9.5. Статистична оцінка діяльності правоохоронних органів

Іншим, не менш важливим аспектом, ніж попередні, є статистичний аналіз діяльності правоохоронних органів: проку- ратури, внутрішніх справ, безпеки, податкової поліції, митної служби та ін. Особливе значення у зв’язку з аналізом економічної злочинності має оцінка ефективності роботи відділів боротьби з організованою і економічною злочинністю (БЕЗ). Усім названим органам притаманні загальні завдання підтримки правопорядку і свої власні напрямки роботи і форми діяльності. У зв’язку з цим вивчення діяльності правоохоронних органів — складна, багатоаспектна система.

Статистична звітність правоохоронних органів, розглянута у розділі 2, повинна постійно використовуватися ними для встанов­лення обсягу і оцінки якості їх роботи, для контролю і оперативного управління. Кожен практичний працівник, суддя, слідчий, про­курор, працівник міліції, установи по виконанню покарань, нотаріа­ту і ін. повинен уміти використовувати статистичні матеріали для своєї оперативної діяльності. Для цього їх необхідно знати і вміти застосовувати основні положення правової статистики, щоб аналі­зувати показники розкриваності злочинів, поверненості справ на дорозслідування, строків розслідування, вирішення кримінальних і цивільних справ, оцінки якості роботи судів першої інстанції, з боку наглядової та касаційної інстанцій і ін.

Серед завдань, які вирішуються органами внутрішніх справ, є такі, за результатами виконання яких оцінюється діяльність міліції в цілому. Це рівень відповідності врахованої злочинності на певній території її дійсному стану і показник розкриваності злочинів.

Рівень відповідності врахованої злочинності кримінальним реаліям — комплексний показник, який залежить, по-перше, від виконання важливих міліцейських обов’язків по реєстрації заяв і повідомлень про злочини, порушення кримінальних справ, проведення попереднього слідства і дізнання, і, по-друге, від рівня «незаявленої» злочинності, тобто від бажання постраждалого спо­віщати чи не сповіщати про злочин. Незаявлення про злочини знач­ною мірою зумовлене недовірою до міліції і її можливостей, але правоохоронні органи несуть відповідальність за певний рівень зло­чинності і тому при вивченні їхньої діяльності особлива увага по­винна приділятися виконанню ними своїх безпосередніх обов’язків.

Важливим показником слідчої роботи є показник розкриваності злочинів, який може обчислюватися як частка розкритих злочинів у загальній кількості розслідуваних злочинів, виражена у відсотках. При цьому злочин може вважатися розкритим тільки у випадку, коли:

1. кримінальна справа з обвинувачення особи, яка скоїла злочин, закінчена провадженням, а обвинувальний висновок затверджено прокурором і справа направлена до суду;

2. особа, яка скоїла злочин, установлена, але зі згоди прокурора кримінальна справа припинена за нереабілітуючими обставинами зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

3. особа, яка скоїла злочин невеликої суспільної небезпеки, але за погодженням з прокурором без порушення кримінальної справи звільнена від кримінальної відповідальності;

4. особа, яка скоїла злочин, установлена в процесі протокольної форми досудової підготовки матеріалів і вони за санкцією прокурора направлені до суду;

5. кримінальна справа припинена у зв’язку зі зміною обставин, закінченням строку давності, актом амністії, смертю обвину­ваченої особи.

Показник розкриваності може обчислюватися і навпаки, як частка нерозкритих злочинів у загальній кількості розслідуваних злочинів, виражена у відсотках. При цьому нерозкритим уважається злочин, кримінальна справа по якому призупинена у зв’яз­ку з тим, що обвинувачений переховується від слідства або суду, чи коли з інших причин не встановлено його місцезнаходження, а також у випадку, коли не встановлена особа обвинуваченого. До нерозкритих включаються усі злочини, справи щодо яких вперше призупинені у поточному періоді незалежно від часу порушення кримінальної справи і часу реєстрації даного злочину.

Знаменником співвідношення є кількість розслідуваних злочинів, до яких належать ті злочини, кримінальні справи чи матеріали щодо яких направлені до суду, припинені провадженням, а також за матеріалами яких, із санкції прокурора, відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Показник реальної розкриваності злочинів визначається як співвідношення розкритих діянь до фактично скоєних, тобто зареєстрованих і незареєстрованих з наведених щойно причин.

Важливим обов’язком міліції також є виявлення злочинів проти держави, державної власності, економічних, екологічних, організованих і інших діянь та виявлення осіб, підозрюваних у їх скоєнні. Але у складі реальної економічної злочинно- сті їх частка невелика. Це обумовлено об’єктивними і суб’єк- тивними можливостями підрозділів міліції по боротьбі з економічними злочинами. Ці злочини виявляються переважно на основі сигналів, які надходять від окремих громадян, посадових осіб, інших служб правоохоронних органів, засобів масової інформації і інших джерел, а не шляхом тотальних перевірок. А тому розробка єдиної системи обліку виявлених злочи­нів у сфері економіки і адміністративних правопорушень дозво­лила б відобразити їх у статистичній звітності і вжити необхід­них заходів.

При вивченні діяльності правоохоронних органів важливе місце належить аналізу слідчої роботи, який стосується слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, податкової служби, митних органів і інших. Ефективність діяльності слідчого апарату дозволяє оцінити показ­ник навантаження слідчого, якісний показник обсягу його роботи. Навантаження слідчого обчислюється як співвідношення кількості справ, закінчених у звітному періоді до середньорічної штатної чисельності слідчих, яка є середньою хронологічною з моментного динамічного ряду спискової чисельності слід­чих на початок місяця або кварталу протягом року. Обчислений таким чином показник навантаження по суті правильний, але має істотний недолік, бо не враховує складність криміналь- них справ різної категорії та іншої роботи, яка займає значний обсяг навантаження слідчих.

На основі даних судової статистики показники роботи судів можна визначити за трьома напрямками:

1. розгляд кримінальних справ;

2. розгляд цивільних справ;

3. виконання судових рішень.

У контексті аналізу діяльності судів з осудження за злочини у сфері економіки головна увага приділяється першому і третьому напрямку.

Отже, діяльність судів по розгляду кримінальних справ можна характеризувати за допомогою абсолютних і узагальнювальних показників якості роботи, її обсягу та строків виконання. Серед названих показників найважливіше місце відводиться показникам якості роботи судів. За рекомендаціями фахівців з кримінального процесу до системи статистичних оцінок якості розгляду і вирішення кримінальних справ повинні входити такі показники:

• загальна кількість порушень, виявлених усіма вищими судами про відміну чи зміну вироків і рішень, винесених судами першої інстанції, а також визначень про призупинення справ;

• співвідношення кількості відмінених чи змінених вироків і рішень з числом розглянутих кримінальних справ;

• частка відмінених чи змінених вироків у загальній кіль- кості винесених вироків за окремими категоріями криміналь- них справ;

• співвідношення числа відмінених чи змінених вироків з числом оскаржених і опротестованих у касаційному і наглядовому порядку;

• частка суддів, які мали або не мали відміну чи зміну вироків у загальній чисельності кримінальних суддів.

Названі співвідношення відміни чи зміни вироків характеризують ефективність роботи судів не тільки першої, але й вищих інстанцій. Зростання співвідношення вказує не тільки на зниження ефективності діяльності судів першої інстанції, але разом з тим, і на підвищення ефективності касаційного і наглядового провадження.

Загальна оцінка якості роботи судів повинна доповнюватися, ґрунтуватися на класифікації помилок з урахуванням ступеня їх тяжкості. В юридичній літературі пропонуються такі групи помилок, які призвели до відміни або зміни вироку: 1) невідповід­ність висновків суду, викладеним у вироці фактичним обставинам справи; 2) суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства; 3) неправильне застосування кримінального закону; 4) невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі обвинуваченого; 5) односто-ронність або неповнота дізнання, попереднього або судового слідства; 6) неправильне призначення виду режиму та інші.

Поряд з характеристиками якості роботи судів аналізується обсяг роботи та строки її виконання. Обсяг роботи визначається кількістю кримінальних справ, розглянутих судами за звітний період і показниками навантаження на одного суддю. Число кримінальних справ, розглянутих судами першої інстанції ві­дображене у звіті за формою 1. Аналізується не тільки загаль­не число розглянутих кримінальних справ, але також їх розподіл за видами злочинів, у якому до деякої міри відображена склад­ність їх розгляду. Структура закінчених кримінальних справ ана- лізується паралельно із залишком незакінчених на кінець звітного періоду справ.

Середнє навантаження на одного суддю обчислюється як співвідношення загального числа розглянутих кримінальних справ до середньоспискової чисельності суддів. При цьому обо- в’язково враховується характер кримінальних справ за видами злочинів.

Визначається також середній строк розгляду кримінальних справ окремим суддею і судом у цілому з урахуванням характеру справ, який залежить від виду злочину, а тому аналізується серед­ній строк розгляду кримінальних справ і за окремими видами злочинів.

Ефективність виконання судових рішень дозволяють оцінити такі показники:

• загальна кількість виконавчих документів, які надійшли до судових виконавців, у тому числі кількість документів з матеріальними стягненнями, які вимагають прийняття активних заходів до розшуку майна боржників і встановлення джерел їх доходів;

• загальний обсяг матеріальних стягнень, з якого виділяється сума відшкодування збитків від злочинів у стадії виконання судових штрафів;

• строки виконання судових рішень, залишки невиконаних документів.

За результатами аналізу загальнокримінальної злочинності і її складової — злочинності у сфері економіки та діяльності правоохоронних органів у цьому напрямку складається аналітичний огляд, в якому формулюються рекомендації відповідним органам і закладам відносно покращання їх подальшої роботи.

1. Яке діяння вважається злочином?

2. На які блоки поділяється зареєстрована злочинність за мотивами і засобами скоєння?

3. Чим відрізняється склад економічних злочинів у розвинутих краї­нах від соціалістичних країн?

4. Дайте визначення поняття «економічна злочинність».

5. Які види злочинів уважаються економічними згідно з Кримінальним кодексом України?

6. Назвіть особливості економічної злочинності порівняно із загальною.

7. Які функції виконує статистичний аналіз економічної злочинності?

8. У чому полягають завдання статистичного вивчення економічної злочинності?

9. Яке значення має визначення стану економічної злочинності?

10. Кількість зареєстрованих правоохоронними органами України злочинів за 2000 рік становила 574,3 тис., у тому числі у сфері економіч­ної діяльності — 65,9 тис. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів — 320,5 тис., у тому числі у сфері економічної діяльності — 40,2 тис.

Обчисліть частку зареєстрованих злочинів та виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів у сфері економічної діяльності в загальній кількості зареєстрованих злочинів і виявлених осіб, підозрюваних у їх скоєнні.

11. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні розкрадання державного і колективного майна, в Україні за 2000 рік становила 12315, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів — 6308, обману покупців та замовників — 3990, а середньорічна чисельність населення — 49 млн. Обчисліть загальний коефіцієнт поширеності цих видів економічних злочинів на 100 тисяч усього населення України.

12. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у зловживаннях владою або посадовим становищем, у 2000 році становила 3555, а у 1990 р. — 876. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у халатності, відповідно 2907 та 1055. Чисельність державних службовців у 2000 році становила 608 тис., а у 1990 році — 287 тис. Обчисліть коефіцієнти поширеності наведених злочинів у сфері службової діяльності серед цієї категорії працівників та порівняйте динаміку всіх показників за допомогою коефіцієнта випередження.

13. У таблиці наведено дані про кількість злочинів та кількість виявлених осіб, підозрюваних у хабарництві, за 1996—2000 роки:

Вид хабарництва	Кількість злочинів, випадків			Кількість виявлених осіб
	1996	2000	1996		2000
Одержання хабара Посередництво в хабарництві Давання хабара	1286 77 542	1527 92 654	552 33 242		640 32 332
У цілому	1905	2273	827		1004

За наведеними даними обчисліть:

1. кількість випадків хабарництва, яка припадає на одну виявлену особу, підозрювану в його скоєнні по кожному виду і в цілому;

2. структуру і структурні зрушення кількості злочинів за видом хабарництва;

3. структуру і структурні зрушення кількості виявлених осіб, підозрюваних у хабарництві за його видами;

4. темп зростання кількості випадків хабарництва і кількості виявлених осіб, підозрюваних у його скоєнні за кожним видом хабарництва і в цілому;

5. коефіцієнти випередження цих видів хабарництва.

Зробіть висновки.

14. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у шахрайстві з фінансовими ресурсами, за 1995—2000 роки характеризується такими даними:

Роки	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Кількість виявлених осіб	310	412	759	950	811	679

Установіть тенденцію зміни кількості виявлених осіб, підозрюваних у шахрайстві з фінансовими ресурсами, методом аналітичного вирівнювання. Спрогнозуйте рівень цього правового показника на найближчі два роки.

Зробіть висновки, пояснивши причини такої тенденції його зміни.

15. Назвіть умови, які сприяють скоєнню злочинів у сфері економіч­ної діяльності.

16. Які мотиви економічних злочинів?

17. Яке практичне значення має дослідження причин і мотивів злочинів економічного спрямування?

18. Наведіть послідовність рівнів використання статистичних методів при вивченні кількості виявлених осіб, скоївших економічні злочини.

19. Які групи ознак кримінологічної характеристики особи злочинця виділяються на кожному рівні?

20. Назвіть юридичні ознаки, що містяться в статистичних картках на особу, яка вчинила злочин та на підсудного.

21. Чому маргінальні групи населення вважаються більш криміногенними?

22. У чому полягає статистичний аналіз судимості за скоєння злочинів у сфері економіки?

23. Якими правовими показниками характеризується стан економіч- ної судимості?

24. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів у сфері економічної діяльності, у 2000 році становила 40 157, з них кількість осіб, підозрюваних у скоєнні групових злочинів корисливо-майнової спрямованості — 8634, кількість виявлених осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за скоєння економічних злочинів — 28 310.

Обчисліть частку кількості осіб, скоївших економічні злочини у групі, та частку виявлених осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Поясніть причини такого стану.

25. Кількість зареєстрованих злочинів економічного спрямування за окремими видами діяльності характеризується такими даними:

Види діяльності	Кількість зареєстрованих злочинів
	1996	2000
Зовнішньоекономічна діяльність Фінанси і кредит Банківська діяльність Сфера приватизації	1045 4829 4132 1543	924 4698 2851 1566

Загальна кількість зареєстрованих економічних злочинів у 1996 році становила 49 783, а у 2000 році — 40 157.

Обчисліть та проаналізуйте структуру і динаміку кількості зареєстрованих економічних злочинів за наведеними видами діяльності.

26. Віковий склад засуджених, що утримувались в установах з виконання покарань, характеризується такими даними:

(на кінець року)

Вікові групи, років	Кількість засуджених, тис.
	1995	2000
до 20 від 20 до 30 від 30 до 40 від 40 до 55 від 55 до 60 понад 60	12,6 61,2 51,5 25,7 3,7 1,5	9,8 75,3 52,1 30,2 2,7 1,9

Обчисліть:

1. структуру засуджених, що утримувались в установах із виконання покарань, у кожному році та структурні зрушення у віковому їхньому складі;

2. темп зростання кількості засуджених, що утримувались в установах із виконання покарань, у кожній віковій групі і в цілому.

Зробіть висновки.

27. Розподіл засуджених жінок, що утримувались в установах із виконання покарань, за строком позбавлення волі характеризується такими даними (на кінець року):

Строк позбавлення волі, років	Кількість засуджених жінок, осіб
	1995	2000
До 1 року включно Від 1 до 2 років Від 2 до 3 років Від 3 до 5 років Від 5 до 8 років Від 8 до 10 років Від 10 до 15 років Понад 15 років	441 1473 1874 2144 1125 431 381 1	370 1145 2249 3498 2432 734 512 2
У цілому	7870	10 942

Обчисліть:

1. частку засуджених жінок у кожній групі за строком позбавлення волі та показники абсолютних і відносних структурних зрушень;

2. темпи зростання кількості засуджених жінок, що утримувались в установах із виконання покарань, у кожній групі і в цілому.

Зробіть висновки.

28. Які правоохоронні органи займаються виявленням і обліком злочинів у сфері економічної діяльності?

29. Чому в дійсності існує невідповідність врахованої злочинності її реальному стану? Чи можливо цього позбутися?

30. Як обчислюється показник розкриваності злочинів і яке значення він має для оцінки діяльності слідчих органів?

31. За яких обставин злочин вважається розкритим?

32. Назвіть ознаки нерозкритого злочину.

33. В окремому регіоні в поточному році зареєстровано 33,3 тис. економічних злочинів, з яких 23,4 тис. розкрито. Обчисліть показник розкриваності економічних злочинів у цьому регіоні.

34. Слідчими МВС розслідувано 427 252 злочини у звітному році. Середньорічна чисельність слідчих становить 3956. Обчисліть показник середнього навантаження одного слідчого.

35. Які показники входять до системи статистичних оцінок якості розгляду і вирішення кримінальних справ?

36. Які помилки в роботі судів першої інстанції призводять до зміни чи відміни вироків судами вищих інстанцій?

37. За допомогою яких показників характеризується обсяг роботи судів і строки її виконання?

ЛІТЕРАТУРА