1.5. Методологічні основи правової статистики

Статистична методологія — це комплекс спеціальних методів, прийомів, засобів дослідження. Вона ґрунтується на загальнофілософських принципах. Спираючись на філософські кате­горії випадковості і необхідності, кількості і якості, взаємозв’яз­ків і розвитку правових явищ, правова статистика використовує методи теорії статистики і розробляє свої для вивчення злочинності, правопорушень, цивільно-правових спорів і пов’язаних з ними соціальних явищ і процесів.

Будь-яке статистичне дослідження у правоохоронних чи інших органах послідовно проходить кілька етапів. Перший етап — систематичне збирання первинних статистичних даних переважно шляхом реєстрації фактів про виникнення правопорушень, їх роз­слідування і розгляд у суді. Другий етап передбачає систематиза­цію та групування зібраних на першому етапі статистичних матеріалів, їх узагальнення у формі абсолютних, відносних і середніх правових показників. Третій етап дає змогу здійснювати всебічний статистичний аналіз варіації правових ознак, їхньої динаміки, взаємозв’язків між правовими показниками. Ці етапи тісно пов’я­зані між собою метою дослідження. На кожному з них застосовуються специфічні статистичні методи, за допомогою яких вдається діставати глибоку всебічну оцінку правових явищ і процесів.

Так, на першому етапі застосовується метод масового статистичного спостереження, який ґрунтується на законі великих чисел. Суть цього закону полягає в тому, що статистичні закономір- ності формуються і чітко виявляються лише в масовому процесі за достатньо великої кількості елементів сукупності. Згідно з цим законом можна переходити від випадкового і одиничного до усталеного і масового. Сукупність випадкових причин породжує наслідок, незалежний від випадку, чим установлюється закономір­ність, не помітна за малої кількості спостережень. Структура і динаміка злочинності, її причини, мотиви злочинної поведінки, ефективність правоохоронних заходів, результати діяльності правоохоронних органів можуть бути правильно відображені і оцінені лише на основі закону великих чисел. Наприклад, розглядаю­чи розподіл злочинців за віком у динаміці, можна встановити, що злочинність в Україні молодшає.

На другому етапі використовується метод статистичного зведення і групування, який дає змогу утворити якісно однорідні групи, категорії, види правових явищ, елементів сукупності, подій. Наприклад, сукупність зареєстрованих злочинів можна згрупувати за видом, за об’єктом посягань, за місцем скоєння, за мотивом. Сукупність засуджених за скоєння злочинів — за статтю, за віком, за со- ціальним станом, за наявністю минулої судимості, за рецидивом. Тобто зведення і групування допомагає встановлювати структуру правових явищ, їхню схожість і відмінності за істотними правовими ознаками. На цьому самому етапі для характеристики типових груп застосовуються методи відносних показників і середніх величин.

Останній етап характеризується застосуванням для всебічного кількісно-якісного аналізу масових правових явищ і процесів методів вивчення варіації правових ознак, використанням показників ди­наміки і індексів, встановленням тенденції і прогнозуванням розвит­ку, виявленням узаємозв’язків і взаємозалежностей між правовими та іншими соціальними ознаками. Для подання результатів аналізу ши­роко використовується табличний і графічний методи. На цьому са­мому етапі формуються науково обґрунтовані висновки, спрямовані на розробку заходів та прийняття ефективних управлінських рішень.