6.4. Стратегічне планування

1. Визначення місії фірми

2. Зовнішній аналіз: сприятливі можливості і загрози

3. Внутрішній аналіз: сильні й слабкі сторони організації. SWOT-аналіз

4. SWOT-аналіз

5. Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії

6. Функціональні стратегії

1. Термін „місія” вживається в кількох значеннях:

• завдання, доручення, роль;

• постійне дипломатичне представництво однієї держави в іншій на чолі з посланником або дові­реним у справах;

• представники однієї держави, направлені в іншу державу зі спеціальною метою (наприклад, торговою).

Цілком зрозуміло, що в нашому прикладі йдеться про перше значення місії.

У стратегічному плануванні місія підприємства означає сукупність кількісних показників фундаментальної цілі, яка вирізняє підприємство з низки інших підприємств і описує простір його діяльності з огляду на виробництво продукції (послуг) та місце на ринку.

Зміст місії підприємства визначають такі ключові поло­ження:

1) вона повинна бути виражена порівняно просто й доступно для сприйняття;

2) в основі місії мають бути завдан­ня задоволення інтересів і запитів споживачів;

3) на питання про те, чому споживачі купуватимуть товари і послуги цього, а не іншого підприємства, має бути чітка відповідь:

• місія визна­чається колом потреб, що задовольняються,

• колом спожи­вачів,

• продукцією та конкурентними перевагами.

Місія підприємства конкретизується зі стратегічною метою, яка розробляється на основі спеціальних досліджень техно­логічного розвитку і вивчення ринкової кон’юнктури. Зарубіжний досвід показує, що стратегічний менеджмент часто нехтує процесом визначення місії підприємств (корпорацій, фірм).

2. Зовнішній аналіз: сприятливі можливості і загрози.

Зовнішнє середовище – це сукупність факторів, які формують довгостро­кову прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив. Усі окремі складові зовнішнього середовища взаємопов’язані, тобто зміни однієї (наприклад, політичної чи економічної) призводять до значних змін в інших (наприклад, у соціально-демографічній чи правовій). Це відтворює склад зовнішнього середовища. Як зазначалося, найбільш доцільним підходом до вивчення загального зовнішнього середовища є системний підхід, який дає змогу відстежувати не лише зміни в межах окремих складових, а й їхній взаємний, перехресний вплив.

При побудові системи факторів для аналізу зовнішнього середовища потрібно враховувати такі властивості:

взаємозв’язок факторів, що характеризуються силою, з якою зміна одного фактора впливає на інші фактори зовнішнього середовища;

складність системи факторів, що впливають на організацію, зумовлена кількістю, різноманітністю зв’язків і наслідків впливу;

динамічність і рухомість, тобто відносна швидкість і різні темпи змін факторів середовища;

невизначеність інформації про середовище та невпевненість у її точності. Треба зважати й на те, що взаємодія організацій чи окремих підприємств з оточенням має певну специфіку: окремі компоненти середовища по-різному впливають на окремі підприємства. Ступінь впливу залежить, як правило, від розмірів і галузевої належності підприємства, територіального розміщення та якості управління тощо. Головний висновок тут такий: кожне підприємство має з’ясувати для себе, які саме із зовнішніх факторів найсуттєвіше впливають на їхню діяльність, і ретельно досліджувати їх.

Зовнішній аналіз: загрози середовища та можливості підприємства

Фактори середовища	Загрози	Можливості
Зростання рівня інфляції	Знецінення грошових ресурсів	Індексація платежів у договорах у разі їхнього продовження; можливість гри на курсах валют за умови розробки стратегії поведінки на валютній біржі
Виникнення нової техноло­гії виробництва („техноло­гічний прорив”) і т. ін.	Моральне старіння діючих техно­логій	Пошук джерел інвестування для впровадження нової технології; створення спільного підприємства

Кожну складову зовнішнього середовища можна аналізувати різними спосо­бами: побудова сценаріїв і економіко-математичних моделей для виявлення взаємовпливу факторів тощо.