21. Умови праці та фактори їх формування.

Умови праці – сук-ть взаємопов’язаних виробничих, санітарно – гігієнічних, психофізіолог., естетичних і соц.факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил п-ва, які визначають стан вир.середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини. Відповідно до рекомендіацій МОП визначають такі основні фактори В.середовища, що впливають на працездатність людини: фізичне зусилля, нервове напруження, робоче положення, монотонність роботи, температура, вологість, теплове вимірювання в робочій зоні, забруднення повітря, виробничий шум, вібрація, освітлення у роб.зоні. На прцездатність людини також впливають особистісні фактори: настрій, стан здоров’я та інш. фактори В. середовища мають психологічні та фізіологічні межі. Психологічна межа харак-ся певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту. Фізіологічна межа хар-ся такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи. На п-вах, де технолог.процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних В.факторів, проводиться атестація робочих місць, метою якої є: урегулювання відносин між власником і працівниками щодо реалізації їхніх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів В.середовища і ТП на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного з видів умов праці: з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці; зі шкідливими і важкими умовами праці; зі шкідливими умовами праці. Ці дані заносяться до Карти умов праці. Умови праці визначаються певними критеріями факторів В. середовища і трудового процесу. На кожному робочому місці на працездатність впливають здебільшого, декілька факторів, а не всі, і їх вплив можна подати через інтегральну оцінку умов праці. Крім особистих факторів, вплив яких неможливо врахувати прямими показниками, а лише через показники приросту виробітку за одиницю часу в разі незмінних умов В.середовища і якісного стану робочої сили. Практика під-в свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці може бути здійснена шляхом зіставлення фактичних умов праці з нормативними, прийнятими для базового періоду. Поліпшення умов праці шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення В.середовища, врахування вимог естетики праці є важливою проблемою для п-в.

21. Нормування і організація праці: сутність і значення для виробництва.

Нормування праці – це вид д-ті з упр. В, пов’язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці. Нормування праці – складова орг.праці і В. воно є важливою ланкою технологічної й орг.підготовки В, оперативного упр.ним, невід’ємною частиною менеджменту і соціально – трудових відносин. Норма праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, орг.оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, упр.соціально – трудовими відносинами тощо. Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей економіки, складання балансу трудових ресурсів, визначення В.потужностей. на кожному п-ві. Норми праці використовуються під час здійснення планово – орг.розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес – плани п-в, плануються обсяги В.цехів і дільниць, розраховується завантаження устаткування й робочих місць.на основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно – планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів п-ва, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, В.дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність ВП. Норми праці на п-ві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів про-ії і відповідних затрат праці для виконання В.прграми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.