Висновки:

1. Економічна криза 1929-1933 рр. стала і кризою Веймар. ської республіки, ослабивши її політичний фундамент бо значна частина середніх верств населення перейшла в опозицію до її режиму.

2. Соціал-демократичний реформізм, ліберально-парла­ ментська демократія і збереження "веймарської коалі­ ції" не відповідали інтересам великого капіталу, дрібних і великих власників, які бачили вихід з кризи, а також не­ обхідність ревізії Версальської системи у встановленні сильної влади,"твердої руки".

3. Привчаючи країну до антипарламентських методів управління, кабінети Брюнінга, Папена, Шлейхера роз­ чищали шлях до встановлення фашистської диктатури.

НАЦИСТСЬКА ДИКТАТУРА

ПРИЧИНИ ВСТАНОВЛЕННЯ ФАШИСТСЬКОЇ ДИКТАТУРИ

1. Економічна криза:

• промислове виробництво скоротилося на 44%;

• кількість безробітних досягла 4,5 млн чол.;

• реальна заробітна плата знизилася на 25-40%;

• декілька тисяч дрібних підприємств розорилися.

2. Зростали соціальні суперечності під час економічної кри­ зи, а тому посилилися прагнення до сильної влади, здат­ ної навести порядок у країні.

3. Неспроможність правлячих кіл Німеччини керувати країною парламентськими методами.

4. Слабкість Веймарської республіки.

5. Відсутність єдності серед партій "веймарської коаліції".

6. Більшість населення була не задоволена умовами Вер- сальського миру і мала антиреспубліканські настрої.

ВСТАНОВЛЕННЯ НАЦИСТСЬКОЇ ДИКТАТУРИ

Дедалі більшої популярності набувала Націонал-со-ціалістична партія на чолі з А. Гітлером, створена у 1919 р. як Робітнича партія і у 1920 р. перейменована у Націо-нал-соціалістичну робітничу партію Німеччини.

Нацистська партія була побудована на принципах "фю-рерства", тобто беззаперечної покори "фюреру" — вождю. Нацистська партія висунула програму, яку підтримали ши­рокі верстви населення:

• об'єднання всіх німців у "Велику Німеччину";

• ліквідація умов Версальського миру;

• боротьба за нові території;

• позбавлення політичних прав і громадянства осіб "не- арійського походження";

• звільнення трудівників від "свавілля монополій";

• націоналізація трестів;

• участь робітників у прибутках підприємств;

• спільне користування поміщицькими землями;

• поліпшення системи освіти;

• забезпечення людей у похилому віці;

• захист інтересів матері та дитини тощо.

Опора фашизму: 1. Дрібна і середня буржуазія. 2. Значна частина робітників і селян.

А. Гітлером були створені:

штурмові загони (СА) — особиста армія А. Гітлера під ко­мандуванням Ернста Рема, яка у 1933 р. нараховувала майже 500 тис. чол.;

охоронні загони (СС)—до 52 тис. чол. під керівництвом Ген­ріха Гімлера.

30 січня 1933 р. Президент П. Гіндербург призначив А. Гіт-лера рейхсканцлером.

Отримавши владу, фашисти почали запроваджувати "но­вий порядок".

136

137

АДОЛЬФ ГІТЛЕР (Шікльгрубер) (1889-1945)

Австрієць. Народився в м. Брандау на баварському кордоні в родині митного службовця.

З дитинства у нього проявилися художні здібності, але освіти в цьому напрямку не одержав, деякий час працював декоратором і художником поштових листівок.

Змалку був замкненим, самотнім, вищої освіти не одержав.

Воював на фронтах Першої світової війни, двічі був нагородже­ний хрестом другого і першого ступенів.

Успішна кар'єра А. Гітлера почалася після Першої світової війни зі вступом його до Німецької робітничої партії. Згодом став її лідером і перейменував на Націонал-соціалістичну робіт­ничу партію.

Багато працював над собою, над своїм голосом, удоскона­люючи ораторські здібності. Навчився моделювати глибину свого голосу, темп мовлення, його виразність, чіткість, уміння жестику­лювати, щоб посилити сказане, надаючи своєму обличчю то милу усмішку, то нищівний гнів. Згодом свої промови посилював тех­нічними засобами: використовував прожектори, гучномовці, му­зику тощо.

У листопаді 1923 р. організував "пивний" путч у Баварії, який провалився. Проте судовий процес над А. Гітлером зробив його національним героєм. Два роки провів у Ландсберзькіи тюрмі, де написав "Майн кампф" ("Моя боротьба", 1925-1926 рр.) Він вису­нув гасло: "Один народ, одна держава, один фюрер". Обіцяв Ні­меччині повернути її велич, а "третій рейх" мав існувати тисячу років.

У січні 1933 р. став рейхканцлером німецької фашистської дер­жави. У 1934 р. об'єднав посаду рейхсканцлера з посадою прези­дента після смерті Гінденбурга. У Німеччині був встановлений режим кривавого фашистського терору.

А. Гітлер був ініціатором розв'язання Другої світової війни, од­ним із організаторів масового винищення військовополонених і мирного населення на окупованих територіях.

Зі вступом радянських військ у Берлін покінчив життя само­губством.

Міжнародний Нюрнберзький трибунал за злочини проти люд­ства визнав А. Гітлера головним воєнним злочинцем.

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА РЕЖИМУ

1. Уряду були надані надзвичайні повноваження. Він міг видавати закони, розпускати політичні партії.

2. 23 березня 1933 р. був виданий фашистський закон про виведення фашистського уряду з-під контролю парла­ менту.

3. Загони СС (охоронні загони) були оголошені частиною державного апарату і наділені правами допоміжної поліції.

4. Створено державну таємну поліцію — гестапо, яке стало організатором численних концтаборів.

5. Знаряддям насильства і терору були також штурмові за­ гони (СА), служба безпеки (СД).

6. Був виданий спеціальний указ "Про охорону порядку і держави", який надавав необмежені повноваження ка­ ральним органам.

7. Була проведена чистка державного апарату від демокра­ тів і євреїв.

8. Повновладними господарями німецьких земель стали ім­ ператорські намісники, яких призначав А. Гітлер, а зе­ мельні парламенти та органи місцевого самоврядування ліквідовувалися.

9. 27 лютого 1933 р. фашисти підпалили будинок рейхста­ гу, звинувативши Комуністичну партію Німеччини. Було заарештовано близько 20 тис. комуністів.

10. Підпал рейхстагу став приводом, щоб видати надзвичай­ ні закони, які скасовували статті Веймарської конститу­ ції про права і свободи громадян.

11. У ніч з 29 на 30 червня 1933 р. була вчинена розправа над опозицією всередині нацистської партії. Ці події ввійш­ ли в історію як "ніч довгих ножів". А. Гітлер знищив майже 2 тис. своїх противників.

12. Були розпущені партії, а їхнє майно конфісковано.

13. У червні 1933 р. був виданий закон про заборону ство­ рення нових політичних партій.

14. В управлінні здійснювався "фюрер-принцип" — без­ заперечне підкорення нищих керівників вищим.

15. У 1934 р. після смерті президента Гінденбурга його пов­ новаження були передані А. Гітлеру довічно.

16. Були розпущені профспілки, замість них був створений "Німецький трудовий конгрес", до якого в обов'язковому порядку включалися робітники, службовці і підприємці, він об'єднував близько 22 млн робітників.

17. У лютому 1933 р. були заборонені антиурядові демонст­ рації і мітинги.

138

139