- •1.1. Поняття правової статистики
- •1.2. Історія розвитку правової статистики
- •1.3. Основні галузі правової статистики
- •1.4. Предмет і завдання правової статистики
- •1.5. Методологічні основи правової статистики
- •1.6. Сучасна організація правової статистики
- •1.7. Значення правової статистики в діяльності правоохоронних органів
- •2.1. Поняття статистичного спостереження, вимоги до якості даних
- •2.2. Об’єкт і одиниця спостереження у кримінально-, цивільно-, адміністративно-правовій статистиці
- •2.3. Програма статистичного спостереження
- •2.4. Форми, види і способи статистичного спостереження
- •2.5. Документи первинного обліку у правоохоронних органах та судах
- •2.6. Державна статистична звітність в органах мвс, прокуратури, судів
- •2.7. Контроль вірогідності даних статистичного спостереження
- •3.1. Поняття і види статистичних показників
- •3.2. Система показників кримінально-правової статистики
- •3.3. Система показників цивільно-правової статистики
- •3.4. Показники статистики правоохоронних органів та судів
- •3.5. Відносні показники правової статистики
- •Розподіл засуджених за вироками судів, що набрали законної чинності, за окремими видами злочинів у 2002 році в україні
- •Динаміка злочинів, пов’язаних з наркотиками, в україні за 1990—2002 роки
- •3.6. Сучасні проблеми формування системи показників правової статистики
- •Фактори, що послаблювали суспільство протягом 1990—2001 років
- •Розподіл засуджених і чисельності населення за віковими групами в 1990 та 2002 роках
- •Розподіл кількості осіб, на яких накладено стягнення, та суми накладеного штрафу за видами адміністративних правопорушень у 2001 та 2002 роках
- •Кількість зареєстрованих злочинів та кількість засуджених по регіонах україни у 2002 році
- •4.1. Поняття статистичного зведення і групування
- •4.2. Види статистичних групувань
- •Склад осіб, які вчинили злочини в організованих злочинних групах в україні 2000 року за ступенем співучасті
- •Кількість та склад осіб, узятих під варту, за терміном утримання у слідчих ізоляторах в україні за 1995 і 2000 роки
- •4.4. Ряди розподілу правових явищ
- •Розподіл виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні хабарництва за його видами в україні за 1996 і 2000 роки
- •Розподіл організованих злочинних груп в україні за тривалістю їх діяльності за 1998 і 2000 роки
- •Ряд розподілу адміністративних правопорушень за сумою накладеного штрафу
- •Розподіл засуджених в україні за строком покарання за 1995 і 2000 роки
- •4.5. Застосування групувань у кримінально- і цивільно- правовій статистиці
- •4.6. Табличний метод подання матеріалів правової статистики
- •Макет статистичної таблиці
- •Розподіл осіб, які вчинили злочини у складі організованих злочинних груп, в україні 2000 року за соціальною категорією та ступенем співучасті
- •4.7. Графічне зображення правових показників
- •Динаміка злочинності, пов’язаної зі здійсненням заборонених видів підприємницької діяльності в україні
- •Динаміка кількості пожеж в україні
- •Розподіл кримінальних справ за кількістю засуджених в одній справі
- •Структура контингенту колоній за режимами утримання на кінець 1995—2000 років
- •Розподіл засуджених за віком у 2000 році
- •5.1. Поняття і види середніх величин
- •5.2. Середня арифметична: проста і зважена
- •Розподіл кримінальних справ за кількістю обвинувачених
- •Розподіл засуджених в україні на кінець 2000 року за строком покарання
- •5.3. Середня гармонійна
- •5.4. Мода і медіана
- •Розподіл кримінальних справ за кількістю обвинувачених
- •Розподіл засуджених за хуліганство за віком
- •5.5. Показники варіації правових ознак
- •Приклад 1
- •Відхилення строку позбавлення волі 10 засуджених
- •Приклад 2
- •Розподіл районних судів регіону за кількістю незакінчених кримінальних справ
- •6.1. Поняття і види взаємозв’язків між правовими показниками
- •6.2. Застосування параметричних методів вимірювання взаємозв’язків у правовій статистиці
- •Дані для розрахунку параметрів лінійного рівняння регресії залежності кількості хуліганств від споживання алкоголю на душу населення
- •6.3. Оцінювання тісноти зв’язку між якісними правовими ознаками на основі непараметричних статистичних методів
- •Загальний вигляд таблиці для обчислення коефіцієнта асоціації к. Пірсона
- •Критичні значення
- •Розподіл засуджених, яким визначено за вироком суду примусове лікування, за статтю
- •Розподіл загиблих і поранених у дтп за причинами наїзду
- •Критичні значення коефіцієнтів рангової кореляції спірмена і кендала при
- •Дані для розрахунку коефіцієнта рангової кореляції спірмена
- •Дані для розрахунку коефіцієнта рангової кореляції кендала
- •Розподіл осіб, учинивших злочини у складі організованих злочинних угруповань, за ступенем співучасті та соціальним станом
- •7.1. Динамічний ряд — основа аналізу і прогнозування розвитку суспільно-правових процесів
- •Динаміка загальної кількості зареєстрованих злочинів органами внутрішніх справ та кількості господарських злочинів за 1995—2001 роки
- •Динаміка кількості взятих під варту жінок та неповнолітніх, які утримувались у слідчих ізоляторах на кінець 1995—2000 років
- •7.2. Статистичні характеристики динамічних рядів
- •7.3. Методи вивчення тенденції розвитку правових явищ
- •7.4. Статистична оцінка коливальності і сталості правових явищ
- •7.5. Характеристика сезонних коливань правових показників
- •Індекси сезонності кількості виявлених осіб, скоївших злочини в м. Києві
- •7.6. Аналіз структурних зрушень у правових процесах
- •Структура кількості зареєстрованих посадових злочинів в україні за 1990—2000 роки
- •8.1. Суть індексів і їх роль у вивченні динаміки суспільно-правових явищ
- •8.2. Застосування індексів агрегатної форми до аналізу правопорушень
- •Кількість зареєстрованих злочинів та покарання за злочини проти індивідуальної власності в україні за 1995—2000 роки
- •8.3. Оцінювання рівня та динаміки суспільної небезпеки злочинності за допомогою середньозважених індексів
- •Динаміка окремих видів злочинів, зареєстрованих в україні за 1990—2000 роки
- •Динаміка кількості засуджених за деякі види злочинів в україні в 1990—2000 роках
- •8.4. Характеристика динаміки середніх рівнів правових показників на основі індексів середніх величин
- •Динаміка характеристик деяких видів адміністративних правопорушень за два квартали
- •Динаміка кількості розглянутих кримінальних справ у районних судах міста за два квартали
- •Що називається індексом?
- •9.1. Поняття економічної злочинності і основні завдання її статистичного вивчення
- •9.2. Узагальнювальне оцінювання стану економічної злочинності, причин і умов скоєння економічних злочинів
- •Структура кількості зареєстрованих економічних злочинів та спричинених ними матеріальних збитків за формами власності
- •9.3. Статистична характеристика виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування
- •9.4. Статистичний аналіз економічної судимості і мір покарання за скоєння економічних злочинів
- •Структура кількості осіб, засуджених за скоєння злочинів, за мірами кримінального покарання
- •Склад засуджених, які відбувають покарання в установах по виконанню покарань, за строком покарання
- •9.5. Статистична оцінка діяльності правоохоронних органів
- •Література 225
- •Додатки 226
-
Кількість та склад осіб, узятих під варту, за терміном утримання у слідчих ізоляторах в україні за 1995 і 2000 роки
Термін утримання, місяців |
Кількість осіб на кінець року |
Частка осіб, % до підсумку |
|||
1995 |
2000 |
1995 |
2000 |
||
До 2 Від 2 до 6 Від 6 до 9 Від 9 до 12 Від 12 до 18 Понад 18 |
17174 11001 2803 1115 501 280 |
15183 11186 2338 1219 802 625 |
52,2 33,5 8,5 3,4 1,5 0,9 |
48,4 35,7 7,4 3,9 2,6 2,0 |
|
Разом |
32874 |
31353 |
100,0 |
100,0 |
Дані табл. 4.2 засвідчують незмінність структури осіб, узятих під варту за терміном утримання в СІЗО і тюрмах, бо близько половини їх утримувалось під вартою до 2 місяців і ще близько третини — від 2 до 6 місяців, а це становить приблизно 85 % усіх заарештованих. Але у структурі осіб за 5 років відбулися певні структурні зрушення в напрямку збільшення частки осіб з довшим терміном перебування під вартою, тобто від 9 і більше місяців, частка яких 2000 року зросла на 2,5 процентних пункта.
Аналітичні групування застосовуються для встановлення зв’язку і взаємозалежності між правовими явищами і характерними для них ознаками, які пов’язані між собою. Взаємозв’язані правові ознаки поділяються на факторні і результативні. Факторні правові ознаки характеризують причини, мотиви або умови вчинення правопорушень, а результативні — їх наслідки. Зв’язок між ними виявляється в тому, що зміна значень факторної ознаки спричиняє відповідну зміну результативної правової ознаки. Наприклад, вплив вживання алкогольних напоїв на рівень злочинності, вплив стажу роботи водієм на кількість автотранспортних пригод; вплив сімейно-побутових умов на кількість житлових або сімейних спорів; вплив рівня безробіття населення на рівень злочинності і т. ін.
За кількістю групувальних ознак групування поділяються на прості і складні. Розподіл правових явищ на групи за однією правовою ознакою називається простим, а за двома і більше ознаками, взятими в комбінації, — складним, або комбінаційним. Прикладом складного групування може бути розподіл злочинів за розділами і статтями Кримінального кодексу.
За характером групувального матеріалу групування може бути первинним або вторинним. Утворення груп за істотними правовими ознаками на основі даних статистичного спостереження називається первинним. Якщо нові групи утворюються за попередньо утвореними групами на основі первинного групування, воно називається вторинним. Вторинне групування — це по суті перегрупування на основі первинних групувань. Потреба у перегрупуванні виникає, коли необхідно порівняти структурні відмінності двох групувань. Перегрупування здійснюється двома методами: 1) об’єднанням інтервалів; 2) розподілом інтервалів. Якщо межі інтервалів первинного і вторинного групування збігаються, їхні частоти або частки підсумовуються. Коли інтервали необхідно розподіляти, то їхні частоти або частки поділяються пропорційно до поділу ши- рини інтервалу.
4.3. Основні питання методології статистичних групувань
До найважливіших методологічних питань теорії групувань належать вибір істотних групувальних ознак; визначення кількості та означення груп, на які буде поділено сукупність правових явищ; установлення інтервалів групування.
Провідним питанням методу групувань є правильний вибір групувальних ознак, від якого залежать наслідки статистичного дослідження правових явищ. Тому у виборі істотних групувальних ознак слід керуватися якісним, змістовним аналізом особливостей правових явищ.
Статистична наука виробила такі головні правила обґрунтування вибору групувальних правових ознак:
-
на основі проникнення в сутність правового явища, його природи і законів розвитку; в основу групування слід покласти найістотніші правові ознаки, які відповідають завданням дослідження цього явища;
-
істотні групувальні ознаки мають добиратися з урахуванням конкретних особливостей правових явищ;
-
для всебічної характеристики складних правових явищ доцільно використовувати систему правових ознак.
Усі групувальні правові ознаки поділяються на якісні (атрибутивні) і кількісні (варіаційні). Значення якісних групувальних ознак подаються словами, а кількісних — числами. Атрибутивні ознаки характеризують певні властивості, якості правових явищ. Наприклад, стать, освіта, національність, соціальний, сімейний стан злочинця, місце скоєння злочину, об’єкт посягань і т. ін. Різ- новидом атрибутивних ознак є альтернативні, коли один різновид правової ознаки виключає інший. Наприклад, рецидив злочину (або злочин скоєно вперше, або повторно), місце злочину (або в місті, або в сільській місцевості).
Кількісні групувальні ознаки можуть бути дискретними і неперервними. Дискретні ознаки виражаються точно встановленими числами, наприклад кількість судимостей, кількість співучасників злочину. Неперервні групувальні ознаки набувають будь-яких значень, виражаються цілими і дробовими числами й реєструються з певною мірою точності. Наприклад, вік злочинця, сума завданих збитків, строк покарання, строк розслідування, строк судового розгляду, сума стягнення штрафу і т. ін.
Важливим питанням є також кількість груп, на які слід поділити сукупність правових явищ. Це питання вирішується залежно від виду групувальної ознаки.
У разі групування правових явищ за атрибутивними ознаками не лише кількість груп, а й самі групи визначаються кількістю різ- новидів групувальної правової ознаки. За альтернативною пра- вовою ознакою встановлюється лише дві групи. Так, коли йдеться про групування неповнолітніх за видом скоєного злочину, утворюється стільки груп, скільки видів злочинів скоїли неповнолітні; у разі групування злочинів за ступенем суспільної небезпеки, утворюється, наприклад, чотири групи — злочини невеликої тяжкості, злочини середньої тяжкості, тяжкі злочини і особливо тяжкі злочини або всього дві групи — тяжкі злочини і не тяжкі злочини; за формою вини також утворюють дві групи злочинів — навмисні і скоєні через необережність.
Групуючи правові явища за варіаційними (кількісними) ознаками, стикаються з проблемою визначення кількості груп та інтервалів групування. Якщо правова групувальна ознака дискретна, то і кількість груп, і самі групи визначаються точно встановленими числами—значеннями, яких набуває ця ознака. Якщо правова групувальна ознака неперервна, то кількість груп залежить від ступеня варіації її значень і обсягу сукупності правових явищ, а тому в кожному окремому випадку її слід обґрунтовувати.
Інтервалом групування називається різниця між найбільшим та найменшим значенням правової ознаки у групі. Інтервали бувають рівні та нерівні, відкриті та замкнені.
Рівні інтервали застосовуються, коли значення правової ознаки х змінюються рівномірно. Ширина такого інтервалу h визначається за формулою: , де хmах, хmіn — найбільше та найменше значення правової ознаки; m — кількість груп.
Наприклад, сума накладеного штрафу за адміністративні правопорушення на транспорті змінюється від 20 до 100 грн. При m = 4 довжина інтервалу становитиме:
Якщо значення групувальної правової ознаки змінюється нерівномірно і в широких межах, то застосовуються нерівні інтервали, які прогресивно збільшуються або прогресивно зменшуються за довжиною і переважають у правовій статистиці. Нерівні інтервали встановлюють довільно, але так, щоб вони відображали зміст правових явищ, їхній кількісний стан, який визначає перехід від однієї групи до іншої. Нерівні інтервали не повинні бути дуже широкими, щоб до них не входили несхожі правові явища. Наприклад, групуючи правопорушників за віком, слід ураховувати певні якісно-вікові особливості у поєднанні з кримінально-правовими положеннями. А тому застосовуються нерівні інтервали: 1) від 14 до 16 років — малолітні правопорушники, які мають обмежену кримінальну відповідальність; 2) від 16 до 18 років — неповнолітні правопорушники, які несуть кримінальну відповідальність за будь-які кримінальні правопорушення, але щодо них є низка кримінально-процесуальних особливостей; 3) від 18 до 25 років і 4) від 25 до 30 років — молодіжна група правопорушників, щодо яких немає ніяких кримінально-процесуальних особливостей, але це кримінально найактивніша вікова група.
Таким чином, при побудові інтервалів групування необхідно добиватися, щоб в окремі групи об’єднувалися схожі правові явища, а групи виходили достатньо наповненими.
Відкриті інтервали мають лише одну межу — верхню або нижню, а замкнені — обидві: і верхню, і нижню. Наприклад, наведені щойно вікові інтервали — закриті; віковий інтервал 30 років і старші — відкритий. Оскільки межі інтервалів збігаються, то віднесення граничного віку визначають слова останнього інтервалу «30 років і старші», тобто нижня межа замкненого інтервалу включається до нього, а верхня — ні. Так само вказуються межі інтервалів будь-яких неперервних правових ознак.