реєстрового та нереєстрового козацтва, нечіткість |
|
|
підтримувати сталі зв'язки з батьківщиною. Крім того, |
|
|
|
влади. Зміцнення великого феодального землеволодіння |
||||||||||
програмних установок, гнучка політика польського уряду, |
|
|
поляки не давали козакам ловити рибу, полювати, займатися |
|
|
|
зумовило відцентрові тенденції у Речі Посполитій. |
||||||||||
спрямована на розкол лав повстанців тощо. Однак, |
|
|
промислами. |
|
|
|
Тобто до 1648 р. в Україні сформувався цілий клубок |
||||||||||
незважаючи на поразки, козацько-селянські повстання |
|
|
У ніч з 11 на 12 серпня 1635 року загін запорожців на чолі з |
|
|
|
серйозних суперечностей, вирішення яких було можливо |
||||||||||
відіграли значну роль в історії українського народу, оскільки |
|
|
Іваном Сулимою таємно підійшов до фортеці. Раптова атака |
|
|
|
тільки силовими методами. І для їх застосування склалися |
||||||||||
суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, |
|
|
на Кодак мала успіх. Козаки знищили гарнізон і зруйнували |
|
|
|
необхідні умови. |
|
|
|
|
||||||
зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж |
|
|
фортецю. Побоюючись нового повстання, реєстровці |
|
|
|
З а х а р а к т е р ом ц е бул а н а ц і о н а л ь н о-в и з в о л ь н а, |
||||||||||
та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду |
|
|
підступно схопили Сулиму й ще п'ятьох керівників |
|
|
|
антифеодальна боротьба українського народу, в якій значну |
||||||||||
боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь |
|
|
повстання та передали їх полякам. Козаків відправили до |
|
|
|
роль відігравало і релігійне протистояння |
(католицизм – |
|||||||||
борців за визволення Народу, прискорювали формування |
|
|
Варшави, де й стратили. |
|
|
|
православ'я). |
|
|
|
|
||||||
національної самосвідомості. |
|
|
|
|
|
|
|
Після придушення повстання І. Сулими багато його |
|
|
|
Рушійними силами революції виступали усі верстви |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
учасників відступило на Запоріжжя. Туди ж ішли втікачі від |
|
|
|
українського суспільства середини |
XVIIст. Роль лідера |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
панської неволі — селяни, кріпаки й збіднілі мешканці міст. |
|
|
|
виконувало козацтво, під керівництвом якого згуртувалося |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Україна стояла на порозі нового народного вибуху. |
|
|
|
селянство, міщанство, православне духовенство, а також |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
дрібна українська шляхта, яка також потерпала від свавілля |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
польських магнатів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Українська національна революція, яка розпочалася в 1648 |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
р. і пройшла у своєму розвитку три основні періоди: |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
I період (лютий 1648 –серпень 1657р.) –початокі |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
найбільше піднесення національно-визвольної та соціальної |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
боротьби, яка привела до утворення Української |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
національної держави – Гетьманщини. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
II період (вересень 1657 – червень 1663 р.) – громадянська |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
війна, що привела до поділу козацької України на |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Лівобережну і Правобережну. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
III період (червень 1663 – вересень |
1676 р.) –боротьба за |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
возз'єднання української держави, за її суверенітет. Тобто |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
закінчується українська національна революція після |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
падіння гетьмана П. Дорошенка у 1676 р. |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отже, народне повстання, яке розпочалося |
1648 р., |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
охопивши більшу частину території та населення України, |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
незабаром переросло у визвольну війну, а війна, зумовивши |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
докорінні зміни в суспільному розвитку, поступово |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
переросла в національну революцію. |
|
|
|
|
38. Підготовка та початок визвольної війни під проводом |
39. Воєнні та політичні передумови утворення |
46. Історичні обставини міжнародно-правового поділу |
|
47. Особливості української національної революції. |
48. Українська національна революція в контексті |
|||||||||||||||||
Б.Хмельницького. Воєнні події 1648 р. та їх суспільно- |
Української гетьманської держави. Державницька |
України між Росією і Польщею. Андрусівське перемир’я |
Причини її поразки та значення в історії України. |
європейського революційного руху ХVI - XVII ст. |
|
|||||||||||||||||
політичні наслідки. |
|
концепція Б.Хмельницького. |
(1667 р.). Мирний договір (1686 р.) |
|
|
|
|
|
Селянсько-козацькі повтання першої половини |
17ст. |
Раніше події української революції зображувались у відриві |
|||||||||||
На початку 1648 р. Б. Хмельницький сформував перший |
Переможні битви 1648—1649 pp., унаслідок яких значна |
У вересні 1659. Військова козацька рада обрала гетьманом |
сприяли накопиченню воєнного досвіду, зростанню нац. |
від розвитку європейського революційного руху. Українська |
||||||||||||||||||
повстанський загін, установив зв’язок із козаками Січі. |
частина українських земель була звільнена від польської |
Юрія Хмельницького , сподіваючись, що він продовжит |
|
самосвідомості укр. Народу, посиленню єдності козаків та |
революція 1648—1676 |
pp. типологічно належить до одного |
||||||||||||||||
Разом з сотнею запорожців і декількома сотнями |
влади, сприяли утвердженню Української козацької держави |
справу свого батька. У жовтні 1659р. У Переяславі між |
|
|
селян у боротьбі за національне визволення, формуванню |
ряду з європейськими революціями |
XVI—XVII ст. Вона |
|||||||||||||||
"покозачених" селян він атакував Кодацьку фортецю, через |
під назвою «Військо Запорозьке». Історики дали цій державі |
гетьманом і російським урядом були підписані договірні |
|
психічної готовності боротися до переможного кінця. |
мала багато спільного з Німецькою, Нідерландською та |
|||||||||||||||||
яку поляки контролювали Запоріжжя.25 січня заволодів |
умовну назву — Гетьманщина.У процесі розгортання нац.- |
статті, які суттєво обмежували автономні права України: |
|
Важливими причинами, що робили козацьке повстання |
Англійською революціями XVI—XVII ст. Найближче вона |
|||||||||||||||||
фортецею. При цьому значна частина реєстрових козаків |
визволь. війни у козац. еліті вперше сформ-ся основні нац. |
обмежуавлас влада гетьмана, Український уряд позбавлявся |
можливим є посилення та розширення сфери впливу |
була до Нідерландської революції 1566—1609 pp., що мала |
||||||||||||||||||
перейшла на бік повстанців. Ці події стали початком |
ідеї: право укр. нар. на створ. влас. не залеж-ї держ; |
права на зовнішню політику, київська митрополія |
|
|
Запорізької Січі, яка того часу була своєрідним зародком |
на меті виборення національної незалежно сті та |
||||||||||||||||
національно –визвольної війни українського народу. |
генетичний зв*язок козац держ-ті з КР, спадком-ть кордонів, |
підпорядковувалась московському патріарху. Переяславські |
української державності, що за певних умов міг стати |
встановлення буржуазних відносин. Українська революція, |
||||||||||||||||||
Невдовзі відбулась козацька рада, на якій Хмельницького |
трад-й і культ. Ці положення і лягли в осн. держ. дій-ті Б. |
статті, укладені під тиском Москви і промосковської |
|
|
основою для сворення повноцінної держави. Доба |
на відміну від Англійської та Нідерландської, що |
||||||||||||||||
було обрано гетьманом. Підготовка збройного виступу. Б. |
Хмель. |
лівобережної старщини, викликали розчарування і обурення |
широкомасштабної національно-визвольної боротьби |
завершилися перемогою, зазнала поразки (як і Німецька). |
||||||||||||||||||
Хмельницький напередодні збройного виступу проти |
Після взяття під контр. знач частин укр. земель та ліквідаціїї |
козацтва. Незадоволення політикою російського уряду |
|
середини 17 ст.склад. з неоднаких за тривалістю і змістом |
Але у зовнішньополітичному аспекті вона викликала |
|||||||||||||||||
поляків: – розіслав універсали до українського народу із |
на них поль. адміністрації, гостро стало питання про власну |
висловлював і молодий гетьман. Восени |
1660р. Після |
|
|
періодів, у межах яких домінувала то одна то інша |
серйозну зміну співвідношення сил у Східній, Південно- |
|||||||||||||||
закликами вступати до лав козацького війська; |
– налагодив |
нац. держ-ть. Потрібно було: забезпечити регул-ня економ. |
невдалих військових операцій проти Польщі Ю. Хмельн. |
|
тенденція. Саме ця особливіст ьнаціонально-визвольних |
Східній і Центральній Європі. Вона різко послабила позиції |
||||||||||||||||
виробництво пороху, організував закупівлю зброї та |
життя ; забезп-ти правопорядок ,захист насел-ня |
пішов на укладення угоди з польським урядом . У жовтні |
|
змагань певною мірою і зумовила таку розбіжність у |
Речі Посполитої та Криму й |
.зумовила зміцнення ролі |
||||||||||||||||
боєприпасів; – із початком воєнних дій досяг домовленості |
У Держ.конц. Хмель. сформ-ся на 2х принцип. засадах: |
1 6 6 0 р . С т о р о н и |
п і д п и с а л и |
С л о д о д и щ е н с ь к и й |
термінології щодо цього народного виступу. Народне |
Московської держави, Швеції й Брандербургу. Революція |
||||||||||||||||
про перехід реєстрових козаків на бік повстанців; – вів |
1)демократії 2) авторитаризму |
трактат.Основні умови: |
-скасовано невигідні для |
|
повстання, яке розпочалося у 1648р. , охопивши більшу |
вплинула на загострення соціальної боротьби в Польщі, |
||||||||||||||||
переговори з Туреччиною і Кримським ханством. |
Спочатку були демократичні засади: |
Гетьманщини Переяславські статті |
1659р.; |
-Гетьманщина |
частину території і населення Україги незабаром переросло |
Московії, Молдові; національно-визвольної боротьби |
— в |
|||||||||||||||
Заручившись підтримкою Туреччини, у лютому-березні 1648 |
- функціонувала військова рада ,де право голосу мала і |
розривала союз з Московською державою і відновлювала |
|
у визвольну війну, а війна-зумовивши докорінні зміни у |
Білорусі, Валахії, Сербії, Болгарії. |
|
|
|
||||||||||||||
р. у Бахчисараї українські посли уклали з кримським ханом |
«чернь» |
свій державний союз з Річчю Посполитою на умовах |
|
|
суспільному розвитку- в національну революцію. |
До |
49.Гетьманщина наприкінці ХVII-XVIII ст.; кордони, |
|||||||||||||||
Іслам –Гіреєм III договір про військову допомогу у війні |
- вибор-ть усіх посадвід сотника до гетьмана |
Гадяцької угоди |
1658р.; |
-Вилучалася стаття про створення |
найважливіших особливостей української революції |
|||||||||||||||||
п р о т и Р е ч і П о с п о л и т о ї. |
|
- відсут-ть жорстких міжстанових розмежувань. |
«князівства руського»; |
-гетьманщина отримувала право |
|
належать: |
|
населення, адміністративно-територіальний, політичний |
||||||||||||||
Фактичним проголошенням війни стала вимога Б. |
Авторитарна політика Б.Хм.: |
лише на автономію на чолі з гетьманом; |
-гетьман |
|
|
— боротьба не лише проти Речі Посполитої, але й інших |
та соціально-економічний устрій. |
|
|
|
||||||||||||
Хмельницького вивести з території Наддніпрянщини |
- поступове обмеження впливу «чорних рад» та витіснення |
позбавлявся права зовнішньополітичних зно син , |
ворогів української незалежності — Московії та Криму; |
Гетьманщина — напівофіційна назва Лівобережної України |
||||||||||||||||||
королівські війська і скасувати "Ординацію" 1638 р. На |
їх старшинською радою |
зобовязувався брати участь у воєнних діях польської армії |
|
—тісний взаємозв'язок і взаємовплив національно- |
разом з Києвом, котра після Андрусівського перемир'я 1667 |
|||||||||||||||||
утихомирення запорожців поляки направили два загони |
- вся влада - в руках гетьмана |
проти Московської держави і не нападати на Кримське |
|
|
визвольної, релігійної й соціальної боротьби; |
|
р. залишалася у складі Російської держави (в офіційних |
|||||||||||||||
загальною чисельністю близько 10 тис. чол. |
|
- домінування командних методів упр-ня у держ. Житті |
ханство.Більшість козацтва і старшини Лівобережної |
|
— переростання соціальної боротьби в селянську війну 1648 |
документах царської Росії Лівобережна Росія називалася |
||||||||||||||||
Перші перемоги повсталі отримали в битві під Жовтими |
- встан-ня спадк. гетьманату, тенденція до монархії |
України , де переважали проросійські орієнтації, виступили |
—1652 pp., що завершилася утвердженням у козацькій |
Малоросією).На Лівобережжі велику групу населення |
||||||||||||||||||
Водами 6—8 травня 1648 р. та 15—16травня під Корсунем. |
Соціально-економічна політика Б.Хмельницького залежала |
проти угоди і відмовилися визнавати владу Ю.Хмел. Спроби |
Україні нової моделі соціально-економічних відносин; |
складали козаки. Козацтво було звільнене від багатьох |
|
|||||||||||||||||
Вони мали велике значення для дальшого розгортання |
від: Результатності воєн. і політ. протист-ня з Польщею.; |
гетьмана поширити свій вплив на Лівобережжя виявилися |
—революція тривала довго, її розвиток був нерівномірним і |
податків, мало право власності на землю, користувалося |
||||||||||||||||||
визвольної війни в Україні. Королівську владу на |
Позиції козацької старшини; Розмаху селянської |
невдалими. Усвідомлюючи свою політичну неспроможність, |
суперечливим; |
|
пільгами у торгівлі та заняттях промислами.У перші |
|
||||||||||||||||
Лівобережжі було ліквідовано. Навесні-влітку |
1648 р. |
антифеодальної боротьби. |
Ю.Хмел. склав булаву. Правобережне козацтво новим |
|
|
—відхід з 1649 р. від боротьби Західного регіону; |
|
повоєнні роки починає збагачуватися козацька старшина. |
||||||||||||||
повстання перекинулось на Поділля, Київщину, Волинь і |
Державобудівнича діяльність Богдана Хмельницького |
гетьманом обрало Павла Тетерю, а Лівобережне обрало |
|
|
—провідну роль у розвитку революції відігравало козацтво |
Найбільшими землевласниками були гетьман та полковники. |
||||||||||||||||
Лівобережжя України. |
|
полягала в тому, що необхідно було створити могутню |
кошового отамана Івана Брюховецького. Так українська |
|
|
— стан дрібних землевласників фермерського типу; |
Крім земельних угідь, гетьману та полковникам належали |
|||||||||||||||
Битва під Пилявцями, що відбулася 13 червня |
1648 p., |
козацьку державу, яка б засновувалась на державних |
держава розкололася на два державних утворення з |
|
|
— зрада національних інтересів частиною панівного стану |
млини, рудні, ґуральні |
(підприємства по виробництву |
||||||||||||||
закінчилася перемогою козаків і нищівною поразкою |
традиціях Запорізької Січі, мала численне боєздатне військо, |
орієнтацією на різні держави, з окремими урядами, які |
|
|
українського суспільства; |
|
горілки), броварні (пивоварні), гути |
(підприємства по |
||||||||||||||
польського війська. Ця перемога відкрила українському |
гетьмана, свої органи влади, право, суд та судочинство, |
перебували у стані війни. Були створені умови для поділу |
|
—слабка участь в революції міського патриціату, |
виробництву скла), рибні ставки тощо.У 50-60-х pp. окремі |
|||||||||||||||||
війську шлях у Галичину. |
|
фінансову систему. |
Украхни по Дніпру між Росією та Річчю Посполитою. |
Події |
інтелігенції, вищого й середнього духовенства; |
|
категорії селян уже епізодично виконували панщину на |
|||||||||||||||
Протягом жовтня-листопада 1648 р. тривала облога Львова. |
|
1663 р. ще раз підтвердили, що територіальна цілісність |
|
|
—домінування збройних форм боротьби, яка час від часу |
користь козацької старшини та певні повинно сті |
||||||||||||||||
Козаки, взявши викуп, полишили місто, рушили далі до |
|
України залишалася порушеною. Лівобережжя перебувало у |
набирала жорсткого характеру й супроводжувалася |
(заготовляли дрова, ловили рибу, будували мости тощо), |
||||||||||||||||||
польської фортеці Замостя і дійшли аж до Вісли. |
|
складі Ро сії, а Правобережжя знову увійшло до |
|
|
проявами етнічних чисток; |
|
старшина обмежує особисті права козаків, захоплює їхні |
|||||||||||||||
Дізнавшись про вибори нового польського короля, Б. |
|
Польщі.Протягом наступних років в Україні продовжується |
—вкрай негативна роль геополітичних обставин, оскільки |
землі.За переписом 1666 р. на Лівобережжі нараховувалося |
||||||||||||||||||
Хмельницький дав згоду на перемир'я і повернув козацьку |
|
боротьба за владу між гетьманами, що принесло велике |
|
|
уряди найбільших сусідніх держав всіляко протидіяли |
близько 90міст і містечок. У багатьох з них існували |
|
|||||||||||||||
армію назад в Україну. |
|
|
розорення українській землі. Однак об'єднання України так і |
вибореній Українською державою незалежності. |
|
магістрати, які керували їх внутрішнім життям. Великі міста |
||||||||||||||||
23 грудня 1648 р. козацьке військо урочисто вступило до |
|
не відбулось. У 1667 р. в селі Андрусово під Смоленськом |
Революція завершилася для українського народу поразкою. |
(Київ, Полтава, Чернігів, Ніжин)були важливими центрами |
||||||||||||||||||
Києва, де гетьмана вітали як українського месію. Саме в |
|
було досягнуто угоди про перемир'я між Росією та Польщею |
Не вдалося ні створити державу в етнічних межах України, |
ремесла і торгівлі. У другій половині |
XVIIст. на |
|
||||||||||||||||
Києві, вважають історики, стався перелом у поглядах |
|
(Андрусівське перемир'я), згідно якого було закріплено |
|
|
ні відстояти незалежність козацької України, хоча за свободу |
Л і во бе р е ж ж і п р а ц ю ва л и р е м і с н и к и бл и з ь ко |
3 0 0 |
|||||||||||||||
гетьмана на основну мету боротьби. Під час переговорів з |
|
поділ України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла |
було заплачено неймовірно високу ціну. Людські втрати від |
спеціальностей.У перші повоєнні роки на Гетьманщині |
||||||||||||||||||
поляками він заявив про свій намір визволити всю Україну |
|
до Польщі, а Лівобережжя залишилося за Росією. Запоріжжя |
воєнних дій, голоду, епідемій, захоплення в ясир, переселень |
зберігалися ті органи управління, які склалися ще в роки |
||||||||||||||||||
та український народ з-під польської влади. З метою |
|
мало визнавати владу обох держав. А в 1686 р. Росія та |
|
|
становили до 65—70% всього населення України; зазнали |
визвольної війни: об'єднане військово-адміністративне |
||||||||||||||||
заручитися підтримкою у подальшій боротьбі Б. |
|
Польща уклали мирний договір, так званий |
"Вічний мир", |
руйнувань майже всі міста та села; великої шкоди було |
управління, виборність гетьмана |
(після виборів на |
||||||||||||||||
Хмельницький веде переговори із Московською державою |
|
який визнавав існуючі кордони. Умови договору: |
Річ |
завдано розвитку ремесел, промислів і торгівлі. Усе це — |
військовій раді його мав затверджувати цар), генеральної, |
|||||||||||||||||
та укладає угоду із Трансільванією. |
|
|
П о с п о л и т а |
в и з н а в а л а |
з а М о с к о в с ь к и м |
жахливий негатив революції. |
|
полкової і сотенної старшини, податкова система, |
||||||||||||||
|
|
|
царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово- |
Значення революції полягало в тому, що вона: |
|
судочинство, право на дипломатичні відносини з різними |
||||||||||||||||
|
|
|
Сіверську землю з Черніговом і Стародубом та Смоленськ; |
—привела до тимчасового створення національної держави, |
країнами (за винятком Польщі й Туреччини). Керівництво |
|||||||||||||||||
|
|
|
Річ Посполита отримувала |
146 тис. крб. компенсації за |
|
частина якої на теренах Лівобережжя на правах автономії |
адміністративними, військовими, судовими та іншими |
|||||||||||||||
|
|
|
в і д м о в у |
в і д |
п р е т е н з і й |
н а К и ї в ; |
|
|
проіснувала в складі Російської імперії до початку 80-х років |
справами очолював гетьман |
(звідки й походить назва |
|||||||||||
|
|
|
Північна Київщина, Волинь і |
Галичина відходили до |
XVIII ст.; |
|
Гетьманщина). Як і в попередній час, уся територія |
|
||||||||||||||
|
|
|
Польщі; Південна Київщина й Брацлавщина від містечка |
|
—сформувала і проголосила національну державну ідею; |
Гетьманщини поділялася на полки та сотні. Усі поточні |
||||||||||||||||
|
|
|
Стайок по |
річці |
Тясмин, де лежали |
|
міста Ржищів, |
—відіграла значну роль у формуванні нової політичної |
справи на території полку чи сотні вирішували полкові та |
|||||||||||||
|
|
|
Трахтемирів, Канів, Черкаси, Чигирин |
та |
інші , |
дуже |
еліти; |
|
сотенні канцелярії.Поступово роль виборних органів |
|||||||||||||
|
|
|
спустошена турецько-татарськими і польсько-шляхетськими |
— с т а л а і м п ул ь с о м д л я р о з в и т к у н а ц і о н а л ь н о ї |
занепадає. Гетьмани все рідше скликали загальні військові |
|||||||||||||||||
|
|
|
нападами, мала стати "пусткою", нейтральною територією |
самосвідомості. |
|
ради, обмежуючись обговоренням питань внутрішньої |
||||||||||||||||
|
|
|
між Московією і Річчю Посполитою. Польський уряд обіцяв |
— зумовила закріплення за витвореною державою назви |
політики у вузьких радах, на яких була присутня тільки |
|||||||||||||||||
|
|
|
надати православним свободу віросповідання, а російський |
«Україна» й започаткувала зміну назви «руський народ» на |
козацька старшина; полковники і сотник у кінці XVII ст. уже |
|||||||||||||||||
|
|
|
уряд обіцяв їх захищати; |
Поділля |
залишалося |
під |
«український народ»; |
|
не обираються, а призначаються гетьманом і царським |
|
||||||||||||
|
|
|
владою Туреччини |
(в 1699 було приєднано до Польщі). |
|
—збагатила традиції боротьби проти національно- |
урядом.Царський уряд відразу ж після Переяславської ради |
|||||||||||||||
|
|
|
Московське царство анулювало попередні договори з |
|
|
релігійного та соціального гноблення; |
|
став на шлях послідовного обмеження прав гетьманської |
||||||||||||||
|
|
|
Туреччиною та |
Кримським ханством |
|
і |
вступило |
до |
—справила глибокий і тривалий вплив на розвиток усної |
адміністрації. У1669 р. у Глухівських статтях було скасовано |
||||||||||||
|
|
|
антитурецької Священної ліги, а також зобов'язувалось |
|
|
народної творчості, історичної, художньої літератури; |
права Гетьманщини на самостійну зовнішню політику. |
|||||||||||||||
|
|
|
о р г а н і зу в ат и в о є н н и й п ох і д п р о т и |
|
К р и м с ь ко го |
— протягом тривалого часу після її завершення козаки, |
Коломацькі статті 1687 р. ще більше обмежили економічну |
|||||||||||||||
|
|
|
ханства (Кримські походи 1687 і 1689).Хоча умови Вічного |
селяни й міщани користувалися плодами соціально- |
с а м о с т і й н і с т ь , с о ц і а л ь н у т а зо в н і ш н ю п ол і т и ку |
|||||||||||||||||
|
|
|
миру набували чинності відразу після підписання |
|
|
економічних завоювань в роки революції. |
|
Гетьманщини (заборонялося вести торгівлю з Кримом, |
||||||||||||||
|
|
|
договору, польський сейм |
ратифікував його тільки в |
1710. |
|
|
рекомендувалося сприяти російсько-українським шлюбам, |
||||||||||||||
|
|
|
Вічний мир остаточно затвердив насильницький поділ |
|
|
|
|
вимагалося під страхом смерті приймати неповноцінні |
||||||||||||||
|
|
|
українських земель між двома державами, що значно |
|
|
|
|
монети, які спеціально карбувалися для московського |
||||||||||||||
|
|
|
ускладнювало і послаблювало національно-визвольний рух |
|
|
війська). Усі справи, пов'язані з Україною, царизм вирішував |
||||||||||||||||
|
|
|
в Україні |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
через Малоросійський приказ, що прагнув поставити під |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
контроль діяльність органів управління Гетьманщини. |
|
||||
50. Державотворча діяльність І.Мазепи. |
внесок І.Мазепи зміцнення української державності за умов |
52. Процес та наслідки інкорпорації України до складу |
|||||
25 липня 1687 р. на козацькій раді було обрано нового |
неухильного наступу на неї з боку російського царату |
Російської імперії в XVIII ст. |
|
|
|||
гетьмана. Ним став генеральний писар Іван Мазепа. Свою |
величезний. Прагнення Мазепи створити власну еліту, його |
Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожанщини у |
|||||
діяльність Мазепа розпочав в умовах підписання нових |
політика в царині культури та освіти мали далекосяжну мету |
складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперервний, хоча і |
|||||
"Коломацьких статей", що застерігали Україну від |
й забезпечили навіть після його поразки ще майже 80-літнє |
хвилеподібний наступ самодержавства на права України. |
|||||
порушення умов вічного миру між Росією та Польщею. |
існування гетьманської держави, вплинули на весь |
Суть цього наступу полягала в намаганні ліквідувати |
|||||
Гетьману заборонялося мати дипломатичні зносини з |
подальший розвиток українського народу та його |
українську автономію та інкорпорувати ці землі до складу |
|||||
іншими державами. Для по стійного контролю за |
державницьких традицій, на формування національної |
імперії. |
|
|
|||
гетьманським урядом мала постати залога в гетьманській |
культури. |
|
|
Етапи експансії: |
|
|
|
столиці — Батурині.І. Мазепа був добре освіченою |
|
|
|
І етап |
(1708—1728) — форсований наступ на українську |
||
людиною, мав значний військовий і дипломатичний досвід, |
|
|
|
автономію. Хвиля репресій, розгром Батурина. У 1708р. під |
|||
пройшов добру школу управління Україною під |
|
|
|
тиском царя гетьманом було обрано літнього І. |
|||
керівництвом Дорошенка і Самойловича.На першому етапі |
|
|
|
Скоропадського (1708—1722). Обрано П. Полуботка (1722— |
|||
гетьманування Мазепа дотримувався політики добрих |
|
|
|
1724), але за його діяль-ть-ув*язнений у Пертропавлівській |
|||
відносин з Москвою: доповідав про "витівки" запорожців, |
51. Діяльність української політичної еміграції на |
фортеці. |
|
|
|||
придушував народні рухи, посилав козацькі полки то в |
II етап (1728—1734) — повернення Україні частини її прав |
||||||
далекі північні райони, то в Польщу, то на південь. За |
початку XVIIІ ст . Основні положення |
Конституції |
та вольностей. Смерть Петра І, тому послабленя. Було знову |
||||
рахунок України утримувалися не лише козацькі, а й |
Пилипа Орлика |
|
|
дозволено вибори гетьмана. Ним став Д. Апостол |
(1727— |
||
російські війська. За все це Мазепа одержував щедрі |
Після смерті І.Мазепи 5 квітня 1710 р. в Бендерах відбулася |
1734). |
|
|
|
||
подарунки від царя, Петро І довіряв українському |
козацька рада. На ній було обрано нового гетьмана, |
|
III етап (1734—1750) — посилення імперського тиску. Після |
||||
гетьману.Одним з найважливіших напрямків загальної |
найближчого сподвижника Івана Мазепи, генерального |
смерті Д. Апостола в Петербурзі було прийнято ухвалу: |
|||||
державної політики Мазепи була культурно-просвітницька |
писаря його уряду Пилипа Орлика. Пилип Орлик очолив |
нового гетьмана не обирати, а всю повноту влади передати |
|||||
діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, |
першу українську політичну еміграцію в Західній Європі і |
тимчасовому державному органу, що дістав назву |
|||||
архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав |
уряд в екзилі (еміграції). Пилип Орлик (1672-1742) походив |
«Правління гетьманського уряду». До нього входило шість |
|||||
величезні гроші з державної військової скарбниці та власні |
з давнього чеського роду. Його батько загинув у війні з |
осіб: троє росіян та троє українців. На чолі правління став |
|||||
кошти, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб |
турками. Навчався в єзуїтській колегії у Вільно. Доля |
|
князь О. Шаховський - втручання російських чиновників у |
||||
Україна може зрівнятися з європейськими державами. |
закинула його в Україну, і він своє життя присвятив їй. |
всі сфери суспільного життя, русифікація українського |
|||||
Промовистим є факт, що лише під його безпосереднім |
Навчався у Києво-Могилянському колегіумі. Був освіченою |
населення, терор «Таємної канцелярії». |
|
|
|||
наглядом і керівництвом споруджувалося 12 храмів. За |
людиною, знав кілька європейських мов. Займав посади в |
IV етап |
(1750—1764) — тимчасове уповільнення процесу |
||||
гетьманування Мазепи було відновлено багато старовинних |
Генеральній Військовій Канцелярії, згодом став генеральним |
російської експансії. У 1750 р. Останній гетьман |
— К. |
||||
храмів княжої доби. Внесок Мазепи розвиток архітектури й |
писарем і найближчим радником гетьмана Мазепи. |
Під час |
Розумовський. Російський уряд уповільнив, але не припинив |
||||
будівництва настільки значний, що навіть тогочасний |
козацької ради 5 квітня було прийнято написаний ним |
свого наступу на українську автономію. |
1754 р. |
||||
архітектурний стиль дослідники називають "мазепинським |
документ "Пакти й конституції законів і вольностей Війська |
ліквідовується митний кордон між Гетьманщиною та |
|||||
бароко". Інша царина культурницької діяльності Мазепи - |
Запорізького" (пізніше цей документ отримав назву |
Росією; 1761р. Київ назавжди переходить під пряме |
|||||
друкарська справа. Видання Мазепинської доби були |
" Конституція Пилипа Орлика ", або |
" Бендерська |
імперське правління; 1754 р. гетьману наказано подавати |
||||
одними а кращих українських книгодруків. До речі, сам |
Конституція"). Основу "Пактів і конституції" становила |
фінансові звіти російському уряду про прибутки та витрати |
|||||
гетьман мав чи не найкращу в Україні книгозбірню й |
угода між гетьманом і козацтвом, яке виступало від імені |
Гетьманщини. |
|
|
|||
обдаровував книжками з цієї бібліотеки монастирі, церкви, |
українського народу. Саме це відрізняло прийнятий |
V етап |
(1764—1783) — остаточна ліквідація української |
||||
окремих осіб. Не менш, ніж церквами й монастирями, |
документ від традиційних гетьманських статей, які |
автономії. Після ліквідації гетьманства 1764 р. вся повнота |
|||||
опікувався Мазепа Києво-Могилянською академією. Дбає |
грунтувалися на угодах між гетьманом і монархом- |
влади в Україні зосередилася в руках Другої Малоросійської |
|||||
Мазепа й про виникнення нових осередків культури, одним з |
протектором. Уперше новообраний гетьман укладав зі |
колегії на чолі з графом П. Румянцевим. Було взято |
|
||||
них була Чернігівська академія. На думку дослідників, така |
своїми виборцями офіційну угоду, де чітко зазначалися |
жорсткий курс на централізацію та русифікацію. |
|
||||
цілеспрямована й всеохоплююча культурницька діяльність |
умови, за яких він отримував владу. Документ складався зі |
Отже, наслідки: |
|
|
|||
Івана Мазепи дозволяє говорити про неї не просто як про |
вступу й 16 статей. У ньому проголошувалася незалежність |
Обмеж-ня укр. прав та вольностей; посилення централізації, |
|||||
меценатство, а як про сплановану далекоглядну державну |
України від Московії та Речі Посполитої; обґрунтовувалася |
уніфікації, русифікації; розколом укр. сусп-ва (заохочення |
|||||
політику.Щирим прихильником Москви гетьман залишався |
протекція шведського короля та союз з Кримським |
чвар між старшиною та гетьманом, підбурювання селян |
|||||
доти, доки метро І не почав ламати основи української |
ханством; територія України визначалася Зборівським |
проти старшини); експлуатацією людських та матеріальних |
|||||
автономії, Тоді Мазепа вирішив йти на союз зі Швецією. З |
договором 1649 р. ; козакам поверталися їхні традиційні |
ресурсів укр. земель. |
|
|
|||
1700 р. Росія веде війну зі Швецією, що дістала назву |
території в Подніпров'ї; при гетьманові утворювалася |
53. Централізаторська політика Катерини ІІ до України. |
|||||
Північної, за вихід до балтійського моря. Ця війна ніяким |
Генеральна рада із законодавчою владою, яка складалася з |
||||||
чином не перетиналася з Інтересами України. Проте від |
генеральної старшини, полковників, виборних депутатів від |
Причини та обставини остаточної ліквідації Росією |
|||||
самого початку козацькі полки постійно брали участь у |
кожного полку та з делегатів від запорожців; рада збиралася |
Гетьманщини. |
|
|
|||
воєнних діях, воюючи на територіях Московії, Прибалтики, |
тричі на рік - на Різдво, Покрову, Великдень; справи про |
Про дії Розумовського, спрямовані на зміцнення |
|||||
Речі Посполитої не проти своїх ворогів, а обстоюючи |
кривду гетьманову та провини старшини розглядав |
гетьманської влади, стало відомо в Петербурзі. Катерині II |
|||||
Інтереси царя. ЦІ походи були важким тягарем для козацтва. |
генеральний суд, до якого гетьман не мав права втручатися; |
це не подобалось, особливо бажання старшини зробити |
|||||
Адже козаки за свою службу не отримували ніякої |
державна скарбниця і майно підпорядковувалися |
гетьманство спадковим. Кирила Розумовського негайно |
|||||
винагороди, а, навпаки, потерпали від утисків 1 образ |
генеральному підскарбію, на утримання гетьмана |
викликали до Петербурга. Вимога Катерини |
II була |
||||
московських воєначальників. Жорстоке ставлення з боку |
призначалися окремі землі; встановлювалася виборність |
категоричною — зректися гетьманської булави. Протягом 10 |
|||||
командування й тяжкі умови служби викликали скарги й |
полковників, сотників з наступним їх затвердженням |
місяців український гетьман, використовуючи свої зв'язки |
|||||
нарікання, а часом й самовільне повернення додому. |
гетьманом; спеціальна комісія мала здійснювати ревізію |
при дворі, намагався якось залагодити справу. Та імперський |
|||||
Приводом для незадоволення було й те, що досить часто |
державних земель, якими користувалася старшина, а також |
уряд, прагнув остаточної ліквідації Української держави — |
|||||
козаків використовували як дешеву робочу силу під час |
повинностей населення; гетьман мав захищати козацтво і |
Гетьманщини. Отож, у жовтні 1764 р. Кирило Розумовський |
|||||
будівництва каналів, нових доріг, фортець та інших |
все населення від надмірних податків і повинностей, |
змушений був скласти гетьманські повноваження. |
|
||||
укріплень. Справжнім лихом стала Північна війна й для |
допомагати козацьким вдовам і сиротам.Таким чином, |
Імператорським маніфестом від 10 листопада й сенатським |
|||||
Інших верств українського населення, бо саме його коштами |
проголосивши фактично Україну незалежною республікою, |
указом від 17 листопада 1764р. Кирила Розумовського |
|||||
споряджалися козацькі війська для щорічних походів на |
"Конституція Пилипа Орлика" стала найвищим щаблем |
увільнили від гетьманства. Натомість для управління |
|||||
північ, гетьманщина мусила також утримувати в ряді міст |
тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й взагалі |
Лівобережною Україною та Запорожжям було створено |
|||||
московську армію й воєнні гарнізони. Крім того, з України у |
в Європі. Жодна з країн на той час не мала подібних |
|
Малоросійську колегію на чолі з її президентом і генерал- |
||||
великих кількостях вивозився хліб й інші продукти. Усе це |
документів.Конституція значно обмежувала права гетьмана, |
губернатором графом Петром Рум'янцевим. |
|
|
|||
призводило до занепаду господарства й торгівлі, |
передбачала створення представницького органу |
— |
Скасування гетьманства стало початком вирішального |
||||
посилювало незадоволення політикою московського |
Генеральної Ради. У ній були закладені підвалини принципу |
наступу царату на українську автономію. |
|
|
|||
царя.Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження |
розподілу виконавчої та судової влади, впроваджувалась |
Катерина II мала на меті не лише позбавити українські землі |
|||||
царським урядом їхніх станових прав. Так, зокрема, гостру |
виборність посад. |
|
|
решток державності, а й знищити самобутню культуру |
|||
реакцію викликав указ 1705 р. про перетворення двох |
|
|
|
українського народу, його мову, перетворити українців на |
|||
козацьких полків, висланих до Прусії, на регулярні |
|
|
|
злиденних і ницих малоросів. |
|
|
|
драгунські. Серед козацької старшини поширювалися чутки |
|
|
|
|
|
|
|
п р о щ е с у т т є в і ш і з м і н и : у с у н е н н я ко з а ц ь ко г о |
|
|
|
|
|
|
|
самоврядування, насадження губернаторів і воєвод, |
|
|
|
|
|
|
|
переселення козацького війська в Московію тощо. |
|
|
|
|
|
|
|
Непевність майбутнього України примушувала старшину й |
|
|
|
|
|
|
|
ге т ь ма н а з а м и с л ю ват и с я н а д п од а л ь ш о ю д ол е ю |
|
|
|
|
|
|
|
Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями, |
|
|
|
|
|
|
|
старшина тиснула на гетьмана. Та й сам Мазепа почав |
|
|
|
|
|
|
|
розуміти згубність відносин України з Московією.Взявши за |
|
|
|
|
|
|
|
мету звільнення Гетьманщини з-під влади Московії, |
|
|
|
|
|
|
|
І.Мазепа розпочинає таємні переговори зі шведським |
|
|
|
|
|
|
|
королем Карлом XII. Коли шведський король у ході |
|
|
|
|
|
|
|
військових дій просувався територією. України, гетьман |
|
|
|
|
|
|
|
перейшов на його бік. У квітні 1709 р. було підписано угоду |
|
|
|
|
|
|
|
з Карлом XII. У першому пункті договору Карл XIIобіцяв |
|
|
|
|
|
|
|
захищати Україну й не укладати миру з царем, поки українці |
|
|
|
|
|
|
|
остаточно й назавжди не визволяться від Москви та не |
|
|
|
|
|
|
|
відновлять своїх давніх прав і привілеїв.Та цим планам не |
|
|
|
|
|
|
|
судилося здійснитися. Після Полтавської катастрофи Мазепа |
|
|
|
|
|
|
|
опинився на чужині, де й помер 2 вересня 1709 р. Однак |
|
|
|
|
|
|
|
54. Правобережна Україна в другій половині ХVII-XVIII ст.: політичний та соціально-економічний розвиток.
Оволодівши на початку XVIII ст. землями цього краю, Польща взялася за відновлення своїх порядків - повернення земельних угідь колишнім володарям. Особливо швидко зростало магнатське землеволодіння.
Великі земельні володіння вимагали значної кількості робочих рук, яких на Правобережжі хронічно не вистачало. Саме тому магнати створювали на своїх землях слободи, поселяючись у яких селяни звільнялися від усяких повинностей залежно від договору на 15—30 років. Такі пільгові умови життя та господарювання викликали масовий селянський переселенський рух з Галичини, Волині, Полісся, де вже було встановлено кріпацтво. Ця народна колонізація сприяла господарському відродженню краю, пожвавленню його економічного розвитку. У цей час господарство функціонувало на основі фільварковопанщинної системи, яка у середині XVIII ст. набула поширення на всій території Правобережжя. Характерною рисою аграрних відносин у цьому регіоні було повторне закріпачення селян, які після закінчення пільгових років у слободах змушені були виконувати грошову та відробіткову ренти.
Характерною рисою розвитку сільського господарства та промисловості наприкінці XVII—XVIII ст. було втягування цих галузей у сферу товарно-грошових відносин. Цьому процесу сприяли поглиблення поділу праці, поступова диференціація земель на землеробські та промислові зони, урбанізація тощо. Основними місцями, де відбувалися товарно-грошові операції, були ярмарки, базари та торги. Отже, наприкінці XVII—XVIIIст. характерними рисами соціально-економічного розвитку земель Правобережжя були зростання крупного феодального землеволодіння; розбудова та відокремлення міст від сіл; поступальний розвиток селянських промислів і міського ремесла, на базі яких виникають мануфактури; збільшення товарності виробництва; зростання паростків капіталістичного укладу в економіці; формування національного ринку. Особливість цих процесів полягала в тому, що вони відбувалися в умовах бездержавності на Правобережжі.
55. Соціальні і національно-визвольні рухи на
Правобережжі та в Західній Україні в |
другій половині |
ХVII-XVIII ст. |
|
На цих землях панщина сягала 2-6 днів. |
Зростало |
магнатське землеволодіння. Та особливо тяжкі умови життя для українського люду складалися в господарствах, що передавалися безпосередніми власниками на правах оренди третім особам: розміри всіх повинностей за таких обставин зростали в кілька разів.
Стихійними борцями за кращу долю українського народу стали гайдамаки=>гайдамацький рух на початку 18 ст. Повстання 1734 р. очолив сотник Верлан.
Нова хвиля гайдамацького руху – сер. XVIII ст.
Лави повстанців постійно поповнювалися, тому остаточно придушити гайдамаччину поляки ніяк не могли.
У 1768 р. - нове повстання-Коліївщина- М.Залізняк. Взяли багато міст. ПотімУмань. Один із полків, що охороняв, очолений сотником Іваном Гонтою, перейшов на бік повстанців. Це й зумовило успіх.
Незважаючи на втрату ватажків і розгром основних сил, Коліївщина тривала до травня 1769 р.. Потімподавлена. Але гайдамацький рух на Правобережжі не вщухав до кінця
XVIII ст.
У Західноукр. землях діяли також опришки. На початку 30-х pp. XVIII ст. рух опришків у Прикарпатті настільки поширився, що польські можновладці змушені були просити київського воєводу надіслати на допомогу війська. Найбільший розмах цього руху пов'язаний з іменем Олекси Довбуша.
Національно-визвольні рухи знесилювали Річ Посполиту, до краю загострювали внутрішньополітичну ситуацію, створюючи сприятливі умови для втручання сусідніх держав. Ослабленням Польщі скористалися Росія, Пруссія та Австрія, кожна з яких хотіла захопити частину польських територій. Вони прагнули поділити Польщу, збільшивши свої володіння за рахунок її території=> 3 поділи Польші.
56. Поділи Речі Посполитої. Зміни у політичному становищі Правобережних та Західноукраїнських земель.
Прични поділу РП:
-політична анархія у країні, спричинена боротьбою за владу різних угрупувань
-втручання інозем. держав у внутр. справи РП
-розорення країни внаслідок постійних повстань, війни зі Швецією та Рос.
Ініціатор поділу РПпрусь. імператор Фрідріх II. Всього- 3 поділи:
I поділ (1772)
Росія захват. частину Схід. Білорусії Австрія-Схід. Галичину Прусія-Помор*я
II поділ (1793)
РосіяПравобер. У., Центр. Білорусь Прусія-Гданськ, знач част. Великої Польші. III поділ (1795)
РосіяБілор. ,Волинь, Латв та Литов землі Австрія – Галичину, частину Волині, Малопольські землі із Краковом.
Прусія – осн. частину великої Польші з Варшавою. =>РП припинила своє існування.
Таким чином під владою Рос. – Правобережжя, за винятком Галичини, Буковини та Закарпаття, які належ. Австрії. Перші заходи рос. влади на землях Правобережжя:
-поширено адмін. устрій Росії. Українські землі об*єднано у Київ., Волин., Подільську губернії
-держ. моварос.
-за поль шляхтою збережено її права
-діяв 3й Литовський статут 1588р.
-головні посади обійняли рос. чиновники
-землі катол. церкви конфіск-ні і передані рос. дворянству На Західноукр. землях, які тепер належали Австрії, вони встановлює свої порядки і у кунці 18ст. там проводяться
реформи Марії Терезії та Йосифа II - Адміністративна реформа; Мета реформпокращення матеріального становища селян;
стабілізація соц.-економ ситуації та укріплення імперії; модернізація управлінської системи – заміна місцевої шлахти на імперських чиновників.
57. Реформи Марії-Терезії і Йосифа II кінця XVIII ст. та їх вплив на західноукраїнські землі.
Мета реформпокращення матеріального становища селян; стабілізація соц.-економ ситуації та укріплення імперії; модернізація управлінської системи – заміна місцевої шлахти на імперських чиновників.
Зміст реформ:
1) Адміністративна реформа
-Поділ корол-ва Галичини та Ладомирії на округи, очол-ні старостами.
-Містами управл. магістрати, признач. імперською адмінією.
-Вищий представницький орган краюсейм, провідні позиції в якому займ. поль шляхта
-Замість поль. законів запровадж-ся загальноімперські.
-Львівстолиця королівства
2) Аграрна реформа
-Складено «Інвентарі», до яких внос. повинності селян і розмір іх податків без права їх збільшення землевласником.
-Заборона тілес. покарань.
-панщина обмеж. 3 днями на тиждень
-Селяни отрим певні громад. права (брати шлюб, навчати дітей у школах, право на само вряд-ня)
-Скас-но поміщ. суд над селянами
-З 1789 скас-но панщину
3) Релігійна реформа:
-Церква підпорядк. державі
-Рим-катол і греко-катол церкви рівні
-рівні права представників різних віросповідань 4) Освітня реформа
-у Відні твор генераль. греко-катол семінарію
-Віднов. діяль-ть Львів університету (1784)
-Створено мережу дитячих початк. шкіл з рідною формою навчання Реформи сприяли:
-політ. модерн-ії краю
-посил-ню нім впливу та відстор-ню ук-ів від управл-ня
-поширенню серед селянства та греко-катол. духов-ва позитив. ставл-ня до правлячої династії Габсбургів.
Проте після смерті Йосифа II прогрес. перетворення скасовані його наступниками, у т.ч. знову вводиться кріпацтво, панщина і селян. повинності.
58. Розвиток української культури напри. 17-18 ст. |
|
|
|
|
|
|
62. Адмін-територ устрій та регіон. поділ укр. земель у |
65. Розвиток української культури наприкінці XVIII - у |
66. Ліберальні реформи 1860–70-х рр. в Росії та специфіка їх |
||||||||||
Розвиток української культури в другій половині XVII— |
60. Характер політ. влади рос. уряду у перш. пол. 19 ст. |
складі Австр. імперії. Населення західноукр. земель. |
першій половині XIX ст. |
|
|
|
реалізації в Україні. Соціально-економічний і політичний |
||||||||||||
XVIII ст. відбувався за досить складних умов. Важливим |
Суспільно-політ. рухи Наддніпрянської України:їх |
Національне і соц. становище українців у 18перш. пол. |
Кінець XVIII і перша половина XIXст. — час розкладу |
розвиток підросійської України на етапі становлення |
|||||||||||||||
чинником розвитку духовного життя України була |
прояви та значення |
|
|
|
|
|
19 ст. |
|
|
|
феодально-кріпосницької системи в Росії та на Україні, |
|
капіталізму. |
|
|||||
культурницька політика українських гетьманів, спрямована |
Національна політика царського уряду в Україні |
Унаслідок 3х поділів Польщі до Австрії відійшли такі укр. |
зародження і зміцнення буржуазно-капіталістичних |
Селянська реформа. |
|
||||||||||||||
на підтримку Української православної церкви, національної |
ґрунтувалася на вимогах перетворення українців на росіян. |
землі: Галичина, Буковина та Закарпаття. |
|
відносин. У галузі економіки цей період дає багато |
|
|
19 лютого 1861 р. цар Олександр ІІ підписав маніфест і |
||||||||||||
освіти, книгодрукування, мистецтва. Найяскравіше така |
Вони були позбавлені права на вільне використання рідної |
Влада Австрії, здійснюючи адміністративно-територіальний |
прикладів виникнення окремих підприємств та цілих |
|
серію законів про скасування кріпосного права. |
||||||||||||||
політика виявилася за гетьманування Івана Мазепи. |
мови; обмежувався вільний розвиток української культури. |
поділ, як і царський уряд, не зважала на етнічний склад |
галузей промисловості: на Донбасі – вугільної, в Харкові й |
Особливості аграрної реформи: |
|
||||||||||||||
Водночас розвиток української культури стримувався |
Ліквідація автономії Гетьманщини різко погіршила |
населення. Так, східногалицькі землі (де більшість |
Одесі – чавуноливарної, на Київщині – цукрової, на |
|
1. Звільнення селян відбувалося поетапно і мало тривати 20 |
||||||||||||||
розчленуванням українських земель та неоднаковими |
соціальний стан місцевого населення. Українське селянство |
становили українці) і західногалицькі (де у більшості були |
Чернігівщині, Поділлі і в Галичині – суконної. |
|
|
років. Селяни спочатку переходили на становище тимчасово |
|||||||||||||
умовами їх розвитку. |
знову закріпачувалось. Найбільш поширеним було кріпацтво |
поляки) потрапили в одну адміністративно-територіальну |
Наприкінці XVIII -у першій половині XIX ст. в Укр. |
зобов’язаних 2. Тимчасово зобов’язаний селянин повинен |
|||||||||||||||
Тяжким ударом для української культури ст а ло |
на Правобережжі. На Лівобережжі кріпацтво не набуло |
одиницю «Королівство Галіції і Лодомерії» з центром у |
розпочинається національно-культурне відродження. Зріс |
був викупити наділ, після чого він ставав селянином- |
|||||||||||||||
підпорядкування 1687 р. Української православної церкви |
такого поширення, оскільки багато козаків Гетьманщини |
Львові. У представницькому органі краю переважала |
інтерес до націон. історії(збирання та публікації історичних |
власником. Селянин зобов’язувався виплачувати державі |
|||||||||||||||
Московському патріархатові. Іншим кроком царського уряду, |
було перетворено на державних селян. |
|
|
польська шляхта, хоч вона і не була вирішальною силою |
джерел, видання журналів…). Твір |
“Історія Русів” з’явився |
борг у кредит протягом 49 років. 3. Після закінчення 20- |
||||||||||||
що посилював втручання царату в духовне життя України, |
Політичний курс російського царизму стосовно України |
місцевого управління. Повнота, влади зосереджувалася в |
на рубежі сторіч і тривалий час поширювався в рукописному |
річного терміну (1881 р.)було прийнято закон про |
|||||||||||||||
були всілякі цензурні утиски стосовно українського |
зумовив заселення українських міст переважно мігрантами: |
руках губернатора, що призначався австрійським |
варіанті. Твір змальовує істор. розвиток Укр. з найдавніших |
обов’язковий викуп, інакше селянин втрачав право на |
|||||||||||||||
книгодрукування. |
російськими чиновниками, купцями, робітниками, |
імператором. «Королівство Галіції і Лодомерії» поділялось |
часів до 1769р. |
|
|
|
|
|
земельний наділ. З 1883 р. категорія тимчасово зобов’язаних |
||||||||||
Н а Л і в о б е р е ж н і й Ук р а ї н і т а в С л о б о ж а н щ и н і |
єврейськими ремісниками і дрібними торговцями, |
на 12 округів. Окремим округом до королівства до 1861р. |
У 1777р. виходить у світ в Петербурзі “Опис весільних |
селян перестала існувати. |
|
||||||||||||||
впроваджувалися нові типи шкіл — головні й малі народні |
представниками інших національностей. |
|
|
входила Буковина (також без етнічного поділу на Північну |
укр.. простонародних обрядів” Г.Калиновського |
– |
Таким чином, селянська реформа внесла істотні зміни в |
||||||||||||
училища. Царські реформи перетворили освіту в Україні на |
Неприйняття феодальних порядків, підтримуваних |
— українську і Південну — румунську); Закарпаття входило |
започатковано укр. етнографію. |
|
|
|
правове становище селянства України. А саме: 1) селянин |
||||||||||||
привілей вищих верств населення, навчання провадилося |
царським урядом, спричиняло протести селян, що набували |
до складу Угорщини, що була частиною Австрійської |
Велику роль у піднесенні культури мали навчальні |
|
мав право самостійно вирішувати сімейні і господарські |
||||||||||||||
російською мовою. На Правобережжі та в Західній Україні |
різних форм: скарги, відмова від сплати оброку та праці на |
імперії. |
|
|
|
заклади. У 1805 р. було засновано Харківський, а в 1834 р.– |
питання; 2) набувати у власність нерухоме майно; |
||||||||||||
більшість колегіумів перебувала під контролем єзуїтів. |
панщині, підпали поміщицьких маєтків, вбивства поміщиків |
У багатонаціональній Австрійській імперії західноукраїнські |
Київський університети. У 1817 р. відкрито Одеський ліцей, |
3)займатися торгівлею і різними промислами; |
4)селянин |
||||||||||||||
Але попри несприятливі умови розвитку, освіта в Україні |
та їх управителів, утечі, збройний опір представникам |
землі, в свою чергу, самі були багатонаціональними. Разом із |
у 1820 р.– Ніжинську гімназію вищих наук (з 1832 р. ліцей). |
ставав суб’єктом судового процесу – за ним закріплювалось |
|||||||||||||||
XVII—XVIII ст. залишалася на досить високому рівні. |
влади. |
|
|
|
|
|
представниками корінної нації |
— українцями |
— тут жило |
Почали функціонувати чимало гімназій і повітових шкіл. |
право подавати позов і відповідати в суді тощо |
||||||||
Вищим навчальним закладом в Україні, головним осередком |
Значного розмаху надобув селянський рух на Поділлі, |
багато поляків, євреїв, німців, румун та ін. Але на соціальній |
Певну роль у розвитку культури відігравав найстаріший на |
Земська реформа 1864 р. |
|
||||||||||||||
науки й мистецтва протягом XVII—XVIII ст. залишалася |
очолений Устимом Кармалюком (1787—1835). За непокору |
драбині західноукраїнського суспільства українці |
Україні Львівський університет (1661 р.). |
|
|
Відповідно до цієї реформи у губерніях і повітах |
|||||||||||||
Києво-Могилянська академія. Підтримка гетьмана Івана |
він був відданий поміщиком у рекрути, але 1813 р. втік з |
знаходились на нижніх щаблях, оскільки здебільшого були |
Фундаментом вітчизняної фольклористики став |
створювалися виборні (на три роки)земські установи, що |
|||||||||||||||
Мазепи, зокрема здобуття в 1701 р. статусу вищого |
уланського полку і повернувся на батьківщину. |
представлені феодально залежним селянством. Щодо них |
Ц е р т е л є в – з б і р к а |
“О п ы т с о б р а н и я с т а р и н н ы х |
|
мали дві ланки: земські збори і земські управи Земства не |
|||||||||||||
навчального закладу, сприяла розквітові цього навчального |
Організувавши групу народних месників, Кармалюк |
провадилась асиміляторська політика. |
|
малороссийских песен.” (1819) |
|
|
|
мали політичної влади і відали лише місцевими |
|||||||||||
закладу. |
|
упродовж чверті століття вів свою боротьбу. |
|
|
|
|
|
|
На поч. 19 ст. з’явилася перша ластівка укр.. мовознавства |
господарськими та культурно-освітніми проблемами. Уся |
|||||||||
Найбільшим видавничим центром залишалася друкарня |
61. Нац. відродження Наддніпрянської України. |
64. Національно-політичний рух українців у Галичині і |
– друкована |
“Граматика малоруського наречия”(1818) |
діяльність органів земського самоврядування перебувала під |
||||||||||||||
Києво-Печерської лаври. Чимало книжкової продукції |
Буковині під час революції 1848–1849 рр. |
|
Павловського. |
|
|
|
|
|
наглядом губернатора і міністра внутрішніх справ. |
||||||||||
виходило й у Чернігівській друкарні. Також у Львові, |
Діяльність перших політ організацій. Кирило- |
Західна У. у результаті трьох поділів Польщі |
(1773,-1793, |
Сприяло нац.. відродженню 4-и томна праця Д.Бантиш- |
Міська реформа 1870 р. |
|
|||||||||||||
Луцьку, Кременці, Умані, Почаєвіцерков. літ-ра, твори того |
Мефодіївське братство на поч. 19 ст. |
|
|
1795 р.), виявилася під владою Австро-Угорщини. З початку |
Каменського “Історія Малої Росії”, яка побачила світ в |
|
Ця реформа спочатку була проведена лише в шести містах |
||||||||||||
час. укр. письмен-ів, підручники. |
Початком нац. відродження вважають появу у |
1798 р. |
XIX в. на захоплених землях починає рости |
укр. |
1822р. в Москві. Фактично,це перша узагальнююча праця з |
України: Києві, Харкові, Херсоні, Катеринославі, Полтаві і |
|||||||||||||
Високий рівень освіти й книгодрукування сприяв розвиткові |
перших трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського |
національно-визвольне прямування. Причини національно- |
історії України. |
|
|
|
|
|
Миколаєві, а згодом в інших українських містах. Згідно з |
||||||||||
літератури. |
|
Ідеями національного відродження наснажена й |
«Історія |
визвольного прямування: 1) ріст феодального утиску в |
У 1823 вийшов словник укр.. мови, укладений |
|
нею створювалися виборні (на 4 роки) міські думи як |
||||||||||||
Найбільшим філософом України, найвидатнішим поетом |
русів»- Україна, а не Росія є прямою наступницею Київської |
складі |
Австро-Угорщини |
(збільшення феодальних |
Вейцеховичем. |
|
|
|
|
|
розпорядчі та міські управи, як виконавчі органи. У виборах |
||||||||
другої половини XVIII ст. був Григорій Сковорода. |
Русі, що українці є окремим від росіян народом зі своїми |
повинностей селян), суворим бюрократическо-полицейским |
На розвиток українського образотворчого мистецтва |
брало участь все населення, що платило податки. Міські |
|||||||||||||||
Протягом |
XVII—XVIII ст. дедалі дужче зростала |
традиціями, а тому Україна має всі права на відновлення |
режимом і ін.; 2)зростання національного утиску (заборона |
великий вплив справляла Петербурзька академія художеств. |
думи і міські управи займалися в основному питаннями |
||||||||||||||
зацікавленість природничими науками. У лекціях провідних |
козацького самоврядування. |
|
|
|
|
на викладання укр. мови в школах і культурно-суспільних |
Професійні майстри живопису, що працювали на Україні, |
життєдіяльності міст і підпорядковувалися губернаторові. В |
|||||||||||
професорів Києво-Могилянської академії використовувалися |
Сприяла національному відродженню і чотиритомна праця |
заснуваннях, насадження німецької мови, прагнення |
переважно були її випускниками, зокрема вихованцями |
|
1892р. нове міське положення урізало повноваження |
||||||||||||||
елементи астрономії, фізики, біології, медицини. |
Дмитра Бантиша-Каменського «Історія Малої Росії» (1822)- |
Австро-Угорщини асимілювати укр. населення й ін.). |
видатного російського художника К. Брюллова — І. |
|
органів міського самоврядування. |
|
|||||||||||||
Києво-Могилянська академія була провідним осередком |
перша масштабна наукова узагальнююча праця з історії |
У березні 1845р. спалахнула буржуазно-демократична |
Сошенко, Д. Безперчий, Т. Шевченко та ін. Випускник |
|
|
Судова реформа 1864 р. |
|
||||||||||||
музичної культури, де навчання музиці й співу вважалося |
України від найдавніших часів до кінця XVIII ст. |
революція в Австро-Угорщині (відбулося народне повстання |
Петербурзької академії художеств |
1815 р., К. Павлов |
|
Ця реформа проголошувала демократичні принципи: |
|||||||||||||
обов'язковим предметом. |
На початку XIXст. чи не найважливішим осередком |
уВіднііБудапешті,бувскинутийурядМеттерниха, |
відіграв важливу роль у розвитку української художньої |
|
виборність мирових суддів і присяжних засідателів, |
||||||||||||||
В архітектуріукраїнське, або козацьке, бароко. |
українського національного відродження – |
Харків. У |
(імператор Фердинанд I пообіцяв увести конституцію і |
культури. |
|
|
|
|
|
незалежність і незмінність суддів, рівність всіх перед |
|||||||||
Найяскравіше за часів гетьмана Івана Мазепи. |
Харкові стали виходити журнали, присвячені місцевому |
демократичні свободи), що дало поштовх національно- |
Широкого розповсюдження на Україні набули сімейне |
законом, гласність тощо. Вину підсудного встановлювали |
|||||||||||||||
Протягом XVII—XVIII ст. бурхливо розвивалася гравюра, |
краю та його інтересам. |
|
|
|
|
|
визвольному прямуванню в західно-укр. землях. |
музикування, аматорські молодіжні розважальні співи. |
|
присяжні судді, вибрані населенням. Вони мали вирішувати |
|||||||||
іконопис, світський портретний живопис. |
Кінець XVIII — 40-ві |
pp. |
XIXст.- перший етап нац. |
|
Основні події і результати нац-визв. прямування |
Осередками розвитку музичної культури були духовні |
|
справу згідно зі своїм сумлінням. Судові засідання були |
|||||||||||
У кінці 18 ст. -1798р. – «Енеїда»Котляревського - |
відродження в Наддніпр. Україні |
— період |
«збирання |
1848-1849 р. у західній У: 1) Березень 1848р. - величезна |
учбові заклади, гімназії. |
|
|
|
|
відкриті, і у них брали участь зацікавлені сторони, прокурор |
|||||||||
зародження нової укр. літ-ри. |
спадщини» - звернення до історичного минулого, інтерес до |
демонстрація у Львові, що склала петицію до імператора з |
Сприятливі умови для розвитку сценічного мистецтва |
та адвокат (адвокатура засновувалась згідно з реформою |
|||||||||||||||
|
|
Гетьманщини, до етнографії. Зусиллями української |
вимогами здійснення буржуазних реформ і перетворення |
склалися на Полтавщині, де завдяки І. Котляревському та М. |
1864 р.). |
|
|||||||||||||
59. Українські землі у складі Рос. Імперії наприкінці 18 – |
інтелігенції тоді з'явилися численні історичні та |
Галичини в польську автономну провінцію2) Квітень 1848 р. |
Щепкіну започаткував свою історію профе сійний |
Військова реформа |
|
||||||||||||||
перш. пол.. |
19 сто.: адм..-тер. устрій, особливості соц..- |
етнографічні дослідження, збірки фольклору. Водночас |
- почалися штурмування селян, що могло породити значне |
український театр. Великі зрушення у його розвитку |
|
|
Цією реформою вводилась загальна військова служба, час |
||||||||||||
економічного і політ. Розвитку |
відбувалося утвердження української мови як літературної |
селянське повстання. Для запобігання його Австро- |
відбулися з постановкою у 1819 р. «Наталки Полтавки» і |
якої зменшувався з 25 до 4–5 років. |
|
||||||||||||||
Колись край вільних козаків-фермерів, став вотчиною |
та становлення нової української літератури. |
|
|
Угорщина скасувала 17 квітня в Галичині кріпосне право: |
«Москаля-чарівника» І. Котляревського. |
|
|
Отже, оцінюючи реформи 1860-х – 1870-х років, потрібно |
|||||||||||
поміщиків, а більшість козаків потрапили у кріпацтво. |
Діяль-ть перших політ орг.-ій: |
|
|
|
|
панщину й особисту залежність селян від феодалів. 3) У |
Перша |
збірка |
Шевченка |
” |
Кобзар |
”(1840)зазначити, що вони були черговою спробою царського |
|||||||
Фермерський лад, який формувався в Україні з козацьких |
1) Південне товариство (1821)- декабристи- у м. Тульчин. |
травні 1848 р. укр. ліберальна буржуазна інтелігенція й |
продемонструвала світу широкий спектр лексичних, |
|
самодержавства провести потрібні реформи |
«зверху», не |
|||||||||||||
часів, був майже зруйнований, тут почали домінувати типові |
КерівникПестель. Прогр док-т- «Руська правда»: |
уніатське духівництво створили у Львові першу укр. |
семантичних, та фразеологічних можливостей укр.. мови. |
допустивши вирішення назрілих протиріч шляхом |
|||||||||||||||
для кріпосницької Росії порядки. |
- заборона кріпацтва |
- рівність усіх |
- |
об*єднання |
політичну організацію - «Головну Руську Раду», на чолі з |
Це підтверджувала й творчіть Котляревського, Гулака- |
|
революції. Вони були обмеженими, непослідовними, |
|||||||||||
Отже, основна маса селян потрапила в кріпаки. Селянство |
народів Росії |
|
|
|
|
|
єпископом Г. Яхимовичем. Рада домагалася установлення |
Артемовського, Гребінки, Квітки-Основяненка. |
|
|
незавершеними. Царизм не зробив головного кроку –не |
||||||||
поділялося на дві основні групи — поміщицькі та державні |
- особиста свобода рдуку ,віросповідання |
|
|
власної укр автономії Галичини, формування рядів |
Новий міністр освіти в Рос. Імперії граф Уваров наполягав |
створив нової політичної надбудови, не проголосив |
|||||||||||||
(крім них існувала ще незначна кількість удільних селян). |
2) Тов-во об*єднання слов*ян |
(1823)- брати Борисови, |
національної укр. гвардії і введення в навчальних закладах |
на тому, що шлях до процвітання лежить через зміцнення |
Конституцію, не створив парламент. Росія і далі залишилась |
||||||||||||||
Українські селяни сіяли жито, пшеницю, овес, гречку та |
Андрієвич. |
|
|
|
|
|
навчання на укр. мові. У результаті: уряд затвердив лише |
трьох суспільних основ – самодержавства, православ’я, |
|
абсолютною монархією. |
|
||||||||
інші традиційні культури, хоча вже почали поширюватися |
Прогр документ: - федерація слов*ян республік, кожна з |
вимогу про викладання предметів у школах і гімназіях на |
народності => посилення процесу русифікації та новий |
|
|
|
|||||||||||||
соняшник, картопля тощо. Розвивалося, особливо в |
яких має право на власне само вряд-ня |
|
|
укр. мові. |
4) У листопаді 1848 р. - відбулося збройне |
наступ на права соц.. меншин. У цьому контексті слід |
|
|
|
|
|||||||||
південній Україні, скотарство. Розвиток суконної |
3) Кирило-Мефодіївське братство |
(1846)- Білозерський, |
повстання у Львові с. вимогою введення укр. автономії в |
сприймати появу 1846р. у Києві укр.. політ. організ. |
– |
|
|
|
|||||||||||
промисловості. Виробництво свічок. У Криму займалися |
Гулак, Костомаров, Куліш, Маркович, Шевченко. |
Східній Галичині і проти спроб Австрії роззброїти ряди укр. |
Кирило-Мефодіївського товариства. Засновники |
– |
|
|
|||||||||||||
виноградарством, виробництвом шовку. Продовжують |
вперше розробило широку політичну програму національно- |
національної гвардії У повстанні взяли участь широкі |
Білозерський, Костомаров, Куліш, маркевич… приймав |
|
|
|
|||||||||||||
удосконалюватися всілякі промисли: вироблення посуду, |
в и з в о л ь н о го р у ху ; З а п оч ат ку в а в ш и п е р е х і д в і д |
народні маси: від ремісників до інтелігенції. Повстання було |
активну участь Шевченко. Основні програмні положення |
|
|
||||||||||||||
полотна, взуття. Розвиваються важливі їх центри. |
культурницького до політичного етапу боротьби за |
жорстоко придушено каральними військами після |
сформовані у |
“Книзі буття укр. народу” і “Статуті |
|
|
|
||||||||||||
У 30—40-х роках XIXст., із запізненням понад 150 років |
національний розвиток України. |
|
|
|
артилерійського обстрілу міста. |
5) У Північної Буковині - |
словянського братства Св. Кирила і Мефодія”. |
|
|
|
|
||||||||
порівняно з Англією, в Російській імперії, в тому числі й в |
Програмні положення братства виклад у «Книзі буття |
протягом 1848 р. селяни відмовлялися виконувати феодальні |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
Україні, почався промисловий переворот (від мануфактури |
українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. |
повинності, захоплювали поміщицькі землі, пасовища і лісу, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
до фабрики, від ручної праці до машинної). В Україні з її |
Кирила і Мефодія», - Микола Костомаров, та у «Записці»- |
створювали збройні ряди. У листопаді 1848 р. спалахнуло |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
потужними можливостями сільського господарства в першу |
Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї |
збройне повстання, придушене карателями лише через 1,5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
чергу формувалися підприємства харчової промисловості |
українського національного відродження і панславізму. |
року - у квітні 1850 р. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
(цукрової, горілчаної тощо). Найважливішим соціальним |
Громадсько-політична діяльність: поширювали ідеї братства |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
наслідком цього явища було формування міської буржуазії |
через розповсюдж. його програмних документів, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
та робітничого класу. |
прокламацій, твори Тараса Шевченка; займалися науковою |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Повним ходом продовжувалося формування ринкових |
працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
відносин, Наддніпрянська Україна вже була включена до |
в яких проповідували свої погляди; піклувалися про |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
загальноросійського ринку. Водночас вона була відрізана від |
розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
підавстрійських земель України, що мало негативні |
народних шкіл, написання і видання нових книг |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
наслідки. |
|
К-М бр-во проісн. 14 місяців. У березні |
1847 року за |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
У результаті розвитку ремесел, промисловості й торгівлі |
доносом О.Петрова діяльність братства була викрита, а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
спостерігалося збільшення міст, зростання в кілька разів |
члени заарештовані. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
міського населення. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1782 р. дозволено поселятися в Києві російським |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
купцям=>міста України втрачають своє українське обличчя, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
місце українських міщан займають представники інших |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
національностей, українців витісняють на околиці міст і в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
села, прискорився процес їх помосковщення. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
67. Соціально-економічний і політичний статус українських земель у складі імперії Габсбургів. Конституційні реформи 1860-х рр., їх вплив на українську суспільність.
Нове пожвавлення українського руху в Західній Україні було викликане прийняттям нової Конституції 1860р., за якою краям було надано автономних прав і дозволено мати свої законодавчі органи –крайові сейми. У Галицькому сеймові українцям вдалося зайняти 49 депутатських місць. “Народовці” відбивали інтереси укр.. нац. буржуазії та
уніатського і православного духовенства. У |
1868р. |
|
народовці засновують громадське товариство |
“Просвіта”, |
|
що мало на меті поширення освіти та пробудження нац.. |
||
свідомості. |
“Просвіта” стала основою для виникнення |
|
нових товариств. При допомозі меценатів В.Симиренка та Є.Скоропадської-Милорадович народовці засновують у Львові Літературне товариство ім.. Шевченка, яке в 1892 було перетворене на Наукове товариство і стало центром української науки. Лідером народовців був Танякевич. Представниками лівого, радикального крила нац..-визв. руху Сх. Галичини, Пн. Буковини, Закарпаття були укр.. соціа.- демократи Франко, Павлик, Терлецький. Під впливом Драгоманова вони 4 жовтня 1890р. засновують Першу Українську Політичну Партію - “Русько-Українську радикальну партію”, політична програма якої базувалась на основі етичного і наукового соціалізму, демократії, соборності України. Партія мала представників у Віденському перламенті.
Соц-економ статус:
1.Колоніальний хар-р господарювання австро-угорських властей
2.Гальмування промислового розвитку західноукраїнських земель.
3.Кустарно-ремісничий характер західноукраїнської промисловості.
4.Орієнтація фабричного виробництва на добування та первинну переробку сировини
5. Х и ж а ц ь к а е кс п л у ат а ц і я п р и р од н и х б а г ат с т в західноукраїнських земель.
6.Гальмування впровадження технічних новацій у промисловості
7.Перетворення західноукраїнського краю на ринок збуту. Політ. статус:
Під впливом революційних подій другої половини XIX ст. в Європі, а також у зв'язку з конституційними реформами початку 60-х pp. загострилося політичне становище . У 1860 р. відновлюється конституційний устрій, розширюються автономні права коронних країв.-намагання державницьких націй до поглинання національних меншин.
За цих обставин у Галичині намісник завжди призначався з числа польської аристократії, а не з укр.; виборча система зебезпечувала полякам відчутну перевагу в крайовому сеймі. «наскільки русини мають існувати, вирішить галицький сейм» Виразниками суспільно-політичного руху в краї стали течії
москвофілів (русофілів) і народовців (українофілів), які сформувалися ще наприкінці XVIII ст.
68. Передумови та тенденції формування української нації у складі Російської та Австро-Угорської імперій. у складі Російської ї імперії.
Об'єднання в єдиному цілісному масиві абсолютної б і л ь ш о с т і у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь — Л і в о бе р е ж ж я , Слобожанщини, Правобережжя і Півдня — сприяло відтворенню територіальної єдності укр. земель, що було
важливою умовою становлення української нації. Водночас прихід товарно-грошового, капіталістичного господарства зумовлювали розширення економічних зв'язків між окремими місцевостями. Це забезпечувало спільність економічного життя, яка була необхідною передумовою й основою становлення української нації. Одночасно з розвитком капіталізму в Україні збільшувалася кількість населення, відбувалися зміни в його соціальному складі і територіальному розміщенні. Зокрема зростала чисельність населення. Населення України, що входила до складу Росії. Ролад феодально-кріпосницької системи й розвиток капіталістичних відносин поступово руйнували становість, відокремленість окремих соціальних верств суспільства, що певною мірою сприяло консолідації української нації. Але на шляху цієї консолідації траплялися й різні перешкоди.
В кожній нації видатну роль відіграє верхівка, еліта суспільства. В Україні після ліквідації царизмом Української козацької держави і юридичного урівняння українських козацьких старшин з російським дворянством українська верхівка у своїй більшості відмовилися від ідеї української державності, від рідної мови, зросійщились, сприйняли самодержавно-монархічну російську ідеологію, відірвались від свого народу. Тільки тонкий прошарок демократичної інтелігенції став відроджувати національну самосвідомість українського народу.
у складі Австро-Угорщини.
Західноукраїнські землі — Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття — були включені до складу Австрійської монархії і, отже, відірвані державним кордоном від природного центру українського народу— Наддніпрянської України.
Будівництво капіталістичних підприємств, розвиток залізничного та водного транспорту, внутрішньої й зовнішньої торгівлі, міст, поглиблення суспільного поділу праці, господарська спеціалізація районів, посилення рухомості населення — зумовлювали розширення економічних зв'язків між окремими місцевостями. Це забезпечувало спільність економічного життя, яка була необхідною передумовою й основою становлення української нації. Одночасно з розвитком капіталізму в Україні збільшувалася кількість населення.
Розклад феодально-кріпосницької системи й розвиток капіталістичних відносин поступово руйнували становість, відокремленість окремих соціальних верств суспільства. Але відсутність української держави, наявність російськоавстрійського кордону, що роз'єднував дві частини української території, гнобительська політика урядів ц а р с ь ко ї Ро с і ї й ц і с а р с ь ко ї А в с т р о - Уго р щ и н и , денаціоналізація української еліти певною мірою ускладнювали і гальмували процес формування й консолідації української нації.
69. Формування політичної свідомості українців в |
70. Передумови та специфіка українського національно |
71. Розвиток культурно-освітнього і національно- |
||||||||||
системі суспільно-політичних Росії і Австро-Угорщини |
руху в Російській імперії на етапі становлення |
|
політичного руху у західноукраїнських землях в др. пол. |
|||||||||
(др. пол. ХІХ – початок ХХ ст.). |
індустріального суспільства. Хлопомани. Громадівський |
|
ХІХ - початку ХХ ст. |
|
|
|
||||||
Формування політичної свідомості українців пов’язане з |
рух. |
|
|
|
|
Національне відродження, що розпочалося в Лівобережній |
||||||
консолідацією укр. нації. Українці зх. земель мали певну |
Лібералізація суспільного життя у середині XIXст., що була |
Україні, мало значний вплив на пробудження національної |
||||||||||
територію, мовні та культурні права, що обмежувало вплив |
передвісником майбутніх реформ та модернізації, водночас |
свідомості українців у Галичині, яка перебувала в складі |
||||||||||
держ. структур та меншин. Однак укр. громадяни під |
сприяла пожвавленню національного руху. Повернувшись |
Австрійської імперії. Важливу культурно-просвітницьку |
||||||||||
р о с і й с ь ко ї Ук р а ї н и з н а ход и л и с я в р о с і й с ь ком у |
після амністії із заслання, колишні члени Кирило- |
місію в Галичині виконували духовні навчальні заклади: |
||||||||||
ідеологічному середовищі. Це була одна з причин |
Мефодіївського товариства 1859р. створюють у Петербурзі |
Греко-католицька духовна семінарія у Львові та Дяко- |
||||||||||
гальмування формування нац.. свідомості. Ідеологічні |
першу українську громаду |
— культурно-о світню |
вчительський інститут у Перемишлі. З ініціативи галицьких |
|||||||||
позиції рос. українства можна поділити на 3 напрями: |
організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної |
митрополитів і єпископів П.Білянського, А.Ангеловича, |
||||||||||
-- консервативно-монархічні(в основі – незмінність |
о світи , свободі літературного слова , поширенню |
М.Левицького та духовних діячів при церквах Галичини |
||||||||||
існуючого сусп.-політ. ладу, русифікаторська політика, |
національної ідеї, формуванню національної свідомості. |
були відкриті парафіяльні школи. Вони поширювали серед |
||||||||||
збереження самодержавства). |
Саме на цих ідеях базувався перший в імперії український |
народу освіту, пропагували досягнення української |
||||||||||
-- соціалістичні(представлені рухом народництва та соцю |
часопис «Основа» (почав виходити з 1861 р. в Петербурзі), |
культури. Яскраву сторінку в національно-культурне та |
||||||||||
демократією). |
|
навколо якого групувалися вже відомі діячі національного |
духовне відродження українського народу вписав 1.Франко |
|||||||||
--ліберальні(провідники лібералізму вимагали від уряду |
руху М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Т. Шевченко |
(1856—1916 pp.) |
— видатний український письменник, |
|||||||||
введення у Росії політичних свобод). |
івесьгромадівськийрух. Підтримуючинаціональне |
філософ, історик, економіст, мовознавець, фольклорист та |
||||||||||
Модернізаційні реформи в Рос. імп. стимул. |
відродження, активно починає діяти інтелігенція. |
етнограф, громадський і культурний діяч, І.Франко |
||||||||||
піднесення сусп. руху. вони певною мірою демократизували |
Виникають громади в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. |
продовжив традиції своїх попередників, зокрема |
||||||||||
сусп-во, розширили рамкки й урізноманітнили форми |
Найвпливовішою в українських землях у цей час була |
Т.Шевченка, на ниві духовної культури, зробив вагомий |
||||||||||
суспіль. активності. |
Київська громада, що утворилася на основі таємного гуртка |
внесок у розвиток національної та соціальної свідомості |
||||||||||
Хлопомани – інтелігенція, якапрагнулазближенняз |
хлопоманів. Її лідерами були представники нової хвилі |
українського народу. Його наукова, публіцистична та |
||||||||||
народом (1850-60 р.р.) –Основоположники: Антонович, |
української інтелігенції — В. Антонович, Т. Рильський, А. |
перекладацька діяльність висвітлювала широкі горизонти |
||||||||||
Рильський, Познанський, Михальчук, Житецький, |
Свидницький, П. Житецький. |
|
|
національно-культурного відродження українського народу. |
||||||||
Чубинський |
|
Після поразки польського повстання 1863—1864 |
pp. у |
Творчий талант І.Франка як письменника виявився в низці |
||||||||
Їх мета-турбота за народ. освіту. Вони не підносили |
Російській імперії розпочався наступ реакції. Навіть |
його оповідань, повістей, де він реалістично відображав |
||||||||||
питання про відокрем-ня У. від Рос. |
поміркована культурницька діяльність українофілів цього |
життя робітників і селян Галичини: "Ріпник", "На роботі", |
||||||||||
Хвиля контрреформ 80-90 р.р. значно усклад. ситуацію |
періоду сприймалася як загроза самодержавству. |
|
"Навернений грішник", "Boa constrictor", |
"Борислав |
||||||||
=> развернувся народний рух: |
1863 р. - Валуєвський указ - заборонf видання українською |
сміється"; збірках: |
"Добрий заробок", |
"Маніпулянтка". |
||||||||
1) Народницький рух – інтелег-я підштовх. селян |
мовою шкільних та релігійних видань (крім худ літ-ри); щоб |
Серед художніх творів чільне місце посідають повісті на |
||||||||||
2) Соціал-демократ. рух – в основі-марксизм-теорія клас. |
не дати можливості укр рухові стати масовим, загальмувати |
історичну тематику: "Захар Беркут", "Основи суспільності", |
||||||||||
боротьби, віра у роль пролетаріату |
його розвиток, звузити сферу впливу патріотично настроєної |
"Для домашнього вогнища", |
"Великий шум", "Перехресні |
|||||||||
3) Лібераль. рух-держава має бути демократ., побудув-ня |
частини національної еліти. Після Валуєвського указу |
стежки". У творі "Захар Беркут" письменник відобразив |
||||||||||
економіки за законами віль ринку, віль. конкуренції. |
настає пауза у процесі національного відродження. |
|
життя карпатської України |
XIII ст. у період монголо- |
||||||||
4) Національний рух – члени Кирило-Мефод. братсва, які |
Лише на початку 70-х років громадівський рух знову |
татарської навали. Поряд з іменами Т.Шевченка та І.Франка |
||||||||||
поверн. із заслання |
активізується. У київській «Старій громаді»у цей час |
називають М.Грушевського |
(1866—1934 pp.) |
— видатну |
||||||||
Підтримуючи нац. відродження, активно почала діяти |
сконцентрувалися значні інтелектуальні сили |
— В. |
постать української духовної культури. Він автор понад 2 |
|||||||||
інтелігенція. Виникають громади у різних містах У |
Антонович, М. Зібер, М. Драгоманов, О. Кистяківський, М. |
тис. наукових праць у галузі вітчизняної історії та |
||||||||||
На Західноукр. землях виразниками суспільно-політичного |
Старицький, П. Чубинський та ін. |
|
літературознавства, у тому числі 11-томної "Історії України- |
|||||||||
руху в краї стали течії москвофілів (русофілів)і народовців |
Громадівці активно шукали модель майбутнього суспільного |
Руси" (1898—1936 pp.), |
5-томної |
"Історії української |
||||||||
(українофілів), які сформувалися ще наприкінці XVIII ст |
розвитку. У |
1873 р. вони сформулювали свою політичну |
літератури" (1923-і 1927 pp.). Велику популярність здобули |
|||||||||
Учнівські громади. Діячі: Франко, Пучнай, Терлицький |
програму, в основі якої лежала вимога перетворення Росії на |
також "Нарис історії українського народу" |
(1904 p.), |
|||||||||
Вониза єдність укр. земель, розв. єдиної мови. |
федерацію і надання широкої автономії Україні. |
|
"Ілюстрована історія України" (1911 р.), |
"Початки |
||||||||
Дія-ть: |
|
Відповіддю самодержавства на пожвавлення українського |
г р ома д я н с т ва " ( 1 9 2 1 p . ) то щ о . П о н а д |
1 5 р о к і в |
||||||||
- гуртки худож. самодіяль-ті |
руху став Емський указ 1876 p. |
- заборона друкування |
М.Грушевський очолював Наукове товариство ім. |
|||||||||
- концерти і творчі виставки |
літератури українською мовою в Російській імперії та ввіз її |
Т.Г.Шевченка, яке після реорганізації (1892 р.) фактично |
||||||||||
- друкарня у Львові |
з-за кордону. Це остаточно підривало основи легальної |
виконува ло функції Академії наук . Водночас із |
||||||||||
Москофіли – єд-ть укр. нар. з Рос. (Зубрицький, Купченко, |
культурницької діяльності, на яку орієнтувалися громадівці. |
М.Грушевським плідно працювали А.Кримський, |
||||||||||
Добрянський). Газети «Слово», «Галичина», «Лада» |
Незабаром провідні діячі київської громади виїжджають за |
В.Грінченко, В.Гнатюк, I.Франко, М.Павлик, Ф.Вовк, |
||||||||||
Організ-я «Просвіта» - народовці |
кордон. У |
1878—1882 pp. М. Драгоманов у журналі |
Ф.Колеса. |
|
|
|
|
|||||
1868-в Галичині – Сушкевич, Коссак, Свєнціцький |
«Громада», який виходив у Швейцарії, намагався |
|
|
|
|
|
|
|||||
Мета: поширити освіту, нац. свідомість |
узагальнити погляди громадівців і викласти програму |
|
|
|
|
|
|
|||||
Діяль-ть: |
|
українського руху. В о снові запропонованої ним |
|
|
|
|
|
|
||||
- твори укр. письменників |
альтернативи лежали: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
- видав-во спіль. підруч. |
— демократизм (парламентська влада, надання громадянам |
|
|
|
|
|
|
|||||
- друк-ня наук. альманахів |
демократичних прав і свобод); |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
- щоріч. «Наук. календар» |
— ф ед е р а л і зм |
(д е ц е н т р а л і з а ц і я, з ап р о ва д же н н я |
|
|
|
|
|
|
||||
Літ. тов.-во ім. Т. Шевченка |
громадського самоврядування, розбудова держави знизу |
|
|
|
|
|
|
|||||
Виник у 1873 |
|
вгору, Україна |
— автономне утворення у складі |
|
|
|
|
|
|
|||
Мета: те ж саме+розв. укр. мови та літ-ри |
федеративної Російської республіки); |
|
|
|
|
|
|
|
||||
Грушевський, Франко ,Гнатюк ,Раковський |
— європеїзм (зв'язок країни із Західною Європою |
— |
|
|
|
|
|
|
||||
Діяль-ть: |
|
джерело прогресивного розвитку); |
|
|
|
|
|
|
|
|||
- загальноукр. наук. центр |
— культурництво (визвольна боротьба має вестися |
|
|
|
|
|
|
|||||
- видав-во праць укр. вчених |
винятково просвітницькими формами та методами); |
|
|
|
|
|
|
|
||||
- розвиток укр. мови |
— еволюційність |
(прагматичне висування поміркованих |
|
|
|
|
|
|
||||
Народна Рада |
|
вимог, підштовхування знизу реформаційного процесу). |
|
|
|
|
|
|
||||
Виник у 1885. |
|
Отже, представниками різних суспільно-політичних течій та |
|
|
|
|
|
|
||||
Романчук – засн. |
|
рухів у другій половині XIX ст. висунуто широкий спектр |
|
|
|
|
|
|
||||
Мета: -розвиток народності, лібералізм, демократія, |
альтернатив майбутнього суспільного розвитку та вироблено |
|
|
|
|
|
|
|||||
федералізм |
|
різноманітні форми та методи досягнення поставленої мети. |
|
|
|
|
|
|
||||
За Автономію в межах Австро-Угорщини |
Характерно, що лейтмотивом програмних документів |
|
|
|
|
|
|
|||||
Раликальний рух Галичини |
загальноросійських рухів була, як правило, боротьба за |
|
|
|
|
|
|
|||||
Сер. 70х р.р. 19 ст. |
соціальне визволення. На противагу цьому український рух |
|
|
|
|
|
|
|||||
Герлецький ,Франко |
основний акцент робив головним чином на національне |
|
|
|
|
|
|
|||||
Засади соціал-му, захист соц. інтересів |
визволення. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Потім із наростанням сусп-політ проблематики в укр.. сусп. |
Незважаючи на те, що гурткам і організаціям різних |
|
|
|
|
|
|
|||||
під владою цих держав зароджуються політичні партії. |
політичних напрямів були притаманні малочисельність, |
|
|
|
|
|
|
|||||
Захід. У.: РУРП |
(рус-укр радикал), УСДП(соц.-дем), |
неорганізованість, нечіткість програмних установок, |
|
|
|
|
|
|
||||
УНДП(нац.-дем) |
|
слабкий зв'язок з масами, вони все ж відігравали помітну |
|
|
|
|
|
|
||||
Наддніпр У:РУП |
(револ), УНП(народ.), Укр. соц.-дем. |
роль у житті суспільства, оскільки були місцем концентрації |
|
|
|
|
|
|
||||
«Спілка» |
|
інтелектуальних сил, центрами осмислення суспільного |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
розвитку, осередками майбутніх масових рухів. |
|
|
|
|
|
|
|
|||