25. Зайнятість та категорії зайнятих осіб за вітчизняним законодавством.

Зайнятість населення – це найважливіший результат функціонування ринку праці, який означає, що внаслідок взаємодії попиту і пропонування, ціноутворення та конкуренції потреба частини економічно активного насел. в робочих місцях є задоволеною, тобто попит і пропонування на ринку праці в певному обсязі збігаються. Проте значення зайнятості виходить далеко за межі ринку праці. Зайнятість насел. є фундаментом екон. зростання країни, вирішальним фактором створення ВНП, матеріал. й духов. добробуту людей, провідною сферою реалізації їх життєвих інтересів, основним засобом задоволення різноманітних потреб. Забезпечення зайнятості насел. є найвищим пріоритетом СТВ та їх регулювання.

За статусом зайнятості розрізняють: найманих працівників; роботодавців; самозайнятих (особи, що працюють на індивідуальній основі); неоплачуваних працівників сімейних підприємств; членів колективних підприємств; осіб, що не піддаються класифікації за статусом зайнятості. Згідно з Законом «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

- які працюють за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на під-вах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у міжнар. та інозем. організаціях в Україні і за кордоном;

- громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою дія-стю, творчою дія-стю, членів кооперативів, фермерів та членів їхніх сімей, що беруть участь у вир-ві;

- обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах держ. влади, управління та громадських об’єднаннях;

- які проходять службу в Збройних силах України, Службі безпеки України, Державній прикордон. службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони Укр., органах внутр. справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу;

- які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від вир-ва, навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

- працюючі громадяни ін. країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов’язані із забезпеченням дія-сті посольств і місій.

26. Фактори диференціації допомоги по безробіттю: характеристика, порядок врахування.

Безробіття – це порушення рівноваги на ринку праці, які виникають у разі перевищення пропонування праці над попитом або за кількісно-якісного незбігу структури робочих місць і робочої сили, призводять до появи надміру робочої сил, тимчасово або тривало незадіяної у процесі суспільно корисної праці.

Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соц. страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

- до 2 років - 50 відсотків;

- від 2 до 6 років - 55 відсотків;

- від 6 до 10 років - 60 відсотків;

- понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів - 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;

у подальшому - 70 відсотків.

У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.