5.2. Поняття та типи лідерства в менеджменті

1. Поняття лідерства у менеджменті

2. Класифікація підходів до розуміння лідерства

1. У повсякденному житті використовуються терміни ме­неджмент, адміні­стрування (керівництво) і лідерство. Менедж­мент найчастіше вживається стосовно підприємницьких структур, а адміністрування (керівництво) – для характери­стики управління в урядових органах, громадських і різноманітних благодійних організаціях.

Що стосується керівництва і лідерства, то вони часто використовуються в літературі як синоніми. Однак між ними є відмінності.

Керівництво грунтується переважно на формальних аспек­тах діяльності, тоді як лідерство – на неформальних. Тому воно спроможне певною мірою компенсувати формальне управління колективом, доповнюючи недостатній розвиток його окремих елементів.

2. Класифікація підходів до розуміння лідерства. Стосовно до управління лідерство – це спроможність впливати на окремих осіб і групи людей, спрямовуючи їх зусилля на досягнення цілей організації.

Лідерство як складний соціально-психологічний процес групового розвитку диференціюється за різними ознаками:

а) За змістом діяльності:

• лідер-натхненник, який пропонує програму поведінки;

• лідер-виконавець, який забезпечує вико­нання вже схваленої програми;

• лідер, який одночасно є і натхненником, і організатором.

б) За характером діяльності:

• універсальний, який постійно проявляє риси лідера;

• ситуаційний – риси лідера проявляються лише в певних, специфічних ситуаціях.

в) За стилем лідерства:

• авторитарний,

• демократичний,

• лібе­ральний.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі найбільш поширеною є класифікація лідерства за стилем.

Лідерство стало об’єктом дослідження багатьох вчених, і нині сформульо­вані три основні теоретичні підходи до цього поняття.

1. Харизматична дія (від „харизма” – благодать) стверд­жує, що лідером може стати лише людина, якій притаманні певні особисті риси, спроможність спонукати інших до висо­копродуктивної праці. Починаючи з теорії „великої людини” (зародилась ще в древніх греків і римлян), яка стверджує, що лідерами народжуються, а не стають, чинились спроби визна­чити фізичні, розумові та індивідуальні риси різних лідерів.

Хоча вченим не вдалося сформулювати усього набору характеристик, притаманних ефективним лідерам, все ж встановлено, що окремі риси для лідера обов’язкові: високі розумові здібності, широкі громадські інтереси і зрілість.

2. Ситуаційна теорія визначає, що люди стають лідерами не тільки тому, що вони – особистості, а передусім завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв’язку між ліде­ром і ситуацією.

3. Синтетична теорія розглядає лідерство як процес організації міжособис­тісних стосунків у групі, а лідера – як суб’єкта управління цим процесом. Суть цього підходу полягає в тому, що феномен лідерства розглядається як спільна групова діяльність.

5.3. Поняття стилю керівництва та континууму стилів керівництва

1. Поняття стилю керівництва

2. Теорії „X” та „Y” Д. Мак Грегора

3. Континуум стилів Р. Лайкерта

4. Таблиця стилів керівництва Роберта Блейка і Джейн Мутон

5. Ситуаційна модель керівництва Ф. Фідлера