Глава 32. Розслідування вимагань

§ 1. Криміналістична характеристика вимагань

Вимагання є одним із найбільш соціальне небезпечних і поширених злочинів. Вимагання передбачає вимогу пере­дачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів усіх осіб, пошкодження або зни­щення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому відомі чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберігати в та­ємниці (ст. 189 КК). У останні роки спостерігається не тіль­ки кількісний ріст даної категорії злочинів, й значні її якісні зміни — все більше ускладнюються способи вчинен­ня вимагання: від простої вимоги під різноманітного роду погрозами видати гроші і цінності — до витончених спосо­бів вилучення власності членами злочинних угруповань у комерційних структур та осіб, що займаються підприєм­ницькою діяльністю.

Вивчення та аналіз судово-слідчої практики свідчить про те, що для вимагання характерні такі ознаки, як висо­кий ступінь латентності, організованість і ретельна підго­товка злочинних дій, особливо в тих випадках, коли вима­ганням займаються злочинні групи, протидія слідству з боку заінтересованих осіб.

У криміналістичній характеристиці вимагання, насам­перед, варто виділити інформацію про суб'єкта і жерт­ву злочину, способи та обставини його вчинення.

За своїм соціальним статусом вимагачів можна по­ділити на дві групи:

1) явно кримінальні елементи — особи, що учиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування (насамперед, це члени організованих злочинних угруповань);

2) зовнішньо законослухняні громадяни — працівники комерційних та охоронних структур, банків, акціонерних товариств (вартові, експедитори, а інколи й керівники вка­заних структур); студенти вузів, учні технікумів, коле­джів та училищ; робітники підприємств; представники спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних органів.

В переважній більшості вимагачами є представники чоловічої статі (99 %) віком: до 18 років — 10 %; 18—25 ро­ків — 28 %; 26—30 років — 25 %; 31—35 років — 32 %; 41—50 років — 5 %. Серед них 75 % раніше засуджених, в основному за корисливо-насильницькі злочини.

Жертви вимагання також можуть бути поділені на дві групи. До першої групи належать законослухняні грома­дяни — це, як правило, особи, що займаються підприємни­цькою діяльністю (керівники комерційних структур, при­ватні підприємці, а також особи, котрі займаються виро­щуванням на продаж собак дорогих порід, будівельники елітного житла та ін.) або державні службовці, функціо­нальні обов'язки яких стосуються розподілу квот і видачі ліцензій на здійснення певних видів підприємницької дія­льності або експортно-імпортних операцій, виділення зе­мельних ділянок, надання приміщень у оренду, організації приватизаційних аукціонів тощо. До другої групи віднося­ться особи, діяльність яких має протиправний характер: організатори фінансових «пірамід», посередники з «відми­вання» коштів, хабарники, учасники незаконних і сумнів-______ ---------------------------------------------- 577

37 1-280

них угод та ін. Нерідко вимагання стає засобом вирішення конфліктів між злочинними угрупованнями щодо поділу сфер впливу.

Серед потерпілих за віковим складом найбільший від­соток становлять особи зрілого віку (ЗО — 45 років — 64 %), причому такий віковий розподіл потерпілих є найбільш характерним для злочинів, скоєних організованими зло­чинними угрупуваннями, оскільки в якості своїх жертв во­ни вибирають людей заможних. У багатьох випадках (по­над 45 %) жертви були знайомі із вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес.

Найбільш поширеними способами вимагання є:

1) пряма передача коштів, цінних паперів на пред'яв­ника або майна потерпілого;

2) переведення коштів на визначений вимагачами ра­хунок у банку;

3) переоформлення на ім'я зазначених вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем із правом його прода­жу, заповітів, дарчих, договорів купівлі-продажу, гене­ральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;

4) оформлення на користь вимагачів строкових розпи­сок або анулювання боргових розписок, отриманих потер­пілим від третіх осіб;

5) переадресування на ім'я зазначених вимагачами осіб цінних паперів, наприклад векселів (індосамент);

6) оплата нав'язаних послуг, виконуваних організація­ми, контрольованими вимагачами, у сумі, що явно переви­щує обсяг виконаних робіт;

7) вимога на постачання сировини, матеріалів або вста­новлення каналів збуту готової продукції, виробленої по­терпілими, на умовах вимагачів;

578 - — - — - , -