131.Сутність поточного обслуговування та оперативного регулювання виробничих і трудових процесів.

Поточне обслуговування виробничих і трудових процесів — система заходів, спрямованих на підтримання встановленого ви­робничого ритму, запобігання простоям техніки та людей. Вона охоплює:

• інструктування виконавців;

• підтримання чистоти й порядку на робочих місцях;

• оперативне усунення технічних неполадок, аварійних ситу­ ацій та організаційних збоїв;

• профілактичний огляд і поточний ремонт технологічного й підйомно-транспортного обладнання;

—утримання в робочому стані систем енергопостачання, опа­лення, освітлення, вентиляції тощо.

Оперативне регулювання виробничих і трудових процесів. Якщо люди працюють цілком індивідуально, наприклад, носії ві­льних професій, селяни-одноосібники, ремісники — надомники, то вони самостійно визначають мету своєї діяльності, самотужки вирішують усі питання ресурсного забезпечення, технології ви­робництва, збуту готових виробів, на власний розсуд регулюють робочий час, час відпочинку тощо.

Спільна праця великих трудових колективів має бути добре спланована, уміло скерована, мало того, — вона потребує постій­ного нагляду та чіткого оперативного регулювання.

132.Облік, контроль та оцінювання результатів діяльності.

Облік, контроль та оцінювання результатів діяльності. Ко­жен керівник, наділений правами планувати й організовувати ді­яльність більшого чи меншого трудового колективу, повинен оцінювати результати цієї діяльності за певний період. Без їхньо­го оцінювання неможливо запровадити на підприємстві ефектив­не заохочення працівників, а також невідомо, як виконані праців­никами встановлені для них планові завдання.

Процес оцінювання починається з обліку зробленого. Існують різні форми й методи первинного обліку результатів діяльності трудових колективів: від ручного способу запису кількості виго­товлених предметів або виконаних технологічних операцій до ав­томатизованого обліку й реєстрації даних з використанням су­часних інформаційних систем.

На промислових підприємствах серійного та одиночного ви­робництва, як правило, облік кількості та контроль якості вироб­леної продукції виконують переважно вручну контролери відділу технічного контролю. На заводах масового й безперервного ви­робництва продукції встановлюються технічні засоби контролю якості та реєстрації кількості виробів, що сходять з головного конвеєра. Зустрічаються й змішані форми, коли контроль кілько­сті продукції механізовано, а якість перевіряється робітниками на конвеєрі чи спеціальними контролерами візуально.

У структурних підрозділах апарату управління підприємств облік і контроль виконання завдань покладаються на керівників нижчого рівня управління.

Результати діяльності трудових колективів та кожного окремо­го працівника оцінюють різні суб'єкти апарату управління. Ре­зультати роботи кожного працівника оцінює його безпосередній керівник, а результати діяльності структурних підрозділів —- ті ке­рівники (служби), які встановлювали планові завдання, але у зво­ротному порядку. Наприклад, цеху місячний план виробництва встановлює планово-економічний відділ підприємства. Начальник цеху розподіляє цей комплексний план за допомогою керованого ним планово-економічного бюро між начальниками змін, старши­ми майстрами й майстрами виробничих дільниць. Усі ці керівники звітують про стан виконання планових завдань у напрямі знизу вгору. Планово-економічне бюро цеху збирає звітну інформацію, узагальнює її та передає начальнику цеху, який оцінює підсумки діяльності кожного структурного підрозділу й подає відповідну узагальнену інформацію до планово-економічного відділу, який оцінює стан виконання планових завдань кожним цехом, підпри­ємством у цілому і зведений звіт передає керівнику підприємства.

Діяльність працівників і структурних підрозділів оцінюється для порівняння фактично виконаної роботи з плановими показ­никами, визначення кращих трудових колективів, керівників і працівників, організації матеріального й морального заохочення, а також для вдосконалення планування й організації виробництва та трудових процесів.

134.Сутність і значення регламентування посадових обов’язків.

У процесі регулювання трудової діяльності персоналу широко використовуються засоби регламентування посадових обов'язків працівників апарату управління організаціями.

Регламентування посадових обов'язків — це процес чіткого визначення та документального закріплення переліку обов'язко­вих для виконання працівником функцій і завдань, а також прав та відповідальності. Воно базується на поділі й кооперуванні праці в організації та сприяє:

• ефективному добору, розстановці та використанню персо­налу;

• зміцненню виконавської дисципліни;

• створенню організаційно-правової бази діяльності праців­ників;

• підвищенню відповідальності працівників за результати ді­яльності;

• забезпеченню об'єктивності під час атестації працівників, заохочення або застосування дисциплінарних стягнень;

• запобіганню трудових спорів;

—підвищенню ефективності діяльності організації. Діяльність організації в цілому, її першого керівника регламен­тується чинним законодавством України, статутом організації або положенням про організацію, зареєстрованим чи затвердженим в установленому порядку. Деякі аспекти діяльності першого керів­ника можуть регулюватись контрактом, який він укладає з робо­тодавцем. Діяльність виконавчого директора може додатково ре­гламентуватись його посадовою інструкцією, яку затверджує пред­ставник роботодавця.