Тема 5. Країни центральної та східної європи

ПОЛЬЩА

ПЕРЕДУМОВИ ВІДНОВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ

ДЕРЖАВИ

1. Споконвічні прагнення польського народу відновити державність, втрачену внаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 р.).

2. Розгортання національно-визвольного руху.

3. Вплив революцій в Росії, Австро-Угорщині, Німеччині на піднесення національно-визвольного руху на поль­ ських землях, що входили до складу Росії, а з 1915 р. були окуповані австро-німецькими військами.

4. Поразка держав у Першій світовій війні, під владою яких перебували польські землі.

5. Крах австро-німецької окупації.

6. Країни Антанти і США підтримали польський народ, його право на незалежність і створення державності, бо вбачали в Польщі своєрідний бар'єр проти поширення більшовизму в Європі.

7. 8 січня 1918 р. У "14 пунктах" В. Вільсона було схвалено ідею створення незалежної Польської держави.

ПОЛІТИЧНІ ТАБОРИ, ЩО УТВОРИЛИСЯ В РОКИ

ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ І МАЛИ НА МЕТІ

ВІДНОВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Перший — сили, що згуртувалися навколо Партії народ­ної демократії (ендеки), їх очолив Роман Дмовський. Вони спиралися на підтримку країн Антанти. У Пари­жі було створено Польський національний комітет і на території Франції формувалися польські військові частини.

Другий — сили, що виступали за співробітництво з Цен­тральними державами. їх очолював Ю. Пілсудський, який на чолі створеного ним польського військового ле­гіону воював проти російської армії. Але в липні 1917 р. Ю. Пілсудський відмовився воювати на боці Німеччини. Це було причиною його ув'язнення у Магдебурзі.

ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ПОЛЬЩІ

23 жовтня 1916 р. Маніфест імператора Німеччини та Авст­ро-Угорщини про "відновлення" Польської держави на землях Королівства Польського, щоб встановити свій контроль над цими землями.

Вересень 1917 р. Створення Регентської ради як перший крок до відновлення Польщі.

Літо 1918 р. Радянський уряд офіційно відмовився від попе­редніх угод царизму щодо Польщі й визнав право польсь­кого народу на створення власної держави.

Листопад 1918 р. Із польських земель були виведені авст-ро-угорські та німецькі війська.

Революція в Німеччині, яка прискорила утворення Поль­ської держави.

В ніч на 7 листопада 1918 р. Представники лівих партій — Поль­ської соціалістичної партії (ПСП), Галицької соціал-демо-кратичної партії та партії Людової (селянської) створили в Люблені Тимчасовий уряд, який очолив І. Дашинський. Уряд проголосив Польщу Народною Республікою.

10. листопада 1918 р. До Варшави повернувся звільнений з ув'язнення в Магдебурзі (Німеччина) Юзеф Пілсудський.

11. листопада 1918 р. Регентська рада, створена окупантами у Варшаві, передала Ю. Пілсудському владу. Уряд І. Да- шинського пішов у відставку.

Був створений новий уряд на чолі з правим соціалістом

| Є. Морачевським.

Ю. Пілсудський був проголошений "начальником" (диктатором) держави до скликання Установчого сейму.

26 січня 1919 р. Відбулися вибори до Установчого сейму. Новостворений сейм прийняв закон ("малу" конститу­цію), за яким законодавча влада належала сейму, а "на­чальник" держави і сейм були підзвітні парламенту.

Лютий 1919 р. Польща почала називатися Польською рес­публікою — Річчю Посполитою, до якої входили:

1. Королівство Польське.

2. Мала Польща.

3. Велика Польща.

Королівство Польське — землі, які за рішенням Віденського конгресу 1814-1815 рр. входили до складу Росії.

Мала Польща — Західна Галичина, яка перебувала під вла­дою Австро-Угорщини.

Велика Польща — західна частина польських земель (Сілезія, Познань, Померанія), що перебували під владою Німеч­чини.

154

155

ЮЗЕФ ПІЛСУДСЬКИЙ

(1867-1935)

Видатний діяч Польської держави, маршал. Очолював револю­ційну, націоналістичну фракцію Польської соціалістичної партії.

Під час Першої світової війни сформував польські національні легіони в складі австрійської армії, які воювали на Східному фрон­ті. Пізніше встановив стосунки з країнами Антанти. Це було при­чиною його арешту й ув'язнення.

Авторитет Ю. Пілсудського значно зріс, коли він повернувся з ув'язнення у Варшаву (10 листопада 1918 р.). Його урочисто зуст­ріли і передали всю повноту влади до скликання Установчого сей­му. У 1920 р. він як верховний головнокомандувач польських військ керував воєнними діями проти радянської Росії.

У 1918-1922 рр. був "начальником" Польської держави, пізніше добровільно склав із себе повноваження.

Ю. Пілсудський став фактичним диктатором Польщі після ор­ганізованого ним у травні 1926 р. перевороту. Він був главою "са­наційного" режиму до 1935 р. (до своєї смерті).

Ю. Пілсудський — людина сильного характеру, національний лідер. Йому характерні почуття відповідальності і велике прагнен­ня створити сильну, незалежну, розвинену Польську державу. На­магався свою владу поставити над партіями і парламентською владою.

1 листопада 1918 р. У Львові відбулися збройні сутички між українськими і польськими військами, які переросли у збройну боротьбу.

11 листопада 1918 р. Поляки захопили Перемишль. Тут сформовані польські війська переправляються у Східну Галичину.

13 листопада 1918 р. Була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

21 листопада 1918 р. Поляки захопили Львів.

Листопад - грудень 1918 р. Польські війська оволоділи 10 з 59 повітів, у яких була проголошена ЗУНР.

Квітень 1919 р. Польський уряд кинув на боротьбу проти Галицької армії війська, які прибули з Франції під коман­дуванням генерала Йозефа Галлера (69 тис. чол.), сфор­мовані з польських військовополонених, які воювали на Західному фронті в складі німецької армії.

28 червня 1918 р. Контрнаступ польських військ.

16-18 липня 1919 р. Польські війська окупували Східну Га­личину, Західну Волинь.