9.7. Внутрішньосімейні відносини. Конфлікти в сім’ї. Розлучення та їх наслідки.

За своїм характером шлюбно-сімейні відносини можна поділити на такі типи: конфронтацію, співіснування і співдружність.

Конфронтація як тип шлюбно-сімейних відносин – це протиборство подружжя, зіткнення їх інтересів і поглядів. В центрі зіткнення можуть лежати різні причини (про це мова йде нижче), але нерідко постають питання виховання дітей.

Співіснування характеризується тим, що зовні сім’ї живуть досить мирно і благополучно, дорослі працюють, діти вчаться. Але кожен живе своїм життям. Головна риса таких відносин – невтручання у справи один одного. Навіть батьки не втручаються у справи дітей.

Для відносин співдружності притаманна єдність або близькість поглядів, прагнень, інтересів, взаємодопомога і згуртованість.

Розглядаючи сучасні шлюбносімейні відносини, необхідно відзначити, що їх розвиток пов’язаний з цілим рядом труднощів і проблем. Однією з них є проблема внутрішньо-сімейних конфліктів. Існують різні причини їх виникнення.

По-перше, це розходження поглядів членів сім’ї, насамперед подружжя, на різні питання повсякденного життя, його цінності та норми. Дослідження показують, що це, зокрема, такі проблеми: діти та їх виховання, стосунки з батьками чоловіка або дружини, розподіл домашніх обов’язків, влади в сім’ї, фінансів, житлові труднощі тощо.

По-друге, конфлікти в сім’ї можуть породжуватись такими явищами, як алкоголізм, наркоманія, низький рівень розвитку культури подружжя або одного з них, ревнощі, подружня невірність, вади сексуальної культури тощо.

По-третє, це порушення взаємин між подружжям, зумовлене емоційною неврівноваженістю, невихованістю, збитковістю моральних якостей, відсутністю такту, невмінням уявити себе в положенні іншого, зрозуміти його мотиви, внутрішній світ, співчувати, а також душевною черствістю, егоїзмом, прагненням до владарювання, підозрілістю та іншими морально-психологічними факторами, що створюють несприятливий соціально-психологічний клімат у сім’ї.

Соціологи зазначають, що такі риси характеру, як терпимість, поступливість, добродушність, доброзичливість сприяють подружньому співробітництву і взаємодії, взаєморозумінню та спілкуванню. Вони допомагають уникнути чи відвернути конфлікти, а якщо ті й виникають, то проходять у м’яких формах. В цих випадках подружжя завжди знаходить розумне рішення. Підозрілість, грубість, владність, жорстокість і цілий ряд інших дефективних рис перешкоджають установленню нормальних подружніх взаємин.

Проте, як вважають автори праці “Семья. Социально-психологические и этические проблемы”, конфлікти, навіть бурхливі, що час від часу виникають в сім’ї, ще не означають, що це конфліктна сім’я. На їх думку, конфліктними є такі сім’ї, в яких постійно існують сфери, де стикаються інтереси, наміри, бажання всіх або декількох членів сім’ї (подружжя, дітей, інших родичів, що проживають сумісно), породжуючи сильні і тривалі негативні емоціональні настрої, невпинну неприязнь і ворожість подружжя одне до одного (11, с.225).

У конфліктній сім’ї все досягається в протиборстві, всі перебувають у напрузі. В ній обмежені можливості розвитку подружжя, виховання і соціалізація дітей деформовані, виникають великі загрози для психічного здоров’я всіх членів сім’ї, а особливо для здоров’я дітей.

Постійні конфлікти призводять до кризи подружніх відносин і, в кінцевому результаті, до розлучення. Розлучення стали сьогодні дуже поширеним явищем в більшості країн, причому їх кількість зростає. Про це свідчить таблиця 1.

Таблиця 1.