Уряд "Національного блоку" — союзу правих партій і частини радикалів (1926-1928 рр.)

Уряд очолив лідер правих, екс-президент Франції Р. Пуанкаре. І

Заходи уряду Р. Пуанкаре:

1. Вів боротьбу проти інфляції, за стабілізацію франка.

2. Скоротив витрати за рахунок зменшення чисельності дер. жавних службовців.

3. Було введено нові податки.

4. У 1926 р. вперше була введена державна допомога по без«ї робіттю.

5. Були введені пенсії по старості, допомога по хворобі та іш валідності.

1928-1929 рр. — внаслідок нового виборчого закону 1928 р. до влади прийшов "Союз правих партій" без радикалів. 1 1929 р. Р. Пуанкаре подав у відставку.

Листопад 1929 р. — травень 1932 р. При владі була коаліцій правоцентристських партій. Змінилося 8 урядів. Це роки полі­тичної нестабільності.

Уряд "Лівого блоку" та центристських сил (1932 р.)

Уряд знову сформував Е. Ерріо, який був при владі до кінця року:

1. Ніяких реформ не провів.

2. Уклав пакт про ненапад із СРСР (1932 р.).

3. Відмовився від репарацій з Німеччини.

4. Визнав право німців на озброєння.

1932-1934 рр. — часта зміна урядів "Лівого блоку". 30-ті рр. Активізація діяльності крайніх правих і фаши­стських організацій і партій, у яких нараховувалося до 2 млн чол. Озброєні фашистські загони мали у своїх рядах до 7-8 тис. чол.

Причини активізації фашистських організацій:

1. Економічна криза.

2. Падіння рівня життя населення.

3. Встановлення фашистських режимів у Німеччині й Італії^

Висновок: для Франції характерна політична нестабільність, часта зміна урядів, боротьба правих і лівих сил за сві вплив у країні.

70

НАРОДНИЙ ФРОНТ Народний фронт Франції— це широка антифашистська полі­тична коаліція демократичних сил у боротьбі проти за­грози фашизму.

Особливості французького фашизму: І французький фашизм, на відміну від німецького та італій­ського, почав набирати силу пізніше.

2. Він не був єдиною політичною течією.

3. Не мав масової бази, як фашисти в Німеччині та Італії.

4. Був тісно пов'язаний з правими партіями й католицькою церквою.

5. Був загрозою демократії.

6 лютого 1934 р. Понад 20 тис. озброєних фашистів вийшли на вулиці Парижа і зробили спробу захопити приміщення парламенту та інші урядові будинки. Поліція відкрила во­гонь. Спроба фашистського заколоту сколихнула всю Францію.

9 лютого 1934 р. В Парижі відбулася 50-тисячна демонстрація під лозунгом "Геть фашизм!".

18 лютого 1934 р. В країні відбувся загальнополітичний страйк, який супроводжувався масовими антифашистсь­кими маніфестаціями. Почалося створення Народного фронту — об'єднання широких верств населення проти фашизму.

Січень 1936 р. Була опублікована програма Народного фронту.

Весна 1936 р. Відбулися вибори до палати депутатів. Народ­ний фронт одержав перемогу (56% голосів). Був сформований демократичний коаліційний уряд, який очолив соціаліст Леон Блюм. У діяльності уряду знайшла відображення програма Народного фронту. Протягом літа 1936 р. парламент прийняв понад 100 зако­нів, які відповідали програмі Народного фронту.

Втілення в життя програми Народного фронту:

1- Були прийняті закони про заборону воєнізованих фашист­ ських організацій, 40-годинний робочий тиждень, дво­ тижневі оплачувані відпустки, колективні договори між власниками підприємств і робітниками.

2- Було підвищено заробітну плату службовцям. -• Збільшено пенсії бувшим фронтовикам.

^- Допомога по безробіттю звільнялася від податків. ⁵- Для безробітних організовували громадські роботи.

6. Уряд надав відстрочку для погашення боргів підприємств] у промисловості, торгівлі, сільському господарстві.

7. Середнім верствам населення надавалися пільгові кре* дити.

8. Урядом було створено зернове бюро, що закуповувало Л селян зерно за цінами, які перевищували низькі кризові ціни у 2-3 рази.

9. Податки з малих підприємств були зменшені, а з великих -1 збільшені.

10. Французький банк був поставлений під контроль дері жави.

11. Уряд оголосив про націоналізацію декількох воєнних за] водів.

12. У 1937 р. був заснований Національний союз залізниць] під управління якого перейшли всі залізниці.

13. Здійснювалося "оздоровлення" фінансової системи країни.]

14. Вдалося стабілізувати грошову одиницю — франк.

15. Був встановлений державний контроль над усіма фінансові вими операціями.

Початок 1937 р. Уряд Л. Блюма, посилаючись на важке фй

нансове становище Франції, оголосив "перепочинок" у

здійсненні програми Народного фронту. Червень 1937 р. Уряд Л. Блюма пішов у відставку. Квітень 1938 р. Був сформований новий уряд, який очолиш

правий радикал Едуард Даладьє. Листопад 1938 р. Партія радикалів вийшла з Народного!

фронту. Це привело до розпаду Народного фронту. Він

припинив існування.

ПРИЧИНИ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНОГО ФРОНТУ 1. Між партіями Народного фронту були суперечності й роз­біжності:

• перші розбіжності між партіями Народного фронту ви| никли у 1936 р. у зв'язку з подіями в Іспанії (коли іспан­ські фашисти підняли заколот проти уряду Народного фронту в Іспанії, уряд Л. Блюма заявив про політику "невтручання" в іспанські справи, яку різко критикував ли комуністи);

• серйозні протиріччя в Народному фронті спричинили відношення до користування демократичними свобода! ми фашистськими угрупованнями. Згідно з Законом бу4

ли заборонені лише воєнізовані фашистські організа­ції, а інші продовжували існувати. За повну заборону фашистських організацій виступили ліві сили;

• розбіжності між партіями стосувалися здійснення соці­ ально-економічної політики.

2. В реалізації заходів Народного фронту брали участь кому­ністи, які вважали Народний фронт перехідним етапом для встановлення "диктатури пролетаріату".

3. Відсутність фінансової підтримки з боку великих підпри­ємців і фінансистів:

• велика буржуазія боялася поглиблення соціальних пе­ретворень;

• банкіри почали переводити свої капітали за кордон, що призвело до знецінення франка і зростання цін.

ЗНАЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНОГО ФРОНТУ

1. Народний фронт вів успішну боротьбу проти фашизму.

2. Він перешкодив фашистам прийти до влади у Франції.

1. Забезпечив збереження і розширення демократичних сво­бод.

2. Франція стала першою європейською країною, в якій ідеї Народного фронту реально втілилися в життя.

3. Зросла політична свідомість різних верств населення, які переконалися в необхідності єднання в боротьбі проти за­грози фашизму.

4. Досягнення Народного фронту переконливо показали, що союз демократичних сил має величезні можливості для здійснення важливих соціально-економічних перетворень.

5. Проводилася відносно результативна соціально-еконо­мічна політика.

8- Народний фронт приніс реальне покращення рівня життя французького народу.

9. Велике значення мало соціальне законодавство Народно­го фронту, яке було найкращим порівняно з іншими краї­нами. Ю. Досвід Народного фронту довів можливість об'єднання демократичних сил у боротьбі проти фашизму.

72

73