Причини:

• неспроможність диктатури вирішити численні еконо­ мічні, соціальні, національні, релігійні проблеми, що постали перед Іспанією;

• незадоволення різних верств населення диктатурою;

• погіршення економічного становища;

• втрата підтримки командувачів військових округів;

• не було проведено обіцяних реформ.

ВІЙСЬКОВА ДИКТАТУРА ПРІМО ДЕ РІВЕРИ (13 вересня 1923 р. — 28 січня 1930 р.)

13 вересня 1923 р. Генерал Мігель Прімо де Рівера здійснив державний переворот. Внаслідок цього було:

• встановлено військову диктатуру (хунту) — уряд;

• розпущено парламент — кортеси;

• оголошено надзвичайний стан;

• передано владу на місцях військовим губернаторам;

• обмежено конституційні права і свободи;

• проведено арешти серед профспілкових і радикальних діячів.

За період існування військової диктатури:

1. У 20-х роках значні позиції в Іспанії належали іноземному капіталу — англійському, французькому, американському.

2. У 1930 р. прямі іноземні інвестиції в економіку Італії стано­ вили 1 млрд доларів.

3. Значні позиції займала католицька церква, яка одержала від держави великі субсидії і володіла земельними ділянка­ ми, акціями підприємств і банків.

4. В країні діяло понад 60 тис. церков і 5 тис. монастирів, на­ раховувалося 200 тис. осіб духовенства.

5. В Іспанії існувала національна проблема.

Із 24 млн населення країни 7 млн становили національні меншини — каталонці, баски, галісійці, права яких ігнору­валися.

РЕВОЛЮЦІЯ 1931р. Причини революції:

1. Панування монархії та військово-фашистської диктатури, які спиралися на панування олігархів та іноземного капі­ талу.

2. Обмеженість конституційних прав і свобод.

3. Низький рівень життя населення.

4. Панування поміщицького землеволодіння, залишків фео­ далізму на селі.

5. Існування привілеїв католицької церкви.

6. Невирішеність національного питання.

Характер революції: демократична. Завдання революції:

1. Скинення монархії та встановлення республіки.

2. Ліквідація панування олігархів та іноземного капіталу.

3. Демократизація суспільно-політичного життя.

4. Знищення привілеїв католицької церкви.

5. Здійснення аграрної реформи.

1. Надання автономії національним меншинам (каталонцям, баскам, галісійцям).

6. Покращення життя народу.

Світова економічна криза прискорила назрівання революції.

В цей період в Іспанії великий вплив мали такі опозиційні Партії і течії:

1. Іспанська соціалістична робітнича партія (ІСРП), яка керу­вала профспілковим об'єднанням — "Загальною спілкою трудящих" (ЗСТ).

146

147

2. Анархістська течія, під контролем якої знаходилася На­ ціональна конфедерація праці. її прихильники закликали до радикальних дій: страйків, заколотів, терористичних актів, ліквідації держави.

3. Іспанська комуністична партія (ІКП, створена у 1920 р.) перебувала під значним впливом Комінтерну і Москви.

12 квітня 1931 р. На виборах перемогли опозиційні партії. Народ вийшов на вулиці, вимагаючи встановлення рес­публіки.

14 квітня 1931 р. Король втік за кордон. Революція перемог­ла. Іспанія була проголошена республікою.

ЕТАПИ ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В ІСПАНІЇ

ПЕРШИЙ ЕТАП (14 квітня 1931 р. — листопад 1933 р.)

При владі був уряд блоку республіканців і соціалістів. 9 грудня 1931 р. Була прийнята конституція, згідно з якою:

1. Іспанію оголошено "демократичною країною для всіх класів".

2. Надано виборче право жінкам.

3. Введено 8-годинний робочий день.

4. Церкву було відокремлено від держави, але збережено її майно.

5. Проголошено автономію Каталонії. Тут було створено місцевий уряд. Країна басків і Галіція автономію не одержали.

6. Почала здійснюватися аграрна реформа, яка передбачала:

• взяти за викуп частину земель у великих латифундистів;

• передати її селянам і сільськогосподарським робіт­ никам.