Заходи уряду р. Макдональда

Для боротьби з безробіттям було створено Міністерство! по боротьбі з безробіттям, яке:

• сприяло переселенню робітників із районів кризи в] сільську місцевість або в промислові райони, якії менше охоплені кризою;

• організовувало громадські роботи.

1930 р. Парламент прийняв Закон про страхування від без-1 робіття.

Недоліки діяльності уряду

Незадоволення викликали антикризові заходи уряду:

• зниження заробітної плати;

• зменшення допомоги по безробіттю;

• не було відновлено 7-годинний робочий день на шах-: тах;

• зберігалися антипрофспілкові закони.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УРЯД (1931-1935 рр.)

В уряді Р. Макдональда не було єдиного погляду на шляхи ви-] ходу країни з кризи, тому стався розкол. 193} Р- Р- Макдональд і деякі інші міністри погодились на

союз з консерваторами і лібералами. Був сформованиі

Національний уряд, очолюваний Р. Макдональдом, який

перебував при владі до 1935 р.

Уряд втілював у життя такі антикризові заходи: 1. Була зменшена допомога по безробіттю на 10%.

2. Проведено зниження зарплати службовцям, перш за все вчителям і військовим морякам. -►

3. У1931 р. відмінено золотий стандарт фунта стерлінга, що призвело до падіння його курсу.

4. Було створено стерлінгову зону, що об'єднувала країни, які використовували фунт стерлінга для взаєморозра-хунків.

5. Усі товари, які ввозилися в Англію, були обкладені мита­ми в розмірі 10%.

6. Велика Британія відмовилася від вільної торгівлі.

7. Були введені протекціоністські закони, що сприяли роз­витку власної промисловості.

Вжиті заходи-дали змогу в 1934 р. вийти з важкої економіч­ної кризи.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ В 30-х рр.

1935-1937 рр. При владі консервативний уряд, який очолив Стенлі Болдуїн. Було досягнуто деяке економічне від­новлення країни.

1937 р. Уряд консерваторів очолив Невілл Чемберлен.

1. Внутрішня політика була спрямована на збереження іс­нуючих порядків.

2. Були дещо скорочені витрати на соціальні потреби.

3. Почалося промислове піднесення, особливо в автомо­більній, авіаційній, електротехнічній і хімічній галузях промисловості.

4. Швидко зростала військова промисловість.

5. Значно зросли державні асигнування на військові потреби.

6. У квітні 1939 р. було запроваджено загальну військову повинність.

7. У зовнішній політиці провадилася політика "вмиротво-рення".

64

65

Франція

НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДЛЯ ФРАНЦІЇ

1. Франція після Першої світової війни стала провідною країною Західної Європи.

2. Вона повернула високорозвинені індустріальні райони Ельзас і Лотарингію.

3. До складу французької колоніальної імперії ввійшли ні­мецькі і турецькі володіння:

• частина Того і Камеруну в Африці;

• Сирія і Ліван на Близькому Сході.

4. Війна принесла Франції значні людські жертви:

• 1млн 300 тис. солдат загинуло,

• 2 млн 800 тис. було поранено,

• майже 5 млн чол. залишилося без житла і роботи.

5. Франція зазнала значних матеріальних втрат:

• були спустошені північно-східні департаменти Фран­ції, з найрозвиненішою промисловістю;

• зруйновано близько 10 тис. фабрик і заводів;

• загинула половина французького торгового флоту;

• загальні втрати Франції становили 134 млрд золотих франків.

6. Із країни-кредитора Франція перетворилася на боржника.

Борг союзникам дорівнював 60 млрд франків, у тому числі США — 40 млрд франків. >

Соціально-економічний розвиток країни у 20-30-х рр.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ФРАНЦІЇ У 1918-1921 рр. Після закінчення Першої світової війни у Франції почалася економічна криза, яка тривала з 1918 по 1921 р.:

1. Промислове виробництво становило 55% рівня 1913 р.

2. Виробництво сільськогосподарської продукції — 77%. І

1. Ціни на продукти харчування і товари першої необхідно* сті зросли в 5-7 разів.

3. Податки зросли в 4 рази.

4. Різко впав курс франка, виникла інфляція.

2. Важливу роль відігравав заснований урядом банк "На-; ціональний кредит", через який розподілялися субсидії на відновлення зруйнованих війною районів.

3. Після виходу із кризи в економіці Франції спостерігався застій.

66

ЧАСТКОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ (1924-1930 рр.) Причини високих темпів промислового розвитку:

1. Надходження репарацій із Німеччини.

Незважаючи на їхнє постійне скорочення, Франція одер­жала понад 8 млрд марок у вигляді натуральних поставок: вугілля, лісу, цементу тощо. Це значно покращило її еко­номічне становище.

2. Повернення Ельзасу і Лотарингії.

3. Використання саарського вугілля.

4. Технічна реконструкція важкої індустрії, що сприяло висо­ким темпам її розвитку.

5. Відбудова економіки зруйнованих війною районів.

6. Дешева робоча сила в колоніях.

Економічне зростання в роки стабілізації:

• промислове виробництво значно випереджало довоєн­ний рівень;

• промислове виробництво зросло в 1,5 рази;

• щорічний приріст промислової продукції становив у се­редньому 5%;

• зросла питома вага важкої промисловості, особливо металургії і машинобудування;

• на підприємствах здійснювалася раціоналізація вироб­ництва, запроваджувалися конвеєри, нова техніка;

• за темпами економічного розвитку Франція випереджа­ла Англію і Німеччину;

• швидкими темпами розвивалися нові галузі промисло­вості — автомобільна, хімічна, електротехнічна, авіа­ційна, радіотехнічна;

• значно зросла концентрація виробництва і капіталу. На великих підприємствах працювало до 60% робітників;

• зросли прибутки великих компаній ("Рено", "Пежо", "Шнейдер" та ін.), які контролювали економіку та фі­нанси країни;

• дрібні і середні підприємства чисельно переважали ве­ликі підприємства;

• Франція значно збільшила виробництво озброєнь, зро­стали прибутки військово-промислових компаній;

• помітно зросло виробництво предметів розкоші;

• Франція перетворилася на розвинену індустріально-аграрну країну;

• текстильна й деякі інші галузі промисловості перебува­ли в стані застою і не досягли довоєнного рівня;

• сільське господарство в 1924-1930 рр. трималося на рів­ні 1913р.;

67

• поряд із великими підприємствами у Франції була вели! ка кількість ремісничих підприємств;

• Франція залишалася державою-рантьє:

давала капітали в борг, одержуючи прибутки від вели

ких відсотків, а також від цінних.паперів численних іня

земних компаній. Прибутки від цінних паперів утри»

перевищували прибутки від промисловості.

Світова економічна криза

Франція у світову економічну кризу вступила пізніше, ніж]

інші країни (у 1930 р.), але сама криза тривала довше (до 1935 р.н

Причини пізнішого вступу Франції у світову економічну кризу!

1. Відновлення зруйнованих під час війни районів, на які уряд виділив 100 млрд франків.

2. Одержання німецьких репарацій.

3. Будівництво воєнних укріплень на франко-німецьком* кордоні ("лінії Мажино").