91. Підготовка до кризи

Теоретики PR однозначно визнають, що одне з провідних місць у сфері PR належить діяльності з прогнозування, запобігання та ліквідації криз, коли вони виникають. Цілі кризового менеджменту полягають у зясувані причин виникнення кризи, у швидкому припиненні кризи або принаймні зменшенні втрат та відновленні довіри після закінчення кризи. Те, як підприємство подолає кризу, визначить його імідж на багато років вперед.

Най> відповідільним моментом у розробці планів управління кризою є прогнозування й підготовка до кризи. Вона включає такі дії:

• виявлення проблем, які можуть стати кризовими;

• опрацювання відповідною командою (відділом) конкретного плану дій;

• ідентифікація найважливіших у кризові періоди цільових аудиторій і підготовка комунікацій для них;

• визначення центру керування кризою (головний або регіональний офіс);

• визначення дублерів для антикризової команди, бо хтось може бути відсутнім у потрібний момент;

• моделювання можливих кризових ситуацій;

• підготовка осіб, які спеціально працюватимуть з пресою;

• опрацювання порядку швидкого виклику керівництва в центр керування кризою;

• розробка та передача інструктивних матеріалів керівництву (рез-ти моделювання можливих кризових сит-цій, інструкції щодо контактів з пресою в цей період, телефони членів антикризової команди);

• відповідна підготовка прес-офісу, служб звязків з громадскістю, кадрових служб, консультантів;

Коли криза вже сталась, треба зробити такі кроки:

• оприлюднити заяву, яка правдиво висвітлює події, у засобах масової і внутрішньої інформації,

• регулярно надавати інфо про те, як розвивається ситуація, - використовувати ефективні засоби комунікації (електронна пошта, факс, брифінг, радіо) для поширення інф-ції як назовні, так і всередині підприємства,

• надання достатньої к-ті каналів звязку для запитів іззовні.

92 Основні кроки діяльності служби з pr. На підприємстві у випадку кризової ситуації.

Коли криза вже сталася, команда з управління кризою має зробити такі кроки: оприлюднити заяву, яка правдиво висвітлює події, у засобах масової і внутрішньої інформації; регулярно надавати інформацію про те, як розвивається ситуація; використовувати найефективніші засоби комунікації (електронна пошта, факс, брифінг, радіо тощо) для поширення інформації як назовні, так і всередині підприємства; надання достатньої кількості каналів зв’язку для запитів іззовні. Прогнозуючи можливі кризові ситуації та моделюючи процес розв’язання проблем, які виникають, служба паблік рилейшнз має в такий спосіб мінімізувати втрати підприємства, передовсім все те, що стосується його іміджу. Дуже важливо знайти правильний тон у стосунках із журналістами. Їх треба розглядати як доброзичливих союзників, а не як людей, що хочуть нажитися на чужій біді. Перетворення журналістів на ворогів лише ускладнить ситуацію.

93. Політична реклама (сутність, особливості, завдання).

Політична реклама різниться від комерційної тільки одним — товаром, що рекламується, є людина. При цьому, як і у звичайній рекламі, в рекламі політичній на перший план виходять не загальні характеристики об’єкта, а його переваги для конкретних виборців. Політична партія має чітко підкреслювати те, як ідеї її лідера поліпшать життя пересічних громадян.

Сучасна політична реклама має такі відмітні особливості:

• Товаром, що рекламується, є людина або певна соціал. філософія, а не продукт, послуга чи підпр-во;

• Тривалість політ рекламної кампанії, як правило, обмежується точно визначеним часом;

• У політ рекламі найгострішимии проблемами є морально-етичні, бо успіх чи неуспіх політ рекламної кампанії завжди має далекосяжні наслідки для великих груп людей, а іноді й для всієї країни;

• Створення іміджу політику або політ партії є не замінником політики, а тільки додатком до неї;

• Створення іміджу політику або політ партії треба починати задовго до початку виборчої кампанії.

Перед спеціалістами в галузі політичної реклами стоять такі завдання:

• з'ясувати, чого саме бажає громадськість від лідера та його партії;

• забезпечити бажані позитивні особистісні характеристики лі­дера з допомогою відбору та посилення тих, які він уже має;

• навчити лідера мистецтву спілкування з аудиторією, із засо­бами інформації, тобто навчити його азів акторського мистецтва: добрий політик сьогодні той, хто вміє «подати себе» з екрана те­левізора, знає, як примусити людей усміхнутись чи зажуритись;

• наблизити лідера до мас, показавши, як багато важить для нього сім'я, як він займ. спортом, як ставиться до своєї кіш­ки чи свого собаки, яке в нього хобі .