- •1.Метод, методологія, методика.
- •2.Сутність менеджменту персоналу й напрями його розвитку.
- •3.Менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище та сфера професійної діяльності.
- •4.Цілі та функції менеджменту персоналу.
- •5.Об’єкти та суб’єкти менеджменту персоналу.
- •6.Принципи та засоби менеджменту персоналу.
- •7.Зв’язки менеджменту персоналу з внутрішнім і зовнішнім середовищем організації.
- •8.Продукт (результат) менеджменту персоналу.
- •9.Мета, завдання, предмет і об’єкт навчальної дисципліни „Менеджмент персоналу”.
- •11.Менеджмент персоналу як предмет наукових досліджень.
- •12.Ключові поняття менеджменту персоналу: менеджмент, персонал, організація.
- •13.Організація як соціальний інститут і об’єкт менеджменту.
- •15.Об’єктивна необхідність управління спільною працею.
- •16.Персонал організації та його структура.
- •17.Основні якісні характеристики персоналу.
- •18.Зміст і завдання стратегії та політики менеджменту персоналу організації.
- •19.Характеристика пасивної політики менеджменту персоналу.
- •20.Характеристика реактивної політики менеджменту персоналу.
- •21.Характеристика превентивної політики менеджменту персоналу.
- •22.Характеристика активної політики менеджменту персоналу.
- •23.Відмінності відкритої та закритої політики менеджменту персоналу.
- •24.Зовнішні та внутрішні чинники стратегії та політики менеджменту персоналу.
- •25.Механізм реалізації стратегії та політики менеджменту персоналу.
- •26.Принципи стратегії та політики менеджменту персоналу.
- •29.Нормативно-правова база менеджменту персоналу.
- •30.Кодекс законів про працю України та його значення в менеджменті персоналу.
- •31.Закон України „Про оплату праці” та його значення в менеджменті персоналу.
- •32.Структура і призначення Класифікатора професій дк 003-2005.
- •36.Призначення міжгалузевих норм та нормативів.
- •37.Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці.
- •39.Сутність понять „інформаційне забезпечення” та „інформаційна система менеджменту персоналу”.
- •44.Роль служби персоналу у формуванні конкурентоспроможного персоналу.
- •45.Структура служби персоналу.
- •47.Співробітництво служби персоналу з іншими структурними ланками організації.
- •48.Права, обов’язки й відповідальність керівника служби персоналу.
- •51.Склад кадрової документації та її призначення.
- •52.Документаційне забезпечення руху кадрів.
- •53.Основні вимоги до складу та ведення особових справ працівників підприємства.
- •54.Правила заповнення, ведення та зберігання трудових книжок працівників в організації.
- •55.Сутність та призначення штатно-посадової та алфавітної книг у діяльності служби персоналу.
- •56.Використання інформаційних технологій в управлінні персоналом.
- •57.Принципи вибору програмного забезпечення для вирішення різних завдань управління персоналом.
- •60.Методи визначення потреб організації у персоналі.
- •61.Сутність, призначення та етапи аналізу робіт.
- •62.Методи збору інформації для аналізу робіт.
- •63.Розроблення критеріїв підбору претендентів на вакантні посади.
- •64.Технології пошуку та залучення кандидатів на вакантні посади.
- •65.Зовнішній та внутрішній ринки праці як джерела поповнення й оновлення персоналу.
- •66.Переваги та недоліки зовнішніх і внутрішніх джерел поповнення й оновлення персоналу.
- •67.Маркетинг ринку праці та ринку освітніх послуг.
- •68.Використання послуг служб зайнятості, приватних агентств, навчальних закладів у підборі персоналу.
- •69.Рекрутмент як особливий вид послуг у підборі персоналу.
- •71.Технології роботи рекрутінгових агентств у підборі персоналу.
- •72.Рекламні оголошення у засобах масової інформації як метод залучення претендентів.
- •73.Використання Інтернет-технологій для підбору персоналу.
- •74.Технології збору та аналізу інформації про претендентів на вакантні посади.
- •75.Вивчення документів та інших письмових джерел.
- •76.Інтерв’ю як метод оцінювання претендентів.
- •77.Види та процедура проведення інтерв’ю.
- •78.Типи питань, які використовуються під час інтерв’ю.
- •79.Технології використання проективних методик під час проведення інтерв’ю.
- •80.Ситуаційне інтерв’ю.
- •81.Тестові випробовування як метод оцінювання кандидатів на вакантні посади.
- •83.Практика використання нетрадиційних методів оцінювання претендентів на вакантні посади.
- •84.Передумови використання організаціями аутсорсингових послуг в управлінні персоналом.
- •85.Форми, види та переваги аутсорсингу.
- •86.Основні етапи розроблення та реалізації аутсорсинг-проекту.
- •87.Загальні положення та типовий зміст контракту з аутсорсингу.
- •88.Передумови використання підприємствами лізингових послуг у практиці управління персоналом.
- •89.Види лізингових послуг у галузі управління персоналом.
- •90.Технологія взаємодії лізингодавця та лізингоотримувача щодо задоволення тимчасової потреби у персоналі.
- •91.Обґрунтування економічної доцільності залучення персоналу з допомогою лізингових відносин.
- •92.Передумови використання організаціями схем виведення персоналу зі свого штату (аутстафінгу).
- •94.Переваги використання організаціями схем виведення персоналу зі свого штату.
- •95.Переваги зайнятості на умовах аутстафінгу для різних категорій персоналу.
- •96. Вірогідні проблеми юридичного та управлінського характеру, пов'язані з виведенням персоналу зі штату організації.
- •97.Технологія виведення персоналу із штату організації.
- •98.Обґрунтування економічної доцільності виведення персоналу із штату організації.
- •99.Розвиток персоналу як засіб забезпечення його конкурентоспроможності.
- •100.Сутність, соціально-економічне значення і завдання розвитку персоналу.
- •101.Основні положення концепції людського капіталу.
- •102.Сутність та ступені професійно-технічної освіти.
- •103.Первинна професійна підготовка робітників на виробництві.
- •107.Основні риси програми „Магістр бізнес-адміністрування” (мва).
- •108.Система неперервного навчання персоналу.
- •109.Технології визначення потреби у навчанні.
- •110.Сутність, значення та організація планування трудової кар'єри.
- •111.Створення й підготовка резерву на заміщення вакантних посад керівників.
- •116.Сутність процесу уведення в посаду.
- •117.Сутність, види та етапи адаптації.
- •118.Типи переміщень працівників.
- •121.Наслідки та практичні дії роботодавців за умов скорочення працівників.
- •122.Система заходів пристосування персоналу до економічних змін.
- •123.Практика пристосування персоналу до економічних змін у зарубіжних фірмах та компаніях.
- •124.Методи розрахунку втрат від надмірного руху персоналу та звільнення працівників.
- •125.Значення та завдання регулювання трудової діяльності персоналу організації.
- •129.Організаційно-економічне та інженерно-технічне забезпечення ефективної діяльності персоналу.
- •131.Сутність поточного обслуговування та оперативного регулювання виробничих і трудових процесів.
- •133.Сутність і значення адміністративних, економічних, правових і соціально-психологічних методів управління персоналом.
- •135.Засоби регламентування діяльності першого керівника організації та його заступників.
- •137.Засоби регламентування діяльності посадових осіб.
- •138.Зміст і призначення Правил внутрішнього трудового розпорядку.
- •140.Законодавство України про регулювання робочого часу і відпусток.
- •145.Ненормований робочий час.
- •146.Законодавче регулювання тривалості відпусток.
- •149.Гнучкі режими праці.
- •151.Фотографія робочого дня.
- •155. Оцінювання персоналу за ключовими компетенціями
- •154.Показники та критерії оцінювання персоналу.
- •156.Етапи процесу оцінювання персоналу.
- •157. Періодичність та місце проведення оцінювання персоналу
- •158.Суб’єкти оцінювання персоналу
- •159.Самооцінка, їїпереваги та недоліки.
- •160.Зарубіжний досвідви користання атестації „3600”.
- •161. Методичні аспекти розроблення оцінювальних форм
- •162. Методи збору інформації про працівника
- •163. Методи оброблення інформації (виміру показників)
- •165. Метод розподілу працівників усередині групи в межах заданих інтервалів
- •166. Методи шкалування. Методичні аспекти розробки шкали оцінювання
- •169.Модель комплексної оцінки персоналу.
- •170.Атестація керівників, професіоналів і фахівців.
- •171. Сертифікація персоналу
- •173.Потреби людини як провідна ланка мотивації персоналу, їх класифікація.
- •175.Сучасні трактування сутності мотивації персоналу.
- •176.Матеріальна мотивація трудової діяльності: сутність, основні положення і значення.
- •178. Структура компенсаційного пакету
- •179. Чинники диференціації посадових окладів та тарифних ставок
- •181. Доплати та надбавки до заробітної плати
- •182.Системи участі персоналу у прибутках компанії.
- •183.Використання комісійних систем оплати праці.
- •184.Системи участі в акціях.
- •185.Програми соціального страхування.
- •186.Зміни у структурі мотивів як об’єктивна закономірність.
- •187.Методи нематеріальної мотивації трудової діяльності.
- •188.Економічні й соціальні аспекти та напрями розвитку виробничої демократії.
- •192.Умови переростання протиріччя в конфліктну ситуацію.
- •193.Статична модель конфлікту.
- •194.Взаємозв'язок між спірною ситуацією, конфліктною ситуацією, інцидентом і конфліктом.
- •196.Модель організаційного механізму управління конфліктами.
- •199. Безконфліктне спілкування впроцесіпроведенняпрофесійнихпереговорів і нарад
- •200. Безконфліктна взаємодіясторін у дискусіях і спорах
- •201.Безконфліктна взаємодія в процесі нововведень.
- •202.Формування позитивного соціально-психологічного клімату.
- •203.Соціально-психологічні резерви колективу та методи їх використання для підвищення ефективності діяльності організації.
- •204.Фактори, які впливають на поведінку людини.
- •205. Фактори, які впливають на ефективність групи.
- •206. Управління персоналом при розробці та реалізації проектів.
- •207.Формування проектних груп.
- •208. Технологія вибору стратегії змін.
- •210. Основними причинами опору організаційним змінам є такі:
- •211. Методи подолання опору персоналу організаційним змінам.
- •212.Типи корпоративної культури та їхня характеристика.
- •213. Технологія формування корпоративної культури
- •214.Розроблення корпоративних стандартів та правил поведінки.
- •215. Технологія урахування корпоративної культури під час підбору персоналу.
- •217.Сутність понять „ефект”, „ефективність” та „ефективність менеджменту персоналу”.
- •10. Податки, що належать до витрат на робочу силу— Суми, які вносяться до бюджету у зв'язку з перевищенням фонду оплати праці.
- •219.Аудит як інструмент дослідження ефективності управління персоналом.
- •220.Сутність та показники організаційної, економічної та соціальної ефективності менеджменту персоналу.
- •1.Метод, методологія, методика.
- •2Сутність менеджменту персоналу й напрями його розвитку.
92.Передумови використання організаціями схем виведення персоналу зі свого штату (аутстафінгу).
Є кілька причин, за якими компанії звертаються до аутстаффінгу. Наприклад, компанії необхідна легалізація співробітників, що працювали за договором, без сплати прибуткового й соціального податків. Багато компаній прибігають доаутстаффінгу IT-персоналу. Знайти фахівців найчастіше складно, а дефіцит IT-персоналу на ринку праці за окремими напрямками збільшує кадрові витрати.Аутсорсинг може зменшити витрати на IT за рахунок використання більш дешевих й ефективних ресурсів або заміни володіння інфраструктурою її короткостроковою орендою.
Вирішальне значення в цьому випадку має не вартість аутсорсингу, а рівень завдань, що встають перед IT-службою, саме їхня складність частіше служить причиною звернення до зовнішніх підрядників, наприклад, необхідність швидкої побудови територіально розподіленої організації.
Досвід компаній, що пропонують аутсорсингові послуги, і дані аналітичних досліджень говорять, що передача IT «на сторону», як правило, вигідна компаніям, що мають менш 100 або понад 500 автоматизованих робітників місць. Маленькій компанії не по кишені утримання власного IT-штату, у великий з'являються структурні проблеми
93.Відмінності між технологіями аутсорсингу, лізингу та аутстафінгу.
Аутсорсинг- залучення додаткової робочої сили, за виключенням тієї, що вже є на підприємстві, за рахунок передачі окремих функцій на обслуговування іншій стороні, яка спеціалізується в даній сфері. Принцип аутстафінгу – залишаю собі тільки те, що можу робити краще за інших, передаю іншому виконавчю те, що від робить краще за інших. Це передача непрофільної ліяльності підрядникам або аутсорсинговим компаніям. Технічно- це скорочення штату на соносному підприємстві за рахунок передачі інших робіт на виконання іншим організаціям. Аутсорсинг припускає, що частина «непрофільних» функцій може взяти на себе компанія, яка професійно надає послуги прибирання або охорони, доставки вантажів або юридичного обслуговування. «Найчастіше замовляють персонал на виробництво, наприклад, водіїв навантажувачів, вантажників, прибиральників, трохи рідше - адміністративний. Але основні труднощі виникають у залученні низькокваліфікованої персоналу, дефіцит якого ми відчуваємо. Хоча за п'ять років своєї роботи ми накопичили великий досвід вирішення таких проблем за допомогою створення кадрового резерву та інших технологій », - розповідає Олександр Веровка, менеджер з розвитку бізнесу компанії Acumen Outsourcing (штат - 1500 чол.). Компанії-клієнту може бути абсолютно байдуже, хто саме зі співробітників буде займатися вирішенням їхніх питань, аби справу було зроблено якісно і в строк. Лізинг персоналу передбачає, що співробітники однієї компанії залучаються до проекту в інший. Тобто тимчасово «здаються в оренду». Термін у цьому випадку може становити від двох-трьох місяців до декількох років. За таким принципом працюють іноді колективи інженерів-проектувальників, архітекторів.Ще така форма співпраці дуже поширена в сфері ІТ, так як багато іноземні та вітчизняні компанії - розробники ПЗ, виконуючи грандіозні, але разові проекти, воліють залучати до їх виконання «творчі колективи» програмістів з боку. Активно займаються лізингом персоналу та рекламні агентства, надаючи, наприклад, промоутерів і стендистів для роботи на виставках. Фактично взаємовідносини сторін в рамках «запозиченої праці» виникають в результаті потреби замовника у тимчасових працівниках. Підприємство звертається до приватного агентству зайнятості (провайдеру), що надає подібні послуги, із запитом про надання певної кількості тимчасових фахівців необхідної кваліфікації (позикових працівників) для здійснення певних функцій на певний термін. Таким чином, клієнт кадрового агентства замість безлічі працівників, з якими він був би зобов'язаний укласти трудовий договір, має справу з однією юридичною особою - приватним агентством. Останнє і виробляє всі розрахунки по заробітній платі працівникам, а також сплачує податки і відрахування у бюджетні фонди. Лізинг - це не аутсорсинг! На відміну від моделі аутсорсингу при лізингу кадрове агентство не бере на себе зобов'язань з ведення бізнес-процесів і не відповідає за кінцевий результат тих функцій, які виконують позикові працівники. Єдиним зобов'язанням перед замовником є надання кваліфікованого персоналу на певний термін. Оплата за наданий персонал встановлюється в заздалегідь визначеному розмірі і не залежить від фактично виконуваного цим персоналом обсягу послуг. Сума винагороди за надання позикових працівників, що виплачується кадровому агентству, зазвичай покриває витрати агентства з виплати заробітної плати, сплату податків і відрахувань у бюджетні фонди, а також по додаткових витрат (наприклад, з організації харчування працівників, оформлення поліса добровільного медичного страхування, витрат на відрядження) .
Аутстаффінг припускає, що співробітники, працюючи в одній компанії, числяться в штаті іншої, яка називається провайдером. Наприклад, в рекрутинговому агентстві, або, що краще, в компанії, яка гордо іменує себе «професійним роботодавцем» (справедливості ради треба відзначити - таких компаній у нас всього декілька). У цьому випадку компанія-провайдер бере на себе зобов'язання з виплати заробітної плати, роботі зі всієї кадрової документацією, відрахування податків, оформленню лікарняних листів і т.п.При цьому провайдеру глибоко байдуже, які функції виконують «їх» співробітники, а часом - навіть як вони виглядають. Бо реальний роботодавець просто «оформляє» у провайдера своїх власних співробітників, а вони продовжують працювати на своєму попередньому підприємстві, хоча і не числяться на ньому. У разі використання аутстаффінгу провайдер стає формальним роботодавцем для співробітників замовника і бере на себе повну юридичну та фінансову відповідальність за них. Персонал замовника зараховується в штат кадрового агентства, яке, в свою чергу, бере на себе повну відповідальність за виплату заробітної плати, податків, а також ведення роботи із співробітниками. Саме кадрове агентство стежить за відповідністю трудових відносин російському законодавству. Аутстаффінг дає замовнику значну гнучкість в управлінні персоналом. Що важливо, кількість співробітників зводиться до реальної штатної необхідності, поточним обсягом бізнесу. І замовник зосереджується на своєму основному бізнесі. Безумовно, і в цій течії не обходиться без підводних каменів. У числі виникаючих труднощів - плутанина в адміністративно-організаційних питаннях, будь то оформлення лікарняного листа або відрядження. Але вона, як правило, незабаром зникає - процес швидко налагоджується. Формат роботи за моделлю аутстаффінгу нескладний. Після укладення договору на послуги (обов'язковим додатком до якого є списки виведених за штат співробітників з їх особистими даними, описом функціоналу, відповідальності та компенсацій) зазначені співробітники оформляються в штат до провайдера. Далі він відряджає персонал до замовника. А всі поточні документи співробітники передають безпосередньо провайдеру. Щомісяця агентство виплачує заробітну плату кожному працівнику, а також премії, бонуси та додаткові виплати, визначені замовником і російським законодавством. Також встановлюються терміни надання звітів про виконану роботу, на підставі яких і виставляється рахунок. У нього включається заробітна плата виведених співробітників, податки, оплата можливих бонусів і власне оплата послуг з аутстаффінгу.