7.1. Сутність функції організації та її місце в системі управління.

1. . Сутність і зміст функції

2. . Основні принципи організації

3. . Послідовність здійснення функції „організація”

4. . Поняття централізованих і децентралізованих організацій

5. . Характеристики ступеня централізації

6. . Переваги централізації

7. . Переваги децентралізації

1. Стосовно до управління функція організації – це процес:

• закріплення варіантів поділу управлінської праці між персоналом фірми;

• побудова організаційної структури системи управління фірмою;

• створення в цілому працездатної фірми як системи;

• формування стійкої сукупності всіх сторін діяльності фірми (технічної, технологічної, економічної, фінансової).

2. Для успішної реалізації функції необхідно враховувати вимоги таких локальних принципів організації:

• принцип мети. Організація, її окремі ланки працюють для досягнення загальної мети;

• принцип спеціалізації – передбачає поглиблений поділ праці в апараті управління (відділи, бюро, групи, робочі місця та виконавці);

• принцип пропорційності передбачає дотримання певних пропорцій в апараті управління (чисельність, кваліфікація та ін.);

• принцип еластичності організації. При визначенні завдань і відповідаль­ності має бути встановлений оптимум між волею дій окремих працівників і адміністративних розпоряджень;

• стійкість. Систему управління необхідно будувати так, щоб її елементи не підлягали докорінним змінам під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища;

• принцип безупинного удосконалювання. Припускає необхідність система­тичної організаційної роботи з удосконалювання процесу організації і реалізації рішень;

• принцип прямої співпідпорядкованості. Будь-який працівник повинен мати одного начальника;

• принцип обсягу контролю. Менеджер має бути у змозі кваліфіковано забезпечити і проконтролювати роботу обмеженої кількості підлеглих;

• безумовна відповідальність керівника за дії підлеглих;

• принцип домірності відповідальності даним повноваженням;

• принцип виключення. Рішення повторюваного характеру зводять до рутинних, виконання яких доручається нижчим управлінським ланкам;

• принцип пріоритету функцій. Управлінська функція породжує орган управління, а не навпаки;

• принцип комбінування. Необхідно забезпечувати найбільш правильне поєднання централізму і самостійності;

• принцип паралельності означає вимогу паралельного виконання операцій трудового процесу.

3. Послідовність здійснення функції „організація”:

1. визначення цілей і завдань спільної діяльності людей;

2. виявлення потреби в ресурсах для здійснення цілей;

3. установлення послідовності дій виконавців, тривалості і термінів їхнього виконання;

4. вибір способів здійснення необхідних дій і взаємодій людей для досягнення цілей;

5. установлення між людьми організаційно-економічних відносин.

4. Організації, у яких керівництво вищої ланки залишає за собою велику частину повноважень, необхідних для ухвалення найважливіших рішень, називаються централізованими. Децентралізовані організації – такі організації, у яких повноваження розподілені між нижчими рівнями управління.

На практиці не зустрічається цілком централізованих чи децентралізованих організацій. В організаціях із сильно децентралізованими структурами найважливіші рішення часто приймаються тільки службовцями, які обіймають досить високі посади (не нижче керівника відділу). Така форма децентралізації у великих фірмах називається федеральною децентралізацією.

5. Ступінь централізації в організації визначають такі характеристики:

• кількість рішень, прийнятих на нижчих рівнях управління. Чим більшу кількість рішень приймають нижчі керівники, тим менший ступінь централізації;

• важливість рішень, прийнятих на нижчих рівнях;

• наслідки рішень, прийнятих на нижчих рівнях. Якщо керівники середньої ланки можуть приймати рішення, що стосуються більш ніж одної функції, то організація слабко централізована;

• контроль за роботою підлеглих. У слабко централізованій організації вище керівництво зрідка перевіряє щоденні рішення підлеглих керівників. Оцінка дій робиться на підставі суми досягнутих результатів.

6. Переваги централізованих структур у тому, що:

• централізація поліпшує контроль і координацію спеціалізованих функцій, зменшує кількість і масштаби помилкових рішень, прийнятих менш досвідченими менеджерами;

• сильно централізоване управління дає змогу уникнути ситуацій, за яких одні відділи фірми ростуть і розвиваються за рахунок інших або й загалом організації;

• централізоване управління допомагає більш ощадливо і легко вико­ристовувати досвід і знання персоналу центрального адміністративного органу.

7. Децентралізовані структури мають такі переваги:

• керувати великими організаціями централізовано неможливо через величезну кількість необхідної інформації і, отже, через труднощі з ухваленням рішень;

• децентралізація дає змогу приймати рішення тому керівнику, який перебуває найближче до проблеми, що виникла, і краще від інших її знає;

• децентралізація стимулює ініціативу і допомагає особистості ототожни­ти себе з організацією;

• децентралізація сприяє підготовці молодого керівника до вищих посад, надаючи йому можливість ухвалювати важливі рішення вже на початку кар’єри. Це забезпечує приплив до організації талановитих керівників (передбачається, що талановитими керівниками стають під час набуття досвіду).