Висновки:

1. За правління Й. Антонеску в країні проводився масовий терор. Румунію було перетворено на величезну в'яз­ницю. У вересні 1940 р. в Румунії налічувалося 35 конц­таборів.

2. Країна перетворилася на плацдарм гітлерівської агресії на Балканах і проти СРСР.

3. Економіку Румунії було повністю підпорядковано стра­ тегічним інтересам Німеччини. Румунія постачала Ні­ меччині продукти харчування, сировину і нафту.

180

181

БОЛГАРІЯ

СТАНОВИЩЕ КРАЇНИ ПІСЛЯ

ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ З 1915 р. Болгарія воювала на боці Центральних держав.

1. Болгарія за Нейїським мирним договором 1919 р. втра­ тила значну кількість своїх територій на користь Руму­ нії, Югославії, Греції (всього 11 тис. кв. км).

2. Перша світова війна завдала великих втрат економіці

Болгарії.

3. Військові втрати Болгарії становили 87 тис. 500 осіб. За­ галом у роки війни загинуло майже 150 тис. болгар.

4. Великі руйнування в країні.

5. Скоротилися посівні площі на 25-30%, значно знизилося сільськогосподарське виробництво, що призвело до па­ діння життєвого рівня людей.

6. Зростали податки, бо зросли затрати на ведення війни.

7. Зросли ціни на товари першої необхідності та спекуляція товарами.

8. В країні почалася економічна криза, інфляція.

9. Болгарія відстала як аграрна країна:

• вона відстала в індустріальному розвитку;

• сільське господарство традиційно залишалося важли­ вою галуззю економіки Болгарії; воно характеризува­ лося низьким рівнем технічного оснащення, викори­ станням примітивних знарядь праці, низькими уро­ жаями;

• більшість селян Болгарії були малоземельними.

10. Занепали такі галузі промисловості, як видобуток вугіл­ ля, руд, залізничний і морський транспорт, засоби зв'язку.

11. Посилилася економічна залежність Болгарії від високо- розвинених держав Європи.

11. Великий вплив у країні мав іноземний капітал.

11. Великі економічні труднощі спричинили соціальну на­ пруженість у Болгарії.

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО

РОЗВИТКУ БОЛГАРІЇ у 20-30-х рр.

1. На виборах до Народних зборів у серпні 1919 р. переміг Болгарський хліборобський народний союз (БХНС) і його керівник Олександр Стамболійський очолив новий уряд Болгарії. Були здійснені спроби провести соціально-економічні реформи:

182

І • прийнято Закон про загальну трудову повинність для всіх громадян з метою ліквідації господарської розрухи в країні;

• запроваджено монополію держави на торгівлю зерном;

• зменшено поземельний податок;

• розпочалася аграрна реформа, яка мала на меті обме­ жити максимум землеволодіння в ЗО га, а решту земель віддати в державну власність і розподілити між малозе­ мельними і безземельними селянами, плату за яку мож­ на було вносити протягом 20 років;

• було зменшено податки на зерно і худобу;

• планувалося ввести прогресивно-прибуткове оподатку­ вання;

• обмежити спекуляцію;

• ввести податки на прибутки товариств (торговельні і промислові підприємства, банки тощо).

Висновки:

1. не всі реформи О. Стамболійського було втілено в життя;

2. до 1923 р. землю отримало 75 тис. селянських госпо­ дарств.

2. У 1924-1925 рр. в Болгарії відбулася стабілізація економіки:

• збільшилися посівні площі;

• зросло технічне оснащення сільського господарства;

• уряд О. Цанкова проводив політику протекціонізму, що стимулювало промислове виробництво.

Протекціонізм (від лат. —- захист) — система економічних за­ходів держави, спрямованих на захист національної про­мисловості й сільського господарства від іноземної конку­ренції.

Розвивалася лише легка і харчова промисловість (тютюнова, текстильна, шкіряно-взуттєва);

• Франція, США, Велика Британія надавали значні пози­ ки, що посилило залежність болгарської економіки від іноземного капіталу;

• ремісники одержали значні податкові пільги, що спри­ яло пожвавленню розвитку дрібного підприємництва.

3. Світова економічна криза 1929-1933 рр. призвела до тяж­ ких потрясінь у всіх сферах життя:

• згорталося промислове виробництво;

• зростало масове безробіття;

• погіршилися грошові та кредитні відносини;

183

• відбувалося розорення селянських господарств.

Не маючи коштів, щоб сплачувати численні податки і борги, селяни були змушені продавати свої ділянки землі:

• значно зросла інфляція;

• різко знизився життєвий рівень населення;

• дрібні банки розорялися, а новостворений банк "Бол­ гарський кредит" фінансував лише великі банки, ря­ туючи їх від банкрутства.

4. Напередодні Другої світової війни:

• економіка Болгарії потрапила під вплив німецьких мо­ нополій;

• здійснювалася мілітаризація економіки;

• Болгарія мала великі зовнішні борги.

Висновок: економічна відсталість, гострі соціальні та націо­нальні суперечності спричинили слабкість Болгарії і хит­кість її позицій на міжнародній арені.

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ

БОЛГАРІЇ у 20-30-х рр.

Під час Першої світової війни Болгарія входила до Четвер­ного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреч­чина) і воювала на боці Німеччини (з 1915 р.). 29 вересня 1918 р. Болгарія підписала в Салоніках перемир'я з країнами Антанти і була окупована військами держав-пе-реможниць.

Післявоєнні кордони Болгарії, що склалися за Нейїським мирним договором від 27 листопада 1919 р.:

• Болгарія втратила Західну Фракію, яку передала Греції;

• позбавлялася виходу до Егейського моря;

• Південна Добруджа залишалася в складі Румунії;

• частину Македонії було передано Королівству сербів, хорватів і словенців.

Згідно з цим договором Болгарії заборонялося мати армію чисельністю понад 20 тис. чол.; протягом 37 років Болгарія повинна була сплачувати країнам-переможцям репарації на суму 2,25 млрд золотих франків.

Болгарія — конституційна монархія, в якій у 20-30-х рр склався монархо-фашистський режим.

Царем Болгарії з 1918 по 1943 р. був Борис III (1894-1943).

Провідними партіями в Болгарії були:

Соціал-демократична партія, Болгарський хліборобський народний союз (БХНС), Прогресивно-ліберальна партія, Болгарська комуністична партія (БКП), Народна партія та ін.

Серпень 1919 р. Перші післявоєнні парламентські вибори в Болгарії. Був створений коаліційний уряд, очолений О. Стамболійським (лідером БХНС). Внаслідок важкого соціально-економічного становища, яке склалося після Першої світової війни, в країні спостері­галася політична нестабільність, розгорнулися страйки, де­монстрації протесту. Щоб стабілізувати ситуацію в країні, уряд О. Стамболійського:

• запровадив надзвичайний стан;

• здійснив низку соціально-економічних реформ;

• у березні 1920 р. було проведено дострокові вибори до Народних зборів. Було сформовано однопартійний уряд з хліборобського народного союзу, який отримав велику підтримку селян.

ОПОЗИЦІЯ ДО УРЯДУ О. СТАМБОЛІЙСЬКОГО Опозиція була лівого і правого спрямування:

1. 1922 р. виникла опозиція з правих партій, які об'єдналися в "Конституційний блок". Вони прагнули відновити "зне­ важені конституційні права і свободи".

2. Опозиція з профашистських організацій (найвпливові- ша — "Народна змова"), які прагнули встановити автори­ тарний режим. Завдяки зусиллям "Народної змови" праві партії і створили "Конституційний блок".

3. Із лівих радикальних (комуністичних) прихильників, які найбільше дестабілізували ситуацію в країні (організову­ вали страйки і демонстрації протесту, закликали до зброй­ ного повстання).

4. Із частини офіцерів, які утворили Військову лігу (1919 р.). У ніч з 8 на 9-те червня 1923 р. Військовий переворот.

Уряд О. Стамболійського було заарештовано. До влади прийшли профашистські сили на чолі з лідером "Народної змови" Олександром Цанковим. Головні поса­ди в уряді отримали військові.

Фашистському військовому перевороту сприяв цар Борис III.

184

185

ОЛЕКСАНДР ЦАНКОВ

(1879-1959)

Організатор фашистського перевороту 1923 р. У 1923-1926 рр. — прем'єр-міністр Болгарії. У 1932 р. заснував фашистську партію. Проводив пронімецьку політику. В 1944 р. втік за кордон.

Вересень 1923 р. Невдала спроба комуністів Болгарії підняти народ на збройне повстання проти військової диктатури Повстання було придушено внаслідок відсутності єдності в партійних рядах і підтримки народу. В країні почалися ре­пресії і терор, жертвами якого стало близько 20 тис. осіб.

1926 р. Уряд О. Цанкова згодом втратив соціальну опору і по­пулярність серед народу і був змушений піти у відставку.

1926 р. При владі новий уряд "Демократичної змови", який очолив А. Ляпчев. Його дії:

• проголосив програму відновлення спокою в країні;

• затвердив програму відновлення демократичних прав і свобод;

• оголосив амністію;

• дозволив діяльність різних суспільно-політичних орга­ нізацій.

Червень 1931 р. На виборах до Народних зборів перемогу над "Демократичною змовою" отримала опозиція. Був сформо­ваний уряд Народного блоку (діяв у 1931-1934 рр.). Проте уряд діяв нерішуче, не здійснив обіцяної напередодні виборів демократизації країни. Почалися суперечності між партіями Народного блоку. В країні набирала силу фашист­ська партія О. Цанкова ''Національно-соціальний рух" (НСР).

19 травня 1934 р. В країні здійснено державний переворот. Був створений військово-фашистський уряд К. Георгієва. Його дії:

• скасував конституцію;

• розпустив Народні збори;

• заборонив усі політичні партії і профспілки;

• нормалізував відносини з Югославією та почав зближу­ ватися з Великою Британією і Францією, що викликало протидію профашистських сил;

• прагнув обмежити вплив царя Бориса III.

Цар Борис III згуртував своїх прихильників, спираючись на мо­нархічно налаштованих офіцерів, домігся повалення уряду К. Ге­оргієва (1935 р.) і наприкінці 30-х років зосередив усю повноту влади у своїх руках. В країні встановилася монархо-фашистськз диктатура царя Бориса Ш, яка почала орієнтуватися на Німеччину-