Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ ОХИРИТЕЛЬНЫЕ ЕП.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
21.04.2019
Размер:
208.42 Кб
Скачать

30. Механізм управління трудовим потенціалом: сутність та складові

Механізм управління розвитком трудового потенціалу підприємства сформовано за наступними етапами: деталізація генеральної мети управління розвитком трудового потенціалу на складові підцілі; вибір складових економічного потенціалу підприємства, які обумовлюють розвиток трудового потенціалу, і визначення блоків цілей для кожного з них; розробка заходів, що забезпечують досягнення мети управління розвитком трудового потенціалу з урахуванням цілей розвитку окремих потенціалів, які складають економічний потенціал підприємства в цілому; об’єднання всіх складових економічного потенціалу в єдине ціле за допомогою організаційного механізму управління розвитком трудового потенціалу підприємства.

Метою управління трудовим потенціалом підприємства є забезпечення його безперервного розвитку на основі поєднання наявних людських ресурсів, кваліфікації і часткових потенціалів зі стратегією та цілями підприємства.

На рівні держави управління трудовим потенціалом здійснюється у вигляді соціальної політики.

Складові соціальної політики держави:

1)Об’єкти (працездатне, непрацездатне населення, соціально вразливі верстви)

2)Суб’єкти (державні органи, обєднання працівників, обєднання роботодавців, підприємства, особистість, громадські організації);

3)Принципи (солідарність, соціальне партнерство, право на працю та її гідну оплату, право на професійні обєднання, доступність освіти)

4)Механізми й інститути:

-добровільне страхування;

-обовязкове страхування;

-державні соціальні гарантії;

-державна соціальна допомога;

-послуги громадських організацій.

Подолання та запобігання виникнення ризиків руйнування трудового потенціалу потребує: поліпшення соціального обслуговування населення, підвищення якості медичного обслуговування, оздоровлення умов життя і праці населення, упровадження ідеології здорового способу життя, створення надійних гарантій екологічної безпеки.

31. Людський капітал: еволюція концептуальних підходів, сучасне розуміння.

Поняття людський капітал увійшло в науку на початку 1960-х років у західній економічній літературі. Можна назвати 2 основні причини виникнення інтересу до даного феномену.1) загальна закономірність прогресу сучасної науки в цілому, яка виявляється в концентрації уваги вчених на дослідженні проблем людини. 2)Визнання того факту, що активізація творчого потенціалу людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання. Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей. Принципові ідеї такої залежності були висловлені ще Адамом Смітом. Передвісниками цієї теорії стали наукові праці видатного радянського вченого-економіста академіка С.Г.Струміліна, який теоретично оґрунтував значення розвитку освіти для народного господарства. Бурхливого розвитку теорія людського капіталу набула в 2-ій пол. 20 ст. завдяки працям американських учених Гаррі Баккера, Якоба Мінсера, Теодора Шульца та ін. Для західної економічної науки 19 – поч.. 20 ст. вже досить звичними стають спроби вчених трактувати людину або її знання і здібності до праці як капітал. У той час виокремились 2 основні підходи до встановлення зв’язку людини, її знань і здібностей з капіталом. Прихильники теорії трьох факторів виробництва(В. Бейджхот, Ф.Ліст, А.Маршалл, Дж.Мілль, В.Рошер) рішуче відкидають ідею внесення самої людини з її природними якостями до теорії капіталу. Але при цьому вони схильні розглядати як складову частину капіталу чи багатства людські знання і здібності до праці. Інший напрямок в економічній науці окреслено у працях учених, що відносять людину саму людину з її природними якостями до капіталу(Л.Вальрас, І.Фішер та ін.) Сучасне трактування: Людський капітал – це сформований і розвинений у результаті інвестицій і нагромаджений людиною певний запас здоровя, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в певній сфері економічної діяльності, сприяє підвищенню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів свого власника, прибутку підприємства, національного доходу.