- •1.Метод, методологія, методика.
- •2.Сутність менеджменту персоналу й напрями його розвитку.
- •3.Менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище та сфера професійної діяльності.
- •4.Цілі та функції менеджменту персоналу.
- •5.Об’єкти та суб’єкти менеджменту персоналу.
- •6.Принципи та засоби менеджменту персоналу.
- •7.Зв’язки менеджменту персоналу з внутрішнім і зовнішнім середовищем організації.
- •8.Продукт (результат) менеджменту персоналу.
- •9.Мета, завдання, предмет і об’єкт навчальної дисципліни „Менеджмент персоналу”.
- •11.Менеджмент персоналу як предмет наукових досліджень.
- •12.Ключові поняття менеджменту персоналу: менеджмент, персонал, організація.
- •13.Організація як соціальний інститут і об’єкт менеджменту.
- •15.Об’єктивна необхідність управління спільною працею.
- •16.Персонал організації та його структура.
- •17.Основні якісні характеристики персоналу.
- •18.Зміст і завдання стратегії та політики менеджменту персоналу організації.
- •19.Характеристика пасивної політики менеджменту персоналу.
- •20.Характеристика реактивної політики менеджменту персоналу.
- •21.Характеристика превентивної політики менеджменту персоналу.
- •22.Характеристика активної політики менеджменту персоналу.
- •23.Відмінності відкритої та закритої політики менеджменту персоналу.
- •24.Зовнішні та внутрішні чинники стратегії та політики менеджменту персоналу.
- •25.Механізм реалізації стратегії та політики менеджменту персоналу.
- •26.Принципи стратегії та політики менеджменту персоналу.
- •29.Нормативно-правова база менеджменту персоналу.
- •30.Кодекс законів про працю України та його значення в менеджменті персоналу.
- •31.Закон України „Про оплату праці” та його значення в менеджменті персоналу.
- •32.Структура і призначення Класифікатора професій дк 003-2005.
- •36.Призначення міжгалузевих норм та нормативів.
- •37.Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці.
- •39.Сутність понять „інформаційне забезпечення” та „інформаційна система менеджменту персоналу”.
- •44.Роль служби персоналу у формуванні конкурентоспроможного персоналу.
- •45.Структура служби персоналу.
- •47.Співробітництво служби персоналу з іншими структурними ланками організації.
- •48.Права, обов’язки й відповідальність керівника служби персоналу.
- •51.Склад кадрової документації та її призначення.
- •52.Документаційне забезпечення руху кадрів.
- •53.Основні вимоги до складу та ведення особових справ працівників підприємства.
- •54.Правила заповнення, ведення та зберігання трудових книжок працівників в організації.
- •55.Сутність та призначення штатно-посадової та алфавітної книг у діяльності служби персоналу.
- •56.Використання інформаційних технологій в управлінні персоналом.
- •57.Принципи вибору програмного забезпечення для вирішення різних завдань управління персоналом.
- •60.Методи визначення потреб організації у персоналі.
- •61.Сутність, призначення та етапи аналізу робіт.
- •62.Методи збору інформації для аналізу робіт.
- •63.Розроблення критеріїв підбору претендентів на вакантні посади.
- •64.Технології пошуку та залучення кандидатів на вакантні посади.
- •65.Зовнішній та внутрішній ринки праці як джерела поповнення й оновлення персоналу.
- •66.Переваги та недоліки зовнішніх і внутрішніх джерел поповнення й оновлення персоналу.
- •67.Маркетинг ринку праці та ринку освітніх послуг.
- •68.Використання послуг служб зайнятості, приватних агентств, навчальних закладів у підборі персоналу.
- •69.Рекрутмент як особливий вид послуг у підборі персоналу.
- •71.Технології роботи рекрутінгових агентств у підборі персоналу.
- •72.Рекламні оголошення у засобах масової інформації як метод залучення претендентів.
- •73.Використання Інтернет-технологій для підбору персоналу.
- •74.Технології збору та аналізу інформації про претендентів на вакантні посади.
- •75.Вивчення документів та інших письмових джерел.
- •76.Інтерв’ю як метод оцінювання претендентів.
- •77.Види та процедура проведення інтерв’ю.
- •78.Типи питань, які використовуються під час інтерв’ю.
- •79.Технології використання проективних методик під час проведення інтерв’ю.
- •80.Ситуаційне інтерв’ю.
- •81.Тестові випробовування як метод оцінювання кандидатів на вакантні посади.
- •83.Практика використання нетрадиційних методів оцінювання претендентів на вакантні посади.
- •84.Передумови використання організаціями аутсорсингових послуг в управлінні персоналом.
- •85.Форми, види та переваги аутсорсингу.
- •86.Основні етапи розроблення та реалізації аутсорсинг-проекту.
- •87.Загальні положення та типовий зміст контракту з аутсорсингу.
- •88.Передумови використання підприємствами лізингових послуг у практиці управління персоналом.
- •89.Види лізингових послуг у галузі управління персоналом.
- •90.Технологія взаємодії лізингодавця та лізингоотримувача щодо задоволення тимчасової потреби у персоналі.
- •91.Обґрунтування економічної доцільності залучення персоналу з допомогою лізингових відносин.
- •92.Передумови використання організаціями схем виведення персоналу зі свого штату (аутстафінгу).
- •94.Переваги використання організаціями схем виведення персоналу зі свого штату.
- •95.Переваги зайнятості на умовах аутстафінгу для різних категорій персоналу.
- •96. Вірогідні проблеми юридичного та управлінського характеру, пов'язані з виведенням персоналу зі штату організації.
- •97.Технологія виведення персоналу із штату організації.
- •98.Обґрунтування економічної доцільності виведення персоналу із штату організації.
- •99.Розвиток персоналу як засіб забезпечення його конкурентоспроможності.
- •100.Сутність, соціально-економічне значення і завдання розвитку персоналу.
- •101.Основні положення концепції людського капіталу.
- •102.Сутність та ступені професійно-технічної освіти.
- •103.Первинна професійна підготовка робітників на виробництві.
- •107.Основні риси програми „Магістр бізнес-адміністрування” (мва).
- •108.Система неперервного навчання персоналу.
- •109.Технології визначення потреби у навчанні.
- •110.Сутність, значення та організація планування трудової кар'єри.
- •111.Створення й підготовка резерву на заміщення вакантних посад керівників.
- •116.Сутність процесу уведення в посаду.
- •117.Сутність, види та етапи адаптації.
- •118.Типи переміщень працівників.
- •121.Наслідки та практичні дії роботодавців за умов скорочення працівників.
- •122.Система заходів пристосування персоналу до економічних змін.
- •123.Практика пристосування персоналу до економічних змін у зарубіжних фірмах та компаніях.
- •124.Методи розрахунку втрат від надмірного руху персоналу та звільнення працівників.
- •125.Значення та завдання регулювання трудової діяльності персоналу організації.
- •129.Організаційно-економічне та інженерно-технічне забезпечення ефективної діяльності персоналу.
- •131.Сутність поточного обслуговування та оперативного регулювання виробничих і трудових процесів.
- •133.Сутність і значення адміністративних, економічних, правових і соціально-психологічних методів управління персоналом.
- •135.Засоби регламентування діяльності першого керівника організації та його заступників.
- •137.Засоби регламентування діяльності посадових осіб.
- •138.Зміст і призначення Правил внутрішнього трудового розпорядку.
- •140.Законодавство України про регулювання робочого часу і відпусток.
- •145.Ненормований робочий час.
- •146.Законодавче регулювання тривалості відпусток.
- •149.Гнучкі режими праці.
- •151.Фотографія робочого дня.
- •155. Оцінювання персоналу за ключовими компетенціями
- •154.Показники та критерії оцінювання персоналу.
- •156.Етапи процесу оцінювання персоналу.
- •157. Періодичність та місце проведення оцінювання персоналу
- •158.Суб’єкти оцінювання персоналу
- •159.Самооцінка, їїпереваги та недоліки.
- •160.Зарубіжний досвідви користання атестації „3600”.
- •161. Методичні аспекти розроблення оцінювальних форм
- •162. Методи збору інформації про працівника
- •163. Методи оброблення інформації (виміру показників)
- •165. Метод розподілу працівників усередині групи в межах заданих інтервалів
- •166. Методи шкалування. Методичні аспекти розробки шкали оцінювання
- •169.Модель комплексної оцінки персоналу.
- •170.Атестація керівників, професіоналів і фахівців.
- •171. Сертифікація персоналу
- •173.Потреби людини як провідна ланка мотивації персоналу, їх класифікація.
- •175.Сучасні трактування сутності мотивації персоналу.
- •176.Матеріальна мотивація трудової діяльності: сутність, основні положення і значення.
- •178. Структура компенсаційного пакету
- •179. Чинники диференціації посадових окладів та тарифних ставок
- •181. Доплати та надбавки до заробітної плати
- •182.Системи участі персоналу у прибутках компанії.
- •183.Використання комісійних систем оплати праці.
- •184.Системи участі в акціях.
- •185.Програми соціального страхування.
- •186.Зміни у структурі мотивів як об’єктивна закономірність.
- •187.Методи нематеріальної мотивації трудової діяльності.
- •188.Економічні й соціальні аспекти та напрями розвитку виробничої демократії.
- •192.Умови переростання протиріччя в конфліктну ситуацію.
- •193.Статична модель конфлікту.
- •194.Взаємозв'язок між спірною ситуацією, конфліктною ситуацією, інцидентом і конфліктом.
- •196.Модель організаційного механізму управління конфліктами.
- •199. Безконфліктне спілкування впроцесіпроведенняпрофесійнихпереговорів і нарад
- •200. Безконфліктна взаємодіясторін у дискусіях і спорах
- •201.Безконфліктна взаємодія в процесі нововведень.
- •202.Формування позитивного соціально-психологічного клімату.
- •203.Соціально-психологічні резерви колективу та методи їх використання для підвищення ефективності діяльності організації.
- •204.Фактори, які впливають на поведінку людини.
- •205. Фактори, які впливають на ефективність групи.
- •206. Управління персоналом при розробці та реалізації проектів.
- •207.Формування проектних груп.
- •208. Технологія вибору стратегії змін.
- •210. Основними причинами опору організаційним змінам є такі:
- •211. Методи подолання опору персоналу організаційним змінам.
- •212.Типи корпоративної культури та їхня характеристика.
- •213. Технологія формування корпоративної культури
- •214.Розроблення корпоративних стандартів та правил поведінки.
- •215. Технологія урахування корпоративної культури під час підбору персоналу.
- •217.Сутність понять „ефект”, „ефективність” та „ефективність менеджменту персоналу”.
- •10. Податки, що належать до витрат на робочу силу— Суми, які вносяться до бюджету у зв'язку з перевищенням фонду оплати праці.
- •219.Аудит як інструмент дослідження ефективності управління персоналом.
- •220.Сутність та показники організаційної, економічної та соціальної ефективності менеджменту персоналу.
- •1.Метод, методологія, методика.
- •2Сутність менеджменту персоналу й напрями його розвитку.
160.Зарубіжний досвідви користання атестації „3600”.
Одна з новітніх методик оцінки персоналу - кругова оцінка або метод 360 градусів. Цю методику почали активно застосовувати на Заході в 90-і роки XX століття. На початку 2000-х російські HR-фахівці стали переймати цей досвід у західних колег, і зараз цей метод є популярним засобом оцінки персоналу і у нас.Суть методики «360 градусів» полягає в тому, що оцінку співробітника проводить всі його робоче оточення: керівники, підлеглі, колеги та клієнти [1]. Також співробітника можуть попросити оцінити самого себе. Однак ця методика оцінки не є окремою групою методик оцінки - це теж інтерв'ювання та (або) опитування, просто комплексний і в дещо новій формі. Кругова оцінка проводиться у кілька етапів: визначаються критерії оцінки і складаються опитувальники, проводиться власне анкетування, в кінці обробляються результати і розробляється план розвитку недостатньо розвинутих компетенцій. Важливо правильно визначити критерії оцінки, які, звичайно, не можуть бути однаковими для різних посад.Для кожної посади визначається своє коло компетенцій, із заздалегідь розробленими індикаторами для оцінки - поведінковими прикладами. «Якщо компанія хоче оцінити таку компетенцію співробітників, як ініціативність, то в якості індикаторів для оцінки можуть бути запропоновані такі твердження: 1) ніколи не проявляє ініціативу, явно ухиляється від прийняття рішення з питання своєї компетентності, 2) ініціативу для досягнення поставлених цілей проявляє вкрай рідко або проявляє неадекватно розв'язуваної задачі; 3) проявляє розумну ініціативу для досягнення поставлених цілей; 4) прагне постійно виявляти розумну ініціативу, не чекає вказівок, ініціює дії; 5) висока ступінь прояву ініціативи, в будь-якій ситуації шукає і знаходить творчі підходи для досягнення поставлених цілей »,-Респондент повинен поставити кожній якості певний бал (зазвичай від 1 до 5, рідше - до 10). в одних компаніях оцінювачів може призначити начальник, в інших - їх обирає сам оцінюваний, або ж це робиться спільно з керівником чи фахівцем відділу персоналу. Кількість оцінювачів зазвичай - від 5 до 15 чоловік. Це дозволяє домогтися більшої об'єктивності: якщо негативну оцінку від начальника ще можна списати на упередженість і «нелюбов», то до думки кількох людей уже доведеться прислухатися. Оцінювачі виставляють бали в спеціальних анкетах, причому анкетування проводиться анонімно, проставляється тільки категорія оцінювача (начальник, колега і т.д.). Потім виводиться середній арифметичний бал по кожній компетенції і будується графік компетенцій. «За допомогою цього методу можна оцінити, наскільки людина вписується в корпоративну культуру, зрозуміти, наскільки адекватна самооцінка людини щодо його положення в колективі, і, саме головне, зрозуміти, які компетенції співробітників потребують розвитку. Найчастіше це лідерство, управлінські навички, робота в команді, здатність працювати в стресових умовах »,. «Деякі компанії на основі« 360 »проводять атестацію, але це не рекомендується». . «Плюс технології в тому, що вона проста, Однак при проведенні великого дослідження істотно ускладнюється процес обробки отриманих даних. Ця проблема може бути вирішена, наприклад, за допомогою спеціального програмного забезпечення для обробки ». демократичність. Проте ця сама демократичність можлива тільки за умови грамотного проведення тестування. «Труднощі методики в тому, що вона досить важка в проведенні,-Потрібні чітко вироблені критерії оцінки. Друга складність полягає в тому, що потрібно правильно організувати збір інформації, а також чітко поінформувати людей про цілі тестування ». погано організована оцінка «360» може стати бомбою уповільненої дії. Інформація про те, що хтось із співробітників залишив негативні відгуки, може породити конфлікт у колективі. «В одній компанії проводили оцінку персоналу. Співробітники були не задоволені роботою керівника, що і відобразили в анкетах. Однак до підбиття загальних підсумків інформація про негативну оцінку потрапила від HR-менеджерак керівнику, в результаті чого начальниця влаштувала «розбір польотів» своєму колективу », - «Круговий оцінці» може перешкоджати кругова ж «порука»: для російського менталітету соромно «доносити» на колегу начальству. А якщо до того ж не забезпечена стовідсоткова анонімність тестування, добитися об'єктивних результатів ще складніше. «Якщо є можливість витоку даних, співробітник не відчуває себе захищеним, - Тому висока ймовірність отримання необ'єктивних даних. Так, наприклад, оцінюючи свого керівника, співробітник малює його образ краще, ніж той є насправді, чи не критикує своїх колег, розраховуючи на взаємну «лояльність». Щоб запобігти такій ситуації, великі західні компанії часто залучають для такого тестування консалтингові агентства, які гарантують конфіденційність інформації ». Домогтися більшої конфіденційності допомагає і використання спеціальних комп'ютерних програм.«Ймовірність того, що оцінки будуть« від ліхтаря »в російських умовах дуже велика,-Співробітник середньостатистичної російської компанії не готовий до оцінки в принципі. А «360» передбачає об'єктивність оцінювачів. Часто буває, що оцінки завищують або занижують. «Об'єктивність результатів залежить від професіоналізму людей, які проводять тестування, Щоб зменшити можливість отримання невірних даних, можна заздалегідь скласти« портрети »співробітників, що беруть участь в оцінці». методика оцінки «360 градусів» підходить далеко не всім компаніям. Найбільш ефективно «360» працює в компаніях з демократичною корпоративною культурою. «Зараз компаній, де начальник« завжди правий »насправді не так багато,-Керівники поступово орієнтуються на розвиток, формується культура видачі зворотного зв'язку підлеглим через оцінку їх діяльності. Проте, дана методика в даний момент слабо застосовна в російських умовах через неготовність самих людей до оцінки ». : «Зараз великі російські роботодавці орієнтовані на західні стандарти ведення бізнесу, в тому числі і в роботі з персоналом. У Росії цю методику застосовують великі західні та російські роботодавці ». Фахівці підкреслюють, що методика «360» більше підходить компаніям з «прозорою» корпоративною культурою, з досвідом проведення оцінки персоналу.