6.1. Поняття планування та його змістовна характеристика

1. Сутність планування. Місце планування серед функцій управління

2. Основні елементи системи планування

3. Типи планів в організації

1. Сутність планування. Місце планування серед функцій управ­ління. Планування – поняття багатоаспектне. В сучасній літературі воно розглядається з різних позицій:

• як одна з функцій менеджменту (в класичній теорії управління),

• як вибір з кількох альтернатив в умовах невизначеності (концепція ухвалення рішень у кібернетичному розумінні),

• як складова поведінки підприємства, зумовленої впливом зовнішніх і внутрішніх організаційних факторів (поведінкова концепція ухвалення рішень).

Планування – процес визначення цілей підприємства та засобів їх досягнення. Це найважливіша функція управління виробництвом. Вона об’єднує всі підрозділи загальною метою, надає усім процесам цілеспрямованість і скоординованість.

Роль планування в діяльності окремих підприємств визначається положен­ням, яке воно займає в системі управління. Оскільки планування є органічно властивим структурним елементом управління, частиною його найважливішої функції, то цілком обґрунтовано говорити про те, що планування – це центральна ланка в системі управління.

2. Основні елементи системи планування. Процес планування склад­ний та різноманітний. Саме це, насамперед, визначає комплексний харак­тер системи планів, яку можна поділити на такі елементи.

Перспективне планування:

• стратегічне (довгострокове);

• середньострокове.

Довгостроковий план має концептуальний характер, в ньому представлені якісні рішення, що стосуються сфер діяльності та вибору її напрямків.

Середньостроковий план – детальна хронологізація проектів, номенклатура продукції, конкретні фінансові показники.

Межа між довгостроковими та середньостроковими планами дуже розмита й не може бути встановлена однозначно.

Довжина планового періоду залежить від таких чинників:

• ступінь визначеності умов діяльності підприємства;

• галузева належність фірми;

• загальна економічна ситуація в країні;

• достовірність первинної інформації;

• якість аналітичної обробки інформації тощо.

При переході від довгострокового до середньострокового плану інтервальні показники змінюються на абсолютно визначені, а самі показники використо­вуються в менш агрегованій формі.

Поточне планування – на більш короткі періоди (квартал, місяць).

Різновид – оперативно-календарне планування – узгодження виробничого процесу між структурними підрозділами із врахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу.

3. Класифікацію типів планів здійснюють за такими ознаками:

1. . Залежно від аспектів планування розрізняють: галузевий, регіональний, соціальний, науково-технічний, екологічний, фінансовий та інші види планів.

2. . Залежно від рівнів планування розрізняють: міждержавний, загально­дер­жавний, регіональний, рівень господарюючих суб’єктів, їх асоціацій.

3. . Залежно від терміну планування: довгостроковий, середньостроковий, по­точ­ний.

4. . Залежно від проблем, що вирішуються: стратегічний, тактичний.