5.2. Демографічна політика.

Суттєве значення у розвитку соціально-демографічних відносин в суспільстві і формуванні його соціально-демографічної структури має демографічна політика. Вона постає як цілеспрямований вплив соціальних інститутів, перш за все держави, на демографічні процеси (народжуваність, смертність, шлюбність, розлучуваність, міграції), на збереження чи зміну їх існуючих тенденцій. Головним завданням демографічної політики є досягнення оптимального режиму відтворення населення в тій чи іншій країні, який відповідав би економічним і соціальним потребам суспільства.

Демографічна політика – складова частина, елемент соціально-економічної політики суспільства в цілому. Це означає, з одного боку, що будь-які заходи, спрямовані на оптимізацію демографічних процесів, можуть дати позитивний ефект в тому випадку, коли будуть успішно вирішуватись основні завдання соціально-економічного розвитку країни. З іншого боку, варто мати на увазі, що хоча соціально-економічна політика неминуче впливає на демографічні процеси, було б неправильним ототожнення її з демографічною політикою. Різного роду соціальні заходи, здійснювані державою, можуть бути віднесені до заходів власне демографічної політики тільки в тому випадку, якщо вони мають за мету прямий і запланований вплив на демографічні процеси. Отже, це специфічна особливість демографічної політики, що дозволяє виділити її із загального контексту соціальної політики через її цільову спрямованість на демографічні процеси.

Заходи демографічної політики умовно можна поділити на три групи: соціально-економічні, правові і виховно-психологічні. Умовність такого розподілу пояснюється тим, що багато заходів демографічної політики, особливо соціально-економічного характеру, закріплюються у відповідних правових актах. Водночас вони справляють і певний психологічний вплив на населення тієї чи іншої країни, мають виховний характер.

Соціально-економічні заходи – це державна допомога на дітей, урахування кількості дітей при оподаткуванні, а також при визначенні віку та стажу роботи для нарахування пенсії жінці-матері, оплачувані відпустки (повністю або частково) по вагітності та догляду за дітьми тощо.

Правові або юридичні заходи демографічної політики являють собою законодавчі акти дозволяючого або забороняючого характеру, дія яких регулює суспільні відносини, пов’язані з відтворенням населення. До прямих юридичних заходів відносяться закони, які дозволяють чи забороняють аборти, продаж засобів контрацепції, закони, що обмежують свободу розірвання шлюбу, закріплюють мінімальний вік вступу до шлюбу та ін. До опосередкованих юридичних заходів відносяться законодавчі акти по охороні материнства та дитинства, закони щодо охорони праці та здоров’я жінок тощо.

Виховно-психологічні заходи демографічної політики спрямовані на пропаганду демографічних знань серед населення, престижу шлюбно-сімейного способу життя, на формування демографічних ідеалів, що відповідають інтересам демографічного розвитку тієї чи іншої країни. Виховно-психологічні заходи покликані переконувати людей, що найбільша цінність – це людина, сім’я, діти, виховання у громадян ставлення до життя і здоров’я людини як до найбільшого дарунку природи, іншими словами, це формування у людей демографічної культури.

Умовами ефективності демографічної політики є: комплексність її проведення; довгостроковість, орієнтація на тривалу перспективу; усталеність здійснюваних заходів з постійним їх удосконаленням та розширенням.

Що стосується України, то попри певні зусилля на шляху проведення належної державної демографічної політики, остання не задовольняє назрілі потреби суспільства, вона неефективна (деякі вчені навіть стверджують, що вона взагалі відсутня). Поки що наше суспільство переживає демографічну кризу, що вимагає значного підвищення дієвості означеної політики. Цьому, безумовно, сприятиме проведений 5-14 грудня 2001 році перепис населення України.

Основними завданнями та цілями державної демографічної політики в Україні є:

1. Забезпечення стабілізації та зростання народжуваності населення.

2. Зменшення смертності в країні, особливо дитячої і чоловічої.

3. Оздоровлення жінок (поліпшення організації та умов їх праці, побуту, відпочинку).

4. Зниження захворюваності населення.

5. Усунення небажаних міграційних процесів (гіпертрофованих переміщень із села в місто і навпаки, нерегульована еміграція та еміграція тощо).

6. Поліпшення і захист природного середовища, здійснення екологічного моніторингу.

7. Виховання у населення демографічної культури, ставлення до життя і здоров’я як до найбільшого дарунку природи.

8. Здійснення ефективної молодіжної політики. Захист інтересів та умов праці і побуту молоді (конкретно про заходи з реалізації молодіжної політики дивись в наступному параграфі).

Безумовно, реалізація демографічної політики вимагає високого рівня розвитку економіки, соціально орієнтованих ринкових реформ, соціальної захищеності громадян, ліквідації безробіття, створення досконалої системи охорони здоров’я людей, дитинства і материнства та ін.