Варіант 1. 1. В чому полягає соц.-ек значення ОП? Соц.-ек. значення ОП визначається еф-стю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці та є ек. виразом соц. значущості ОП. Тобто, соц.-ек. значення ОП оцінюється за рез-тами, отриманими при зміні соц. пок-ків шляхом впровадження заходів з покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; зб-ня фонду роб. часу; зниження витрат, пов'язаних з плинністю кадрів через умови праці, тощо. Зб-ня фонду роб. часу і еф-сть викор-ня обладнання досягається шляхом зниження простоїв протягом зміни внаслідок погіршення самопочуття через умови праці та мікротравми. При комплексній дії на людину декількох шкідливих вир. чинників простої на робочому місці можуть досягати 20...40% за зміну через вир. травматизм та погане самопочуття. Зростання непродукт. витрат часу, а значить, і праці, обумовлюється також поганою орг-єю роб. місць: без урахування органометричних вимог виникає необхідність виконання зайвих рухів та докладання додаткових фіз. зусиль через незручне положення, невдале розташування органів упр-ня обл-ням і невдале конструктивне оформлення роб. місць. В рез-таті поліпшення умов праці нормалізується психол. клімат в труд. колективі, підвищується налагодженість в роботі, зростає продуктивність праці. Зб-ня фонду роб. часу досягається скороченням цілодобових втрат на вир. травматизм та неявки на роботу. Шкідл. умови праці суттєво впливають не тільки на виникнення професійних захворювань, а й на виникнення і тривалість загальних захворювань. Економії мат. втрат можна досягти шляхом відміни пільг та компенсацій за несприятл. умови праці через недотримання відповідних сан.-гігієн. вимог і правил безпеки до роб. місць. Дотримання таких вимог дає можливість повністю або частково відмінити такі пільги, як: скорочений роб. час і дод. відпустка; підвищення тарифної ставки та пільгової пенсії; лікув.-профілакт. харчування і безкоштовна видача молока. Всі ці пільги пов'язані зі значними труд. втратами і супроводжуються виплатами дод. коштів за фактично не відпрацьований час. На п-вах спостер-ся вис. плинність кадрів серед прац-ків, робота яких пов'язана з важкою фіз. працею, несприятливими сан.-гігієн. умовами, монотонністю вир. процесу.

2. Як співвідносяться нагляд і контроль за ОП? За дотрим-ням правил та норм безпеки на в-вi встановлені: держ.; сусп. і відомчий нагляд та контроль. Держ. нагляд устан-ся за дотрим-ням держ. зак. та iн. нормат. документiв з ОП. Здiйснює: комітет Укр. по нагляду за ОП Мін-ва ОП Укр.; Держ. комiтет Укр. по ядерної та радiац. безпеки; органи держ. пожежного нагляду упр-ня пожежної охорони Мiн-ва вн. справ Укр.; органи та установи сан.-епідеміологічної служби Мiн-ва охорони здоров'я Укр. Органи держ. контролю не залежать від яких-небудь госп. органiв, сусп. об'єднань, пол. формувань, МДА та Рад нар. депутатiв, а дiють зг. з положеннями, якi затверджуються КМУ. Інспектори мають право: безперешкодно у б.-я. час відвідувати контролюємі п-ва для перевiрки виконання зак-ва з ОП, зупиняти експлуатацiю п-в, окр. цеховий, дiльниць, якi загрожують життю та здоров'ю людей, залучати до адм. та за наявнiстю необх. мат-лiв через прокуратури до кримiн. відп-стi. Сусп. контроль виконують труд. колективи, через обраних їми уповноважених з питань ОП та профспiлки у особi своїх обраних органiв та представникiв. Цi органи мають право: перевiряти на п-вах, установах та орг-ях дотримування зак-ва про працю, перевiряти знання з ОП, розслiдувати нещаснi випадки, контролювати виконання Правил, Норм, Iнструкцiй. Відомчий контроль зд-є Мiн-во на пiдзвiтних йому п-вах. Вищий нагляд за дотрим-ням та правильним викор-ням законiв з ОП покладено на Генерального прокурора Укр. та пiдлеглих йому прокурорів. Зг. з КЗпПУ за порушення зак-ва про працю, правил, норми та iнструкцiй з ОП, передбаченi наст. види відп-сті: дисциплiнарна - зауваження, догана, звiльнення; адм. - накладення штрафу iнспекторами держ. нагляду; кримiн. - за рiшенням суду на осiб, з вини яких мiг або виник нещасний випадок.

3. Дайте х-ку шкідл. і небезп. ф-рів, що впливають на користувачів комп’ютерів. Розглядаючи вплив комп’ютерів на здоров’ї, відзначимо декілька чинників ризику: проблеми, пов’язані з електромагнітним випромінюванням; проблеми зору; проблеми, пов’язані з м’язами і суглобами; стрес, депресія і інші нервові розлади, викликані впливом комп’ютера на психіку людини.

Проблеми, пов’язані з електромагнітним випромінюванням. Це випромінювання концентрується навколо пристрою у вигляді електромагнітного поля. Вважається, що електромагнітне випромінювання може викликати розлади нервової системи, зниження імунітету, розлади серцево-судинної системи і аномалії в процесі вагітності і відповідно згубна дія на плід. Шкідливо знаходитися в полі позитивно заряджених іонів, а це зона перед екраном дисплея на ЕЛТ. Позитивне електростатичне поле від високої напруги на трубці «висмоктує» з простору між особою, руками на клавіатурі користувача і самим екраном всі негативні іони, а насичення позитивними іонами повітря, пороши, диму шкідливо впливає на слизисту око, носоглотки, шкіру рук.

Проблеми зору. Коли діти або дорослі зайняті роботою, пов’язаною з напругою зору, їх очі стомлюються.

Проблеми, пов’язані з м’язами і суглобами У людей, що заробляють на життя роботою на комп’ютерах, найбільше число скарг на здоров’ї пов’язане із захворюваннями м’язів і суглобів. Найчастіше це просто оніміння шиї, біль в плечах і поясниці або колення в ногах. Але бувають, проте, і серйозніші захворювання. Найбільш поширений кистьовий тунельний синдром, при якому нерви руки ушкоджуються унаслідок частої і тривалої роботи на комп’ютері. Біль в руках, особливо в гроні правої руки, викликана довгою роботою за комп’ютером придбала назву тунельного синдрому або синдрому зап’ястного каналу, а так само, придбала статус професійного захворювання комп’ютерників (програмістів, машиністів і людей, робота яких ведеться в основному на комп’ютері). Причиною виникнення болю є затискання нерва в зап’ястному каналі. Затискання може бути викликане розпуханням сухожиль що проходять в безпосередній близькості до нерва, а так само, розпуханням самого нерва. Причиною затискання нерва є постійне статичне навантаження на одні і ті ж м’язи, яке може бути викликана великою кількістю одноманітних рухів. Головне, щоб «мишка» лягала в руку. А це залежить від розміру кисті, довжини пальців, положення руки на столі.

Крім того, що тривала робота за комп’ютером негативно позначається на здоров’ї, що вже позначається на психіці, вона ще і повязана з постійним роздратуванням, дж-лом якого можуть бути різні ситуації.

+Варіант 2 1. Дайте заг. Х-ку ЗУ «Про ОП». ЗУ «Про ОП», прийнятий ВРУ 14 жовтня 1992 р., був переглянутий і затверджений ПУ в новій редакції 21 листопада 2002 р. Він скл-ся з преамбули та 9 розділів. У розділі I «Заг. положення» наводяться визначення понять: «ОП», «роботодавець», «працівник», та окреслюється дія цього Закону (стаття 2), який поширюється на всіх фіз. і юр. осіб. У ст. 3 йдеться про те, що при укладанні міжн. договорів, на обов'язковість яких надала згоду ВРУ, в яких встановлено ін. норми, ніж ті, що передбачені зак-вом Укр. про ОП, застос-ся норми міжн. договору. Осн. пр-пами держ. політики в галузі ОП (стаття 4) є пріоритет життя та зд-я людини перед б.-я. рез-тами вир. д-сті, її соц. захист та відшкодування шкоди, заподіяною здоров'ю, повної відп-сті роботодавця за ств-ня безп. і здор. умов праці шляхом суцільного контролю та ін.

У розділі II «Гарантії прав громадян на ОП» передбачено, що роботодавець зоб-ний інформувати прац-ка про умови праці; виплачувати компенсацію за шкідл. умови праці; виплачувати компенсацію за шкідл. умови праці або в разі смерті; забезпечувати соц. страхування від нещасних випадків і профзахворювань; відшкодовувати шкоду, заподіяну прац-кові на в-тві; письмово, не пізніше як за 2 місяці, інформувати прац-ка про зміни вир. умов або пільг; забезпечувати спецодягом та засобами інд. захисту зг. колект. договору; зафіксовано право прац-ка відмовитись від виконання робіт, якщо це загрожує його здоров'ю та життю та ін.

У розділі III «Орг-я ОП» йдеться про те, що роботодавець обов'язково створює органи упр-ня ОП на п-ві і заб-є їх функц-ня для виконання кер-вом та досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня ОП. В розділі наведені обов'язки прац-ків: дбати про здоров'я і безпеку як особисту, так і оточуючих; знати і виконувати вимоги норм.-прав. активів з ОП.

У розділі IV - «Стимулювання ОП» йдеться про ек. стимулювання прац-ків (ст. 25) за акт. участь та ініціативу у запровадженні заходів щодо підвищення рівня безпеки праці, яке зд-ся зг. з колект. договором, угодою та зак-вом. Відшкодування збитків (ст. 26) за порушення правил ОП – д-ві, юр. і фіз. особам – зг. з діючим зак-вом. Витрати на рятування потерпілих під час аварії та ліквідацію її наслідків, на розслідування її причин, а також інші витрати, передбачені зак-вом, відшкодовує роботодавець.

Розділ V - «Н.-п. а. з ОП». До них належать правила, норм, регламенти, положення, стандарти, інструкції та ін. документи, обов'язкові для виконання. Стандарти, Тх умови та ін. документи на засоби праці і ТЛ процеси повинні містити вимоги щодо ОП і погоджуватися з органами держ. нагляду з ОП.

Розділ VI - «Держ. упр-ня ОП» - визначає органи держ. упр-ня ОП та їх компетенцію - КМУ; спеціально уповноважений ЦОВВ; Рада міністрів АР Крим, МДА та ОМС. З метою координації д-сті органів держ. упр-ня ОП ств-ся Нац. рада з питань безпеки життєд-сті населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр Укр. Мін-ва та ін. ЦОВВ проводять єдину НТ політику з пит. ОП, розробляють і реалізують галуз. програми, здійснюють метод. кер-во д-стю п-в галузі, зд-ть відомчий контроль за станом ОП, укладають із галуз. профспілками угоди з питань ОП та ін.

Розділ VII - «Держ. нагляд і громадянський контроль за ОП». Держ. нагляд зд-ть (ст.38): спеціально уповноважений ЦОВВ з нагляду за ОП – Держгірпромнагляд; спеціально уповноважений держ. орган із питань радіац. безпеки – Держ. комітет Укр. із ядерної та радіаційної безпеки; спеціально уповноважений держ. орган із питань радіац. безпеки – Держ. комітет Укр. із ядерної та радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки - Управління пожежної охорони МНС України; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці - Санітарно -епідеміологічна служба МОЗ України.

Розділ IX «Прикінцеві положення», закон набирає чинності з дня його опублікування, а частина четверта статті 19 - з 1 січня 2003 р.

2. В чому особливості вентиляції і кондиціонування вир. Приміщень? Дайте х-ку видів вентиляції.

Одним з еф. засобів нормалізації повітря у приміщенні є вентиляція., тобто це повітрообмін, завдяки якому забруднене повітря виводиться з приміщення, а замість нього вводиться свіже зовнішнє або очищене повітря. Задачі вентиляції - забезпечення чистоти повітря та заданих мікрокліматичних умов.

Вентиляція класифікується: по засобу переміщення повітря розрізнюють системи природньої, штучної (механічної) та змішаної вентиляції; по напрямку руху повітря - підрозділяються на приточну (повітря подається у приміщення), витяжну (забруднений повітря удаляється з приміщення) та приточно – витяжну; в залежності від місця дії вентиляція може бути загальнообмінною (використовується коли шкідливі речовини рівномірно розміщуються у робочої зоні), місцевою (- шкідливі речовин виділяються на декількох робочих місцях), локалізованою(- шкідливі речовин виділяються на робочих місцях, розташованих одне біля іншого) та комбінованою(загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об’ємі робочої зони. При місцевій вентиляції шкідливі речовини виводяться (або розстворюються шляхом подачі чистого повітря) безпосередньо від місць їх створення); по призначенню вентиляція може бути робочою (використовується при нормальному режимі роботи технологічних процесів) та аварійною (використовується у випадку, якщо стався викид шкідливих речовин у наслідку аварії).

Найбільш досконалою системою штучної вен­тиляції є кондиціювання, тобто очищення повітря і створення та автоматичне регулювання в приміщенні оптимальних мікрокліма­тичних параметрів: температури, вологості, швидкості руху повітря. Є різні системи кондиціонерів. У найбільш досконалих приладах можна регулювати іонний склад, ароматизувати повітря.

Кондиціонери є місцеві й центральні. Місцеві, або кімнатні, кондиціонери називають ще кліматизерами, вони передбачають лише охолодження повітря. При кондиціюванні повітря в приміщеннях для перебування великої кількості людей (аудиторії, кінозали, теат­ри тощо) рекомендовано створювати пульсуючий мікроклімат для підтримання тонізуючого ефекту: кожні 15 хвилин на дві хвилини знижувати температуру повітря на 3-4 °С. Цей захід попереджує присипляючу дію монотонного мікроклімату.

Призначення вентиляції полягає у забезпеченні необхідної чистоти, температури, вологості і рухливості повітря. Ці вимоги визначаються санітарними нормативами: наявність шкідливих речовин у повітрі (гази, пари, пил) обмежується гранично припустимими (нешкідливими для здоров'я людей) концентраціями, а температура, вологість і рухливість повітря встановлюються залежно від умов, необхідних для найбільш сприятливого самопочуття людини.

3. В чому полягає значення пл-ня і фін-ня заходів з ОП. Пл-ня заходів з ОП - одна з провідних ф-цій упр-ня ОП. Перед пл-ням обов'язково визначається факт. стан ОП і його прогн-ня на майбутнє. Пл-ня робіт по ОП буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним (на рік) і оперативним (квартал, місяць, декаду).

До перспект. планів належить компл. план покращення умов праці і сан.-оздор. заходів, що передбачає створення, відповідно до нормат. актів з ОП, умов праці, пов'язаних з перспект. змінами п-ва. Таке пл-ня, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років. Реалізація цих планів забезп-ся через річні плани номенклат. заходів з ОП, які вносяться до угоди, що є невід'ємною частиною колект. договору. Поточні плани передбачають реал-ю заходів із покращення умов праці, ств-ня кращих побут. і соц. умов на в-ві. Ці плани обов'язково заб-ся фін-ням зг. з розробленими кошторисами.

Питання ОП можуть віддзеркалюватися в ін. пот. планах, які п-ва та орг-ції можуть складати на вимогу трудових колективів: план соц. розвитку колективу; наук. орг-ції праці; механізації важких і ручних робіт; ОП жінок; підготовки п-ва до робіт в осінньо-зимовий період; підвищення культури в-ва та ін. Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі держ., відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха.

Фін-ня робіт з ОП зд-ся роботодавцем. Фін-ня профіл. заходів з ОП, виконання загальнодерж., галуз. та рег. програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та вир. середовища, ін. держ. програм, спрям. на запобігання нещасним випадкам та профес. захворюванням, передб-ся зд-ти за рахунок коштів держ. та місц. бюджетів, що виділяються окремим рядком, та за рахунок ін. джерел фін-ня, визначених зак-вом.

Для п-ств, незал. від форм власності, або ФО, які викор-ть найману працю, витрати на ОП становлять не менше 0,5% від суми реалізов. прод-ї. Для п-в, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на ОП передб-ся в держ. або місц. бюджетах і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці. Суми витрат з ОП, що належать до вал. витрат ЮО чи ФО, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

+Варіант 3. 1. Х-ка осн. пр-пів держ. політики в галузі ОП. ВРУ 14 жовтня 1992 року прийняла ЗУ «Про ОП» (ЗУ Про внесення змін до ЗУ «Про ОП» від 21.11.2002р). Цей З-н визначає осн. положення щодо реал-ї констит. права громадян про ох. їх життя і зд-я в процесі труд. д-сті. В ст. 4 цього З-ну задекларовані осн. пр-пи держ. політики в галузі ОП: пріоритету життя і здоров'я прац-ків, повної відп-сті роботодавця за ств-ня належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промисл. безпеки шляхом забезпечення суцільного тх контролю за станом в-в, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у ств-ні безпечних та нешкідл. умов праці; компл. розв'язання завдань ОП на основі загальнодерж., галуз., регіон. програм з цього питання та з урахуванням ін. напрямів ек. і соц. політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; соц. захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на в-ві та професійних захворювань; встан-ня єд. вимог з ОП для всіх п-в та суб'єктів ПД незал. від форм власності та видів д-сті; адаптації труд. процесів до можливостей прац-ка з урахуванням його здоров'я та психол. стану; використання ек. м-дів упр-ня ОП, участі д-ви у фін-ні заходів щодо ОП, залучення добровільних внесків та ін. надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить зак-ву; інформування населення, проведення навчання, профес. підготовки і підвищення квал-ї прац-ків з питань ОП; забезп-ня координації д-сті ОДВ, установ, орг-цій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та прац-ками (їх представниками), між усіма соц. групами під час прийняття рішень з ОП на місц. та держ. рівнях; використання світ. досвіду орг-ції роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжн. співроб-ва.

Для реал-ї цих пр-пів було створено Нац. раду з питань безпечної життєдіяльності при КМУ, Держгірпромнагляду, Нац. науково-дослідний інститут ОП, навч.-метод. центр Держгірпромнагляду. Розроблені та реаліз-ся нац., галуз., регіон. та вир. програми покращення стану безпеки, гігієни праці вир. середовища до 2000 р. В обл., рай., міських ОВВ функціонують служби ОП.

2. Що таке оптимальні та допустимі метеорологічні умови на робочих місцях та нормування параметрів мікроклімату? Мікрокліматичні умови виробничих приміщень х-ся такими пок-ками: температура повітря, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення, температура поверхні. На сьогодні основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є ГОСТ 12.1.005-88. За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичної умови поділяють на оптимальні та допустимі. Для роб. зони вир. приміщень встан-ся оптим. та допустимі мікроклім. умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в роб. зоні робіт різної категорії важкості рівні пок-ків мікроклімату повинні встановлюватись з урахуванням найбільш чисельної групи працівників.

Оптим. мікроклім. умови - це такі пар-ри мікроклімату, які при тривалому і системат. впливі на людину забезпечують норм. тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції. Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності. Оптим. норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки. Оптим. параметри мікроклімату пов. підтримуватися в приміщеннях, пов'яз. з виконанням нерв.-емоц. робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення, де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти упр-ня технол. процесами, хім. лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).

Допустимі мікроклім. умови - це такі пок-ки мікроклімату, які при тривалому і системат. впливі на людину можуть призвести до дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але пошкодження або порушення здоров'я у людини це не викликає. Допустимі норми мікроклімату застос-ся в приміщеннях зі значними тепловими надлишками. Таких приміщень на п-вах різних галузей промисловості Укр. достатня к-сть. Це вир. цехи та дільниці, де встановлене технол. обл-ня, яке живиться тепловою або ел. енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря приміщення, що створює несприятливі умови для людей. Як прав., в таких приміщеннях немає можливості встановити оптимальні параметри мікроклімату з технічних або економічних причин.