- •Риси економічного розвитку
- •У міжнародних відносинах:
- •В соціальних відносинах:
- •5. Період назрівання другої світової війни
- •В економіці:
- •В політичній сфері:
- •У міжнародних відносинах:
- •Тема 1. Перша світова війна (1914-1918 рр.) початок першої світової війни
- •Німеччина
- •Велика Британія
- •Франція
- •Країни Антанти
- •Східний фронт
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Підсумки кампанії 1917 р.
- •Закінчення війни
- •Умови перемир'я:
- •Тема 2. Облаштування повоєнного
- •1. Територіальні.
- •2. Військові.
- •3. Фінансово-економічиі.
- •4. Утворення міжнародних організацій.
- •Підсумки:
- •Висновки:
- •Мета створення Ліги Націй:
- •План Дауеса передбачав:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •"Договір дев'яти держав"
- •Висновки:
- •Значення пакту:
- •Тема 3. Західні демократії сполучені штати америки
- •Причини:
- •Причини:
- •Висновки:
- •Причини економічної кризи:
- •Криза виявилася в:
- •Франклін Рузвельт
- •Втілення "нового курсу"
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Велика британія
- •1923-1924 Рр. — уряд Стенлі Болдуїна)
- •Заходи уряду р. Макдональда
- •Недоліки діяльності уряду
- •Франція
- •Прояви економічної кризи:
- •Уряд "Національного блоку"
- •Уряд "Національного блоку" — союзу правих партій і частини радикалів (1926-1928 рр.)
- •Тема 4. Тоталітарні та диктаторські режими
- •Основні риси фашизму:
- •Склад Тимчасового уряду:
- •Причини двовладдя:
- •Значення Лютневої революції:
- •Негативні наслідки:
- •Висновки:
- •Україна
- •Білорусь
- •Закавказзя
- •Фінляндія
- •Прибалтика
- •Татари і башкири
- •Висновки:
- •Причини громадянської війни:
- •Утворення срср
- •Висновки:
- •Причини колективізації:
- •Висновки:
- •Висновок:
- •Відбувалася фашизація країни:
- •Висновки:
- •Причини революції:
- •Уряд здійснив низку заходів:
- •0Олітичний устрій Німеччини за Веймарською конституцією
- •Баварія
- •Причини поразки:
- •Виборці
- •Висновки:
- •Веймарська республіка
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Причини:
- •Висновки:
- •Програма Народного фронту:
- •Тема 5. Країни центральної та східної європи
- •Висновки:
- •В галузі економіки:
- •Томаш Масарик
- •Едуард Бенеш
- •Висновки:
- •За правління м. Хорті:
- •Війна принесла Румунії:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •28 Червня 1921 р. Було затверджено Видовданську конституцію
- •Тема 6. Країни азії, африки та латинської америки японія
- •Висновки:
- •Наслідки "Руху 4 травня":
- •Значення "Руху 4 травня":
- •Причини революції:
- •Завдання революції:
- •Особливості революції:
- •Наслідки революції:
- •Причини поразки революції:
- •Висновки:
- •Політика Реза-хана:
- •Реформи Реза-шаха Пехлеві
- •Внутрішня політика:
- •Зовнішня політика:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Тема 7. Розвиток культури освіта. Наука. Техніка
- •Найважливіші досягнення науки
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Видатними кінорежисерами цього періоду були:
- •Тема 8. Міжнародні відносини
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Переддень війни
- •Висновки:
- •Висновки:
- •Тема 1. Перша світова війна (1914-1918рр.)
- •Висновки:
- •Тема 2. Облаштування повоєнного світу
- •Тема 4. Тоталітарні та диктаторські режими
- •Тема 3. Західні демократії
- •Тема 6. Країни Азії, Африки та Латинської Америки
- •Тема 5. Країни Центральної та Східної Європи
- •Тема 8. Міжнародні відносини
Висновки:
-
Двояка зовнішня політика СРСР викликала побоювання в країнах західної демократії через її ненадійність, непослідовність, непередбачуваність.
-
Велика Британія й Франція вважали СРСР ненадійним військовим і дипломатичним партнером, тому недовірливо ставилися до всіх пропозицій СРСР.
-
Однією з причин Другої світової війни є недалекоглядна політика урядів Великої Британії, Франції та СРСР, які відмовилися від створення системи колективної безпеки та від колективних заходів, щоб стримати агресора, що фактично підштовхувало Німеччину до застосування військової сили і розв'язання війни.
НАРОСТАННЯ ЗАГРОЗИ ВІЙНИ
-
Уряди США, Великої Британії не вжили рішучих заходів, щоб зупинити цю агресію. Президент США Г. Гувер в жовтні 1931 р. визнав за Японією право "відновити порядок у Китаї". Подібну позицію зайняв уряд Великої Британії.
-
Рада Ліги Націй, яка розглядала скаргу уряду Китаю на агресію Японії, обмежилася висловлюванням надії, що обидві сторони нормалізують свої відносини.
-
Коли в лютому 1933 р. в Лізі Націй були відновлено обговорення питання про агресію Японії, вона оголосила про свій вихід з Ліги Націй.
-
31 травня 1933 р. в місті Тангу було підписано японсько-китайське перемир'я, яке підтверджувало відмову уряду Чан Кайші від Маньчжурії і тих областей на південь від неї, які були окуповані Японією.
Висновок: внаслідок японської агресії в Китаї на Далекому Сході утворилося небезпечне вогнище війни.
ЗАГОСТРЕННЯ АГРЕСИВНОСТІ ЯПОНІЇ, ЗАГАРБАННЯ НЕЮ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО КИТАЮ
1. На початку 30-х рр. Японія посилила свій вплив у Китаї. За розмірами прямих капіталовкладень у Китаї в цей час Велика Британія займала перше місце, Японія — друге, США — третє.
У зовнішньоторговельному обігу Китаю Японія займала перше місце, США — друге, Велика Британія — третє.
-
Щоб посилити вплив у Китаї, Японія почала використовувати боротьбу центрального уряду з місцевими правите-лями-генералами. Під час воєнного конфлікту Чан Кайші з групою північних генералів, японські війська під гаслом "захисту життя і майна іноземців" захопили економічно розвинену провінцію Шаньдун.
-
На початку 30-х рр. Японія підготувалася до захоплення Маньчжурії. Приводом для вторгнення став вибух на залізниці неподалік Мукдена (вересень 1931 р.). Японські війська, які були зосереджені вздовж Південно-Маньчжур-ської залізниці, вже через годину після вибуху почали наступ на китайські гарнізони в Мукдені та інших містах Північно-Східного Китаю.
-
Протягом трьох місяців Японія окупувала Маньчжурію і на захопленій китайській території навесні 1932 р. створила маріонеткову державу Маньчжоу-го на чолі з імператором Китаю Пу І, скинутим революцією 191 і р.
ПІДГОТОВКА НІМЕЧЧИНИ ДО ВІЙНИ
-
Після приходу А. Гітлера до влади Німеччина почала активно готуватися до війни за поділ сфер впливу.
-
Провадилася мілітаризація економіки. Широко розгорнулося виробництво зброї, що забезпечило військовим концернам значне зростання прибутків. Політику мілітаризації країни спрямовував гітлерівський "господарський диктатор" Я. Шахт під девізом: "Гармати замість масла".
-
Із 1933 по 1936 р. в Німеччині було збудовано майже 300 військових заводів.
-
У 1933-1939 рр. бюджетні видатки на потреби війни зросли в 10 разів. Якщо в 1932 р. Німеччина мала 10 дивізій, в 1935 р. — 31, то восени 1939 р. — 102.
-
У 1935 р. Німеччина оголосила про створення військової авіації. Через два роки вона вже мала 2650 бойових літаків, а на початок війни їх було 4 тисячі.
-
У 1935 р. була введена примусова трудова повинність для юнаків, а в 1938 р. її поширили на все населення.
7. Із квітня 1935 р. в німецьких штабах розробляли плани можливої війни з сусідніми країнами.
264
265
8. У 30-х рр. в Німеччині були створені могутні збройні сили з найновішою на той час зброєю. На початку 1939 р. Ні меччина сформувала армію чисельністю 2,8 млн чол. і мала:
гармат— 10 тис, танків — 3,2 тис, літаків — 4 тис.
9. Велася ідеологічна підготовка до війни: пропагувався культ грубої сили у відносинах між народами, прославля лася війна як найвища форма вияву "арійського духу", проводилися численні воєнні паради. Серед військових частин поширювалися настанови А. Гітлера на випадок війни: "Ніякого жалю", "Брутальне ставлення до неарій- ських народів", "Право на боці сили", "Якнайбільша су ворість".
10. З метою підготовки й розв'язання війни за поділ світу була створена коаліція фашистських держав:
-
22 травня 1939 р. між Німеччиною й Італією був укладений Стальний пакт — військовий союз, який передбачав підтримку країн "на суходолі, на морі та в повітрі" у разі військових ускладнень або нападу на одну з держав договору;
-
наприкінці вересня 1940 р. в Берліні було укладено Троїстий пакт (Німеччина, Італія, Японія). В листопаді 1940 р. до нього приєдналися Угорщина і Словаччина.
ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІГИ НАЦІЙ В УМОВАХ НАРОСТАННЯ ВОЄННОЇ НЕБЕЗПЕКИ
1. Ліга Націй, яка була створена на Паризькій мирній конфе ренції, у міжвоєнний період ставила такі завдання:
-
сприяти розвитку співробітництва між народами;
-
сприяти обмеженню озброєнь;
-
гарантувати мир і безпеку;
-
застосовувати санкції проти країн-агресорів.
2. У 30-х рр. Ліга Націй діяла неадекватно тим подіям, що відбувалися у світі. Вона не перешкодила захопленню:
-
Японією Маньчжурії у 1931 р.;
-
Італією Ефіопії у 1935 р.;
-
Німеччиною Австрії у 1938 р.;
-
Німеччиною Чехо-Словаччини у 1939 р.;
-
нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р.
3. Держави-члени Ліги Націй фактично не виконували тих зобов'язань, які взяли на себе:
-
Ліга Націй не засудила захоплення Маньчжурії Японією. Лише в лютому 1933 р. після тривалих зволікань Ліга Націй прийняла резолюцію, що засуджувала загарбання Маньчжурії і вимагала її повернення Китаю. Відповіддю на це став вихід Японії з Ліги Націй у березні 1933 р. і підготовка до нових загарбань;
-
Ліга Націй не застосувала рішучих заходів, щоб засудити агресію Італії щодо Ефіопії. Тільки під тиском міжнародної громадськості вона була змушена оголосити Італію агресором і запровадити деякі санкції в торгівлі з нею;
-
Ліга Націй ніяк не відреагувала на "аншлюс" Австрії, а західні країни зробили вигляд, що не помітили зникнення Австрії;
-
Ліга Націй не перешкодила претензіям Німеччини
-
щодо Чехо-Словаччини, а Велика Британія і Франція посилили тиск на Чехо-Словаччину, вимагаючи від неї прийняти німецькі вимоги. Вони намагалися показати світові, що "рятували мир";
• Ліга Націй була бездіяльною навіть тоді, коли Німеччи на напала на Польщу і фактично розв'язала Другу сві тову війну.
4. Ліга Націй діяла принципово лише тоді, коли обговорюва лося питання про початок радянсько-фінської війни (30 листопада 1939 р.):
-
3 грудня 1939 р. представники Фінляндії у Лізі Націй проінформували генерального секретаря Ж. Авеноля про те, що СРСР раптово напав на Фінляндію;
-
14 грудня Рада Ліги Націй прийняла рішення про виключення СРСР з Ліги Націй і закликала членів організації надати допомогу Фінляндії.
266
267
ЗГУРТУВАННЯ СИЛ АГРЕСОРІВ
НАПАД ІТАЛІЇ НА ЕФІОПІЮ
-
Італія взяла курс на створення великої колоніальної імперії в Африці та Середземномор'ї.
-
З жовтня 1935 р. 600-тисячна італійська армія вторглася в Ефіопію, яка мала великі сировинні ресурси та важливе стратегічне положення, почала бомбити міста.
-
Через два дні США й Велика Британія оголосили заборону на продаж зброї як Італії, так і Ефіопії. Таким чином агресор і його жертва були поставлені в однакові умови.
-
Під тиском світової громадськості Ліга Націй оголосила Італію агресором і зобов'язала всіх своїх членів застосувати проти Італії санкції відповідно до статті 16 Статуту цієї організації. Всі члени Ліги Націй повинні були розірвати з Італією торгові й фінансові відносини. Але економічні санкції використовувалися непослідовно. Так, необхідна для ведення війни нафта не була включена до списку матеріалів, заборонених для експорту до Італії. Англія відмовилася перекрити Суецький канал, який був найви-гіднішим шляхом до берегів Ефіопії і повністю використовувався Італією.
-
Західні країни потурали агресору.
9 грудня 1935 р. Велика Британія і Франція підписали секретні договори про англо-французьке посередництво у війні між Італією й Ефіопією, за якими Ефіопія повинна була передати Італії третину своєї території. Фактично Ефіопія стала колонією Італії (навесні 1936 р. її повністю захопила Італія).
6. Ефіопія не могла чинити належного опору, бо більшість її солдатів була озброєна лише застарілими гвинтівками, мисливськими рушницями та списами, тоді як італійські війська мали на озброєнні сотні гармат, танків і літаків.
ВТОРГНЕННЯ ЯПОНІЇ ДО ЦЕНТРАЛЬНОГО КИТАЮ 1. У1936 р. керівництво Японії сформулювало програму подальшої експансії. В "Основних принципах національної політики" ставилося завдання "просування на південь". З цією метою пропонувалося посилити могутність морського флоту, щоб забезпечити пануюче становище в західній частині Тихого океану..к
-
Захопленню Китаю відводилося центральне місце, бо він мав бути для Японії плацдармом для нових загарбань, а також відкрити нові джерела сировини, ринки збуту, можливість використання дешевої робочої сили.
-
7 липня 1937 р. японські війська почали наступ на Китай. Вони захопили Пекін, Тяньцзінь, Шанхай та інші великі північні центри країни і рушили в центральні китайські провінції.
-
Хоча японські агресори намагалися витіснити американських і англійських конкурентів з китайського ринку, ефективних заходів проти Японії вони не застосовували. Більше того, продовжувався експорт воєнно-стратегічних матеріалів із США і англійських колоній. Англія й США дотримувалися в цьому регіоні політики "невтручання" і "вмиротворення" агресора. Вони сподівалися, що Японія почне агресію проти СРСР.
-
У серпні 1937 р. Японія захопила Шанхай і почала завоювання Центрального Китаю.
-
За 15 місяців війни Японія окупувала значні території Північного, Центрального і Південного Китаю, захопила майже всю залізничну сітку, блокувала морські береги.
-
21 серпня 1937 р. був підписаний радянсько-китайський договір про ненапад. СРСР почав надавати Китаю допомогу.
-
У вересні-жовтні 1937 р. Радянський Союз експортував до Китаю 282 бомбардувальники і винищувачі, у 1937-1940 рр, — 885 бойових літаків, десятки танків, сотні гармат, тисячі кулеметів, мільйони снарядів, сотні мільйонів патронів. У 1938 р. Китай отримав 100 млн дол. позики, а в 1939 р. — ще 150 млн дол.
-
Війна в Китаї затяглася майже на 10 років, оскільки японці зустріли опір гомінданівських військ, до яких приєдналися озброєні угруповання Комуністичної партії Китаю.
-
Влітку 1938 р. японці розпочали воєнну авантюру проти СРСР. Після жорстоких боїв у районі озера Хасан, в яких була використана й авіація, японські війська були відкинуті частинами Червоної армії.
-
На початку 1939 р. Японія захопила острови Спарті й Хайнань і одержала можливість створити свої військово-морські бази на підступах до Філіппін, Індокитаю, Індонезії.
-
Влітку 1939 р. японські війська почали агресивні дії проти Монгольської Народної Республіки, але були розгромлені на річці Халхін-Гол спільними діями Червоної армії і частин МНР.
268
269
ВІСЬ БЕРЛІН — РИМ — ТОКІО
-
Ускладненню ситуації у світі сприяло утворення блоку агресивних держав.
-
У жовтні 1936 р. під час візиту міністра закордонних справ Італії до Берліна був підписаний італо-німецький протокол про співробітництво двох держав. Партнери домовилися про розмежування сфер економічної експансії на Балканах і в Дунайському басейні та узгодщш свої дії у війні проти Іспанської республіки. Німеччина офіційно визнала захоплення Італією Ефіопії.
-
25 листопада 1936 р. Німеччина і Японія підписали договір про боротьбу проти Комуністичного Інтернаціоналу. Обидві країни зобов'язувалися інформувати одна одну про діяльність Комінтерну і в тісному співробітництві вести проти нього боротьбу.
-
6 листопада 1937 р. До Антикомінтернівського блоку приєдналася Італія.
-
27 вересня 1940 р. Було підписано військову угоду між Німеччиною, Італією та Японією (Троїстий пакт).
-
20-24 листопада 1940 р. Угорщина, Румунія та Словаччина приєдналися до Троїстого пакту.
Висновки:
-
виникло об'єднання трьох агресивних держав, яке отримало назву "вісь Берлін — Рим — Токіо";
-
цей блок був небезпечним як для СРСР, так і для західних держав — США, Франції, Великої Британії;
-
політика "невтручання" і "вмиротворення" країн-агре-сорів призвела до зростання їх апетитів і наблизила європейську й світову війну.
ПОЛІТИКА "ВМИРОТВОРЕННЯ" АГРЕСОРІВ
-
Політика "вмиротворення" агресорів — це політика Великої Британії та^Франції, спрямована на те, щоб врегулювати відносини з Німеччиною, відкупитися від її вимог за чужий рахунок і направити її експансію виключно на Схід.
-
Головне в політиці "вмиротворення" — небажання створити єдиний фронт демократичних сил проти фашизму, здійснення поступок Німеччині за рахунок малих країн. Але чим більше було поступок, тим більше зростали її апетити.
-
Політика європейських держав була недалекоглядною, оскільки вони намагалися територіальними поступками відвернути загрозу світової війни. Як заявив міністр закордонних справ Франції Ж. Бонне: "Будь-який договір краще, ніж світова війна, у випадку якої загине вся Європа". Британський прем'єр-міністр Н. Чемберлен усвідомлював, що нова війна в Європі підірве економічне становище Великої Британії та її імперські позиції в заокеанських володіннях.
-
Політика постійних поступок домаганням нацистської Німеччини та її союзників унеможливила створення єдиного фронту демократичних держав, що й призвело до Другої світової війни.
-
Політика "вмиротворення" призвела до того, що А. Гітлер без перешкод "рвав на шматки" Версальський договір, без перешкод здійснив "аншлюс" Австрії, приєднання Че-хо-Словаччини і приготувався до війни.
ЗАГАРБАННЯ НІМЕЧЧИНОЮ АВСТРІЇ
-
А. Гітлер провадив дипломатичну підготовку до захоплення Австрії під лозунгом об'єднання всіх земель, заселених німцями.
-
Він створив свою агентуру в Австрії, яка почала активні дії приєднання до Німеччини. В липні 1934 р. нацистськими агентами був убитий канцлер Австрії Дольфус. У 1934 р. спроба австрійських гітлерівців захопити владу у Відні не вдалася. Одначе гітлерівці не відмовилися від своїх планів. Для підготовки "аншлюсу" Австрії до Відня прибув новий німецький посол фон Папен, який мав великий досвід політичної і воєнної розвідки та підривної роботи.
-
Вересень 1937 р. У Берліні А. Гітлер провів переговори з Б. Муссоліні і той дав згоду на "аншлюс" Австрії.
-
Країни західної демократії зайняли такі позиції:
• через два місяці відбулася зустріч британського міністра Галіфакса з А. Гітлером, який дав зрозуміти, що за певних умов британський уряд не перешкоджатиме захопленню Австрії, Чехо-Словаччини і "вільного міста" Данцига (Гданська). Британське керівництво намагалося будь-якою ціною вирішити англо-німецькі суперечності, домовитися про розподіл сировини, ринків збуту, врегулювати колоніальні претензії Німеччини;
270
271
• уряд США не висловив ніяких претензій проти здійснення плану німецької експансії в Центральній Європі.
-
11 лютого 1938 р. австрійського канцлера Шушніга викликали в резиденцію А. Гітлера. Від австрійського уряду вимагалося, щоб фашисти вільно діяли на території Австрії. Шушніг вирішив провести плебісцит з цього питання, але німецькі війська вторгайся до Австрії і окупували її. Новий канцлер оголосив про приєднання Австрії до Німеччини.
-
На початку квітня 1938 р. Велика Британія, Франція і США ліквідували свої дипломатичні місії у Відні й тим самим визнали "аншлюс" Австрії.
МЮНХЕНСЬКА УГОДА І РОЗЧЛЕНУВАННЯ ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНИ
-
Після "аншлюсу" Австрії гітлерівський уряд почав готувати захоплення Чехо-Словаччини. А. Гітлер висунув вимогу про передання Німеччині Судетської області, більшість населення якої становили німці. Агентура гітлерівців — так звана Судето-німецька партія (генлейнівці) — вимагала повної автономії Судетської області.
-
У травні 1938 р. німецьку армію було перекинуто до кордону Чехо-Словаччини. У відповідь 20 травня 1938 р. че-хо-словацький уряд оголосив часткову мобілізацію.
-
Правлячі кола Чехо-Словаччини під тиском Великої Британії, Франції і США вирішили капітулювати і виконати вимоги генлейнівців.
-
22 вересня 1938 р. британський прем'єр-міністр Н. Чембер-лен зустрівся з А. Гітлером (відбулося три таких зустрічі) і повідомив про згоду чехо-словацького уряду прийняти ультимативні вимоги Великої Британії і Франції. Однак А. Гітлер знову розширив свої територіальні претензії щодо Чехо-Словаччини.
-
Президент США Ф. Рузвельт звернувся до А. Гітлера із закликом до мирного врегулювання судетської проблеми. Але послання було складено у м'яких тонах, і це втручання США, на думку американського історика Ф. Санборна, "зіграло роль головного вмиротворювача".
-
29 вересня 1938 р. британський прем'єр-міністр Н. Чембер-лен, голова французького уряду Даладьє та італійський диктатор Муссоліні прибули до Мюнхена для переговорів з А. Гітлером. Тут була вирішена доля Чехо-Словаччини без самої Чехо-Словаччини, бо чехо-словацький уряд не допустили до переговорів.
7. Згідно з договором, який підписали чотири країни (Велика Британія, Франція, Італія і Німеччина):
-
Чехо-Словаччина була зобов'язана протягом 10 днів (до 10 жовтня 1938 р.) передати Німеччині Судетську область;
-
втратила 1/3 своєї території й 1/4 населення;
-
німецький кордон повинен проходити за 40 км від Праги;
-
Чехо-Словаччина втратила половину своєї важкої промисловості, могутні воєнні споруди й укріплення.
-
Уряд Чехо-Словаччини прийняв умови Мюнхенської угоди, ставши таким чином на шлях національної зради. Чехо-словацький президент Бенеш не мав права підписувати документ про порушення цілісності своєї країни, але він обмежився лише особистим протестом.
-
Після укладення Мюнхенської угоди А. Гітлер підписав декларації з Великою Британією та Францією:
-
ЗО вересня 1938 р. А. Гітлер і Н. Чемберлен підписали англо-німецьку декларацію, яка передбачала взаємні консультації і зобов'язання вирішувати всі спірні питання шляхом переговорів;
-
6 грудня 1938 р. подібну декларацію підписали Німеччина і Франція, в якій були зафіксовані наміри кожної держави самостійно шукати домовленостей з агресором.