200. Безконфліктна взаємодіясторін у дискусіях і спорах

Дискусія і суперечка у професійній діяльності — процес розв’язання проблем через зіставлення, зіткнення, асиміляцію, взаємозбагачення предметних позицій учасників (думок учасників щодо суті розв’язуваної проблеми).

Процес організації ділового спілкування починається з формулювання ідеї. Метою дискусії чи суперечки може бути: 1) збір і впорядкування інформації з обговорюваної проблеми; 2) пошук альтернативних підходів до розв’язання проблеми, їх обґрунтування; 3) вибір оптимального варіанта.

Підготовка до ділової бесіди для рішення спірних і дискусійних питань передбачає складання плану бесіди на основі визначення основних завдань спілкування, пошуку шляхів для вирішення цих завдань, аналіз зовнішніх і внутрішніх можливостей здійснення плану бесіди, прогнозу можливих результатів бесіди, збирання необхідної інформації про майбутніх співрозмовників, вибір найбільш вдалої тактики спілкування. У процесі ділового спілкування важливо враховувати особисті риси, характер, вік, настрій співрозмовника, але інтереси справи важливіші, ніж можливі особисті розбіжності.

Кодекс ділового спілкування передбачає: 1. принцип кооперативності: твій внесок повинен бути таким, якого вимагає спільно розроблений напрям розмови; 2. принцип достатності інформації: говори не більше й не менше, ніж потрібно в даний момент; 3. принцип достовірності інформації:«не бреши»; 4.принцип доцільності не відхиляйся від теми, зумій знайти рішення;5.передавай думку ясно й переконливо для співрозмовника;6.умій вислухати й зрозуміти потрібну думку .7 намагайся враховувати індивідуальні особливості співрозмовника заради інтересів справи

Тактика спілкування — реалізація в конкретній ситуації комунікативної стратегії на основі володіння технікою та знання правил спілкування. Вихідний постулат тактики спілкування - необхідно мати декілька варіантів поведінки в однотипній ситуації і вміти ними оперативно користуватися.

Другий постулат тактики спілкування-у процесі будь-якого спілкування, а тим більше ділового, варто уникати конфронтації й конфліктів, тому що при цьому завжди неминучі психологічні втрати

Етапи ділової дискусії: 1. Вступ у контакт, 2. Постановка проблеми, 3. Уточнення предмета спілкування та предметних позицій (думок) учасників, 4. Висунення альтернативних варіантів, 5. Конфронтація учасників, 6. Обговорення й оцінювання варіантів, пошук елементів подібності, 7. Встановлення згоди через вибір оптимального рішення.

Постановка проблеми. У процесі дискусії сформульована проблема обговорюється, учасники ділового спілкування запрошуються для вироблення варіантів, а відповідальність за роз­в’язання проблеми поширюється на обидві сторони співрозмовників.

Для ділової дискусії дуже важливим є предмет спілкування і ставлення до нього учасників. Здатність розуміти предметні позиції партнерів (тобто мати уявлення про ситуацію, проблему) і свою власну предметну позицію — необхідна умова успіху ділового спілкування.

Фаза аргументації природно переплітається з фазою передавання інформації, коли формується попередня думка, займається визначена позиція щодо обговорюваної проблеми з боку співрозмовників.

Ухвалення остаточного рішення може здійснюватися з позиції співробітництва, рівноправності та взаємної відповідальності, або у формі авторитарного ухвалення рішення одним із партнерів і добровільною або вимушеною згодою, підпорядкуванням іншого співрозмовника.

Правила переконання співрозмовників:1. порядок наведених аргументів часто впливає на їх переконливість. Найпереконливішим є такий порядок: сильні — середні — один найдужчий. Сила (слабкість) аргументів повинна визначатися не з погляду доповідача, а з погляду особи, що приймає рішення. 2. для одержання позитивного рішення з важливого питання поставте його на третє місце, а перед ним — два короткі, прості для співрозмовника питання, на які він напевно без проблем відповість вам «так 3. не заганяйте співрозмовника в кут. Дайте йому можливість зберегти обличчя, зберегти свою гідність. 4. переконливість аргументів значною мірою залежить від іміджу й положення людини. Високий посадовий чи соціальний стан, компетентність, авторитетність, підтримка колективу підви­щують положення людини і ступінь переконливості її аргументів. 5. не заганяйте себе в кут, не принижуйте свій статус проявом ознак непевності, зайвих вибачень. 6. Не принижуйте положення співрозмовника. 7. До аргументів приємного нам співрозмовника ми ставимося прихильно, до аргументів неприємного — з упередженням. 8. Бажаючи переконати, починайте не з розбіжностей між вами, а з того, у чому ви згодні з опонентом. 9. Виявтеемпатію, спробуйте зрозуміти емоційний стан іншої людини, уявити хід її думок, співчувати їй. 10. Уважно слухайте, щоб зрозуміти хід думок співрозмовника. 11. Перевіряйте, чи ви розумієте співрозмовника. 12. Уникайте слів, дій, що можуть призвести до конфлікту. 13.Стежте за мімікою, жестами, позами — своїми та співрозмовника.