11. Трьома важливими аспектами якості є:

11.1. Відповідність попиту, якість конструкції, функціональна якість.

11.2. Відповідність технічним умовам, якість конструкції, функціональна якість.

11.3. Відповідність технічним умовам, якість конструкції, функціональна якість.

11.4. Організаційна якість, якість конструкції, функціональна якість.

11.5. Функціональна якість, відповідність попиту, якість конструкції.

2.1. Менеджмент як система наукових знань

1. Поняття управління в соціальних системах та сфери його застосування

2. Зміст та сфери застосування менеджменту

3. Професіоналізація менеджменту та його складові частини

4. Завдання менеджменту

5. Види менеджменту

1. Світ, що оточує нас, складається з трьох компонентів: неживої та живої природи, людського суспільства. Відповідно існує три типи процесів управління:

• у неживій природі (технічних системах);

• в організмах (біологічних системах);

• у суспільстві (соціальних системах).

Процеси управління в технічних та біологічних системах порівняно прості. Найскладніші процеси управління відбуваються у людському суспільстві.

Управління в соціальних системах – це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для формування і досягнення мети організації.

Термін „управління” застосовується до:

• органів управління (управління внутрішніх справ, управління підрозділами в державних і громадських організаціях);

• різних сфер діяльності (управління в біологічних системах, управління технологічними процесами, управління державою);

• різних видів людської діяльності (управління літаком, верстатом і т. ін.).

управління завжди існувало у будь-яких формах там, де люди працювали групами. Наприклад, єгипетські піраміди вимагали чіткості в плануванні, організації роботи безлічі людей, контролю за їх діяльністю. Отже, управління виникло з необхідності координування діяльності людей.

Становлення управління відбувалось упродовж трьох історичних періодів:

І-й (до XVІІІ ст.) – нагромадження досвіду управління.

ІІ-й (1776–1890 рр.) – індустріальний період. Роботи А. Сміта (державне управління), Р. Оуена (гуманізація виробництва) та інші. Виникнення фабрик як первинного типу виробництва і необхідність забезпечення роботою великих груп людей. Індивідуальні власники не в змозі спостерігати за діяльністю всіх робітників. Перші менеджери – це кращі працівники, що представляють інтереси власників на робочих місцях.

ІІІ-й – період систематизації. Формування науки про управління.

2. На відміну від управління, менеджмент використовує як об’єкт управління господарську діяльність фірми загалом або її конкретну ділянку (виробництво, збут, фінанси і т. ін.).

Суть менеджменту найчастіше вбачають у сукупній діяльності, пов’язаній з керівництвом людьми, використанням їх праці, інтелектуальних здібностей, мотивів із визначенням цілей і завдань бізнесу, створенням механізму управління, розробкою планів, формулюванням відповідних правил і процедур, з’ясуванням не лише того, що і коли робити, а й у який спосіб і хто виконуватиме намічене.

У фундаментальному Оксфордському словнику англійської мови „менедж­мент” тлумачать як:

• спосіб, манеру спілкування з людьми;

• владу і мистецтво управління;

• особливе вміння і адміністративні навички;

• орган управління, адміністративну одиницю.

Менеджмент можна трактувати також як сукупність стратегії, філософії, принципів, методів, засобів і форм наукового управління будь-якою діяльністю для підвищення її ефективності та задоволення ринкових потреб споживачів.

Отже, менеджмент – це управління об’єктом підприємницької діяльності (поняття більш вузьке порівняно з управлінням) і означає:

• орієнтацію фірми на попит і потреби ринку;

• прагнення до підвищення ефективності виробництва;

• господарську самостійність, свободу у прийнятті рішень;

• постійне коригування цілей і програм залежно від стану ринку;

• остаточний підсумок діяльності виявляється на ринку в процесі обміну;

• необхідність використання сучасної техніки при ухваленні рішень.

3. Професіоналізація менеджменту почалася у 30-х роках минулого сторіччя, і його зчаста називають конкурентоспроможною системою управління, привабливою сферою бізнесу.

На думку спеціалістів, складовими менеджменту є:

• теорія керівництва;

• мистецтво управління;

• практичний досвід управління.

Менеджмент можна розглядати як систему (єдине ціле), що складається з таких частин (елементів):

• мета і принципи менеджменту;

• функції управління;

• методи менеджменту;

• кадри менеджерів;

• структура управління бізнесом;

• техніка і технологія управління;

• інформація в менеджменті.

Кожний із вказаних елементів впливає на ефективність функціонування системи. Наприкінці цього розділу про системний підхід у менеджменті буде сказано докладніше.

4. Основне завдання менеджменту – надати людям спроможності до спіль­них дій завдяки єдиній меті, наділенню цінностями, правильній структу­рі організації, вихованню необхідних трудових навичок і забезпеченню професій­ного розвитку. Для цього використовують різні засоби:

1) повноваження і владу;

2) уміння керувати;

3) управлінський механізм і структури;

4) процедури технології управління;

5) людські системи управління, побудовані на субординації.

5. Види менеджменту. Залежно від сфери діяльності, розрізняють такі види менеджменту:

• загальний, або адміністративний менеджмент;

• галузевий;

• організаційний;

• функціональний;

• підприємницький;

• міжнародний та інші. Зокрема, можна вести мову про маркетинговий, фінансовий, кадровий, виробничий, транспортний, операційний і стратегічний менеджменти.