Висновки:

1. Польсько-українське протистояння завершилося загар­ банням Польщею Східної Галичини і Західної Волині.

2. Воно забрало життя 15 тис. українців і 10 тис. поляків.

ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ

Під час становлення Польської держави в Галичині поси­лилось протистояння поляків і українців. Причина цього по­лягала у тому, що Східна Галичина входила до складу Австро-Угорської імперії і після її розпаду галичани прагнули відновлення незалежності. А поляки намагалися включити Східну Галичину до складу Польської держави.

Вересень 1918 р. Молоді українські офіцери створюють Цен­тральний військовий комітет у Львові.

28 жовтня 1918 р. У Кракові було створено польську Ліквіда­ційну комісію, яка заявила про намір взяти владу в усій Га­личині в свої руки.

ЗО жовтня 1918 р. Центральний військовий комітет почав пра­цювати як штаб підготовки повстання, його очолив сот­ник українських січових стрільців Дмитро Вітовський.

Ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. Українські військові сили взяли під контроль усі головні пункти Львова. Над ратушею замайорів блакитно-жовтий національний прапор.

ПОЛЬСЬКЕ ПИТАННЯ НА ПАРИЗЬКІЙ

МИРНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ Франція. Була зацікавлена у зміцненні Польщі як противаги

Німеччини на Сході.

Велика Британія і США. Виступали за зменшення територі­альних претензій Польщі, підтримували Німеччину як противагу Франції.

Паризька мирна конференція визначила західні кордони Польщі. До її складу входили:

Познань, невелика частина Помор'я, Данцигський коридор, частина Сілезії.

Східні кордони Польщі поки що не були визначені.

1920 р. Конференція у м. Спа. Було визначено східні кордони Польщі — "лінію Керзона" (названа на честь міністра за­кордонних справ Великої Британії Дж. Керзона).

1923 р. Рада послів Антанти визнала суверенітет Польщі над Східною Галичиною. Українські землі було віддано у без­посереднє володіння Польщі.

156

157

ПОЛЬСЬКО-БІЛЬШОВИЦЬКА ВІЙНА 1920 р.

Польща прагнула відновити Річ Посполиту в її колишніх кордонах. Передбачалося до її складу включити Литву, Бі­лорусь і Україну.

25 квітня 1920 р. Збройні сили Польщі почали воєнні дії проти радянської Росії. До польського війська приєдна­лася 15-тисячна армія С. Петлюри (згідно з укладеним договором між Польщею і С. Петлюрою від 21 квітня 1920 р.). Було захоплено значну територію України.

6 травня 1920 р. Поляки ввійшли до Києва і відтіснили ра­дянські війська на східний берег Дніпра. Більшовики створили проти Польщі два фронти: Західний (командуючий М. Тухачевський), Південно-Західний (командуючий О. Єгоров).

12 червня 1920 р. Війська більшовиків захопили Київ. Армія Ю. Пілсудського була змушена відступити. Радянські війська Західного фронту ввійшли на терито­рію Польщі і почали наступ на Варшаву. Вони пройшли з боями майже 500 км, відірвавшись від своїх резервів і тилів. Зайняті позиції не були закріплені. Незабаром більшовицькі війська під загрозою оточення були змушені поспіхом від­ступати з Варшави і з території Західної України та Західної Білорусі з великими втратами.

Причини невдалого наступу на Варшаву:

1. Червона армія не врахувала сили ворога.

2. Через швидке просування військ не змогла забезпечити їх поповнення.

3. Тилові служби відстали від передових частин і тому не могли забезпечити їх достатньою кількістю боєприпасів.

4. Була порушена взаємодія Західного і Південно-Західно- го фронтів.

5. Відсутня підтримка місцевого населення.

15-17 серпня 1920 р. Польська армія перейшла в контрна­ступ. Були розгромлені війська М. Тухачевського.

12 жовтня 1920 р. Польський уряд погодився на перемир'я, за умовами якого Західна Україна і Західна Білорусь за­лишилися в межах Польської держави.

18 березня 1921 р. Ризький мирний договір між радянською Росією і Польщею, за яким Західна Україна і Західна Бі­лорусь увійшли до складу Польської держави.

СИТУАЦІЯ В КРАЇНІ НАПЕРЕДОДНІ ДЕРЖАВНОГО ПЕРЕВОРОТУ

17 березня 1921 р. В Польщі була прийнята конституція, за якою повноваження глави держави були обмежені. Ю. Пілсудський вирішив поки що не висувати свою кан­дидатуру на посаду президента.

Грудень 1922 р. Першим президентом Польської держави було обрано Г. Нарутовича, а Ю. Пілсудський формаль-

но відійшов від керівництва державою. Через тиждень першого президента було вбито. Був обраний новий президент — Станіслав Войцеховський.

В країні почалося безладдя:

• міжпартійні суперечки;

• протистояння президента і сейму;

• часто змінювалися уряди (за 8 років незалежної Поль­ щі їх змінилося 13);

• погіршення економічної ситуації;

• зросли безробіття, ціни, інфляція;

• активізувалися виступи робітників і селян (страйки, демонстрації).

Значна частина поляків прагнула сильної влади, яка змогла б навести в країні порядок. Такою людиною вони ба­чили Ю. Пілсудського.

ПРИЧИНИ ВСТАНОВЛЕННЯ АВТОРИТАРНОГО РЕЖИМУ "САНАЦІЇ" Ю. ПІЛСУДСЬКОГО

Невирішеність економічних проблем після встановлення в Польщі державності. Загострення соціальних суперечностей. Внутрішньополітична нестабільність, часта зміна урядів. Неспроможність урядів, які часто змінювалися, роз­в'язати комплекс політичних, соціальних, економічних і національних суперечностей.

Політика полонізації етнічних народностей внаслідок включення їх до Польської держави і виникнення у зв'яз­ку з цим національних проблем (національні меншини в Польщі становили 40% населення).

Вплив на Польщу диктатур і авторитарних режимів у єв­ропейських країнах (Італії, Угорщині, Болгарії та ін.). Боязнь більшовицького впливу.

158

159

РЕЖИМ "САНАЦІЇ"

12 травня 1926 р. В Польщі відбувся державний переворот Була встановлена диктатура Ю. Пілсудського. Вона от­римала назву режиму "санації", тобто "оздоровлення" політичної системи й економічного життя країни.

Причини успіху перевороту 1926 р.:

1. Ю. Пілсудського підтримали офіцери, робітники, ліві сили.

2. Популярність у народі лозунгу "санації" економічного і політичного життя країни.

3. Різні верстви населення Польщі прагнули мати "сильну владу" для наведення порядку в країні. Конституція 1935 р. закріпила режим особистої влади.

Наслідки панування режиму "санації":

Зміцнилися позиції правлячих кіл Польщі. Було досягнуто стабілізації економіки завдяки активній допомозі країн Антанти і США. Залишилося невирішеним аграрне питання. Економічна криза в Польщі 1929-1933 рр. звела нанівець усі успіхи проведення політики "оздоровлення" еконо­міки.

ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНА

СУТЬ РЕЖИМУ "САНАЦІЇ" Політична влада в країні:

1.. Ю. Пілсудський відмовився від посади президента і зосе- редив у своїх руках усю повноту влади, встановивши в країні одноособову владу.

2. Уряд, сейм, сенат, суди, армія підкорялися Ю. Пілсудському.

3. Уряд став незалежним від парламенту.

4. Обмежено роль сейму.

5. Зберігалися незначні залишки парламентської демократії.

6. Обмежено дії політичних партій.

7. Заборонено офіцерам вступати в будь-які партії.

2. Проводилася тверда національна політика, зневажалися права національних меншин, хоча й робилися спроби знайти з ними порозуміння.

2. Обмежено свободу слова і друку.

10. Проводилися репресії проти опозиції.

11. Велася рішуча боротьба проти будь-яких проявів незадо­ волення. Було скасовано низку громадянських прав.

12. У випадку загострення протиріч у державі стало можли­ вим запровадження воєнного стану.