5.1. Влада і відповідальність

1. Поняття влади, впливу та повноваження

2. Характеристика типів влади

1. Поняття влади, впливу та повноваження. У широкому розумінні, влада – це форма соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрямок діяльності людей за допомогою економічних, ідеологічних і організаційно-правових механіз­мів, а також використання авторитету традицій, звичаїв, обрядів та ін.

Влада – це можливість менеджера розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і поведінку людей, за допомогою певних засобів – волі, авторитету, права, насильства (батьківського, державного, економічного і ін.).

Пряма влада спрямована на те, щоб вирішувати (службове підвищення, заохочення тощо).

Зворотна влада спрямована на те, щоб стримувати (влада заборони).

Влада ґрунтується на відносинах субординації, тобто багаторівневого підпорядкування, ієрархії. Субординація встановлюється відповідно до чинної структури управління. Важливо також враховувати особисті риси і рівень фахової підготовки керівників та спеціалістів.

Для реалізації владних відносин потрібен певний рівень бюрократизації системи управління, тобто необхідні правила і норми, що закріплюються у різних організаційно-правових актах, зокрема статути, положення, стандарти, інструкції тощо.

Влада пройшла еволюцію від сімейно-родової та племінної до державної. Термін „влада” застосовують до соціальних утворень (корпоративна влада, групова, релігійна, світська), а також до функцій держави (адміністративна, дисцип­лінарна, військова, судова, фінансова).

Крім об’єктивної основи влади, є і суб’єктивна, певні принципи поведінки. У зарубіжному менеджменті беруть на озброєння деякі положення маккіавелізму: 1) якщо є потреба у владі, домагатися її якомога швидше; 2) якщо ж здобули право керувати, ніколи не наживайте собі ворогів.

Необхідно розрізняти поняття „влада” і „сила”. Влада задається метою і вбудовується в структуру організації. Ця влада є законною і називається „правом остан­нього слова”. Сила, навпаки, – не завжди законна, оскільки вона спирається не на право, а на спроможність. Її можна визначити як спроможність впливати на явища, події так, щоб вони відбувалися за заданим сценарієм. Сила співіснує із владою, якщо остання – чинна.

Влада перебуває у безпосередньому зв’язку із відпо­відальністю.

Відповідальність – зобов’язання відповідати за власні дії і вчинки, брати на себе відповідальність за їх можливі негативні наслідки.

Відповідальність керівників особлива: вони відповідають не лише за власну діяльність (бездіяль­ність), але й за вчинки і провини підлеглих.

Відповідальність можна розглядати у двох аспектах: як відповідальність за минуле (ретроспективний аспект) і відпо­відальність за майбутню поведінку людей (перспективний аспект).

В практиці управління підприємствами застосовують моральну, дисциплі­нарну, а іноді адмі­ністративну і кримінальну відповідальності.

У сфері менеджменту відповідальність безпосередньо пов’язана із повно­важеннями – обов’язковою умовою ефективної роботи персоналу управління.

Повноваження – це посадові (службові) права і можливості менеджера приймати рішення, що впливають на дії підлеглих. Розрізняють:

• лінійні (управління виробництвом, продажем, а в багатьох випадках – фінансами, в основі яких лежить скалярний принцип – пряме і безпосереднє підпорядкування);

• штабні (функціональні, консультативні) повноваження, що допомагають лінійним менеджерам в досягненні визначених цілей: управління закупками, обліком, персоналом, контроль.

Ефективний менеджмент досягається за умов, якщо встановлюється певний баланс між обов’язками, повнова­женнями і відповідальністю. Кожен керівник і спеціаліст по­винен наділятися достатніми повноваженнями, щоб успішно виконувати обов’язки, передбачені посадовими інструкціями чи розпорядчим актом безпосереднього керівника.

2. Характеристика типів влади.

Відповідно до класифікації є такі основні типи влади:

• влада, заснована на примусі. Менеджер може впливати на інших, якщо контролює величину чи форму їх покарання;

• влада, заснована на винагороді. Менеджер має владу над іншою людиною, якщо ця людина вірить, що менеджер може винагородити її чи відмовити в цьому;

• експертна влада – здійснюється, якщо менеджера сприймають як носія спеціальних і корисних знань;

• еталонна влада (влада прикладу). Характеристики або властивості менеджера настільки привабливі для виконавця, що він хоче його наслідувати;

• інформаційна влада – це влада, наслідки якої залежать від доступу і контролю над розпорядчою ситуацією про організаційні операції і майбутні плани. Тобто тут підтверджується відомий вислів про те, що хто володіє інформацією, той владарює. Тому умовою ефективного менеджменту є розробка і впровадження науково обґрунтованої інформаційної системи в кожному підприємстві й об’єднанні;

законна влада – ґрунтується на праві людини керувати іншими, бо вона обіймає відповідну посаду в організації.

У міру того, як здібності виконавця щільно наблизились до здібностей керівника, зростає необхідність шукати співробітництва з боку виконавця, щоб мати можливість на нього впливати. Дві форми впливу, що можуть спонукати виконавця до активного співробітництва, – це переконання й участь співробітників в управлінні.