С

Мета – викладання – учіння - результат засоби управління: (зміст, методична система, організаційна форма, матеріально-технічні засоби)

Рис. 10.1 Система гуманітарної підготовки

истема гуманітарної підготовки – це цілісна множина сукупності її основних складових, що створює певну модель навчання. Вона складається

з великої кількості взаємопов’язаних елементів: мети, навчальної інформації, засобів педагогічної взаємодії суб’єктів викладання і учіння,

форм їх взаємодії тощо. Системоутворюючими поняттями гуманітарної підготовки як системи є мета навчання, викладання, учіння і результат (рис. 10.1).

Змінними складовими цієї системи є засоби управління. Це зміст навчального матеріалу, методична система, матеріально-технічні засоби, організаційні форми навчання.

Усі елементи гуманітарної підготовки створюють цілісність, діють у комплексі.

Компоненти гуманітарної підготовки як дидактичної системи відповідають на запитання: ”З чого складається ця система?” На питання “Навіщо вона потрібна? Яке місце і роль ГП в системі морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил)?” відповідають функції гуманітарної підготовки:

1. Освітня функція. Освітня функція передбачає озброєння слухачів, у першу чергу, певною системою знань, навичок і вмінь у гуманітарній сфері пізнання.

2. Виховна функція є невід’ємною від освітньої і сприяє формуванню основних властивостей громадянина Української держави, особистості слухача. “Людина без виховання, як тіло без душі”, – підкреслює народна мудрість. “Гуманістична орієнтація аж ніяк не ставить під сумнів значення професійних знань, умінь і навичок, але, по-перше, наголошується на їх ролі як засобів, інструментів реалізації спрямованості особистості; по-друге, у цій інструментальній ролі знання, уміння і навички доповнюються стратегіями творчої діяльності, а також вольовими якостями, потрібними для подолання труднощів, що постають на шляху згаданої реалізації; по-третє, набувають великої ваги засоби, які забезпечують особисте (зокрема, професійне) самовдосконалення”.

3. Розвиваюча функція Смисл і ціль гуманітарної підготовки має полягати у забезпеченні слухачеві постійного розвитку, його духовного становлення, гармонізації відносин з собою та іншими, з соціальним оточенням. У процесі вивчення різноманітних предметів гуманітарної сфери пізнання відбувається цілеспрямований розвиток духовних і психічних здібностей слухачів, “...розвиток всієї цілісної сукупності якостей особистості: знань, умінь, навичок, способів розумових дій, самокерованого механізму особистості, від сфери естетики і моральності до сфери дієво-практичної”.

4. Функція самовдосконалення має забезпечити слухачам навички та вміння постійної самоосвіти, самовиховання, систематичної праці над формуванням навичок і вмінь не тільки учіння а й військово-професійної діяльності, а також сприяє мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

Реалізація цих функцій гуманітарної підготовки є підтвердженням однієї з основних закономірностей будь-якого педагогічного процесу – єдності навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення.

Систему гуманітарної підготовки як організаційну форму існування суспільних явищ, можна представити у вигляді певної моделі.

Модель гуманітарної підготовки – це еталонне уявлення про навчання слухачів груп гуманітарної підготовки підрозділу, його конструювання в умовах конкретних військових організмів. Вона визначає цілі, основи організації та проведення гуманітарної підготовки в підрозділі як освітньо-виховному середовищі, систему управління нею.

Основними складовими цієї моделі можуть бути: цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовний, процесуальний (технологічний), контрольно-регулюючий, оцінно-результативний, суб’єктно-суб’єктний компоненти.

Ця структура, по-перше, вказує на те, що гуманітарна підготовка має двосторонній характер і обумовлює необхідність тісної взаємодії суб’єкта викладання і суб’єкта учіння на всіх її етапах, починаючи з постановки мети та завдань, завершуючи перевіркою і оцінкою її результатів.

По-друге, конкретне виокремлення окремих структурних компонентів гуманітарної підготовки дає чітке уявлення про її основні ланки, відповідно допомагає цілеспрямовано і якісно організувати, вносити своєчасно необхідні корективи.

Проаналізуємо призначення і зміст окремих структурних компонентів гуманітарної підготовки.

Цільовий компонент, по-перше, забезпечує усвідомлення командирами, заступниками з гуманітарних питань, керівниками груп гуманітарної підготовки (в подальшому військовими педагогами) мети гуманітарної підготовки і передачу її всім категоріям військовослужбовців і працівників ЗС України; по-друге, формує позитивне ставлення слухачів груп гуманітарної підготовки до навчально-пізнавальної діяльності.

Цілі гуманітарної підготовки визначаються керівними документами щодо її організації. Потім вони конкретизуються відповідно до умов кожного військового організму, особливостей тієї чи іншої категорії слухачів груп гуманітарної підготовки .

Отже, основними цілями гуманітарної підготовки є:

• роз’яснення державної політики в галузі оборони, пропаганда національних, військових і культурних традицій українського народу;

• виховання в особового складу почуття патріотизму, готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, інтереси українського народу, поваги до Конституції та законів України, вірності Військовій присязі, гордості за службу у Збройних силах України, належність до виду Збройних сил, роду військ, об’єднання, з’єднання, військової частини (корабля), підрозділу;

• створення сприятливої морально-психологічної обстановки у військових частинах, підрозділах;

• виховання у військовослужбовців свідомого та відповідального ставлення до оволодіння військовими знаннями, підвищення рівня професійної майстерності;

• формування й розвиток у військовослужбовців високої культури й особистих якостей, необхідних для військової служби та суспільно-значущої діяльності;

• удосконалення психолого-педагогічних знань офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), сержантів (старшин) і правових знань усіх категорій особового складу.

Отже, цілі гуманітарної підготовки – це ідеальне мисленнєве передбачення військовими педагогами і слухачами її кінцевого результату.

Стимулюючо-мотиваційний компонент гуманітарної підготовки. Дійсно, мотив навчально-пізнавальної діяльності в будь якої категорії військовослужбовців та працівників ЗС України виникає в повному обсязі лише тоді, коли є певні стимули значущої діяльності. Тут треба ще врахувати що мова йде в основному не про молодих людей, а особистостей з певним досвідом як навчально-пізнавальної так і військово-професійної діяльності. А дорослі готові сприймати те, що до них вимагають якщо це співпадає з їх мотивацією, коли відчувають потребу в цьому.

Формування мотивації навчально-пізнавальних дій – це відповідальний етап діяльності керівника групи гуманітарної підготовки. Глибокі, міцні, емоційно забарвлені та змістовні мотиви забезпечують ефективність навчально-пізнавальних дій слухачів та надають їм конкретну направленість.

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності складається з сукупності певних мотивів у досягненні в ній успіхів. А мотив навчально-пізнавальної діяльності – це намагання слухача досягти певного рівня розвитку в учінні та професійній діяльності, в основі якої лежать глибокі, міцні та різноманітні загальнонаукові та професійні знання, навички та уміння. У свою чергу, ця потреба викликає певне переживання, інтерес, спонуку, надає смисл навчально-пізнавальній діяльності слухача. Таким чином, для того, щоб він активно включився до навчально-пізнавальної діяльності, необхідно, щоб мета і зміст учіння та професійної діяльності не тільки були внутрішньо прийняті ним, але й набули для нього особистісного смислу, представляли соціально-особистісну цінність, викликали у нього позитивні переживання, намагання і прагнення ефективних навчально-пізнавальних дій, стали підвалиною професійної спрямованості й діяльності.

Безперечно, будь яка навчально-пізнавальна діяльність завжди є полімотивованою, тобто в структурі навчальних мотивів сполучаються зовнішні та внутрішні мотиви.

До зовнішніх мотивів відносяться прагнення отримати певний розвиток в учінні, набуття нових знань, навичок, вмінь. Усвідомлення та сприйняття навчально-пізнавальних дій, ролі знань, навичок і вмінь як у житті, так і в конкретній професійній діяльності, намагання отримати певні заохочення за успіхи в учінні є прикладами зовнішніх мотивів навчально-пізнавальної діяльності. Хоча також можуть мати місце й нейтральні, а іноді й негативні зовнішні мотиви. Наприклад, навчання як вимушена поведінка, навчання як намагання бути лідером або отримати престиж, прагнення бути в центрі уваги тощо. Тому педагог має навчитися розпізнавати істинні мотиви навчально-пізнавальних дій слухачів, що сприятиме більш цілеспрямованій та змістовній його роботі з кожним із них.

Внутрішні мотиви учіння чи навчально-пізнавальної діяльності відносно до структури навчальних мотивів можна класифікувати за двома групами:

Перша – пізнавальні мотиви, чи мотиви, які закладені в самій навчально-пізнавальній діяльності, ґрунтуються на інтересі слухачів до змісту гуманітарної підготовки (намагання пізнати щось нове, корисне і необхідне у навчально-пізнавальній діяльності, опанувати корисними навичками та вміннями, розуміти сутність різних суспільно-політичних, економічних, соціально-психологічних явищ тощо) і процесу (намагання виявляти розумову активність, обмірковувати та обґрунтовувати певні проблеми тощо) пізнавальних дій.

Друга – мотиви досягнення, в основі яких, лежить прагнення до успіху і уникнення невдач. Це можуть бути:

• широкі соціальні мотиви (мотиви обов’язку перед народом України, товаришами, рідними тощо);

• мотиви самовизначення (розуміння ролі гуманітарних знань, навичок і вмінь для майбутньої професійної діяльності та досягнення успіхів у ній тощо);

• мотиви вдосконалення;

• вузько корисні мотиви: намагання отримати заохочення, високі оцінки (мотивація благополуччя), прагнення бути найкращим серед товаришів (мотивація престижу);

• негативні мотиви: наприклад намагання уникнути неприємних відносин з командирами.

Безперечно, будь-який керівник групи ГП повинен прагнути формувати у слухачів, в першу чергу, мотивацію навчально-пізнавальних дій, тому що

останніх у цьому разі цікавить сам зміст і процес навчально-пізнавальних дій, а у випадку мотивації досягнень – тільки прагматичний результат.

Змістовний компонент містить усе те, що становить поняття ”зміст гуманітарної підготовки”, під яким розуміється система наукових знань, навичок і вмінь, оволодіння якими забезпечує формування цілісної особистості військовослужбовця, громадянина-патріота своєї держави

Основними джерелами змісту гуманітарної підготовки є типові тематичні плани гуманітарної підготовки, програми підготовки відповідних спеціалістів, календарні плани (відповідно у яких згідно особливостей тієї чи іншої частини дозволяється зміна до 10% тематики занять).

Зміст гуманітарної підготовки має відповідати таким вимогам:

а) забезпечення особистісного розвитку слухачів у навчально-пізнавальній діяльності;

б) забезпечення підготовки слухачів з питань наукових знань гуманітарної сфери;

в) урахування реальних можливостей організації гуманітарної підготовки в конкретних умовах життєдіяльності підрозділу;

г) забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення слухачів;

д) урахування специфіки професійної діяльності тієї чи іншої категорії особового складу та формування їх активної життєвої позиції.

Відбираючи зміст гуманітарної підготовки треба пам’ятати те, що головні зусилля при її організації повинні зосереджуватися на:

• формуванні у кожного військовослужбовця почуття любові до України та її народу, культури, традицій і духовних цінностей, гідності, честі й національної свідомості, вірності військовій присязі та Бойовому Прапору, особистої відповідальності за безпеку Української держави;

• вивченні історії України та її Збройних Сил, актуальних проблем військового будівництва, основ народознавства та культурної спадщини українського народу;

• вивченні положень Конституції України , законів України, військових статутів ЗСУ;

• вихованні поваги до армійських і флотських традицій, ритуалів, правил поведінки, форми одягу;

• підвищенні рівня інформованості особового складу про суспільно-політичний, соціально-економічний стан та духовний розвиток суспільства, міжнародне становище та воєнну політику держави, про життєдіяльність Збройних Сил України;

• формуванні в офіцерського складу, прапорщиків /мічманів/, сержантів /старшин/ свідомої потреби в удосконаленні навичок, вмінь організації й проведенні роботи з підлеглими.

Удосконалення змісту гуманітарної підготовки є пріоритетним завданням командирів, заступників з гуманітарних питань, керівників груп. У зв’язку з цим слід по-перше, вдосконалювати тематичні програми та календарні плани; по-друге, забезпечити сучасними методичними розробками та порадниками; по-третє, обґрунтувати сучасні критерії оцінки ефективності гуманітарної підготовки. Четверте, саме головне. Ефективність опанування слухачами змістом гуманітарної підготовки також залежить від продуманості керівниками груп гуманітарної підготовки змісту кожного заняття та відповідним його методичним забезпеченням.

Акцентуючи увагу на важливості цього питання Міністр Оборони України в директиві № Д-11 визначає: „...З метою удосконалення гуманітарної підготовки основним завданням командирів органів з гуманітарних питань всіх рівнів вважати підняття ролі керівника групи гуманітарної підготовки, як ключової постаті у проведенні занять...”.

Керівниками груп гуманітарної підготовки в підрозділі як правило призначаються штатні командири взводів, однією із груп гуманітарної підготовки керує заступник командира підрозділу з гуманітарних питань, командир підрозділу очолює окрему групу сержантів. Як виняток, дозволяється призначати найбільш підготовлених прапорщиків, які мають вищу освіту, керівниками груп гуманітарної підготовки військовослужбовців строкової служби.

Керівникам груп гуманітарної підготовки надається не менше чотирьох годин службового часу на тиждень для підготовки до занять.

Для покращення змісту проведення занять з гуманітарної підготовки, якщо можливо, необхідно залучати науковців, викладачів військових та цивільних навчальних закладів, працівників державних установ, закладів культуру та громадських організацій.

Для забезпечення належного рівня теоретичного та методичного навчання керівників груп гуманітарної підготовки двічі на рік перед початком кожного періоду навчання на рівні військових частинах, з’єднань (гарнізонів) проводяться дводенні збори з ними. Крім того, щомісяця плануються проводяться у військових частинах інструктивно-методичні заняття з керівниками груп за темами, що вивчаються. На цих заняттях командири інформують керівників груп про стан бойової підготовки та військової дисципліни у тому чи іншому підрозділі, визначають їм завдання.

Змістом операційно-діяльнісного (технологічного) компонента гуманітарної підготовки є організація сумісної практичної діяльності керівника групи гуманітарної підготовки та навчально-пізнавальної діяльності слухачів щодо опанування її змістом. Цей компонент є одним із головних складових гуманітарної підготовки як дидактичної системи, який можна визначити як процесуальний, методичний, операційно-дієвий.

Нагальна потреба часу, виходячи із зазначених вище тенденцій розвитку гуманітарної політики України, – формування суб’єктно-суб’єктних взаємин між керівником і слухачем групи гуманітарної підготовки. Слухач може і повинен бути суб’єктом учіння. А керівник групи повинен створити для цього умови.

На противагу пасивності або реактивності об’єкта вихідною характеристикою суб’єкта учіння, головною його ознакою є його активність. Ще важливішою характеристикою суб’єкта є свідомий характер його активності, що сприяє цілеспрямованої і вільної діяльності. Підсумкова характеристика суб’єкта – це його унікальність. Слухач повинен стати суб’єктом власного учіння. Перетворення слухача на суб’єкта є ніщо інше, як процес виховання, становлення особистісних якостей, прилучення його до інших людей і його відособлення від інших, його соціалізації та самоствердження. “Людина є нічим іншим, як тим, що вона сама із себе робить”, – сказав про це Ж.-П.Сартр. (відомий філософ, педагог).

На жаль, в існуючій системі гуманітарної підготовки у підрозділах такий принцип закладений далеко не скрізь. Причина цьому директивний характер організації гуманітарної підготовки, переменшення, а в деяких підрозділах залишення поза увагою значення гуманітарної підготовки в повсякденній діяльності командирів. Але в найбільшому ступеню причина в небажанні і невмінні тих хто повинен її організовувати, прояв з їх боку пасивності, прямування за негативною “громадською думкою” щодо ролі гуманітарної підготовки у житті військовослужбовців.

На сьогоднішній день немає ніяких об’єктивних перешкод щодо впровадження в систему гуманітарної підготовки форм і методів сучасних концепцій навчання: педагогіки співробітництва, гуманістичної педагогіки, особистісно-орієнтованого навчання. “Потреба бути особистістю, яка водночас є потребою бути ідеально репрезентованим у діяльності інших людей”, значною мірою реалізується в цих дидактичних концепціях. Німецький соціолог К.Манхейм влучно зауважив, що людина може стати особистістю для самої себе тільки тією мірою, якою вона стала особистістю для інших, а інші є особистостями для неї.

При організації гуманітарної підготовки важливим є правильний підхід до своїх дій з боку керівника групи. У цьому сенсі його технологія діяльності може включати такі етапи:

– визначення цілей та завдань навчальної діяльності слухачів груп;

– формування у них змістовних, емоційно-забарвлених мотивів і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

– визначення змісту навчального матеріалу, що підлягає опрацюванню і засвоєнню слухачами;

– планування і організація навчально-пізнавальної діяльності слухачів;

– вибір методів, форм і засобів проведення занять;

– надання навчальній діяльності слухачів позитивно емоційного забарвлення;

– проведення конкретного навчального заняття;

– допомога слухачам і регулювання їх навчально-пізнавальної діяльності;

– контроль за навчально-пізнавальною діяльністю слухачів;

– оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності слухачів тощо.

Відповідно технологія навчально-пізнавальної діяльності слухачів включає:

– усвідомлення слухачами цілей і завдань їх навчально-пізнавальної діяльності;

– формування, розвиток і збагачення мотивів і мотивації цієї діяльності;

– осмислення теми нового матеріалу і основних проблем, які необхідно розв’язати;

– сприйняття, осмислення, запам’ятовування та узагальнення навчального матеріалу, його використання у практиці і подальше повторення;

– прояв свого емоційно-вольового ставлення до власних навчально-пізнавальних дій;

– самоконтроль і самооцінка власної навчально-пізнавальної діяльності та внесення до неї відповідних коректив і змін.

Порядок організації практичної діяльності суб’єктів гуманітарної підготовки (або технологічного компоненту) здійснюється згідно вимог директиви МО України № Д-11, затверджується окремим наказом командира військової частини на кожний рік (період навчання), в якому додатками визначаються керівники груп та їх помічники; місце проведення занять; їх періодичність; календарні плани гуманітарної підготовки за категоріями слухачів; порядок підготовки керівників груп гуманітарної підготовки (тематика та терміни проведення інструктивно-методичних занять і зборів з керівниками груп); система контролю за якістю

проведення занять; список осіб, які звільнені від відвідування занять з гуманітарної підготовки.

Періодичність проведення занять з гуманітарної підготовки встановлюється за відповідними категоріями військовослужбовців та працівників ЗС України.

На сьогоднішній день Директивою Міністра оборони України визначено наступний порядок:

• з генералами, адміралами та офіцерами органів управління з'єднань військових частин, військових навчальних закладів, установ, організацій та підприємств – один раз на тиждень по дві години в ранковий час;

• з прапорщиками (мічманами), військовослужбовцями, які проходять службу за контрактом – один раз на тиждень по дві години в ранковий час;

• з військовослужбовцями строкової служби – двічі на тиждень по дві години в ранковий час;

• у ході тактичних навчань, а також під час виконання інших навчально-бойових завдань у польових умовах (дальніх морських походах) – два-три рази на тиждень по одній годині;

• з військовослужбовцями-жінками – відповідно до їх службового становища та військового звання;

• з працівниками ЗСУ – один раз на місяць по дві години в ранковий час.

Контрольно-регулюючий компонент (моніторинговий). Спрямований на з’ясування ефективності функціонування всієї системи гуманітарної підготовки, вивчення ефективності кожного її компоненту, своєчасного внесення оптимальних коректив. Контроль поділяється на попередній, поточний, тематичний, періодичний і підсумковий і проводиться командирами всіх ступенів, офіцерами органів з гуманітарних питань у групах гуманітарної підготовки, а керівниками груп проводиться контроль кожного слухача за допомогою усних, письмових, практичних методів контролю, шляхом проведення заліків і опитувань.

Суттєву роль в організації гуманітарної підготовки має грати самоконтроль слухачів у формі самоперевірки глибини засвоєння навчального матеріалу. У цьому їм повинні допомагати керівники груп шляхом створення завдань для самоконтролю. Контроль і самоконтроль забезпечують зворотній зв’язок в організації занять з гуманітарної підготовки – отримання керівним складом військової частини, керівниками і слухачами груп гуманітарної підготовки інформації про ефективність її функціонування про ступінь труднощів, що виникають при її організації, типові недоліки, які обумовлюють необхідність внесення відповідних змін і пошуку шляхів вдосконалення.

Оціночно-результативний компонент є завершальним у гуманітарній підготовці. Оцінка – наслідок проведеного контролю, що характеризує ступінь засвоєння слухачами груп гуманітарної підготовки програм, тематичних планів.

До результатів гуманітарної підготовки як дидактичного процесу слід віднести:

• світогляд суб’єкта учіння, його світосприймання і світорозуміння;

• якості особистості слухача;

• систему загальнонаукових і професійних знань, навичок, вмінь і звичок слухача;

• уміння творчо мислити.

Не менш актуальним є питання ефективності отриманого результату гуманітарної підготовки.

В чом різниця між результативністю і ефективністю? Ефективність характеризує напруженість отримання кінцевого результату. Тобто кількість витрачених зусиль для отримання певного рівня засвоєння знань, навичок, умінь, тощо.

Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності в системі гуманітарної підготовки з боку командирів (начальників) має бути об’єктивною, систематичною і послідовною. Трудність оцінки результатів діяльності будь-кого полягає у тому, що вона є багатоаспектною. Дійсно, виховну функцію і цінність вона має тоді, коли є, по-перше, правильною з погляду перевіряючого і справедливою на думку перевіряємого, і, по-друге, відповідає загально прийнятим критеріям оцінок.

Підсумки стану гуманітарної підготовки підводяться:

• у військових частинах – один раз на місяць.

У підрозділах – щотижнево.

Підсумки стану гуманітарної підготовки, її впливу на вирішення навчально-виховних завдань затверджуються наказами відповідних командувачів, командирів.

Оцінка слухачів і груп здійснюється за наступними критеріями:

а) гуманітарна підготовка слухачів оцінюється:

“відмінно” – слухач опанував програмний матеріал, виявив знання додаткового матеріалу, логічно пов’язує його з суспільно-політичними процесами в Українській державі, розвитком ЗС України, життям військової частини і підрозділу, вільно володіє українською мовою.

“добре” – слухач опанував програмний матеріал, але додаткових джерел не використовує, може пов'язати навчальний матеріал з життям країни, ЗС України, військової частини та підрозділу, чітко і логічно висловлює свою думку.

“задовільно” – слухач в основному опанував програмний матеріал, але не може пов'язати його з життям країни, ЗС України, військової частини та підрозділу, не може чітко і логічно висловлювати свою думку.

“незадовільно” – слухач не засвоїв програмного матеріалу.

б) оцінка групам визначається на підставі індивідуальних оцінок:

“відмінно” – якщо не менше 95 % військовослужбовців, які перевіряються, отримали позитивні оцінки, з них 60% “відмінно”.

“добре” – якщо не менше 90 % військовослужбовців отримали позитивні оцінки, з них не менше 60 % - “добре” та “відмінно”.

“задовільно” – якщо не менше 80 % військовослужбовців отримали позитивні оцінки.

“незадовільно” – якщо не виконані попередні умови.

Оцінку керівникам груп гуманітарної підготовки виставляють виходячи з рівня їх знань в обсязі програм гуманітарної підготовки та загальної оцінки групи.

У підрозділі, військовій частині /кораблі/ оцінка кожній категорії слухачів виводиться на підставі індивідуальних оцінок за показниками, що встановлені для оцінки групи.

Поточний контроль знань офіцерського складу, прапорщиків /мічманів/, військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, здійснюється щомісячно за результатами семінарських занять.

Оцінку військовослужбовцям строкової служби згідно вимог директиви № Д-11 необхідно виставляти щомісячно на підставі оцінок за підсумками вивчених тем.

Крім того стан гуманітарної підготовки в частині, з'єднанні, рівень знань слухачів груп гуманітарної підготовки перевіряється під час інспектувань і підсумкових перевірок у всіх категорій військовослужбовців старшими командирами (начальниками) за підлеглістю.

Під час інспектування (перевірки) органів управління, з'єднань, військових частин перевіряються усі категорії слухачів гуманітарної підготовки. Кількість груп гуманітарної підготовки, що підлягають перевірці, визначається планом інспектування /перевірки/, залежно від загальної кількості груп гуманітарної підготовки в з'єднанні, військовій частині.

У з'єднанні обов'язково перевірці підлягає група старших офіцерів управління.

Групи, що представляються на інспектування чи перевірку, повинні мати не менше 90 % свого складу.

Оцінка підрозділу, військовій частині (кораблю) виводиться як середньо арифметичне оцінок усіх категорій особового складу.

Вона не може бути вище оцінок офіцерів.

Оцінка стану гуманітарної підготовки проводиться з урахуванням таких елементів: