173. Планування маркетингових комунікацій.

Планування є чи не найважливішою складовою менеджменту маркетингових комунікацій. Плани та контроль виконання дають змогу підприємству діяти цілеспрямовано, мати перспективний план дій, координувати маркетингові комунікації із загальною стратегією маркетингу підприємства, інформувати спів робітників про цілі й завдання маркетингових комунікацій та виділених на це коштів, умотивовано стимулювати працю конкретних виконавців. Планування є також необхідною передумовою для належного оцінювання та контролю результатів роботи підрозділу. Процес планування складається з таких етапів:  1) аналіз ситуації;  2) планування цілей маркетингу, виходячи зі стратегії поведінки підприємства на ринках;  3) розроблення стратегії маркетингу підприємства на базі визначених цілей підприємства,  4) розроблення стратегії маркетингових комунікацій на базі загальної стратегії маркетингу;  5) розроблення тактичних планів маркетингової політики комунікацій з обґрунтуванням конкретних заходів, витрат підприємства на них, строків виконання та відповідальних за конкретні акції працівників. Для дослідження ситуації, в якій перебуває підприємство, використовують так званий «SWOT-аналіз» (за першими літерами англійських слів strength — сила, weekness — слабкість, oppotunities — можливості та threats — загрози). Такий метод дослідження уможливлює виділення із значної кількості інформації найбільш значущих її компонентів: реальне становище підприємства на ринках (у цілому і за окремими групами товарів або товарних марок), сильні та слабкі сторони, тобто реальні можливості підприємства та загрози його нормальній діяльності, що, у свою чергу, забезпечує достатньо вірогідне прогнозування майбутньої ситуації.

174. Методи розробки бюджету маркетингових комунікацій.

Бюджет рекламування розробляється на рік (можуть бути й перспективні плани, але за умов нестабільності законодавчої ба­зи, економічної та політичної ситуації, зокрема в Укр., їх не складають).

Для визначення бюджету рекламування підприємства викори­стовують такі методи:

• 1)— усе, що ви собі можете дозволити. Підприємство спочатку виділяє кошти на всі елементи маркетингу, крім кому­нікацій, основну частину яких становлять витрати на рекламну діяльність, тобто асигнування на рекламування визначаються за залишковим принципом;

• 2) — відповідно до з>. обсягів продажу това­рів даної групи: що >е товарів було продано за минулий пе­ріод, то >і витрати на рекламу плануватимуться в наступ­ному періоді;

• 3) — за паритетом із конкурентами: метод базується на умовному визнанні ідентичності ринкового становища підприєм­ства та його конкурентів;

• 4) — відповідно до суми прибутку, котру сподіва­ються одержати від продажу товарів даної групи. Це найпошире­ніший метод;

• 5) — залежно від цілей та завдань, які постають перед підприємством у наступному періоді. При цьому підприємство чітко пов'язує свої заг. цілі з цілями маркетингу і комуніка­цій, визначає, які завдання необхідно розв'язати в галузі рекламування, і, виходячи з цього, розраховує бюджет рекламування. Такий метод чітко окреслює цілі, пов'язує витрати з виконанням завдань плану. Він є найефективнішим, але його використати можуть тільки підприємства, які мають значний капітал та відпо­відні кваліфіковані кадри;

• 6) — метод частки ринку. Цей метод базується на досвіді, який свідчить про наявність певної залежності між ча­сткою ринку, яку обслуговує підприємство, і часткою цього підприємства на загальному ринку реклами. Цей метод можна використати тільки за наявності так званого цивілізованого ринку.