57. Плата за землю як інструмент раціонального використання земельних угідь. Форми плати за землю. Основи побудови земельного податку: платники, об’єкт оподаткування, диференціація ставок.

Плата за землю в Україні справляється згідно з Законом "Про плату за землю" від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ (зі змінами та доповненнями) у вигляді земельного податку та орендної плати. Плата за землю визначається відповідно до грошової оцінки земельних ділянок, яка проводиться Державним комітетом України з земельних ресурсів згідно зі спеціальними методиками. Грошова оцінка землі використовується для економічного регулювання земельних відносин при укладенні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Законом встановлено, що використання землі в Україні є платним, причому пла­та за землю встановлюється у вигляді земельного податку або орендної плати, яка визначається на підставі грошової оцінки землі. Цей податок сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (крім орендарів та інвесторів). За земельну ділянку, яка надається в оренду, справляється орендна пла­та на підставі договору оренди.

Платниками земельного податку є власники землі і землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учас­ників угоди про розподіл продукції. Коли земельні ділян­ки орендуються у громадян та юридичних осіб, у влас­ності яких ці земельні ділянки перебувають, земельний податок сплачується орендодавцями. Орендар при цьому сплачує орендодавцю орендну плату, яка фактично ком­пенсує сплату земельного податку.

Об'єктом плати за землю виступає земельна ді­лянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах орен­ди. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності від кількох осіб, плата за землю нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Ставки земельного податку з землі сільськогосподарського призначення встано­влені у відсотках від її грошової оцінки у таких розмірах:

—для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1;

—для багаторічних насаджень — 0,03.

Ставки земельного податку на земельні ділянки (за винятком сільськогосподар­ських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та міс­цезнаходження земельної ділянки, відстані від ринків сировини або збуту товарів, стану шляхів, але не вище, ніж в два рази від середніх ставок податку з урахуван­ням коефіцієнтів.

58. Земельний податок за земельні ділянки сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення.

Згідно з статтею 7 Закону за земельні ділянки, які зайняті житловим фондом, коо­перативними автостоянками для зберігання транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними та дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і да­чами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарсько­го виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культур­но-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, податок справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону. За земельні ділянки, які надані для потреб лісового господарства, за винятком окремих видів ділянок, податок справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

З метою зменшення зацікавленості у використанні суб'єктами господарювання земельних ділянок на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, які зайняті будь-якими спорудами, що не пов'язано з функціональним призначенням цих об'єктів, податок справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами другою та п'ятою статті 7 Закону. Це ж стосується і земельних ділянок, які зайняті будь-якими спорудами і розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, і які не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, щодо яких застосовуються підвищені коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами другою та п'ятою статті 7 Закону в розмірах від 1,5 для місцевого значення до 7,5 для міжнародного значення. На частину площ земельних ділянок, які надаються підприємствам, установам і організаціям (за винятком сіль­ськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, податок справляєть­ся у п'ятикратному розмірі.

На земельні ділянки, які надаються для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, податок справляється з розрахунку п'ять відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. За земельні ділянки, які надаються в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, податок справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. За земельні ділянки, які надані на землях лісового фонду, податок на землю справляється як складова плати за вико­ристання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством, а за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культу­рно-побутовими, житловими будинками та різними господарськими спорудами, по­даток справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. За земельні ділянки, які надані на землях водного фонду, податок справля­ється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.