Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Правова статистика підручник.docx
Скачиваний:
37
Добавлен:
20.11.2018
Размер:
1.6 Mб
Скачать

9.1. Поняття економічної злочинності і основні завдання її статистичного вивчення

Сучасне суспільство має багато проблем, пов’язаних зі сталим розвитком суспільних відносин. Однією з таких проблем є злочинність. Згідно з визначенням поняття злочину, поданим у статті 11 Кримінального кодексу України «злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), учинене суб’єктом злочину» [1, c. 7], яке посягає на суспільний устрій України, політичну й економічну систему, власність, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян.

Керуючись кримінологічними ознаками — мотивами і засобами вчинення, усю зареєстровану злочинність можна поділити на чотири блоки:

  • загальнокримінальна корислива злочинність (крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання тощо);

  • агресивна некорислива злочинність (умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство і т. ін.);

  • економічна злочинність (розкрадання, хабарництво та інші прояви корупції, фальшивомонетництво, фіктивне підприємницт­во тощо);

  • неагресивна некорислива злочинність, яка відображає правовий нігілізм, свавілля і необачність правопорушників (необе­режні злочини, дезертирство тощо).

Таким чином, можна стверджувати, що економічні злочини становлять специфічну частину загальної злочинності. Але на сьогодні не існує однозначного підходу віднесення скоєних злочинів до економічних.

У країнах з розвинутою ринковою економікою економічна злочинність розглядається як діяння, спрямовані проти підприємств (зловживання довірою, шахрайство, обман покупців і замов­ників, саботаж), так і проти споживачів (виробництво неякісних товарів) або проти працівників підприємств (порушення правил охорони праці). Економічні злочини скоюються також підприємствами проти своїх конкурентів (порушення правил конкурентної боротьби, промисловий шпіонаж), окремими підприємствами та підприємцями проти держави (отримання субсидій обманним шляхом, ухилення від сплати податків) або економічної системи (відмова виконувати правила конкуренції, порушення Закону «Про монополію»), а також проти суспільства в цілому (забруднення атмосферного повітря, води, землі і т. п.).

Інакше виглядала економічна злочинність у соціалістичних країнах. Правопорушниками в економічній сфері цих країн вважалися ті особи, які намагалися конкурувати з економічною діяль­ністю монополістичної держави шляхом створення «чорного рин- ку», «підпільного капіталу», широкої спекуляції валютою і матеріальними благами, нелегальної торгівлі і незаконного вироб­ництва, шляхом підкупу посадових осіб і широкого привласнення державної власності.

Для злочинності в економічній сфері в постсоціалістичних країнах (до яких належить і Україна), крім указаних ознак, характерне також значне поширення злочинних діянь, пов’язаних з нелегальним перерозподілом національного багатства шляхом зловживання посадовим становищем і використання недосконалості законодавчого механізму приватизації і роздержавлення державного сектору економіки. Таким чином, форми економічної злочин­ності залежать від економічної і соціальної структури держави.

Отже, економічна злочинність — це сукупність умисних корисливих злочинів, учинених посадовими особами, іншими працівниками підприємств та установ незалежно від форм власності шляхом використання службового становища і місця роботи, а також так званих «злочинних промислів», виконання яких не пов’язане з використанням службового становища.

Спираючись на положення особливої частини Кримінального кодексу України, до економічних злочинів відносяться: злочини проти власності (розділ VI, статті 185—198); злочини у сфері гос- подарської діяльності (розділ VII, статті 199—235); злочини у сфері службової діяльності (розділ XVII, статті 364—370).

Найважливішою особливістю економічної злочинності в будь-якому суспільстві є те, що переважна більшість економічних злочинів скоюється в умовах неочевидності, що значно ускладнює процес їх виявлення і боротьби з ними. Тобто, на відміну від загальнокримінальних злочинів, злочини в економічній сфері не мають явного характеру. Якщо, наприклад, скоєно грабіж, то потерпілий відразу звернеться до міліції, де буде зареєстровано цей злочин. У випадку скоєння економічного злочину, наприклад давання хабара, потерпілий найчастіше не збирається повідомляти до правоохоронного органу. Щоб виявити і зареєструвати кожний випадок будь-якого економічного злочину, необхідні значні зусилля міліції, прокуратури, податкової служби, митниці.

Отже, статистичні дані більш-менш точно відображають кількість скоєних загальнокримінальних злочинів і свідчать про кількість лише виявлених економічних злочинів. Вони можуть відображати результати роботи правоохоронних органів у цьому на- прямку, але ніяк не реальну кількість економічних посягань.

Наступною особливістю економічної злочинності є те, що особи, які скоїли злочини у сфері економіки, як правило, не відповідають тому стереотипу, який склався про злочинця у су- спільстві. Американський криміналіст Едвін Созерленд був пер- шим, хто довів до свідомості суспільства феномен «білокомірцевої злочинності», яку він визначав як комплекс правопорушень, скоєних особами з високим соціальним статусом у рамках їх професійних обов’язків [10, c. 178]. Жертви господарських злочинів, як правило, анонімні і часто сприяють цьому, а іноді навіть не підозрюють, що є жертвами. У кримінологічній літературі останнім часом замість «білокомірцевої злочинності» використовуються терміни «посадові злочини» та «корпоративна злочинність».

У деяких розвинутих країнах до «посадових злочинів» відносяться усі правопорушення, скоєні в процесі виконання службових функцій. Це не тільки отримання і давання хабара, але і виконання лишніх непотрібних робіт.

До особливостей економічної злочинності відноситься також те, що суспільство в більшій мірі стурбоване станом загально-кримінальної злочинності, ніж результатами злочинної діяльності у сфері економіки, які не настільки шокуючі, як грабежі, розбої, убивства, зґвалтування і т. п. злочини. І незважаючи на те що економічна злочинність завдає суспільству значніших матеріальних збитків, ніж загальнокримінальна, а іноді виникає навіть загроза здоров’ю і життю людей, населення менш стурбоване повіль­ним вимиранням унаслідок забруднення повітря чи споживання канцерогенних речовин у промислових товарах, ніж пограбуванням, убивством, тілесним ушкодженням і т. ін.

Навіть найзначніші економічні злочини також рідше висвітлю­ються засобами масової інформації, складніше всіх інших злочинів виявляються і ще рідше справедливо караються. Більшість злочинців, скоївших економічні злочини (частіше — це група осіб), можуть відкупитися від розголосу і покарання, що призводить до нових злочинів на більш високому рівні.

Статистичний аналіз економічної злочинності як складової загальнокримінальної злочинності пов’язаний з цією галуззю юридичної науки і виконує такі функції: описову, пояснювальну, прогнозну і організаційно-управлінську.

В описовій функції статистичний аналіз дозволяє отримати кіль­кісно-якісну характеристику економічної злочинності, описати її складові, установити їх співвідношення, виявити окремі особливості і характерні риси. Описування стану, структури, поширеності, динаміки економічної злочинності, реалізації державних заходів соціального контролю над ними забезпечує підтримку ре­жиму законності у країні.

Виконуючи пояснювальну функцію, статистичний аналіз використовує широкий арсенал статистичних методів, прийомів дослідження економічної злочинності, який дозволяє збагнути суть цього явища, виявити внутрішні і зовнішні його взаємозв’язки і взаємозалежності, співвідношення структури і динаміки економіч­ної злочинності з визначальними для неї факторами, а також з діяльністю правоохоронних органів у цьому напрямку.

Статистичний аналіз, здійснений за тривалий період часу, встановлює тенденції розвитку економічної злочинності, які мож­ливо екстраполювати на найближче майбутнє, розробити статистичний кримінологічний прогноз. У цьому проявляється прогноз­на функція статистичного аналізу економічної злочинності.

Описування, пояснення та прогноз розвитку економічної злочинності необхідні для прийняття певних управлінських рішень при підготовці законодавчих актів, оптимальній організації бороть­би з економічною злочинністю, оцінки результативності діяльності правоохоронних органів. А тому виявлення фактів у характеристиці економічної злочинності, які потребують особливої уваги з боку правоохоронних органів, а також позитивних сторін і недоліків у їх діяльності з метою удосконалення механізму функціо­нування правової держави і є реалізацією організаційно-управлін­ської функції статистичного аналізу.

Здійснення статистичного аналізу економічної злочинності вимагає виконання певних завдань, які збігаються із завданнями правової статистики в цілому:

  1. визначення стану економічної злочинності, її рівня, структури й динаміки;

  2. виявлення причин і умов, які спонукають до скоєння економічних злочинів;

  3. всебічна характеристика виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів у сфері економічної діяльності;

  4. вивчення системи заходів боротьби з економічною злочинністю, ефективності роботи правоохоронних органів у цьому напрямку.

Усі ці завдання тісно пов’язані між собою, бо статистичний аналіз економічної злочинності здійснюється, як правило, у зв’язку з оцінкою діяльності державних органів, які здійснюють боротьбу з нею.