Глава 17. Допит

Заключним етапом підготовки до допиту є його плану­вання, яке передбачає визначення порядку проведення допиту, здійснення прогностичної функції.

При плануванні слідчий прогнозує поведінку обвину­ваченого або свідка на допиті, а також можливість виник­нення різних ситуацій допиту та їх зміни під час його про­ведення. Планування допиту передбачає прогнозування можливих реакцій допитуваного на той чи інший доказ та можливі зміни лінії поведінки слідчого в процесі допиту.

Планування допиту потребує використання можливо­стей рефлексивного мислення (імітації можливого пере­бігу міркувань іншої особи). За допомогою рефлексивного мислення слідчий прогнозує варіанти відповідей, які може дати допитуваний на поставлені йому запитання, і визна­чає відповідну тактику. Рефлексивне управління являє со­бою конкретне запровадження слідчим напрямів прогнозу.

Результати розумової діяльності слідчого при підготов­ці до допиту знаходять свій концентрований вираз у плані допиту — усному або письмовому, короткому або розгор­нутому. Розгорнутий письмовий план може бути складе­ний за такою схемою:

№ п/п	Обставини, які підлягають з'ясуванню	Наявні в справі матеріали	Запитання допитуваному	Тактичні прийоми
1	2	3	4	5

Складання розгорнутого письмового плану допиту по­чинається з визначення його предмета. Предметом допиту є сукупність обставин, які підлягають з'ясуванню і мають значення для встановлення істини по справі. Такі обстави­ни мають викладатися в логічній послідовності та відбива­ти специфіку відповідно до процесуального становища до­питуваного. План допиту відбиває зміст тактики: запитан­ня допитуваному та використання інших тактичних при-

263

Розділ третій. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА

йомів. Підготовка до допиту полягає у визначенні не тільки змісту тактичних прийомів, айв їхній послідовності.

§ 4. Зміст тактики допиту

Тактика допиту складається з найбільш ефективних прийомів, що сприяють одержанню повних і об'єктивних показань. Під час допиту використовуються різноманітні тактичні прийоми: постановка тих чи інших запитань, пред'явлення речових і письмових доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події, роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину, переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.

У теорії криміналістики існує певна класифікація за­питань, які можуть бути сформульовані допитуваному. За своєю спрямованістю запитання поділяються на основні (спрямовані на з'ясування головних відомостей у справі) та доповнюючі (спрямовані на з'ясування фактів, пропу­щених допитуваним у вільній розповіді). Відповідно до цільового призначення запитання можуть бути: уточню­ючими — спрямовані на найповніше і найточніше з'ясу­вання питань, що мають значення для справи (наприклад: «Ви показали, що пістолет знаходився біля трупа. Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій відстані від тру­па знаходився пістолет?»); нагадуючими — переслідують мету оживити пам'ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації (наприклад: «Що Ви робили після дня народжен­ня? В якому місці Ви гуляли?» тощо); контрольними — спрямовані на перевірку даних, що були повідомлені допи­туваним, з'ясування джерел одержання фактів (наприк­лад: «На підставі чого Ви стверджуєте, що злочин було вчинено о 16-ій годині?»).

Під час допиту як тактичний прийом застосовується пред'явлення доказів. Криміналістична тактика передба-