181. Доплати та надбавки до заробітної плати

Доплати та надбавки — це самостійний елемент заробітної плати з погляду її структури. З огляду на функціональне призначення доплати та надбавки є тим елементом тарифної системи, за допомогою якого компенсують суттєві відхилення від умов роботи, які визнаються нормальними й безпосередньо не враховуються в тарифних ставках і посадових окладах.

Перша відмінність доплат і надбавок від тарифу — необов’язковість, оскільки відповідні відхилення можуть бути, а можуть і не бути.

Друга відмінність — рухливість, диференціація залежно від співвідношення фактичних і нормативних умов роботи.

Третя відмінність доплат і надбавок — непостійність. Їх нараховують доти, доки фактичні умови роботи відхилятимуться від нормальних.

Обмежувачами встановлення доплат і надбавок є економічна та соціальна доцільність і фінансові можливості підприємства.

Розглядаючи сутність надбавок, зазначимо, що вони пов’язані з якістю роботи конкретного працівника, мають чітко виражений стимулюючий характер, і перелік їх, що склався на практиці, достатньо обмежений. Найсуттєвішими серед них є надбавки:

за високу професійну майстерність робітників; за високі досягнення в праці службовців;

за вислугу років; за виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи; за знання й використання в роботі іноземних мов.

Доплати можна класифікувати за різними ознаками, а передусім за ознакою сфери трудової діяльності.

За цією ознакою їх розподіляють на дві значні групи: доплати, які не залежать від сфери трудової діяльності; доплати, що застосовуються тільки в певних сферах прикладання праці.

До першої групи належать доплати: за роботу в понаднормовий час; за роботу у вихідні і святкові дні; особам, які не досягли вісімнадцяти років, за скороченої тривалості їхньої щоденної роботи; робітникам, які через виробничу необхідність виконують роботи за нижчими тарифними розрядами; за час простою не з вини працівника; у разі невиконання норм виробітку та виготовлення бракованої продукції не з вини працівника.

Інші види доплат використовують обмежено, і ці обмеження різнопланові. Одні з них охоплюють сферу робіт з несприятливими умовами праці, інші зумовлені особливим характером виконуваних робіт (наприклад, доплати за роз’їзний характер роботи), ще інші встановлюються для компенсації додаткових фізичних і розумових затрат, не пов’язаних безпосередньо з основними функціями працівника, тощо

.

182.Системи участі персоналу у прибутках компанії.

Участь у прибутках (доходах) або стимулювання п-лу через прибутки - розподілення певної їхньої частини між пр-мип-ва. Може бути строковим (щомісячні виплати) або відкладеним (на кілька місяців або навіть років), а також може набирати форми грош виплат або передавання пр-кам певної кількості акцій п-ва.

Пош-ння різнихформ участі пр-ків у прибутках обумовлено тим, що найдосконаліші с-ми інд або кол-ої оплати праці не завжди здатні забезп заінтересованість пр-ків у стабільно високих загрез-тах діяльності п-ва. Справедливий, чіткий і зрозумілий для всіх розподіл частини прибутку між власниками, адміністрацією, фахівцями, служ-ми і роб-ми все більше стає основою не тільки належного соц-психол клімату, а й подальшого розв-уорг.-ї.

Участь у прибутках можна поділити на 2 групи систем: 1.за рез-мизаг діяльності п-ва:-оцінка заслуг (за рядом факторів, для кожного з яких визначається система балів і для розрахунків оцінки на різних рівнях встановлюються відповідні норми); -стим-ня конкретних обсягів робіт, об'ємів продаж тощо; -в зал-ті від прод-сті; -преміальні виплати (бонуси); -с-ма колективного стимулювання (заст коли заохочення пр.-ів можливе лише на груповій основі). 2. на основі відносин власності.: -с-ма надання пр.-кам акцій "своїх" підприємств; -співволодіння активами п-ва за посередництвом інвест фондів; -розповсюдження опціонів акцій.

Виплати за участь у капіталі ґрунтуються на відносинах власності і є формою доходу на капітал. Виплати працівникам за участь у капіталі стосуються передусім акціонерних підприємств. Вони здійснюються у формі щорічних дивідендів тим працівникам, які є власниками акцій підприємства. Джерело виплат дивідендів — прибуток підприємства як суб’єкта власності.

Іноді дивіденди виплачуються не грошима, а акціями — шляхом додаткового їх випуску. Таку форму розрахунків часто застосовують компанії, що швидко розвиваються і потребують коштів на інвестування

Форма виплати дивідендів впливає на структуру балансу підприємства, а саме:1. у разі грошової виплати дивідендів на суму виплат зменшується актив (гроші) і пасив (прибуток); зменшується ліквідність і частка власного капіталу; 2. якщо дивіденди виплачуються через додатковий випуск акцій, актив не змінюється; у пасиві змінюється структура власного капіталу (збільшується статутний капітал і відповідно зменшується прибуток на суму емісії акцій).При виплаті дивідендів через додатковий випуск акцій, знижується так звана внутрішня (бухгалтерська) ціна акції. Вона відображає величину власного капіталу на одну акцію.