§ 2. Особливості криміналістичної характеристики та розслідування хабарництва

Криміналістична характеристика хабарництва. Ха-

барництво розглядається як родове поняття, що охоплює два взаємозалежних склади злочину: 1) одержання хабара та 2) давання хабара. Оскільки ці діяння є обов'язковими елементами хабарництва, то вони й визначають особливо­сті його кримінального механізму. Для складу злочину не має значення, чи був отриманий хабар до або після вико­нання (або невиконання) службовою особою певних дій по службі. Діяння вважається закінченим після одержання нею предмета хабара. Однак для доведення провини необ­хідне розслідування обставин, пов'язаних із діями (або бездіяльністю) службової особи.

На відміну від багатьох інших видів злочинів, кримі­нальний механізм хабарництва має свої особливості, осно-508 - • - —

/лд^д_2&_^зслідувдння злочинів у сфері

вна з яких полягає в тому, що суб'єктна система хабарниц­тва складається з двох обов'язкових елементів — хабаро-давця й хабарника (службової особи), відносини між яки­ми мають обопільне прихований, погоджувальний харак­тер. Дана обставина значно звужує можливості виявлення хабарництва та його розслідування.

Злочинний механізм хабарництва та взаємодія еле­ментів його криміналістичної характеристики являють со­бою дві загальні кримінальні ситуації. Перша з них охоп­лює механізм злочинної змови співучасників і передачу предмета хабара-гадтсупу. Друга ситуація являє собою ме­ханізм службових дій (бездіяльності) службової особи, що вступила в змову з хабародавцем (безпосередньо або че­рез посередника) у розрахунку на одержання хабара-вгі-нагороди. Таким чином, механізм злочину може розвива­тися в двох основних напрямах:

1) заінтересована особа (хабародавець або посередник) передає хабарнику предмет хабара-підкупу. Незалежно від того, виконуються або не виконуються відповідні служ­бові дії на користь хабародавця, злочин вважається закін­ченим. При цьому залишається низка характерних мате­ріальних слідів (безпосередньо предмет хабара, матеріал упаковки, сліди рук тощо), а також інші ознаки у вигляді виявлення інтересу хабародавця до вирішення певних пи­тань (одержання матеріальних вигод, пільг, вирішення підприємницьких, житлових, трудових, побутових питань), а також ознаки, що вказують на наявність можливостей задовольнити зазначені інтереси певною службовою особою;

2) хабародавець передає службовій особі предмет ха­бара -винагороди за виконання останньою дій на користь заінтересованої особи (одержання очікуваного результа­ту). У таких випадках, поряд із слідами передачі предмета хабара утворюються ознаки, що відбивають службові дії - - - : - 509

(або стримування від них) певної службової особи, та ма­теріальні сліди у вигляді документів, внесених до них змін, видача кредитів, пільг, надання замовлень, а також сліди у поведінці, що зафіксувалися в пам'яті осіб, що стикалися з діями службової особи.

Посередник у системі хабарництва може:

1) представляти злочинні інтереси певної службової особи (нерідко — це колега по службі, близький знайомий);

2) бути особою, пов'язаною із хабародавцем, що визвав­ся налагодити стосунки з певною службовою особою — по­тенційним суб'єктом одержання хабара;

3) діяти із шахрайською мотивацією, свідомо не збира­ючись здійснювати посередництво, так чи інакше привла­снити предмет хабара або його частку. Серед таких осіб нерідко зустрічаються шахраї, що займаються «улагод­жуванням справ» у вигляді кримінального промислу.

Обставини, що підлягають встановленню. Під час пе­ревірочних дій і на початку розслідування хабарництва необхідно встановити такі обставини:

1) подію та обставини (час, місце та ін.) передачі служ­бовій особі хабара;

2) мету давання хабара;

3) предмет хабара та його ознаки, джерела одержання коштів для давання хабара;

4) спосіб передачі хабара;

5) коло осіб, що приймали участь у передачі та одер­жанні хабара;

6) коло осіб, що були присутніми при передачі хабара;

7) обставини, що передували передачі хабара;

8) наявність вимагання або провокації хабара;

9) характер стосунків між особами, причетними до ха­барництва;

510

!:^^^^

10) характер службових дій, виконаних хабарником;

11) законність виконаних службовою особою дій.

У випадках, якщо хабародавець або посередник зроби­ли заяву про давання хабара, необхідно з'ясувати, чи було це зроблено добровільно і вчасно.

Необхідно враховувати, що хабар може бути отрима­ний службовою особою за виконання законних дій. Це мо­же утруднити розслідування, потребувати пошуку додат­кових джерел доказів.

Типові слідчі ситуації початкового етапу розсліду­вання. Кримінальні справи про хабарництво порушуються за матеріалами органів боротьби з економічною злочинніс­тю, організованою злочинністю і корупцією. Такі справи пов'язані з заявами, що надійшли в органи прокуратури про майбутню дачу хабара в зв'язку з вимаганням та ін­шими обставинами. Іноді справи про хабарництво порушу­ються в результаті явки з повинною, коли хабародавець звертається в органи прокуратури або дізнання з заявою про вчинений хабар, сподіваючись на звільнення від кри­мінальної відповідальності, якщо стосовно нього мало міс­це вимагання хабара, або він добровільно заявив після да­вання хабара про те, що сталося, до порушення кри­мінальної справи (ч. З ст. 369 КК). Незалежно від зазначе­них ситуацій перевірочні дії та початок розслідування здійснюються з урахуванням того, що:

1) заява може бути наклепницькою і тоді гласна її пе­ревірка може скомпрометувати службову особу;

2) у випадку достовірності викладених у заяві фактів така перевірка може насторожити винних і пов'язаних із ними осіб, що може негативно вплинути на результати розслідування. -------------------------------------------------------------------------- 511

Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ____

Програма початкових слідчих дій складається з:

а) допиту заявника з метою одержання відомостей що­до предмета хабара, його особливостй, характеру дій, які повинна здійснити службова особа, встановлення осіб, що можуть підтвердити показання заявника;

б) затримання хабародавця (посередника) в якості підоз­рюваної особи з отриманим хабаром;

в) обшуку місця передачі хабара, особи, що одержала хабар, хабародавця (посередника), за наявності даних про передачу хабара, із метою виявлення предмета хабара, упаковки тощо;

г) допит зазначених осіб як підозрюваних;

ґ) огляд предмета хабара для встановлення його особ­ливостей, приналежності раніше певній особі. Наприклад, при виявленні в підозрюваного грошових купюр у прото­колі огляду повинно бути зазначено номінал кожної купю­ри, зовнішній вигляд, написи, забруднення та інші інди­відуальні ознаки, упаковка;

д) огляд місця передачі хабара, місця зустрічей учас­ників злочину з метою виявлення матеріальних слідів, що вказують на перебування в даному місці певних осіб (слідів рук, особистих предметів та ін.);

е) пред'явлення для впізнання предмета хабара осо­бам, які раніше бачили цей предмет, у тому числі хабаро-давцю.

У випадках, коли на хабарництво вказують непрямі дані, розслідування починається з огляду документів із метою встановлення: їх підробки; незаконності виконання службових дій; неправомірності невиконання таких дій; порядку їх виконання; порядку проходження документа­ції; недотримання правил оформлення документів, спро­щення його порядку; порушення звичайної черговості роз­гляду питань, прискорення його в порівнянні з встановле-

С1 О___________________________________

О 1 £. ----~~~~—™~-----~~—'------'-------------------—".....................•——" .......... ..............—'-----------~~—— ...... —...........------

;^^

_________ - - —. м'л'Ірпу».. 11

ними або звичайними термінами виконання службових дій та ін.

Залежно від ситуацій здійснюються такі подальші по­чаткові слідчі дії: обшук у підозрюваних у хабарництві та хабародавця з метою виявлення предмета хабара, слідів і документів, що свідчать про це; допит підозрюваного про обставини виконання ним певних службових дій, про при­чини порушення встановленого порядку розгляду і ви­рішення питань, про обставини придбання майна, ціннос­тей, наявності грошей, що, можливо, є предметом хабара; допити хабародавця і посередників про обставини роз­слідуваної справи; інші дії, що випливають із конкретних слідчих ситуацій.

Для розслідування наявного вимагання хабара розро­бляється тактична операція, яка являє собою комплекс слідчих дій: допит заявника про індивідуальні ознаки пре­дмета хабара; затримання особи, підозрюваної в хабарни­цтві з переданими їй грошима або цінностями; обшук цієї особи й обшук на місці передачі хабара; огляд виявлених при здійсненні цих дій предмета хабара, документів, що можуть мати відношення до справи. До комплексу зазна­ченої операції входять відповідні оперативно-розшукові заходи. Така операція має повністю виключати дії, які бу­ли б спрямовані на свідоме створення з боку службових осіб правоохоронних органів обставин і умов, характерних для провокації хабара (ст. 370 КК).

При затриманні враховується ймовірність ситуації, за якої особа, що підозрюється у хабарництві, може заявити про те, що: а) мала намір повідомити про факт дачі хабара, однак не встигла це зробити; б) не помітила, хто і як зали­шив у неї предмети, що проходять по справі як хабар (ко­ли вони виявилися на столі серед паперів, у відкритій шу­хляді столу та ін.).

33 1-280

513

Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ_______

У методиці розслідування розроблені прийоми спрос­тування обману підозрюваного у вимаганні хабара, що по­лягають у спостереженні за тим, як особа, яка підозрюєть­ся у хабарництві, виконала обумовлені дії в інтересах ха-бародавця. Відповідно ж до п. 7 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійс­нюють оперативно-розшукову діяльність, мають право за­стосовувати засоби для фіксації предметів, що можуть на­бути доказового значення. До таких засобів фіксації, на­приклад, відноситься фіксація номерів купюр, приготова­них заявником для передачі певній службовій особі як ха­бар, та ін.

Наявність ознак, що викликали необхідність висуван­ня версій щодо вимагання хабара, може бути пояснена ін­шими, зовні подібними з хабарництвом злочинами, іншими правопорушеннями або законними діями, сприйнятими заявником як хабарництво. До таких діянь відносяться, зо­крема, деякі службові злочини (зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службо­вих повноважень, службова недбалість; провокація хаба­ра); шахрайство, пов'язане з використанням звання особи з метою одержання майна, а також його вимагання; одер­жання незаконної винагороди не службовою особою. Іноді помилки в оперуванні загальними версіями можуть відбу­ватися через упереджене ставлення до повідомлення про хабарництво. При перевірці даної версії необхідно відме­жовувати корупційні діяння, відповідальність за які на­стає відповідно до Закону «Про боротьбу з корупцією».

Версія «хабарництво вчинене» перевіряється шляхом з'ясування способу передачі предмета хабара: