- •Міністерство оборони україни Національна академія оборони України
- •1.1. Гуманітарний та соціальний розвиток Збройних Сил України: сутність, мета та принципи
- •1.2. Зміст гуманітарного і соціального розвитку зс України
- •2.1. Етапи розвитку системи виховної роботи в підрозділах Збройних сил України
- •2.2. Сутність та особливості виховної роботи в підрозділах Збройних Сил України
- •2.3. Закони виховання, закономірності та принципи організації виховної роботи в підрозділі Збройних Сил України
- •4. Безперервність і спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних і культурних традицій з почуттям нового.
- •5. Конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховної роботи.
- •6. Науковий підхід до планування, здійснення та оцінювання результатів виховної роботи.
- •3.1. Сутність і зміст єдиноначальності в Збройних Силах України
- •3.2. Особливості єдиноначальності в умовах демократизації Збройних Сил України та цивільного контролю над їх діяльністю
- •3.3. Основні методи та форми виховної роботи щодо зміцнення єдиноначальності
- •4.1. Особливості професійної діяльності заступника командира підрозділу з гуманітарних питань
- •4..2. Функції заступника командира підрозділу з гуманітарних питань: зміст і напрями реалізації
- •5.1. Організація морально-психологічного забезпечення тактичної підготовки підрозділу
- •5.2. Завдання морально-психологічного забезпечення вогневої підготовки підрозділу: зміст та особливості проведення
- •5.3. Особливості морально-психологічного забезпечення окремих форм бойової підготовки
- •6.1. Основні завдання морально-психологічного забезпечення вартової служби
- •Кожний із зазначених етапів має свої завдання і особливості їх виконання.
- •6.2. Зміст основних етапів морально-психологічного забезпечення вартової служби
- •7.1. Сутність морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та правопорядку
- •1. Організаційні заходи:
- •2. Виховні заходи:
- •3. Соціально-правові заходи:
- •7.2. Методика аналізу стану військової дисципліни в підрозділі.
- •3. З'ясування кількості й характеру порушень військової дисципліни, подій, злочинів, здійснених різними категоріями особового складу.
- •5. Встановлення найхарактерніших тенденцій у стані військової дисципліни, обставин і причин порушень.
- •7.3. Методика аналізу дисциплінарного проступку
- •2. Підготовка до всебічного вивчення проступку:
- •3. Морально-психологічна характеристика проступку:
- •4. Морально-психологічні наслідки проступку і реакція на нього:
- •7.4. Перелік документів, які необхідно мати посадовим особам підрозділу з питань зміцнення військової дисципліни:
- •8.1. Сутність та зміст морально-психологічного стану особового складу підрозділу
- •8.2. Методика оцінювання морально-психологічного стану особового складу підрозділу
- •8.2.1. Методика вивчення психологічного клімату групи
- •Властивості психологічного клімату підрозділу
- •Опис психологічної атмосфери колективу
- •8.2.2. Методика оцінювання психологічної атмосфери в колективі (за а.Ф. Фідлером)
- •8.2.3. Методика оцінки морально-психологічного стану особового складу військового підрозділу (взводу, роти) у мирний час (за м.Й. Варійом).
- •Показники оцінювання морально-психологічного стану в мирний час
- •Ранжування відповідей респондентів
- •8.2.4 Методика оцінки морально-психологічного стану особового складу військового підрозділу (взводу, роти) у воєнний час (за м.Й. Варійом)
- •Показники оцінювання морально-психологічного стану в особливий період
- •Ранжування відповідей респондентів
- •9.1. Сутність і зміст індивідуально-виховної роботи в сучасних Збройних Силах України
- •9.2. Методика індивідуально-виховної роботи
- •Розділ 10. Гуманітарна підготовка особового складу підрозділу: методика організації й проведення.
- •10.1. Організація гуманітарної підготовки в підрозділі
- •Мета – викладання – учіння - результат засоби управління: (зміст, методична система, організаційна форма, матеріально-технічні засоби)
- •1. Загальні результати:
- •3. Методичне та матеріально-технічне забезпечення занять гуманітарної підготовки:
- •10.2 Методична система і організаційні форми гуманітарної підготовки
- •11.1. Сутність та зміст інформування особового складу Збройних Сил України
- •11.2. Організація інформування особового складу підрозділу
- •12.1. Культурно-виховна, просвітницька робота в Збройних Сил України: сутність та зміст
- •12.2. Методика організації культурно-виховної роботи та дозвілля особового складу підрозділу
- •13.1. Організація роботи народознавчої світлиці підрозділу
- •13.2. Оформлення народознавчої світлиці
- •13.3. Методичні поради щодо оформлення елементів наочної агітації та їх розміщення
- •4 Група стендів: „Рота – наша честь, гордість і слава”.
- •14.1. Підбір активу, його навчання та виховання
- •14.2. Навчання та виховання активу
- •14.3. Службова документація членів активу
- •14. 4. Організація роботи активу підрозділу
- •15.1. Сутність планування виховної роботи в підрозділі.
- •15.2. Методика планування виховної роботи в підрозділі
- •План виховної роботи з особовим складом 1 механізованої роти на лютий 200__ р.
- •Особова справа
- •Строкової служби
- •Проходження військової служби
- •Перелік документів, які знаходяться у особовій справі
- •Матеріали вивчення військовослужбовця за етапами та періодами служби.
- •Додаткові матеріали:
- •Особова справа:
- •Анкета-автобіографія молодого поповнення і. Соціально-демографічні дані.
- •Іі. Сім’я, умови виховання.
- •Ііі. Трудова діяльність, професійна та військово-спеціальна підготовка, здібності.
- •IV. Відношення до військової служби і перспектив її проходження.
- •V. Індивідуальні риси, нахили, переконання.
- •3.Загально - освітній рівень, професійна підготовка і трудова діяльність, здібності, навички та уподобання.
- •4. Фізичний розвиток та стан здоров’я
- •5. Відношення до військової служби та перспектив її проходження.
- •6. Індивідуальні риси, нахили, переконання
- •7. Висновки за результатами психологічного тестування
- •8. Морально - психологічний стан та особиста поведінка, рівень опанування навичками військової служби ї під час проходження учбового збору.
- •9. Загальний висновок, щодо професійно - психологічної придатності, доцільності та обмежень службово-посадового призначення.
- •Соціально-психологічного вивчення особистості військовослужбовця
- •2. Опитувальник айзенка
- •3. Опитувальник леангарда-шмішека
- •Лист індивідуальних співбесід
- •Службова картка.
- •Система проведення індивідуальної виховної роботи за часом посадовими ротної ланки з особовим складом.
- •Рекомендації з проведення індивідуальних бесід:
- •Приблизний перелік питань для проведення індивідуальної діагностичної бесіди.
- •Варіант листа батькам молодого солдата
- •Варіант листа до навчального закладу де військовослужбовець навчався до призову.
- •Список використаної літератури:
7.3. Методика аналізу дисциплінарного проступку
Для з’ясування характеру і причин скоєння військовослужбовцям дисциплінарних проступків, створення умов для недопущення їх в майбутньому командиру (заступнику з гуманітарних питань) необхідно володіти методикою аналізу таких проступків.
Ця методика вміщує такі етапи діяльності:
1. складання об'єктивної характеристики проступку та обставин його скоєння( Час і тривалість проступку; місце його скоєння; присутні під час проступку (свідки, постраждалі та інші воїни, які причетні до такого); суть імовірного проступку (Що порушено? До якої діяльності відноситься? Які технічні засоби й матеріальні цінності було використано? Чи мав місце матеріальний або інший збиток? Його вид і обсяг.); коли і як стало відомо про проступок? Хто вчинив проступок? Що зроблено для встановлення осіб, причетних до проступку?
2. Підготовка до всебічного вивчення проступку:
На які запитання варто отримати відповідь?
Які дані особистості військовослужбовця у його взаємовідносинах з товаришами по службі доцільно мати під час вивчення проступку?
Кого слід залучити для з'ясування обставин і суті проступку?
Як і коли варто провести діагностичну бесіду з можливим порушником військової дисципліни?
3. Морально-психологічна характеристика проступку:
Стрижньове місце в процесі вивчення проступку та соціально-психологічних умов його скоєння посідає морально-психологічна характеристика. Вона включає вивчення:
Мотиву та ступеня провини:
а) умисне, злісне порушення військового порядку чи навпаки, ненавмисно;
б) необережність (халатність, недбалість, неохайність, забутливість та ін.);
в) сильне душевне хвилювання (страх, обурення, образа, ображене почуття честі та особистої гідності);
г) перевищення меж необхідної оборони;
д) незнання порядку служби в умовах, коли воїн повинен і може вивчити відповідні вимоги.
Обставин, які пом'якшують провину:
а) нечітке керівництво начальником, помилки допущені ним при постановці завдань та організації діяльності підлеглого;
б) безконтрольність, попускання, низька вимогливість, безкарність, окозамилювання командирами;
в) погано поставлене вивчення статутів, недоліки у правовій пропаганді;
г) слабка виховна робота в підрозділі, низька згуртованість колективу, наявність нездорової колективної думки, яка б засуджувала порушення дисципліни;
д) наявність у колективі негативних традицій, що сприяють скоєнню даних проступків.
Обставин, які збільшують провину:
а) проступок здійснюється не вперше;
б) порушення дисципліни мало місце під час виконання службових обов'язків;
в) проступок був скоєний у нетверезому стані;
г) мала місце співучасть у груповому проступку;
д) мали місце великі негативні наслідки проступку.
4. Морально-психологічні наслідки проступку і реакція на нього:
Для з'ясування цих наслідків слід отримати відповіді на такі запитання:
Кому і яку морально-психічну шкоду було нанесено даним проступком?
Який вплив він здійснив на внутрішньоколективний статус військовослужбовця і його відношення з товаришами по службі?
Які є або можливі у зв'язку з проступком зміни в дотриманні норм і правил військової дисципліни особовим складом підрозділу, у його морально-психологічному кліматі?
Також виявляється внутрішня реакція військовослужбовця на скоєний ним проступок, яка може мати такі форми: задоволеність досягненням поставленої цілі та отриманого результату, каяття, докори совісті, почуття сорому, провини й жалю, надмірно емоційна реакція (страждання, переживання безповоротності вчиненого, страх перед покаранням).
Колективно-групова реакція на проступок може набути таких форм: осудження особовим складом; байдужості; його не помічають; спостерігаються ознаки співчуття, жалю; підвищення внутрішньо-колективного статусу військовослужбовця; є прикладом для інших, провокує аналогічні або інші порушення дисципліни.
На основі морально-психологічної характеристики проступку командир (начальник) визначає наслідки проступку та реакцію на нього:
1. Кому та яку морально-психічну шкоду було завдано, як вплив цей проступок вплинув на взаємовідносини порушника з товаришами по службі?
2. Реакція воїна на особисту провину: почуття сорому, жалю, страху перед стягненням?
3. Колективна реакція на проступок:
а) має місце засудження особовим складом чи ні;
б) співчувають чи жаліють порушника дисципліни;
в) чи може проступок стати прикладом для інших?
Наприкінці робляться загальні висновки щодо проступку і визначається:
мотив проступку;
його фактори;
міра вини самого військовослужбовця;
міра покарання або іншого виховного впливу;
ступінь усвідомлення військовослужбовцем свої вини;
заходи подальшої виховної роботи з винуватцем.
У мотивації протиправної поведінки військовослужбовців можуть мати місце мотиви імпульсивного і ситуаційного характеру, показного самоствердження, групової поведінки, а також мотиви, зумовлені користолюбством, вигодою, помстою.
Розрізняють три групи факторів, які впливають на протиправну поведінку військовослужбовців: соціальні; психічні; біологічні.
Головну роль серед соціальних факторів, що впливають на формування особистості військовослужбовця правопорушника, відіграють сім'я і соціально-негативне зовнішнє оточення. При цьому несприятливий соціальний вплив мають такі негативні обставини: виховання в неповній сім'ї, алкоголізм батьків, аморальний їх спосіб життя, систематичні конфлікти в сім'ї, злочинність серед батьків, погані матеріально-побутові умови, а також вплив неформальної групи з антисоціальними тенденціями тощо.
Домінуючі інтереси та ідеали юнаків, що складаються під впливом негативного сімейного і зовнішнього мікросередовища, часто вступають у протиріччя з етичними і правовими нормами суспільства, а в умовах армії проявляються у вигляді правопорушень, недотримання норм статутів.
До психічних факторів, які впливають на формування поведінки військовослужбовця правопорушника, слід зарахувати особливості характеру та інші індивідуально-психічні прояви воїна, коли в нього виявляється менша стійкість до несприятливого впливу специфічних соціальних факторів, а також безпосереднього оточення.
Біологічні особливості особистості самі по собі не породжують злочинності, але впливають на динаміку поведінки людини. У певних умовах, коли тривалий час немає можливості задовольняти важливі біологічні потреби, відбувається їх актуалізація з подальшим формуванням пошукової поведінки, спрямованої на задоволення цих потреб. Ця поведінка може мати протиправний характер.