77.Види та процедура проведення інтерв’ю.

Виділяють такі типи інтерв'ю:

1. Структуроване, коли інтерв'юер слід заздалегідь заготовленої послідовності питань. Основна перевага таких інтерв'ю - в їх загальному характері, в невисокому рівні вимог, запропонованих до інтерв'юерів, і в порівнянності результатів інтерв'ю різних кандидатів. Це досягається за рахунок того, що всі питання, що цікавлять керівництво підприємства, будуть задані всім кандидатам. При такому інтерв'ю існує можливість відступати від заготовлених питань, поглиблюючи ту чи іншу тему, важливо лише, щоб всі питання переліку були задані.

2. Неструктуроване, коли інтерв'юер може ставити питання в тому порядку, в якому вони приходять в голову, тобто бесіда протікає в більш вільній формі і зачіпає ті напрямки, які більшою мірою цікавлять інтерв'юера виходячи з особистісних особливостей саме цього кандидата. Таке співбесіду допомагає глибше розкрити особистість претендента, але разом з тим пред'являє високі вимоги до інтерв'юера і ускладнює порівняння результатів інтерв'ю різних людей.

3. Групове, коли співбесіда проводиться групою (комісією) інтерв'юерів. Кожен інтерв'юер ставить кандидату цікавлять його, і на підставі відповідей на них формує свою точку зору про нього. Потім кожен з інтерв'юерів дає кандидатові оцінку в балах за заданою шкалою. Після цього оцінки порівнюються та аналізуються. Таке інтерв'ю може проводитися як послідовно, коли претендент по черзі розмовляє з кожним членом комісії, так і у вигляді прес-конференції, коли він розмовляє з усією комісією відразу, а кожен з членів комісії може задавати будь-які питання в будь-якій послідовності. В останньому випадку претендент позбавляється від необхідності відповідати на одні й ті ж питання, що задаються різними інтерв'юерами. Це економить час і інші ресурси, але негативно позначається на емоціях кандидата.

4. Стресовий, коли визначається реакція кандидата на напружені моменти в роботі. При такому інтерв'ю кандидат навмисно виводиться з рівноваги за допомогою відверто нетактовних питань або шляхом занурення його в стресову ситуацію. Інтерв'юер намагається визначити слабкі сторони кандидата, а потім концентрується на них і прагне змусити кандидата втратити самовладання. Безумовною перевагою такого інтерв'ю є можливість визначити людей, нездатних впевнено діяти в критичних ситуаціях, справлятися зі стресами. Проте інтерв'юер має проявляти завидну витримку і вміти зняти стрес в кінці інтерв'ю, щоб це не відбилося на здоров'ї випробуваного.

Інтерв'ю будь-якого типу покликане вирішити чотири головні завдання:

· Зібрати докладну інформацію про кандидата з метою визначення його відповідності майбутній роботі;

· Надати кандидату найбільш повну та відкриту інформацію про посаду та організації;

· Вирішити, чи зможе кандидат вписатися у сформований колектив;

· Сформувати (зміцнити) у свідомості кандидата позитивний образ організації і переконати його в правильності зробленого вибору.

У процесі проведення будь-якого інтерв'ю можна виділити наступні п'ять етапів : планування, встановлення контакту, діалог, закінчення, аналіз.

При плануванні інтерв'ю необхідно звернути увагу на три основних аспекти:

· Проаналізувати сутність роботи, для якої підбирається співробітник, з метою отримання уявлення про ідеального кандидата;

· Вивчити представлені кандидатом документи, приділяючи особливу увагу тим моментам, які викликають сумнів, показують сильні й слабкі сторони претендента;

· Визначити місце, де буде проходити інтерв'ю (мінімальними вимогами до такого приміщення є: тиша, відсутність телефону і зведення до мінімуму інших перешкод).

Мета встановлення контакту - зробити так, щоб кандидат відчував себе невимушено (мова не йде про стресовому інтерв'ю). Тому має сенс починати бесіду з теми, що не має відношення до майбутньої роботи (погода, спорт, автомобілі та ін.) Це може зняти напругу у кандидата, що дозволить йому надалі більш повно і відверто відповісти на запитання інтерв'юера. Слід враховувати, що на співбесіді проявляється професійна придатність не лише претендента, але і самого інтерв'юера.

При проведенні самого діалогу має сенс дотримуватися наступних рекомендацій:

· Уникати питань, на які можна дати однозначну відповідь "Так" або "Ні";

· Не подавати невербальних сигналів (кивок або хитання головою, усмішка) про бажані або небажаних відповідях;

· Уникати питань, що містять відповіді;

· Не ставитися до кандидата упереджено, тобто не перетворювати інтерв'ю в допит;

· Не перевантажувати інтерв'ю питаннями, відповіді на які не несуть у собі інформації;

· Періодично звертатися до кандидата з проханням пояснити ту чи іншу відповідь, це допомагає йому краще виразити себе і створює враження зацікавленості в ньому.

В кінці інтерв'ю можна надати кандидату можливість задати інтерв'юеру цікавлять його. Незалежно від думки інтерв'юера, не слід відразу робити висновок про придатність кандидата і повідомляти йому про це. Краще це зробити через декілька днів у письмовій формі.

Аналіз інтерв'ю зі складанням відповідної довідки краще зробити відразу після звільнення кандидата, у противному випадку гострота сприйняття зникне, і інтерв'юер може втратити важливі деталі. При проведенні аналізу доцільно використовувати власні позначки і записи.

Результативність інтерв'ю можна визначити як відношення його результатів до витраченому часу. В якості результатів інтерв'ю можна назвати:

· Рекомендацію про надання кандидату даної посади;

· Рекомендацію про можливе використання кандидата на інших посадах в сьогоденні або майбутньому;

· Висновок про принципову недоцільність подальшої роботи з даним кандидатом;

· Встановлення контакту з кандидатом як з потенційним партнером;

· Вихід на нові корисні контакти через даного кандидата.