Висновки:

1. В СРСР остаточно утвердився тоталітарний режим, що базувався на однопартійній диктатурі й авторитарній владі Й. Сталіна.

Авторитарна влада — необмежена влада однієї особи, що зневажає закони і вимагає безумовної покори з боку різ­них суспільних сил.

2. Тоталітарний режим 30-х рр. базувався на системі насиль­ ства, ліквідації демократичних прав і свобод.

3. Масові репресії 30-х рр. — це жахливий злочин сталінсь­ кого керівництва проти власного народу.

4. За даними сучасних дослідників, загальна кількість репре­ сій сталінізму становить близько 40 млн чол.

120

121

ІТАЛІЯ

НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Італія після Першої світової війни опинилася у військо­ во-політичній і фінансовій залежності від своїх союзни­ ків.

2. Вона не одержала від своїх союзників обіцяних терито­ рій (східного узбережжя Адріатичного моря та інших те­ риторій), а отримала лише Південний Тіроль і Трієст.

3. Італія втратила у війні 650 тис. загиблих і понад 1 млн поранених, 1,5 млн потрапили в полон.

4. За роки війни Італія втратила третину свого національ­ ного багатства.

5. В країні не вистачало предметів першої необхідності, па­ лива, продовольства.

6. Сільське господарство було підірване мобілізацією в ар­ мію працюючої частини селянства.

7. Якщо до війни Італія була експортером продовольства, то після війни вона була змушена купувати продовольст­ во за кордоном.

8. Внутрішній державний борг Італії з 1915 по 1919 р. зріс з 15,3 млрд лір до 49,9 млрд лір.

1. Італія була винна своїм союзникам 19,2 млрд лір.

10. Національна грошова одиниця — ліра знецінилася і її вартість впала в 5 разів.

11. Значно зросли ціни на продукти харчування й товари першої необхідності.

12. У 1919—1920 рр. в Італії відбувалися антиурядові виступи робітників, унаслідок яких:

• робітники захоплювали заводи;

• створювалися фабрично-заводські ради;

• уряд був змушений піти на деякі поступки: був вста­ новлений 8-годинний робочий день, робітники доби­ лися деяких надбавок до заробітної плати.

13. Перебудова економіки на військовий лад зумовила значне зростання важкої промисловості.

14. Італія з країни аграрної перетворилася на аграрно-індУ' стріальну.

ПРИЧИНИ ПРИХОДУ ФАШИСТІВ ДО ВЛАДИ 1. Погіршення соціально-економічної ситуації в Італії у 1918-1922 рр., різке погіршення матеріального станови­ща різних верств населення.

2. Зростання соціальних суперечностей під час економічної кризи.

3. Слабкість політичної системи, відсутність політичної стабільності, криза буржуазно-ліберальної держави, слабкість італійського парламентаризму та влади коро­ ля Віктора-Еммануїла. Часто змінювалися італійські уряди.

4. Зростання впливу лівих партій спричинило занепокоєн­ ня підприємців і дрібних власників; їх прагнення вста­ новити сильну владу, здатну навести лад у країні.

5. Після Першої світової війни Італія була ослаблена, її ін­ тереси не були враховані на Паризькій мирній конферен­ ції, хоча з 1915 р. вона воювала на боці Антанти. Італійці почували себе приниженими як нація і прагнули повернути славу великої і сильної держави.

ВСТАНОВЛЕННЯ ФАШИСТСЬКОЇ ДИКТАТУРИ Соціальна опора фашистів:

1. Дрібна і середня буржуазія.

2. Частина робітників і селян.

3. Націоналістично налаштована інтелігенція і студентство. 1919 р. Виникнення перших фашистських організацій. Гасла, які висунули фашисти, були зрозумілі різним верствам

населення і отримали підтримку: 1. Робітничий контроль на виробництві.

2. Відродження "величі нації", "величі Італії".

3. 40-годинний робочий день.

4. Прогресивний податок на капітал.

5. Зниження пенсійного віку.

6. Боротьба з комуністичним і соціалістичним рухами.

7. Проведення аграрної реформи.

8. Конфіскація 85% військових прибутків.

Фашисти створювали озброєні загони "чорносорочечни­ків", які називали себе "бойовими союзами". 24 жовтня 1922 р. З'їзд фашистських партій у Неаполі, на яко­му уряду було висунено ультиматум з вимогою надати шість міністерських портфелів.

122

123

28 жовтня 1922 р. "Похід на Рим", організований фашист­ською партією, щоб примусити уряд виконувати їх ульти­матум. Король Віктор-Еммануїл запропонував Б. Муссо-ліні очолити уряд.

Так в Італії був відкритий шлях до ліквідації ліберальної демократії і встановлення фашистської диктатури.

Грудень 1922 р. Була створена Велика фашистська рада під головуванням Б. Муссоліні, яка розглядала всі декрети і закони перед внесенням їх на розгляд у парламент.

1923. р. Озброєні загони фашистів були реорганізовані в "добровільну міліцію національної безпеки". Вони викону­ вали функції охорони порядку і підкорялися Б. Муссоліні. Посадові особи адміністративного апарату були поставлені під нагляд фашистських політичних радників.

1924. р. На виборах фашисти отримали більшість голосів, що дозволило їм сформувати уряд виключно з членів фашист­ ської партії.

Наприкінці 1925 р. Спеціальним законом Б. Муссоліні звіль­нився від відповідальності перед парламентом. 1926 р. Уряд видав низку "надзвичайних" законів:

• про заборону всіх політичних партій, крім фашист­ ської;

• депутати опозиційних партій повинні були залишити парламент;

• відновлювалася смертна кара;

• було засновано "особливий трибунал" для розправи над антифашистами.