Міжнародну фінансову корпорацію – мфк (див.).

Міжнародну асоціацію розвитку – МАР (див.).

Міжнародну агенцію гарантій інвестицій – МАГІ (див.).

СЕГМЕНТАЦІЯ РИНКУ (з лат. – відрізок, смуга) – процес розбивки споживачів на групи на основі відмінностей в потребах, характеристиках і поведінці.

Сегмент ринку – сукупність споживачів, які однаково реагу­ють на один і той же набір товарів чи набір спонукальних стимулів маркетингу.

Сей Жан-Батист, Say Jean-Batіste (1767–1832), французький фабрикант і економіст, автор концепції трьох факторів виробництва: праця, капітал і земля, викладеної в шеститомному виданні „Курс політичної економії” (1828–1830), професор університету Сорбонни.

Семантика – наука, що вивчає слова та значення, яких вони можуть набувати залежно від конкретної ситуації, контексту, про­фесійного жаргону (сленгу) та ін.

Сертифікат – свідоцтво, що засвідчує якість (робіт, послуг) фактично поставленого товару і його відповідність умовам контракту.

СЕРТИФІКАТ ВІДПОВІДНОСТІ – виданий спеціально уповноваженим органом документ, що засвідчує, що готова продукція чи послуга належним чином ідентифікована і відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Сима Цянь (145–86 до н. е.), давній китайський філософ, автор теорії влади в давніх царствах Інь, Чжоу, Ся.

СИНДИКАТ (від лат. – sіndіcus – повірений, представник) – одна з форм монополістичних об’єднань, характерна тим, що розподіл доходів, закупка сировини і реалізація виготовленої продукції здійснюється через єдину збутову контору. Учасники С. зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. Тому С. домовляються про єдині ринки збуту і ціни. В сучасному світі великого поширення не мають.

Синергія (від грец. synergos – діючий спільно) – спільна дія, поєднання зусиль для обопільної користі. У мотивації підприємництва це означає акумульований ефект команди, застосування горизонтальних структур управління.

Система (system) – комплекс взаємозалежних елементів, спрямованих на досягнення мети.

Система електронних платежів – це організація фінансових розрахунків, яка містить такі форми:

1. Банківська карта.

2. Електронні чеки.

3. Цифрові гроші.

4. Електронні гроші.

Банківські карти використовують при великих і середніх платежах. Електронні чеки і цифрові гроші застосовують звичайно при термінових дрібних платежах. Електронні гроші, що означають електронний переказ коштів, застосовують в основному для великих платежів.

Система „канбан”, або „точно в час” – форма організації ви­робництва, розроблена японською фірмою „Тойота”. Дозволяє мінімізувати виробничі запаси та міжопераційні розробки, підвищити ефективність використання капіталу за рахунок прискореного обігу.

Система менеджменту – синонім терміна „система управління підприємством, організацією”.

Система оподаткування – це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджету, внесків у державні цільові фонди, що стягуються в установленому порядку.

Система управління – це заснована на передових наукових підходах і практичних методах система внутрішньої професійної діяльності організації, що здійснює ефективний процес ухвалення і реалізації конкурентоспроможних рішень. Система управління – головний засіб розробки і практичного здійснення загальної програми управління розвитком організації.

СИСТЕМА УЧАСТІ – форма панування фінансової олігархії, яка полягає в тому, що головна компанія скуповує контрольний пакет акцій іншої компанії – дочірнього товариства, яке, в свою чергу, підпорядковує собі „внучаті” товариства. У такий спосіб створюється піраміда компаній, загальний капітал яких в десятки разів перевищує капітал товариства „матері”.

СИСТЕМОТЕХНІКА – прикладна наука, що досліджує завдання реального створення складних управлінських систем, а також заснованих на використанні ЕОМ складних довідково-інформаційних систем, автоматизації проектування, систем для автоматичного збору й обробки експериментальних даних тощо.

Системний підхід до менеджменту. Теорія систем уперше була застосована в точних науках і в техніці. Застосування теорії систем у менеджменті наприкінці 50-х рр. стало найважливішим внеском школи науки управління. Системний підхід – це не набір яких-небудь принципів для керівників, а спосіб мислення стосовно організації і управління.

Система – це деяка цілісність, що складається із взаємозалежних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого. Всі організації є системами. Існує два основні типи систем: закриті і відкриті.

Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії незалежні від навко­лишнього середовища. Відкрита система характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем.

Ситуаційний підхід (contіngency approach) – підхід, орієнтований на вивчення конкретної ситуації і її вплив на процес керування. Вважається, що ефективність конкретного керування істотно залежить від його відповідності конкретній ситуації.

СірС Роберт, Sears Robert (1860–1932), американський підприємець, засновник і власник однієї з найбільших у США торговельних компаній „Сірс, Рьобак енд компані”.

СІТКА УПРАВЛІННЯ – дворозмірний підхід до оцінки ефективності управління. Вертикальна її вісь подає „турботу про людей”, а горизонтальна – „турботу про виробництво”. Під турботою про виробництво йдеться про ставлення керівника до широкого кола таких питань, як якість прийнятих рішень, процедур та управлінських процесів штатного персоналу, плідність досліджень, ефективність його роботи тощо. Щодо турботи про людей, то це означає ступінь особистої участі у процесі досягнення цілей, підтримання самоповаги працівників, відповідальність, що більше ґрунтується на довір’ї, ніж на покірливості, підтримання нормальних умов праці і добрих міжособових стосунків. З урахуванням такого тлумачення обох сфер уваги менед­жера визначається частка часу, відведеного цим сферам.

Скінер Вен, Skіnner Ben (1904–1982), американський дослідник мотивації, професор Гарвардського університету.

СКЛАДНА ПРАЦЯ – праця, що вимагає спеціальної підготовки, кваліфікації працівників. С. п. – це помножена (піднесена до ступеня) проста праця.

СЛОГАН – рекламне гасло, девіз, спрямований на створення іміджу фірми чи на рекламу товару; заголовок рекламного звернення, що відрізняється від звичайного заголовка підвищеною емоційністю і сильним підтекстом і закликає до негайної дії – вступу в контакт із виробником або покупцем товару.

Слоун Альфред, Sloan Alfred (1878–1950), американський менеджер, який розробив і впровадив сучасну систему управління автомобільною корпорацією ринкової орієнтації, президент „Дженерал моторз”.

СЛУЖБА – 1) сукупність ланок управління, зазвичай структурних підрозділів, інтегрованих у функціональну підсистему управління. При цьому інтегрування здійснюється на основі визначення цілей так, щоб напрямки діяльності підрозділів одночасно були підцілями для вищої керівної ланки. Управлінськими ланками на підприємствах можуть бути: служба головного механіка, служба головного енергетика та ін.; 2) державний орган управління, за яким закріплені певні функції, наприклад податкова служба; 3) виконання державним службовцем своїх обов’язків.

Собівартість продукції – поточні витрати підприємства на виробництво продукції у грошах.

Соціотехнічна система (socіotechmcal system) – це система, наслідки роботи якої залежать від взаємодії технічної і соціальної підсистем.

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ (від лат. specіes – вид, рід) – сукупність знань, умінь і навичок, набутих фахівцем під час здобування освіти, і які забезпечують певний рівень кваліфікації.

Спільні підприємства – форма співробітництва партнерів, що об’єднують капітал для здійснення спільної виробничої діяльності, управління та розподілу прибутку пропорційно до вкладеного капіталу.

Споживачі (consumers) – індивіди, домашні господарства, організації, інститути, посередники і державні установи, що користають товари, пропоновані іншими організаціями.

СПОНСОР (англ. – поручитель) – 1) поручитель, гарант (наприклад, гарант позики); 2) особа чи організація, що фінансують проведення якого-небудь заходу, будівництво об’єкта, споруди та ін. Проекти, що вимагають значних капіталовкладень, фінансуються, як правило, декількома С.; 3) замовник, організатор, улаштовувач; підрядчик.

Спонукання – це усвідомлене відчуття нестачі, потреби у чо­мусь, яке має певний напрямок чи шлях до вирішення. Воно є виявом потреби через поведінку і сконцентровано на досягненні мети.

Сприйняття – процес, через який люди одержують, організо­вують та тлумачать інформацію, що надходить з їхнього оточен­ня.

Стагнація – стан економіки, соціального розвитку суспільства, коли застійні явища, падіння виробництва поєднуються зі зростаючим безробіттям, ростом цін (інфляцією), зниженням життєвого рівня народу, соціальною напруженістю в країні.

Стан об’єкта – унікальне поєднання ознак.

СТАНДАРТ (англ. – норма, зразок) – основний нормативно-технічний документ з широким комплексом правил, норм, системою техніко-економічних показників, а також вимоги до об’єктів стандартизації.

СТАНДАРТ-КОСТИНГ – система обліку виробничих витрат зі стандартів. При попередньому складанні стандартних калькуляцій у системі бухгалтерських записів собівартість випущеної продукції відтворюється на стандартному рівні чи в оцінці за кошторисними ставками. Окремо враховуються відхилення від стандартів чи кошторисних ставок.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ – встановлення норм і вимог до фізичних і розмірних величин виготовлених виробів і продуктів, напівфабрикатів, сировини і матеріалів. Ці норми і вимоги оформляються як стандарти.

Стандартизація продукції – розробка комплексу норм, правил і вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектую­чих.

СТИЛЬ ДІЛОВИЙ – комплекс норм поведінки, встановлених багаторічною міжнародною практикою ділового спілкування.

СТИЛЬ РІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ МІЖОСОБИСТІСНИЙ. Відомі п’ять основних міжособистісних стилів розв’язання конфліктів:

ухилення – стиль має на увазі, що людина намагається уникнути конфлікту чи намагається не потрапляти в ситуації, які провокують виникнення протиріч;

згладжування. Апелюючи до потреби в солідарності, „згладжувач” намагається не випустити назовні ознаки конфлікту. У такий спосіб може настати гармонія і злагода, але проблема залишиться. Зростає ймовірність, що зрештою станеться „вибух”;

примус. Особа, що використовує такий стиль, звичайно поводиться агресивно, намагається змусити пристати на свій бік за будь-яку ціну. Стиль ефективний, коли керівник має значну владу над підлеглими;

компроміс – характеризується прийняттям думки іншої сторони, але лише до деякої міри. Зводить до мінімуму недоброзичливість, дає можливість швидко розв’язати конфлікт. Але використання компромісу на ранній стадії конфлікту може перешкодити розв’язанню проблеми, скоротити час пошуку альтернатив;

розв’язання проблеми – означає визнання розбіжностей у думках і готовність ознайомитися з іншими поглядами, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти курс дій, прийнятний для всіх сторін. У складних ситуаціях, де розмаїтість підходів і точна інформація є істотними для ухвалення рішення, появу конфліктів треба заохочувати і керувати ситуацією, використовуючи цей стиль.

стиль УПРАВЛІННЯ – узагальнені види поведінки керівника у відносинах з підлеглими під час досягнення мети. Можна дати класифікацію С. у.: 1) авторитарний чи автократичний керівник нав’язує свою волю підлеглим силоміць або й за винагороду чи посилання на традицію; 2) демократичний керівник дозволяє підлеглим брати участь в ухваленні рішень, воліє справляти вплив за допомогою переконання, розумної віри чи харизми; 3) ліберальний керівник дає підлеглим практично цілковиту волю.

СТИЛЬ ФІРМОВИЙ – сукупність заходів і засобів (графічних, колірних, мовних і т. д.), що, з одного боку, забезпечують впізнаваність фірми, її виробів і сприймаються спостерігачем (не тільки потенційним покупцем), а з іншого боку, протиставляють фірму і її вироби конкурентним товарам.

СТИМУЛ – (лат. – підганяти) – спонукання до дії, спонукальна причина.

СТИМУЛ ЕКОНОМІЧНИЙ – спонукання людини, колективу до високопродуктивної праці, заохочення підприємств, фірм, інших виробничих підрозділів до виробництва матеріальних благ, державний протекціонізм в організації і здійсненні внутрішньої і міжнародної торгівлі, розвитку науки, впровадження у життя досягнень НТР та ін. Найбільш ефективними важелями С. у державі є рівень заробітної платні, грошові премії, пенсії, ціни, податки, мито тощо. Синонім С. – мотивація.

Статутний фонд (капітал) – сукупність коштів та майна, необхідних для початку та ведення діяльності підприємства.

Стогділл Ральф, Stogdіll Ralph (1905–1985), американський дослідник лідерства, який наприкінці 1940-х років започаткував дослідження лідерства університетом штату Огайо з урахуванням двох основних факторів: уваги до людини і уваги до організації, професор університету штату Огайо.

Стратегічна вказівка – елемент стратегії, досить конкретна, точна й абсолютно управлінсько-технологічна вказівка, що дає змогу здійснювати повноцінне бізнес-планування і/чи приймати конкретні тактичні рішення. Якість стратегії вказівок – це значною мірою якість корпоративної стратегії загалом.

Стратегічна рефлексія (strategіc reflectіon) – процес одержання особливого (рефлективного) нового знання про те, як розробляти правильну, тобто ефективну, корпоративну стратегію і як надати стратегічному менеджменту ефективності загалом. Рефлексія (від reflexіo – звертання назад) – принцип людського мислення, спрямована на осмислення й усвідомлення власного становища. Наукова рефлексія – критика й аналіз теоретичного знання на основі застосування і з’ясування методів і прийомів, властивих певній галузі наукового дослідження, тому сама рефлексія є особливим джерелом нового в пізнанні про предмет.

Стратегічне планування (strategіc plannіng) – набір (вибір) конкретних дій і рішень – від керівництва до реалізації стратегій, які забезпечують організацію досягнення цілей.

Стратегічне управління – підсистема менеджменту комерційної організації, що здійснює комплекс конкретних робіт професійної діяльності із стратегічного аналізу, розвитку, реалізації і контролінгу стратегії організації.

Стратегічний господарський центр (СГЦ) – найменша виробничо-управлінська одиниця (відділення, завод, продуктова лінія, „центр прибутків”, „центр інвестицій”, „центри реалізації”, „продуктово-споживчі центри”, „внутрішні венчури” тощо), для якої можна організувати облік доходів, витрат, інвестицій та розробити самостійну продуктову стратегію (або „портфель”). Концепцію СГЦ використовують при проектуванні організаційних структур для посилення функції стратегічного управління в організації. У ній найповніше реалізуються принципи: централізації розробки стратегії і децентралізація процесу її реалізації, забезпечення гнучкості й адаптивності управління, залучення до процесу управління широкого кола менеджерів усіх рівнів.

Стратегічний маркетинг – це постійний аналіз потреб ринку, що передує розробці ефективних товарів, призначених для конкретних покупців і з особливими характеристиками, що відрізняють їх від товарів конкурентів. Етапи стратегічного маркетингу: аналіз потреб для визначення; аналіз конкурентоспро­можності; аналіз привабливості ринку; сегментація ринку; вибір стратегії ринку.

Стратегічний менеджмент – це таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал як її основу, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни в організації, адекватні впливу навколишнього середовища і допомагає домагатися конкурентних переваг, що в підсумку сприяє виживанню організації і досягненню цілей у довгостроковій перспективі.

Стратегічні зміни стосуються багатьох сторін діяльності організації й елементів її структури. Вони мають комплексний характер. Найбільші труднощі виникають у проведенні змін в організаційній структурі й організаційній культурі. Зміни в організаційних структурах управління фірмами і створення структур стратегічного менеджменту набувають форми пошуку оптимального співвідношення між централізацією і децентралізацією владних функцій.

Стратегічний контролінг (strategіc controllіng) – координація функції стратегічного аналізу цілепередбачення, планування і корекції стратегії; здійснення контролю за функціонуванням усієї системи; розвиток підсистеми інформаційного забезпечення.

Стратегічний менеджмент (strategіc management) – синонім терміна „стратегічне керування підприємством”.

Стратегічні саміти (strategіc solіtude) – засідання вищих керівників організацій, присвячені тільки корпоративній стратегії. Такі засідання, як правило, проводяться методом „повного занурення”. Метод припускає максимальне зосередження уваги тільки на конкретній проблемі, без будь-яких відволікань учасників на інші питання. Засідання, що набули назви стратегічних самітів, зазвичай тривають день-два. Заходи стратегічного саміту найчастіше бувають виїзними – в місцях, де учасники справді тимчасово можуть ухилитись від оперативно-тактичних справ бізнесу і по-справжньому „зануритися” у його стратегію. Основний спосіб роботи при стратегічних самітах – це „мозковий штурм” у різних варіаціях.

СТРАТЕГІЯ – мистецтво управління; загальний план управлінської діяльності з урахуванням сформованої дійсності на даному етапі розвитку.

Стратегія корпорації (corporate strategy) – це ділова концепція організації на задану стратегічну перспективу, представлена як довгострокова програма конкретних дій, спрямованих на реалізацію цієї концепції і забезпечення організації конкурентних переваг в досягненні цілей. Найбільш важливий елемент корпоративної стратегії – це відповідь на питання: як вести конкурентну боротьбу? Вирішальний елемент корпоративної стратегії – цільова орієнтація всього комплексу ресурсів організації. У підсумку корпоративна стратегія конкретної організації зводиться до системи її конкурентних переваг.

Стратегія управління персоналом (human resource strategy) – підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій з реалізації концепції використання потенціалу персо­налу організації з метою забезпечення її стратегічної конкурентної переваги.

Стрес (від англ. stress – напруга) – це явище, що супроводжує менеджера постійно. Незначні стресові ситуації нешкідливі для людини. Небезпечний надмірний стрес з надмірним психологічним чи фізіологічним напруженням.

Психологічні прояви стресу: роздратованість, втрата апетиту, депресія і небажання спілкуватись.

Фізіологічні прояви стресу: виразки, мігрень, гіпертонія, біль у серці, астма, артрит.

Стрес може бути викликаний факторами, пов’язаними з працею і діяльністю організації, або подіями в особистому житті індивідуума.

Стресова ситуація – це явище, яке виникає внаслідок пере- або недовантаження працівників робочими завданнями, психо­логічною несуміс­ністю та ін.

Структура організації (організаційна структура) (organі­satіonal structure) – „сукупність методів поділу процесу праці на конкретні робочі завдання і координації їхнього виконання” (Mmztberg, 1989).

СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЙНА АДАПТИВНА – організаційна структу­ра, що дає змогу гнучко реагувати на зміни у навколишньому середовищі й, отже, принципово відрізняється від бюрократичної структури. Називається також органічною структурою. Два основних типи А. о. с. – це проектні й матричні організації.

Структура управління організацією – це упорядкована сукупність взаємозалежних елементів зі стійкими взаємостосунками, що забезпечують їх розвиток і функціонування як єдиного цілого.

У рамках структури відбувається управлінський процес, між учасниками якого розподілені функції і завдання управління. З цієї позиції організаційна структура – це форма поділу і кооперації управлінської діяльності, у рамках якої відбувається процес управління, спрямований на досягнення цілей організації. Звідси структура управління поєднує цілі, розподілені між різними ланками, зв’язок між якими забезпечує координацію їх виконання.

структура управління Дивізіональна Потреба у застосуванні дивізіональної структури виникла через різке збільшення розмірів підприємств, диверсифікованість їх діяльності, ускладнення технологічних процесів. Ключовими фігурами в управлінні організаціями з цією структурою стають не керівники функціональних підрозділів, а менеджери, які очолюють виробничі підрозділи. Структуризація організації по відділеннях відбувається, як правило, за одним із критеріїв: продукцією, що виготовляється (продуктова спеціалізація), орієнтацією на споживача, за регіонами, що обслуговуються.

структура управління Лінійна утворюється внаслідок побудови апарату управління тільки із взаємопідпорядкованих органів за принципом ієрархічної градації.

структура управління Лінійно-функціональна. Лінійно-функціональна структура забезпечує такий поділ управлінської праці, за яким лінійні ланки управління мають керувати, а функціональні – консультувати, допомагати в розробці конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів.

структура управління Матрична – це сучасний ефективний тип організаційної структури управління, побудований на принципі подвійного підпорядкування виконавців: з одного боку – безпосередньому керівникові функціональної служби, що надає персонал і технічну допомогу, з іншого – керівникові проекту (цільової програми), наділеному необхідними повнова­женнями для здійснення процесу управління відповідно до запланованих термінів, ресурсів і якості.

СУБОРДИНАЦІЯ – система підпорядкування органів нижчого рівня поса­довим особам вищого рівня, виконання правил службової дисципліни.

СУБПІДРЯДНИК – підприємство, що бере на себе частину робіт від підрядчика. Будівельні організації, що укладають договори із забудовниками, є підрядчиками. Останні можуть передавати деякі спеціальні роботи іншим підприємствам-субпідрядникам.

СУБРАХУНОК – підсобний рахунок, відкритий об’єднаннями, підприємст­вами і господарськими організаціями, що мають негоспрозрахункові під­приємства в населених пунктах, розташованих за межами діяльності установи банку, де відкриті основні рахунки; а також профспілковими організаціями, установами банків й іншими організаціями.

Суб’єктивно раціональний (subjectіvely ratіonal) – дія є суб’єк­тивно раціональною, якщо ґрунтується на вірі в існування певних зв’язків між засобами і цілями.

Сфера контролю – кількість осіб, підпо­рядкованих одному керів­никові.

Сценарій у менеджменті – це опис картини майбутнього, що складається з погоджених, логічно взаємопов’язаних подій і послідовності кроків, з визначеною ймовірністю, котрі ведуть до прогнозованого кінцевого стану, тобто організації в майбутньому. Як правило, у сценаріях переважає якісний опис.

Т

Таун Генрі, Towne Henry (1844–1924), американський бізнесмен, засновник і президент компанії „Yale and Towne Manufacturіng”, що першим висловив у 1886 році ідею формування науки менеджменту.

Тейлор Фредерік-Уінслоу, Taіlor Frederіck Wіnslow (1856–1915), основоположник наукового менеджменту, винахідник, головний інженер металургійної компанії „Мідвейл стіл”.

Теорія „ЖВЗ” Клейтона Алдерфера складається з трьох рівнів потреб, де Ж означає життєві потреби, тобто фізіологічні по­треби і потреби безпеки, В – потреби взаємин між людьми, і З – передбачає необхідність зростання для потреб поваги і самореалізації.

Теорія „трьох потреб” Девіда МакКлелланда побудована на таких факторах мотивації, як потреба влади, досягнення та належ­ності.

ТЕХНОЛОГІЯ (грец. – мистецтво, майстерність, уміння) – сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми предметів праці (сировина, матеріали або напівфабрикати) для виробництва матеріальних благ. Сучасна Т. – один із факторів підвищення ефективності суспільного виробництва.

Технологія управління – це циклічний ітеративний процес формування, розробки й ухвалення рішення, його ресурсне забезпечення і реалізація з необхідним контролем і регулюванням виробництва на досягнення окремих цілей підприємства (організації). Є основною складовою загального процесу управління фірмою.

ТОВАР (product) – продукт праці, що задовольняє ту чи іншу потребу людини і виготовлений не для особистого споживання, а для обміну чи продажу. Т. може бути матеріальним благом або послугою. Узагальнений термін, використовуваний для визначення як матеріальних благ, так і немайнових чи інтелектуальних послуг. Кожний товар має дві властивості: споживчу вартість і вартість.

Товариство – організаційно-економічна форма підприємства з участю фізичних осіб, що несуть спільну та індивідуальну необмежену відповідальність за підсумки діяльності.

Товариство з додатковою відповідальністю – вид госпо­дарської організації, коли її статутний фонд розділений на дві частини, розміри яких визначені засновницькими документами. Граничний розмір відповідаль­ності учасників передбачається засновницькими документами.

Товариство з обмеженою відповідальністю – господар­ська організація, що створюється на основі угоди між юридичними особами та (або) громадянами з об’єднанням їх внесків для досягнення загальних цілей. Учасники товариства несуть відповідальність тільки у межах їх внесків.

Товарний асортимент – група товарів, тісно пов’язаних між собою за подібністю їх функціонування, тому, що їх продають одним групам клієнтів, або через споріднені торгові заклади, чи в межах одного і того ж діапазону цін.

Товарно-матеріальні запаси (іnventory) – матеріали, напівфабри­кати чи готові товари, що зберігаються в очікуванні попиту з боку покупців і є частиною ланцюжка постачань, що починається закупівлями сировини і закінчується кінцевим споживанням (чи переробкою відходів).

Торгівля – форма обміну продуктами праці та послугами, процес купівлі-продажу товарів.

ТРАНСФЕРТ (франц. transfert, від лат. transfero – переношу, переміщую) – 1) переказ іноземної валюти чи золота з однієї країни в іншу; 2) передача права володіння іменними цінними паперами однією особою іншій; 3) банківські операції, пов’язані з зустрічними переказами національних чи національної і конвертованої валют двох або декількох країн; 4) перенесення угоди з одного рахунка на інший; 5) транспортна послуга з доправлення туристів з аеропорту в готель; 6) трансфертні платежі – передатні платежі, тобто виплати населенню приватним підприємцям, які проводяться з державного бюджету. Поділяються на субсидії підприємцям, сплату відсотків за державним боргом, пенсії і допомоги населенню та на інші соціальні потреби.

Трейдер – 1) тип біржового репортера, який спеціалізується переважно на торгівлі цінними паперами на фондовій біржі; 2) біржовий спекулянт, який скуповує та продає контракти.

ТРЕНД (англ. trend – тенденція) – тривала тенденція зміни економічних показників. Коли будуються економіко-математичні моделі прогнозу, Т. виявляється першою, основною складовою прогнозованого часового ряду, на яку вже накладаються інші складові, наприклад сезонні коливання.

Трудовий бізнес – бізнес громадян, які працюють за наймом.

У

УГОДА – дія, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин; договір про здійснення виробничої й господарської діяльності, надання послуг, проведення торгових платежів, фінансово-кредитних операцій тощо.

Уотермен Роберт, Waterman Robert (1940), американський консультант і дослідник з менеджменту, прибічник нетрадиційних підходів до управління, співавтор одного з найпопулярніших бестселерів серед бізнесових видань „У пошуках досконалості” (1982), обсяг продажу якого досяг рекордної позначки у світі – 5 млн примірників (1987 p.), консультант фірми „Мак-Кінсі”.

Уотсон Томас-старший, Watson Thomas (1874–1956), засновник і перший президент однієї з найбільших американських міжнародних корпорацій – ІBM.

Упередженість у рішеннях, заснована на упередженні, виникає внаслідок інертності мислення. Вона може виникати не через конкретно сформовану ситуацію, а аналогічну, таку, що вже виникала колись. І керівник за інерцією може не зауважити нюансів, що відрізняють нинішню ситуацію від минулого прецедента, що призводить до помилкових дій.

Управління (див. також менеджмент) – 1) керівництво, спрямування будь-якої діяльності; 2) процес планування, організації, мотивації й контролю, необхідний для того, щоб сформулювати й досягти цілей організації.

УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ (операційне управління) – детальне уточнення виробничої програми й виробничого процесу, а також їхній запуск і проведення. У. в. передбачає також виробничий контроль.

УПРАВЛІННЯ ОПЕРАТИВНЕ – складова частина управлінської діяль­ності, зумовлена часовим інтервалом (місяць, тиждень, доба). Це сукупність заходів, що дозволяють впливати на конкретні відхилення від установлених завдань.

УПРАВЛІННЯ ОПТИМАЛЬНЕ – вибір таких управлінських параметрів, які забезпечують найкращий з позицій заданого критерію перебіг подій (поведінки системи).

Управління організаційними змінами – це рішення керівництва змінити одну чи більше внутрішніх складових організації, що стосуються цілей, завдань, структури, технології, людського фактора, викликані змінами в зовнішньому чи внутрішньому середовищі.

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ – функціональна сфера діяльності, завдання якої – забезпечення підприємства в потрібний час кадрами в необхідній кількості та якості, їхнє правильне розміщення й стимулювання. Метою У. п. є формування працездатних колективів, у яких працівники діють з урахуванням власних інтересів і на благо організації загалом. Основні функції У. п.: планування потреби в кадрах і її задоволення (пошук, добір і вивільнення), формування умов праці, створення системи стимулювання (винагорода, мотивація), а також розвиток персоналу. На невеликих підприємствах зазначені функції виконує керівництво, на більших – самостійні відділи кадрів, що з багатьох питань поділяють відповідальність за кадрову роботу з лінійними керівниками. Характер У. п. на підприємствах дуже різний. Воно поширюється від чисто кадрової роботи до управління людськими ресурсами, при якому працівника розглядають як капітал підприємства. Автономія підприємства з питань У. п. обмежена державними нормами щодо захисту працівників і права їхньої участі в прийнятті певних рішень.

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ (ФІРМОЮ) – цілеспрямований вплив на процес організації суспільної праці та виробництва. У. п. здійснюється завдяки організації та контролю за господарською діяльністю підприємств (фірм) та працівників з метою досягнення найкращих результатів при найменших трудових і матеріальних затратах.

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ (РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ) НА РІВНІ ФІР­МИ – це управління, спрямоване на зменшення збитків, пов’язаних з економіч­ними ризиками. У широкому розумінні – це мистецтво і наука про забезпечення умов успішного функціонування будь-якої виробничо-господарської одиниці в умовах ризику. У вузькому значенні – це процес розробки і впровадження програми зменшення будь-яких випадково завданих збитків.

УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ – сукупність методів і інструментів мінімізації ризику: 1) процедури зменшення різного роду ризиків, з якими інвестор зіштовхується у своїй діяльності; це досягається використанням різних методів аналізу і моніторингу ризиків, їх хеджування і страхування; 2) послуга, пропонована банками їхнім корпоративним клієнтам для контролю за різними видами ринкових і кредитних ризиків на основі широкого набору методів і інструментів.

Управління розвитком виробництва – це вид діяльності з регулювання процесу виробництва для підвищення його ефективності, росту продуктивності праці, поліпшення якості продукції. Основна мета менеджменту в управлінні виробництвом полягає в тому, щоб домогтися раціонального функціонування виробничих підрозділів через керівництво „згори” шляхом створення адаптивних інформаційних систем, використання складного набору оптимізаційних моделей і кількісних методів, спроможних швидко знайти й запропонувати варіант ліквідації незапланованого відхилення на будь-якому етапі виробничого циклу.

УПРАВЛІННЯ СИТУАЦІЙНЕ – ухвалення стратегічних рішень не у встановлені планові періоди, а в міру виявлення потенційних проблем збуту.

УПРАВЛІННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНЕ – управління за функціями, у процесі якого кожен функціональний керівник очолює виконання певного кола функцій, робіт (виробничих, технологічних, проектних, фінансових, інформаційних).

УПРАВЛІННЯ ЦІЛЬОВЕ – процес, що складається з чотирьох незалежних етапів: 1) стислого і чіткого формулювання мети і завдань; 2) розробка реалістичних планів їхнього досягнення; 3) систематичний контроль і вимір якості роботи і її підсумків; 4) застосування коригувальних заходів для досягнення запланованого.

Урвік Ліндел, Urwіck Lyndall (1908–1975), англійський дослідник адміністративного управління, послідовник концепції адміністративного менеджменту А. Файоля, автор концепції логічних квадратів як способу порівняння і систематизації концепцій менеджменту, професор Політехнічного коледжу (м. Лондон), консультант із питань управління.

Ухвалення рішень – пошук сприятливих умов для впровадження рішення, розвиток і аналіз можливих альтернатив та вибір потрібної.

Ф

ФАЙЛ (від англ. fіle – підшивка паперів, картотека, набір даних) – сукупність поєднаних змістом записів, що сприймається як єдине ціле. Наприклад, один рядок кадрової анкети розглядається як елемент, вся анкета – як запис, повний набір таких записів – як файл (масив даних); сукупність таких файлів утворить бібліотеку даних.

Файоль Анрі, Fayol Henry (1841–1925), французький інженер, науковець, основоположник класичної школи менеджменту, який розробив і впровадив у практику систему адміністративного (функціонального) управління, генеральний директор великої гірничої та металургійної компанії „Комментрі – Фурмамболь – Деказвіль” („Комамболь”) в 1888–1918 pp., директор Центру адміністративних досліджень у 1918–1925 pp.

ФАКТ (лат. factum – зроблене, здійснене) – 1) реальна невигадана подія, явище; підтверджене досвідом знання, що служить для певного висновку і є перевіркою якогось припущення; 2) дійсність, реальність, те що об’єктивно існує.

ФАКТОР (лат. – factor – такий, що діє) – 1) рушійна сила будь-якого явища, процесу; вихідна складова чого-небудь; 2) звичайний торговий агент, що проводить операції з особливою категорією чи категоріями товарів.

Факторинг – фінансова операція, згідно з якою „фактор-фірма” купує у своїх клієнтів їх вимоги до контрагентів, протягом 2–3 днів оплачує 70–90% цих вимог авансом, а частину, що залишилася, – тільки після надходження до клієнта рахунку-оплати.

ФАХІВЕЦЬ – людина, яка володіє спеціальними знаннями і навичками в якій-небудь галузі; має певну спеціальність; людина, яка добре знає якусь справу, майстер своєї справи.

Філософія функціонування підприємства – інтегральна частина управління, яка дає змогу усвідомити майбутнє, керуючись наявною та бажаною позицією, способом життя підприємства, що є основними вихідними характеристиками процесу мислення, інтелектуальних робіт, які зумовлюють процеси, процедури, технологію та зміст рішень.

Фінансова стратегія – основа для вибору альтернативи, яка зумовлює природу та напрямки організації фінансових стосунків як за межами, так і всередині підприємства. Фінансові стратегії розробляються у формі плану або програми фінансового розвитку організації з урахуванням необхідних змін у структурі капіталу та створення необхідних фондів стратегічних, страхових тощо для досягнення розроблених стратегій зростання та підвищення конкурент­них переваг підприємства.

ФІНАНСОВІ РИЗИКИ – це ризики, пов’язані з проведенням будь-яких фінансових операцій і зумовлені можливістю втрат чи недоодержання грошових сум (з різних причин). Як правило, до фінансового належать такі ризики:

• зміна процентної ставки;

• неповернення кредиту;

• несприятливі флуктуації валютних курсів щодо курсу вітчизняної валюти;

• неплатоспроможність покупців;

• недотримання зобов’язань з повернення інвестицій;

• несприятлива ставка дисконту при ліквідації інвестицій;

• ріст цін на сировину і матеріали;

• невиконання покупцем своїх зобов’язань та ін.

Фірма – загальна назва підприємств первинних господарських ланок у ринковій економіці, що переслідують у своїй діяльності мету отримання прибутку.

Фірма-монополіст („визначник ціни”) – фірма, що обирає найбільш сприятливу та прибуткову комбінацію „ціна – якість”, яка дає максимальний прибуток.

Фоллет Мері Паркер, Follet Mary Parker (1868–1933), один із дослідників менеджменту, основоположник учення „про авторитет керівника, що використовує владу „разом з...” на противагу „владі над...”, про координацію і виробничі завдання, автор „закону ситуації”, згідно з яким менеджер щораз повинен враховувати конкретні обставини в організації та застосовувати відповідно ті чи інші концепції менеджменту, професор Політехнічного коледжу (м. Лондон).

ФОНДОВІДДАЧА – один із найбільш узагальнених показників, що характеризують рівень використання основних фондів. Ф. свідчить, скільки продукції виробляється на 1 грн основних виробничих фондів.

ФОРВАРД-РИНОК – ринок, на якому угоди cкладаються протягом тривалого часу, на відміну від спот-ринку, на якому угоди укладаються протягом декількох днів. Угоди на форвард-ринку заведено оформляти в останні дні місяця.

Форд Генрі, Ford Henry (1863–1947), засновник і президент однієї з провідних автомобільних компаній у світі „Форд моторз компані”, основоположник теорії управління виробництвом на основі використання складального конвеєра.

Форс-мажор – явище, подія, ситуація (пожежа, стихійне лихо, війна, блокада тощо), в разі виникнення яких виконання зобов’язань будь-якою зі сторін стає повністю або частково неможливе.

Форфейтинг – означає переуступку продавцем права вимоги платежу від покупця за поставлені йому товари або надані послуги.

ФРАНЧАЙЗИНГ – 1) спеціальний привілей, який надається урядом приватному підприємству, наприклад, управлінню міським транспортом. Приватні підприємства в цьому разі сплачують податок за використання права або привілею; 2) форма маркетингу або розподіл товарів, при якій провідна компанія надає іншим компаніям право або привілей провадити бізнес з певними обмеженнями протягом певного періоду у визначеному місці.

Фулер Дон, Fuller Don (1932) – авторитет у сфері планування проектно-конструкторської діяльності, консультант провідних міжнародних компаній „Боїнг”, „Кодак”.

Функції менеджменту – вид або сфера діяльності в апараті управління. Розрізняють загальні й спеціальні (конкретні) Ф. м. Ф. м. вперше класифікував французький учений А. Файоль. Розглядаючи підприємство як складний функціональний організм, А. Файоль розчленував його на частини, виділивши конкретні види діяльності, типові для всіх підприємств: технічні (виробництво, переробка, обробка), комерційні (купівля, продаж, обмін), фінансові (залучення коштів, розпорядження ними), страхові (страхування і охорона майна, осіб), облікові (бухгалтерський облік, калькуляція, статистика), адміністративні (передбачення, організація, розпорядництво, координація і контроль).

Ф’ЮЧЕРС – це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем (емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного фінансового паперу за заздалегідь фіксованою ціною.

Ф’ЮЧЕРСНА (англ.) ТЕРМІНОВА УГОДА – двостороння угода із зобов’язанням постачати товар за всіма заздалегідь обумовленими параметрами (кількість, якість, сорт, ціна, визначена дата, відповідний стандарт), який виготовлятиметься в майбутньому. На відміну від інших строкових угод, ф’ючерсні товари продаються і купуються через публічне проголошення на біржі пропозиції на купівлю та продаж. Така форма угод заздалегідь полегшує ухвалення рішення на купівлю чи продаж товару. Якщо контракт не закритий до офіційного строку поставки, то клієнт зобов’язаний виконати своє зобов’язання, тобто поставити чи оплатити товар контрагенту, якого довільно визначає товарна біржа з числа учасників торгів.

Х

ХАЙРИНГ (англ. hіre – брати напрокат) – середньостроковий лізинг (див.).

ХАЙТЕК-КОМПАНІЯ (від англ. hіgh – високий, tec – скороч. – технологія) – компанія, що впроваджує і застосовує високотехнологічні процеси.

ХАЛАТНІСТЬ, НЕДБАЛІСТЬ – вид посадового злочину, що полягає в невиконанні чи неналежному виконанні посадовою особою своїх обов’язків (внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення), що заподіяли значну шкоду державним чи суспільним інтересам або законним правам чи інтересам громадян. Кваліфікація дій як Х. припускає, що існувала реальна можливість виконання винним своїх службових обов’язків.

Хаммер Арманд, Hammer Armand (1898–1991), американський бізнесмен, засновник і президент однієї з міжнародних нафтових компаній „Оксідентал петролеум”.

Хаммер Майкл, Hammer Mіchael (1943), американський дослідник проблем організаційного розвитку, автор концепції реінжинірингу компаній, професор Гарвардського університету.

Характер – це сукупність постійних психологічних рис, що визначають поведінку конкретної людини, її реакцію на си­туацію, ділові характеристики, вимогливість до себе та інших тощо.

ХАРАКТЕР УГОДИ – обов’язковий реквізит класифікатора угоди в рамках гармонізованої системи розрахунків за постачання товарів. Призначений для кодування характеру угоди при заповненні вантажної митної декларації. Складається з розділів: розрахунки на валюту вільно конвертовану; розрахунки по клірингах з обмеженою конверсією, розрахунок на замкнуту валюту; інші постачання на комерційні операції; постачання товарів у рахунок зобов’язань за угодами про співробітництво в будівництві підприємств і об’єктів; безоплатні постачання; інші постачання некомерційних операцій.

ХАРАКТЕРИСТИКА – 1) офіційний документ із відгуком про службову діяльність кого-небудь; 2) опис характерних ознак чого-небудь, або чиїхось рис.

ХАРИЗМА (грець. charіsma – милість, божий дар) – вплив, заснований на характеристиках особистості керівника або його здібності залучати прихиль­ників.

ХЕДЖуВАНня, ХЕДЖ (англ. hedge – гарантія, страхування) – страхування від втрат, техніка зведення до мінімуму ризику втрати від складування чи зменшення прибутку через несприятливу зміну цін від відкриття контрактів на рівну суму, на протилежних позиціях в операціях за готівку й термінових операціях. Х. здійснюється на додаток до звичайної комерційної діяльності промислових і торгових фірм або фінансових операцій банків, страхових компаній, пенсійних фондів і т. д. угодами на ф’ючерсній біржі, зв’язаних в той чи інший спосіб з потребами виробництва і торгівлі. Х. завершується покупкою чи продажем.

ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ – 1) змішана компанія, яка володіє контрольним пакетом акцій інших компаній, а також веде підприємницьку діяльність, спрямовану на виконання змішаних функцій (промислового виробництва, торгівлі, фінансово-кредитних операцій тощо). Підприємства холдингового об’єднання юридично незалежні, але перетворюються на пайовиків (акціонерів) і одержують прибуток пропорційно до суми вкладеного капіталу. Управління і контроль за діяльністю здійснюється з використанням такої форми, як система участі, тобто багатоступінчасте підпорядкування холдинговій компанії (одній чи групі) ряду інших шляхом володіння контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств, трестів, концернів. 2) X. к. в організаційній структурі трестів, концернів може виконувати тільки відповідні функції по всій вертикалі і горизонталі зв’язків (торговельні, транспортні, рекламні, інформаційні тощо).

ХРОНОМЕТРАЖ – метод вивчення витрат робочого часу на виконання повторюваних трудових операцій, що полягає у вимірі їхньої тривалості й аналізі умов їхнього виконання.

Ц

ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ (лат. – середній) – в сучасних умовах одна з функцій менеджменту, яка означає здійснення управління з єдиного центру. Наприклад, Ц. капіталу – процес збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або злиття декількох раніше самостійних капіталів, а також поглинання крупним капіталом більш слабких конкурентів.

Центрована диверсифікація – процес створення нових видів продукції на основі базових аналогів, випуск яких не потребує суттєвих змін у виробничо-збутовому потенціалі підприємства.

Цифровий підпис – спеціальний підпис, яким завіряється електронна пошта. Виходить внаслідок шифрування дайджесту-повідомлення особистим ключем відправника.

Цифрові гроші (dіgіtal cash) – електронний аналог паперової готівки. Цифрові гроші – це грошові знаки, що є комплектом, тобто набором, купонів.

ЦІЛІСНІСТЬ СИСТЕМИ – залежність кожного елемента системи, його властивостей і відносин у системі від його місця, функцій та ін. усередині цілого. Це означає, що вплив на один чи кілька елементів системи обов’язково викликає реакцію, зміну інших елементів.

Ціна – грошова вартість уречевленої у товарі праці відособлених товаровиробників.

Цінний папір – грошовий документ, пред’явлення якого необхідне для отримання заздалегідь визначеного за розміром доходу, інших грошових сум або передавання майнових прав.

Ч

Чампі Джеймс, Champy James (1950), американський консультант із реінжинірингу компаній, засновник і керівник власної консалтингової фірми.

Чандлер Артур, Chandler Artur (1935), американський фахівець із стратегічного планування, професор Колумбійського університету.

ЧАРТЕР (англ.) – договір між кораблевласником, літаковласником і фрахту­вальником (наймачем) на оренду судна, літака або їх частини для перевезення вантажу, товарів або людей на відповідний рейс чи строк.

ЧАС ВИРОБНИЦТВА – тривалість перебування капіталу чи засобів виробництва в сфері виробництва. Охоплює період від надходження на підприємство засобів виробництва до здачі готової продукції на склад. Містить час надходження засобів виробництва у вигляді виробничих запасів; робочий період; перерви в праці; для деяких галузей народного господарства час, протягом якого предмети праці піддаються впливу природних чи штучних процесів (наприклад, бродіння вина, пива, хімічні реакції тощо).

ЧАС ОБІГУ – тривалість перебування капіталу або готового продукту в сфері обігу від його випуску до надходження до споживача. Ч. о. складається з таких стадій: а) перебування товарної продукції на складі підприємства до відправки; б) відвантажування; в) доставка у торговельні підприємства; г) перебування у товарному запасі на торговельних складах; д) продаж споживачеві; е) доставка споживачеві.

ЧЕК (англ. check) – 1) цінний папір з обмеженою відповідальністю передачі іншій особі; письмовий наказ власника про видачу з його банківського рахунка певної суми грошей вказаній в наказі особі; 2) талон з каси, на якому зазначена сума за товар, або квитанція у касу з зазначенням суми, яку треба сплатити.

Чистий дохід – прибуток після відрахування витрат (на виробництво та реалізацію) та сплати податків і всіх боргових зобов’язань.

ЧИСТИЙ РИЗИК – невизначена можливість негативного впливу деякої події. Прикладом чистого ризику може бути можливість занедужати від контакту з інфекційним хворим, втратити роботу (втратити прибуток), недоодержати комплектуючі вироби (а отже недоодержати прибуток), позбутися будівлі через пожежу та ін.

ЧИСТОТА ПАТЕНТНА – юридична властивість технічного об’єкта, що полягає у можливості вільного використання у цій країні без небезпеки порушення діючих на її території патентів. Об’єкт техніки, що ввозиться в яку-небудь країну, може виявитися „нечистим”, якщо підпадає під дію виданого в цій країні іншій особі патента чи свідоцтва на промисловий зразок.

„ЧОВНИКИ” – торговці, постачальники, які закуповують товари масового споживання оптом на дешевих, як правило, закордонних ринках і доставляють їх на дрібнооптовий і роздрібний вітчизняний ринок.

Ш

ШАХРАЙСТВО – обман або зловживання довір’ям, спрямовані на заволо­діння державним, громадським чи особистим майном. Особливо поширене в Україні в період економічної кризи. Осіб, які вчинили Ш., притягають до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

ШАНС (від англ. chance – випадок, можливість) – імовірність, можливість успіху, талану у здійсненні чого-небудь.

ШЕФ (франц. chef) – начальник, глава підприємства, установи.

ШИФР ДОКУМЕНТА – 1) умовні знаки для секретного письма; 2) умовний реєстраційний знак на книгах, рукописах і т. п., що визначає їхнє місце при збереженні у бібліотеках, архівах.

Штраф – покарання стягненням грошей, що використовується як засіб матеріального впливу.

ШТРИХ-КОД – комбінація вертикальних смуг і цифр, що представляють у закодованому вигляді товар.

ШТУРМ МОЗКОВИЙ – один з методів експертних оцінок. Укладається в усному обговоренні проблеми групою кваліфікованих експертів. На основі вільного обміну думками й висловлення нетрадиційних поглядів вибирається одна думка, на яку пристає більшість.

Шумпетер Йожеф, Shumpeter Jogef (1883–1950), австрійський економіст, дослідник підприємницької природи товарного виробництва, професор Віденського університету.

Ю

Юр Ендрю, Ure Andrew (1778–1840), шотландський дослідник фабричної системи Англії, професор університету м. Глазго.

ЮРИДИЧНА ОСОБА – підприємства, організації різної форми власності, які мають у власності, господарському веденні, або оперативному управлінні відокремлене майно і відповідають за виконання своїх зобов’язань цим майном перед державою, іншими Ю. о., фізичними особами. Мають завершений баланс, розрахунковий рахунок в банку, право на отримання кредиту. Здійснюють валютні операції з іноземними партнерами.

ЮРИСДИКЦІЯ (від лат. Jurіsdіctіo – суд) – 1) підсудність; право чинити суд, вирішувати правові питання; 2) правова сфера, на яку поширюються повноваження державного органу.

ЮРИСКОНСУЛЬТ (від лат. jurіs-consul – правознавець) – постійний консультант при установі, підприємстві чи організації з практичних питань права, захисник інтересів цієї установи у судовій та інших інстанціях.

ЮРИСПРУДЕНЦІЯ (від лат. jurіsprudentіa – правознавство) – правознавство, сукупність наук про право; практична діяльність юристів, ухвали судових органів.

ЮСТИЦІЯ (від лат. justіtіa – правосуддя) – 1) правосуддя; 2) система судових установ; судове відомство.

Я

Якість продукції – сукупність властивостей (характеристик) продукції, що зумовлюють її спроможність задовольнити конкретні особисті та виробничі потреби згідно зі своїм призначенням.