46. Програми управління продуктивністю праці: сутність, етапи розробки.

З огляду на крайню важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності під-ва керівники та спеціалісти всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти й упроваджувати програми управління продуктивністю праці на підприємстві. Ці програми передбачають реалізацію таких етапів:

- вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на під-ві в цілому і за окремими видами праці;

- пошук і аналіз резервів підвищення ПП на основі інформації, одержаної в ході вимірювання й оцінки;

- розробка плану використання резервів підвищення ПП, який має передбачати конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, визначати відповідальних виконавців праці;

- розробка сис-м мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності праці;

- контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, та регулювання їх виконання;

- вимірювання й оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання ПП.

Отже, управління ПП на під-ві – це фактично частина загального процесу управління під-вом, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керування, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення обсягів виготовленої продукції в результаті певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність – з другого. Управління ПП – це складне комплексне завдання, однаково важливе для організацій будь-якого розміру і будь-якої сфери діяльності, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції. Реалізація цього завдання залежить від продуманої та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.

47. Гранична продуктивність праці: сутність, показники та практичне значення.

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку — результатів праці та витрат праці.

Продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.

Показниками продуктивності праці є виробіток та трудомісткість.

Виробіток визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою за одиницю часу або одним працівником.

Виробіток = О/П

О – обсяг продукції

П – затрати праці на випуск продукції

Трудомісткість характеризується кількістю робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг)

Трудомісткість = П/О

Види трудомісткості:

•Трудомісткість технологічна – затрати праці основних робітників – відрядників та почасовиків

•Трудомісткість обслуговування – визначає затрати праці допоміжних робітників основних цехів та всіх робітників допоміжних цехів.

•Виробнича трудомісткість – затрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

•Трудомісткість управління – визначається на основі затрат праці керівників, фахівців, інших службовців.

•Повна трудомісткість – всі затрати праці на виготовлення кожного виробу і всієї її суми.

Це — закон зменшення граничної віддачі, який є похідним від того, що зі зростанням числа зайнятих на кожного додаткового працівника припадає менша питома вага капіталу, з яким він працює [13, с. 63]. Справа в тому, що торгові площі магазину не зросли, більше клієнтів вони не вміщують, додаткова кількість робочої сили призводить до все меншого зростання граничного продукту праці.