За правління м. Хорті:

1. Були значно обмежені демократичні права і свободи.

2. Угорщина значно збільшила свій військовий потенціал.

3. В галузі економіки спиралися на позики, які отримували спочатку від Ліги Націй, а потім від США, Великої Брита­ нії та ін.

4. В сільському господарстві залишалося велике поміщи­ цьке землеволодіння, майже половина селян не мала землі-

РУМУНІЯ

СТАНОВИЩЕ КРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Румунія напередодні Першої світової війни була незалеж­ною конституційною монархією.

Серпень 1916 р. Румунія вступила у війну на боці Антанти. Румунські війська були розгромлені. Значну частину території, включаючи нафтові родовища, окупували австро-угорські війська.

Окупанти грабували країну, вивозили нафту, продоволь­ство, сировину.

6 грудня 1916 р. Австро-угорські війська захопили столицю Бухарест.

Росія була змушена перекинути на Румунський фронт свої війська, що допомогло зупинити австро-німецькі війська.

Війна принесла Румунії:

1. Величезні збитки, що становили 31 млрд золотих лей.

2. Людські втрати у війні становили 326 тис. чол. (за підра­ хунками англійського історика Нормана Дейвіса).

172

173

3. В країні почалася економічна криза.

4. Безробіття.

5. Нестача продовольства, голод.

6. Загострилася внутрішньополітична ситуація, розгорнув, ся революційний рух:

• робітники виступали за 8-годинний робочий день, вве- дення мінімуму заробітної плати;

• селяни — за проведення аграрної реформи. Румунський уряд був змушений шукати шляхи виходу

країни з важкого становища, в якому вона опинилася.

7 травня 1918 р. Румунський уряд підписав Бухарестський сепаратний (односторонній) мир з Німеччиною. В Румунії залишилися окупаційні війська, які грабували країну.

10 листопада 1918 р. Румунський уряд розірвав Бухарест­ський мир. Румунія знову повернулася до Антанти і опи­нилася в стані переможців. Австро-німецькі війська були виведені з Румунії.

ОКУПАЦІЯ РУМУНІЄЮ ТЕРИТОРІЙ

На останньому етапі війни Румунія захоплює ряд територій.

Січень 1918 р. Румунські війська окупували територію Бес-сарабії, щоб "об'єднати всіх румунів у єдину державу".

Березень 1918 р. Поразка України у першій українсько-радянській війні змусила Румунію укласти з радянською Росією угоду про виведення своїх військ з Бессарабії протягом двох місяців.

Квітень 1918 р. Після підписання Брестського мирного до­говору між радянською Росією і Німеччиною та окупації України німецькими військами Румунія анулювала до­говір з радянською Росією і оголосила про анексію Бес­сарабії.

Листопад 1918 р. До складу Румунії була включена Північна Буковина.

Грудень 1918 р. Румунські війська зайняли територію Тран­сільванії, що входила до складу Австро-Угорщини.

174

ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ПІСЛЯВОЄННОЇ РУМУНІЇ

Розпад Австро-Угорщини привів до розгортання руху за об'єднання всіх земель, заселених румунами.

Румунія, за підтримки Антанти, допомогла придушити радянську владу в Угорщині. За це вона отримала всі оку­повані нею землі, які були закріплені міжнародними дого­ворами:

1. За умовами Сен-Жерменського мирного договору з Ав­ стрією від 10 вересня 1919 р. Північна Буковина переда­ валася Румунії.

2. За Нейїським мирним договором з Болгарією від 27 листопада 1919 р. Південна Добруджа залишалася в складі Румунії.

3. За Тріанонським мирним договором з Угорщиною від 4 червня 1920 р. Трансільванія та східна частина Баната передавалася Румунії.

1920 р. Парламент Румунії оголосив про завершення проце­су національного об'єднання румунів у складі єдиної держави.

Висновки:

1. Внаслідок укладених договорів територія і населення Ру­ мунії збільшилися майже вдвічі.

2. Румунія отримала повний контроль над гирлом Дунаю.

3. Посилилося національне гноблення угорців, українців та інших національностей, які проживали на приєднаних територіях (національні меншини становили 30% насе­ лення Румунії).

4. Приєднані силою народи були позбавлені національних і політичних прав, на їх території проводилася насильни­ цька румунізація.

175

ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ В КРАЇНІ

Румунія — слаборозвинена, аграрна країна, 80% населенню якої було зайнято в сільському господарстві.

1. Румунія у своєму економічному розвитку значно відстава. ла від держав Західної Європи.

2. Промисловість була розвинена слабко, переважали видо- бувна і переробна галузі.

3. Більшість підприємств легкої промисловості були дрібни­ ми.

4. В експорті країни переважала сировина і сільськогоспо­ дарська продукція.

5. Румунія отримувала іноземні позики.

Посилилась позиція англійського, французького капіта­лів, які витіснили австрійський, німецький. У власності іноземного капіталу перебувало до 80% промислових під­приємств, він контролював 49% нафтодобувної проми­словості.

6. Вирішальну роль у країні відігравало сільське господарст­ во, що давало 2/3 національного доходу.

7. Сільське господарство було відсталим: землю обробляли примітивними знаряддями праці, мінеральні добрива майже не застосовувалися, врожайність сільськогоспо­ дарських культур була низькою.

8. 1920-1921 рр. Почалося проведення аграрної реформи, яка встановлювала максимальні розміри земельних воло­ дінь: 100 га — для Бессарабії, 200-500 га — для решти те­ риторії. Надлишки понад максимум держава відчужувала за викуп і продавала селянам.

Аграрна реформа була завершена до 1927 р. Селянам було передано 3 млн га землі.

9. 30-ті рр. 30-40% оброблюваних земель залишалося в руках землевласників, більшість селян були малоземельними (мали до 5 га землі).

10. Значні позиції в країні займали:

• Національно-ліберальна партія, яка перебувала при владі у 1922-1928 рр. і відстоювала інтереси великих землевласників і промисловців;

• Селянська партія, яка вела боротьбу за проведення аг­ рарної реформи, щоб обмежити велике землеволодіння й наділити селян землею.

11. Уряд проводив шовіністичну політику щодо націонала них меншин.

12. Існувала напруженість на ґрунті національних відносин- наприклад у Трансільванії між угорцями і румунами.

13. 1924 р. У Південній Бессарабії під керівництвом ко­муністів відбулося Татарбунарське повстання. Мета повстання:

• встановлення радянської влади;

• відокремлення Бессарабії від Румунії.

Повстання зазнало поразки.

14. Економічна криза 1929-1934 рр. тривала значно довше, ніж в інших країнах. Вона спричинила:

• масове безробіття (понад 600 тис. безробітних);

• банкрутство середніх і дрібних підприємств;

• падіння цін на сільськогосподарську продукцію, що при­ звело до руйнування багатьох селянських господарств;

• відбувався розпродаж десятків тисяч селянських госпо­ дарств за борги;

• паралізована діяльність великих монополій;

• загострення соціально-економічної ситуації. Доведені до відчаю селяни захоплювали і ділили між со­ бою запаси зерна та кукурудзи, що зберігалися в комо­ рах поміщиків і заможних селян; відмовлялися сплачу­ вати податки.

31 травня 1936 р. в столиці Румунії зібралося близько 120 тис. селян з багатьох повітів країни. До них приєд­налися робітники і разом вийшли на демонстрацію.

15. У 1931 р. виникла правоекстремістська (фашистська) ор­ ганізація "Залізна гвардія", яка отримала після приходу до влади в Німеччині А. Гітлера значну матеріальну допо­ могу, її авторитет зростав, бо вона обіцяла "залізною ру­ кою" навести порядок у країні.

16. У 30-х роках особливих змін у соціально-економічному розвитку Румунії не сталося.

17. В країні часто відбувалися урядові кризи:

• з листопада 1918 р. по січень 1922 р. змінилося 7 пре­ м'єр-міністрів;

• під час економічної кризи 1929-1933 рр. змінилося 10 урядів.

18. 10 лютого 1938 р. король Кароль II здійснив переворот, за­хопивши всю повноту влади у свої руки. Він прийняв нову конституцію, яка закріпила перетворення парламенту на дорадчий орган при королі.

176

177

Уряд

Повністю залежав

від короля.

Міністри призначалися

і усувалися королем.

Посади могли

обіймати лише

румуни.

РУМУНІЯ — КОНСТИТУЦІЙНА МОНАРХІЯ Органи державної влади за Конституцією 1923 р.

Король

В його руках — вся повнота ви­конавчої влади.

Уряд

Міністри

призначалися

і усувалися

королем.

Мав право:

• санкціонувати закони;

• накладати на закони двора­ зове вето;

• повністю або частково пере­ глядати текст конституції.

З 1930 р. королем був Кароль II, який присвоїв собі титул "вели­кого воєводи" і посилив свою владу.

Органи державної влади за Конституцією 1938 р.

Король (Кароль II)

його руках — вся повнота влади. Не несе ніякої відповідальності

за свою діяльність.

Спирався на військових.

Заборонив політичні партії

і профспілки. Ліквідував опозицію (як ліву,

так і праву). Ліквідував політичні свободи.

Парламент

Тепер дорадчий орган при Каролі II, який згодом був розпущений.

Парламент

Законодавча влада. Складався з двох палат.

Сенат

Палата (збори) депутатів

Сенат

Палата (збори) депутатів

Виборці

Виборці

Загальне виборче право

До 1926 р. депутати обиралися на основі загальних і пропор­ційних виборів, із 1926 р. — за новим виборчим законом. Тепер депутати обиралися за мажоритарною системою. Враховувався ценз осілості. Не мали виборчих прав:

• жінки;

• деякі національні меншини (цигани);

• особи без постійних занять;

• службовці.

Режим особистої влади Кароля II весь час посилюється. Цей режим він законодавчо закріпив у-конституції 1938 р.

Ним була встановлена королівська диктатура фашистсь­кого типу.