111

ЗМІСТ

Вступ 3

1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних і світових фінансових ринках 5

2. Учасники та тенденції розвитку світового фінансового ринку 13

3. Проблеми та напрями формування ринку фінансово-банківських послуг в умовах глобалізації 24

4. Тенденції міжнародного ринку фінансових інструментів: сучасний стан і напрями розвитку 33

5. Світовий ринок похідних фінансових інструментів……………………46

6. Міжнародний ринок кредитних деривативів…………………...………64

7. Ризики при здійсненні валютно-фінансових операцій на світовому фінансовому ринку: проблеми і ефективність їх управління……………………..86

Висновки……………………………………………………………………....111

Вступ

Вивчення міжнародного фінансового ринку є квінтесенцією процесу спеціалізації економістів, що досліджують проблеми розвитку міжнародних економічних відносин і, зокрема, міжнародних валютно-кредитних. Це, як мовиться, підсумок, завершення, вища стадія процесу навчання, але в той же час і найскладніша частина вивчення проблем розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин. Проте саме ця ділянка економічних досліджень виглядає якнайменше вивченою і найперспективнішою з погляду дії на світову економіку.

Необхідно перш за все визначити основні термінологічні особливості, поняття і уявлення, пов'язані з формуванням і розвитком міжнародного фінансового ринку. Проте слід обмовитися, що до теперішнього часу яких-небудь сталих уявлень про даний предмет в нашій науковій літературі не було.

Разом з цим деякі вчені пропонують власне бачення проблеми, різною мірою трансформоване або запозичене з існуючих уявлень в тому вигляді, в якому це в даний час прийнято в основних міжнародних секторах сучасного фінансового ринку. У зв'язку з цим представляється доцільним і можливим скористатися найчастіше і широко вживаними визначеннями, які в свою чергу претендують на високий рівень узагальнення і підходять для універсальної модифікації в процесі розвитку даного ринку в майбутньому.

Отже, що таке фінансовий ринок (financial market)? Це ринок для обміну капіталами і кредитами, включаючи грошові ринки і ринки капіталів.

Грошовий ринок (money market) — це ринок короткострокових боргових паперів, таких, наприклад, як банківські акцепти, комерційні папери, операцій репо, депозитних сертифікатів, що враховуються, казначейських векселів з терміном погашення до одного року, найчастіше з терміном погашення 30 і менше днів. Здебільшого це надійні, високоліквідні інвестиції.

Капітал (capital) можна охарактеризувати двояко. Це, по-перше, активи або товари, що використовуються для генерації доходу, по-друге, чиста вартість бізнесу, тобто сума, що представляє різницю перевищення активів над пасивами.

Визначень таких понять, як «обмін», «сфера обміну» (exchange), ще більше. Це перш за все організація, асоціація або група, що забезпечує і підтримує ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, опціонами, ф'ючерсами або товарами. Крім того, це може бути безпосередньо сам ринок. Друге визначення передбачає надання товарів і послуг в обмін на інші товари і послуги ідентичної еквівалентної вартості (бартер). І нарешті, це; можуть бути валютні ринки.

Кредит (credit) — це і контрактна угода, відповідно до якої позичальник одержує грошові кошти або якісь інші фінансові ресурси сьогодні із зобов'язанням виплатити; кредитору одержану суму протягом певного терміну, і кредитоспроможність окремих фізичних або юридичних осіб, і податкові пільги.

Як видно, реалії української економічної думки розходяться з теорією, що склалася, і практикою відношення до фінансового ринку. Проте, враховуючи те, що цей ринок ще і міжнародний, очевидно, слід орієнтуватися на міжнародні підходи, що склалися. Що, втім, не суперечить загальним положенням українського законодавства.

Разом з цим очевидний елемент невизначеності сталих канонів вивчення міжнародного фінансового ринку немає. Положення ускладнюється і тим, що при бажанні обсяги матеріалу для вивчення можуть бути обширними. Так, доцільним є вивчення: валютно-фінансових операцій, які здійснюються на національних, міжнародних і світових фінансових ринках; сучасної структури і організації світового фінансового ринку; проблем розвитку світового фінансового ринку; нових тенденцій в розвитку і функціонуванні грошового ринку, ринку капіталів, ринку похідних фінансових інструментів. При цьому визначені проблеми і нові тенденції формування ринку фінансово-банківських послуг в умовах глобалізації.

Вказані вирішення проблем, що стосуються розвитку міжнародного ринку капіталів, сучасного стану і видів боргових інструментів світового фінансового ринку, світового ринку похідних фінансових інструментів, ризиків при здійсненні валютно-фінансових операцій на світовому фінансовому ринку, ефективності їх управління. За традицією окремо представлені проблеми і перспективи України на світовому фінансовому ринку.

З цього слідує, що пропонований матеріал, безумовно, може бути використаний студентами при вивченні курсу «Міжнародний фінансовий ринок».

Заглядаючи в майбутнє, можна припустити, що актуальність дослідження міжнародного фінансового ринку навряд коли-небудь стане менше.

1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних і світових фінансових ринках

1. Передумови формування світового фінансового ринку.

2. Вплив світових фінансових криз на процеси глобалізації.

3. Основні типи та взаємозв’язки ринків в світовому фінансовому просторі.

1. Передумови формування світового фінансового ринку.

Головним чинником формування світового фінансового ринку в світовій економіці став процес глобалізації, який досяг найбільшого прогресу саме у фінансовій сфері. Передумовою цьому з'явилися три основні чинники:

1. нові інформаційні технології, що зв'язали основні фінансові центри і різко знизили транзакційні витрати фінансових операцій і час, необхідний для їх здійснення;

2. зміна умов діяльності фінансових інститутів у зв'язку з дерегулюванням банківської діяльності;

3. поява і розвиток нових інструментів фінансового ринку головним чином на основі механізмів хеджування і управління ризиками.

Дерегулювання банківської діяльності, яке мало місце в розвинених країнах в 80-90-х роках минулого сторіччя, стало відповіддю на посилення конкуренції на ринку банківських послуг і зниження рентабельності банківських операцій, пов'язаних з експансією іноземного капіталу на національних фінансових ринках після краху Бреттон-Вудської системи. Дерегулювання супроводжувалося розширеною приватизацією і секюритизацією активів, зниженням податків і комісійних зборів з фінансових трансакцій, формуванням мережі офшорних банків, що функціонують в пільговому режимі.

В процесі дерегулювання були зняті обмеження на проведення фінансовими організаціями різносторонніх фінансових операцій: інвестиційні банки дістали можливість займатися комерційним кредитуванням, комерційні банки - емісійно-засновницькою діяльністю, страхуванням, торгівлею ф'ючерсами, опціонами та ін.

В результаті виникли фінансові холдинги, що пропонують клієнту повний набір послуг у галузі фінансового консультування і посередництва. Саме вони в даний час домінують на світовому фінансовому ринку. Цьому сприяли такі системні чинники, як формування глобальних фінансових мереж, в центрі яких знаходяться холдинги, ефект синергетики у зв'язку з об'єднанням в одну систему всіх видів фінансової діяльності і ефект масштабу, пов'язаний з хвилею злиття найбільших фінансових інститутів.

Аналізуючи процес глобалізації у сфері фінансів, група англійських і американських експертів в книзі «Глобальна економіка в перехідний період» робить наступний висновок: «У міру того як фінансові інститути і фінансовий капітал все більше виходять за межі національного фінансового простору, формується нова «постнаціональна» географія. У центрі цієї географії група могутніх і впливових фінансових структур, що складається з густої мережі фінансових інститутів і ринків, які поширюють свою владу в глобальному масштабі». Але влада ця не абсолютна, оскільки глобальне переміщення капіталу на світовому ринку носить, в основному, стихійний характер, а масштаби його такі, що ніякі управлінські структури, приватні або державні, не здатні його ефективно контролювати.

Зростання невизначеності на фінансовому ринку, зокрема відносно валютних курсів і курсів цінних паперів, стимулює розвиток механізму управління ризиками. Традиційні фінансові інструменти доповнюються новими видами цінних паперів і зобов'язань - деривативами, які є похідними від інших цінних паперів. Деривативи відкривають можливість для гри на зміні курсів валют, акцій, інших видів фінансових активів.

Особливістю фінансового ринку є те, що, дозволяючи перерозподіляти ризики і знижувати їх рівень для окремих учасників фінансової операції, його функціонування веде до підвищення загального рівня системного ризику. Трансакції з дериватами виявилися, по суті, поза системою правового регулювання і відкрили можливість для широкомасштабних спекуляцій, прискорюючи процес відособлення валютно-фінансової сфери від реальної економіки. Фінансовий ринок став виконувати незалежну по відношенню до ринку товарів роль. За визначенням П. Дракера, гроші самі перетворилися на товар, а спекуляція на курсах валют в найвигіднішу ринкову операцію.

Відрив фінансової системи від реальної економіки не означає, що зв'язок між ними зникає. Навпаки, не тільки зв'язок, але і залежність розширяються, і набувають непередбачуваного характеру. Сфера фінансових операцій акумулює капітал в масштабах, що ростуть, який не перетворюється на прямі інвестиції, а перетвориться в спекуляції. Розвивається феномен «економіки мильної бульбашки».