- •Міністерство оборони україни Національна академія оборони України
- •1.1. Гуманітарний та соціальний розвиток Збройних Сил України: сутність, мета та принципи
- •1.2. Зміст гуманітарного і соціального розвитку зс України
- •2.1. Етапи розвитку системи виховної роботи в підрозділах Збройних сил України
- •2.2. Сутність та особливості виховної роботи в підрозділах Збройних Сил України
- •2.3. Закони виховання, закономірності та принципи організації виховної роботи в підрозділі Збройних Сил України
- •4. Безперервність і спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних і культурних традицій з почуттям нового.
- •5. Конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховної роботи.
- •6. Науковий підхід до планування, здійснення та оцінювання результатів виховної роботи.
- •3.1. Сутність і зміст єдиноначальності в Збройних Силах України
- •3.2. Особливості єдиноначальності в умовах демократизації Збройних Сил України та цивільного контролю над їх діяльністю
- •3.3. Основні методи та форми виховної роботи щодо зміцнення єдиноначальності
- •4.1. Особливості професійної діяльності заступника командира підрозділу з гуманітарних питань
- •4..2. Функції заступника командира підрозділу з гуманітарних питань: зміст і напрями реалізації
- •5.1. Організація морально-психологічного забезпечення тактичної підготовки підрозділу
- •5.2. Завдання морально-психологічного забезпечення вогневої підготовки підрозділу: зміст та особливості проведення
- •5.3. Особливості морально-психологічного забезпечення окремих форм бойової підготовки
- •6.1. Основні завдання морально-психологічного забезпечення вартової служби
- •Кожний із зазначених етапів має свої завдання і особливості їх виконання.
- •6.2. Зміст основних етапів морально-психологічного забезпечення вартової служби
- •7.1. Сутність морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та правопорядку
- •1. Організаційні заходи:
- •2. Виховні заходи:
- •3. Соціально-правові заходи:
- •7.2. Методика аналізу стану військової дисципліни в підрозділі.
- •3. З'ясування кількості й характеру порушень військової дисципліни, подій, злочинів, здійснених різними категоріями особового складу.
- •5. Встановлення найхарактерніших тенденцій у стані військової дисципліни, обставин і причин порушень.
- •7.3. Методика аналізу дисциплінарного проступку
- •2. Підготовка до всебічного вивчення проступку:
- •3. Морально-психологічна характеристика проступку:
- •4. Морально-психологічні наслідки проступку і реакція на нього:
- •7.4. Перелік документів, які необхідно мати посадовим особам підрозділу з питань зміцнення військової дисципліни:
- •8.1. Сутність та зміст морально-психологічного стану особового складу підрозділу
- •8.2. Методика оцінювання морально-психологічного стану особового складу підрозділу
- •8.2.1. Методика вивчення психологічного клімату групи
- •Властивості психологічного клімату підрозділу
- •Опис психологічної атмосфери колективу
- •8.2.2. Методика оцінювання психологічної атмосфери в колективі (за а.Ф. Фідлером)
- •8.2.3. Методика оцінки морально-психологічного стану особового складу військового підрозділу (взводу, роти) у мирний час (за м.Й. Варійом).
- •Показники оцінювання морально-психологічного стану в мирний час
- •Ранжування відповідей респондентів
- •8.2.4 Методика оцінки морально-психологічного стану особового складу військового підрозділу (взводу, роти) у воєнний час (за м.Й. Варійом)
- •Показники оцінювання морально-психологічного стану в особливий період
- •Ранжування відповідей респондентів
- •9.1. Сутність і зміст індивідуально-виховної роботи в сучасних Збройних Силах України
- •9.2. Методика індивідуально-виховної роботи
- •Розділ 10. Гуманітарна підготовка особового складу підрозділу: методика організації й проведення.
- •10.1. Організація гуманітарної підготовки в підрозділі
- •Мета – викладання – учіння - результат засоби управління: (зміст, методична система, організаційна форма, матеріально-технічні засоби)
- •1. Загальні результати:
- •3. Методичне та матеріально-технічне забезпечення занять гуманітарної підготовки:
- •10.2 Методична система і організаційні форми гуманітарної підготовки
- •11.1. Сутність та зміст інформування особового складу Збройних Сил України
- •11.2. Організація інформування особового складу підрозділу
- •12.1. Культурно-виховна, просвітницька робота в Збройних Сил України: сутність та зміст
- •12.2. Методика організації культурно-виховної роботи та дозвілля особового складу підрозділу
- •13.1. Організація роботи народознавчої світлиці підрозділу
- •13.2. Оформлення народознавчої світлиці
- •13.3. Методичні поради щодо оформлення елементів наочної агітації та їх розміщення
- •4 Група стендів: „Рота – наша честь, гордість і слава”.
- •14.1. Підбір активу, його навчання та виховання
- •14.2. Навчання та виховання активу
- •14.3. Службова документація членів активу
- •14. 4. Організація роботи активу підрозділу
- •15.1. Сутність планування виховної роботи в підрозділі.
- •15.2. Методика планування виховної роботи в підрозділі
- •План виховної роботи з особовим складом 1 механізованої роти на лютий 200__ р.
- •Особова справа
- •Строкової служби
- •Проходження військової служби
- •Перелік документів, які знаходяться у особовій справі
- •Матеріали вивчення військовослужбовця за етапами та періодами служби.
- •Додаткові матеріали:
- •Особова справа:
- •Анкета-автобіографія молодого поповнення і. Соціально-демографічні дані.
- •Іі. Сім’я, умови виховання.
- •Ііі. Трудова діяльність, професійна та військово-спеціальна підготовка, здібності.
- •IV. Відношення до військової служби і перспектив її проходження.
- •V. Індивідуальні риси, нахили, переконання.
- •3.Загально - освітній рівень, професійна підготовка і трудова діяльність, здібності, навички та уподобання.
- •4. Фізичний розвиток та стан здоров’я
- •5. Відношення до військової служби та перспектив її проходження.
- •6. Індивідуальні риси, нахили, переконання
- •7. Висновки за результатами психологічного тестування
- •8. Морально - психологічний стан та особиста поведінка, рівень опанування навичками військової служби ї під час проходження учбового збору.
- •9. Загальний висновок, щодо професійно - психологічної придатності, доцільності та обмежень службово-посадового призначення.
- •Соціально-психологічного вивчення особистості військовослужбовця
- •2. Опитувальник айзенка
- •3. Опитувальник леангарда-шмішека
- •Лист індивідуальних співбесід
- •Службова картка.
- •Система проведення індивідуальної виховної роботи за часом посадовими ротної ланки з особовим складом.
- •Рекомендації з проведення індивідуальних бесід:
- •Приблизний перелік питань для проведення індивідуальної діагностичної бесіди.
- •Варіант листа батькам молодого солдата
- •Варіант листа до навчального закладу де військовослужбовець навчався до призову.
- •Список використаної літератури:
1.2. Зміст гуманітарного і соціального розвитку зс України
Важливим компонентом гуманітарного та соціального розвитку в ЗС України є його змістовий компонент.
Зміст – це сукупність теорій, положень, норм, знань, традицій, що покладенні в основу:
забезпечення гуманітарного та соціального розвитку як військових колективів в цілому, так і військовослужбовців, працівників ЗС України, зокрема;
створення умов для всебічного, гармонійного розкриття фізичного, духовного та творчого потенціалу кожної особистості військовослужбовця, працівника ЗС України;
ефективної професійної діяльності.
Зміст гуманітарного та соціального розвитку в ЗС України розкривається через його складові, напрями та завдання, на основі яких визначаються та плануються заходи щодо їх реалізації, формуються відповідні функціональні обов’язки посадових осіб органів військового управління.
В Концепції гуманітарного та соціального розвитку ЗС України такими складовими визначено: військово-соціальне забезпечення; правове (політико-правове) забезпечення; інформаційне (інформаційно-пропагандистське) забезпечення; культурологічне забезпечення; міжнародне співробітництво з питань гуманітарного та соціального розвитку; морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил); кадрове забезпечення.
На основі аналізу нормативно-правових актів держави, поглядів вчених-аналітиків щодо визначення та розуміння основних напрямів гуманітарного та соціального розвитку держави його напрямами в ЗС України можна виділити такі: створення необхідних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, працівників ЗС України, сприяння їм у реалізації, встановлених законами прав і пільг; розвиток та вдосконалення системи соціального захисту, соціального страхування, пенсійного забезпечення військовослужбовців, працівників ЗС України; формування у військових колективах культури гуманних взаємовідносин, що ґрунтуються на загальнолюдських та національних цінностях; сприяння підвищенню рівня самосвідомості особистості військовослужбовців як громадян-патріотів України; гуманізація військової освіти (в тому числі і бойової підготовки військ як її складової), інтегрування її в державну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та нормативно-правової бази; створення умов для своєчасного, якісного та ефективного інформаційного забезпечення військовослужбовців, працівників ЗС України, підвищення ролі військових засобів масової інформації в збереженні та відтворенні національних, історичних традицій народу та ЗС України; розвиток фізичної культури та спорту, як основи зміцнення здоров’я, здійснення здорового способу життя, фізичного і духовного розвитку особистості військовослужбовця.
Третім елементом змістового компоненту гуманітарного та соціального розвитку в ЗС України виступають завдання.
Саме в завданнях відображаються функції суб’єктів гуманітарного та соціального розвитку. При цьому, часто виділяються загальні завдання та завдання конкретних суб’єктів.
До загальних завдань, що сформульовані в Концепції гуманітарного та соціального розвитку відносяться такі:
реалізація конституційних прав і свобод військовослужбовців, працівників Збройних Сил з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України;
підвищення престижу військової служби в суспільстві;
поглиблення процесу гармонізації службових відносин у військах (силах) як одного з чинників поліпшення морально-психологічного стану військовослужбовців та їх ставлення до служби;
забезпечення повноцінного функціонування державної мови в усіх сферах діяльності Збройних Сил;
сприяння підвищенню освітнього рівня військовослужбовців та членів їхніх сімей, реалізації права на працю та відпочинок;
розвиток у Збройних Силах культури і духовності, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення військовослужбовців та членів їхніх сімей, розвитку творчих здібностей і талантів;
забезпечення гідного рівня матеріального забезпечення та соціальної захищеності військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил;
створення належних житлово-побутових умов, сприяння здобуттю дітьми військовослужбовців освіти та обраної професії у військових та інших навчальних закладах;
забезпечення надійності системи охорони здоров'я військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей;
захист прав військовослужбовців, працівників Збройних Сил та осіб, звільнених з військової служби у зв'язку зі скороченням;
приведення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку в різні роки, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців у відповідність із змінами у грошовому забезпеченні військовослужбовців, що перебувають на службі у Збройних Силах;
розвиток фізичної культури і спорту в підрозділах та військових частинах.
Далі ці завдання уточнюються серед обов’язків суб’єктів військового управління різних рівнів. В Концепції гуманітарного і соціального розвитку ЗС України констатується, що „...у військах (силах) загальне керівництво гуманітарним і соціальним розвитком здійснюють командири (начальники). А безпосередніми організаторами діяльності військових службових осіб з питань гуманітарного і соціального розвитку є відповідні заступники командирів (начальників) з гуманітарних питань”. Їх права і обов’язки визначаються положенням про органи з гуманітарних питань.
Згідно з положенням про органи з гуманітарних питань (проектом) заступник командира підрозділу з гуманітарних питань здійснює свою діяльність згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби ЗС України та завдань, які стоять перед військовими частинами та підрозділами. Він відповідає за: безпосередню організацію і проведення виховної роботи; морально-психологічний стан особового складу підрозділу; морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, виконання бойових завдань, правопорядку, повсякденної діяльності особового складу військової частини; гуманітарну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців.
Офіцер-психолог військового підрозділу відповідно до покладених на нього завдань:
формує й підтримує у військовослужбовців високий рівень психологічної готовності до захисту Батьківщини, а також морально-психологічні якості, необхідні для свідомого виконання військового обов’язку;
здійснює заходи психологічної роботи щодо забезпечення бойової готовності, бойових і учбово-бойових задач, вартової та внутрішньої служби;
забезпечує психологічну готовність й стійкість особового складу до виконання бойових і навчально-бойових завдань, вартової та внутрішньої служби;
використовує під час організації бойового навчання розроблені форми та методи психологічної підготовки особового складу;
вивчає індивідуально-психологічні особливості військовослужбовців, соціально-психологічні процеси і явища у підрозділах (взводах, відділеннях, обслугах, екіпажах) та прогнозує їх розвиток;
вивчає молоде поповнення та розробляє пропозиції щодо його раціонального розподілу;
здійснює заходи щодо соціально-психологічної та професійної адаптації військовослужбовців до умов служби;
бере участь у розподілі військовослужбовців (по взводах, відділеннях, обслугах, екіпажах) відповідно до їх психічних якостей, знань та здібностей;
формує здоровий психологічний клімат у підрозділах;
забезпечує оптимальний режим індивідуальної та групової діяльності військовослужбовців на основі закономірностей функціонування психіки й психологічних процесів;
бере участь у підборі військовослужбовців на посади сержантів (старшин);
проводить заняття з психологічної підготовки особового складу, бере участь у здійсненні загальної, спеціальної та цільової психологічної підготовки військовослужбовців;
бере участь у плануванні та проведенні занять з командирської підготовки офіцерів і сержантів з питань військової педагогіки та психології;
надає допомогу та розробляє рекомендації командирам підрозділів (взводів, відділень, обслуг, екіпажів) щодо організації індивідуально-виховної роботи з підлеглими;
здійснює психопрофілактику правопорушень та випадків недисциплінованості;
вивчає та аналізує дисциплінарну практику, виявляє основні причини проступків і упущень по службі, а також конкретних дій, за які військовослужбовців були заохочені;
здійснює психологічний аналіз службово-бойової діяльності, учбового процесу, виховної роботи та готує пропозиції щодо підвищення їх ефективності;
бере участь щодо комплектування підрозділів, які несуть вартову службу, а також у підборі команд для виконання завдань окремо від військової частини;
вживає заходи щодо недопущення осіб з нервово-психічною нестійкістю до несення гарнізонної, вартової та внутрішньої служби;
здійснює оцінку морально-психологічного стану особового складу, який заступає у варту;
організовує психічну підтримку військовослужбовців з підвищеним психічним навантаженням в ході несення вартової служби;
вживає заходи щодо відновлення психічних і фізичних сил військовослужбовців після зміни з варти;
проводить психологічний аналіз діяльності особового складу при несенні вартової служби, розробляє пропозиції щодо підвищення її ефективності;
проводить цілеспрямовану психодіагностичну роботу щодо вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, схильних до девіантної поведінки;
аналізує службові, позаслужбові міжособисті взаємини та особливості відносин військовослужбовців до службової діяльності і особистих обов’язків;
здійснює психологічну діагностику психічних станів військовослужбовців, за відповідними методиками визначає стани тривожності, самопочуття, активності, настрою, самооцінки та інші, вживає заходи щодо своєчасної й оперативної їх корекції та профілактики;
організовує та проводить заходи саморегуляції психічних станів військовослужбовців, при необхідності застосовує техніки психокорекційної та психотерапевтичної роботи;
здійснює психологічну допомогу військовослужбовцям, членам їхніх сімей;
веде постійний облік всіх випадків нервозності, нестриманості, підвищеної роздратованості, агресивності;
своєчасно виявляє внутрішньоособистісні конфлікти у військовослужбовців та попереджує про розвиток їх наслідків;
отримує необхідну психологічну інформацію у фахівців, які організовують психологічну роботу на вищих рівнях;
забезпечує збереження та конфіденційність отриманої психологічної інформації;
своєчасно доповідає командиру роти (відповідного військового підрозділу), заступнику командира батальйону (дивізіону та йому рівних) з гуманітарних питань про проведені заходи, їх результати, динаміку психологічного стану, стан військової дисципліни серед військовослужбовців.
Отже, слід констатувати, що діяльність органів з гуманітарних питань на тактичному рівні має бути спрямована на гуманізацію життєдіяльності військового підрозділу, створення умов для самореалізації соціального та духовного потенціалу особистості військовослужбовців, працівників ЗС України. ЇЇ домінантою має стати “...утвердження особистості військовослужбовця, працівника ЗС України, як найвищої соціальної цінності, найповніше розкриття їх здібностей в інтересах гармонійного розвитку громадян-патріотів, високопрофесійних військових спеціалістів, свідомих захисників Вітчизни”.
Більш детально діяльність посадових осіб підрозділу щодо реалізації завдань гуманітарного та соціального розвитку буде розглянута в наступних розділах.
Розділ 2. ВИХОВНА РОБОТА В Збройних силах УКРАЇНИ: СИСТЕМА, СУТНІСТЬ І ЗМІСТ
Боєздатність ЗС України обумовлюється не тільки суто технічними параметрами, але й людським фактором, моральним духом, професійною підготовленістю військовослужбовців до виконання поставлених завдань. У зв’язку з цим, питання створення оптимальної системи виховної роботи, її подальшого реформування та розвитку, знайшли органічне місце в програмних засадах широкомасштабного реформування ЗС України.