6. Функціональні стратегії.

Реалізація базової та альтернативних стратегій забезпечується подальшою їх конкретизацією та розробкою функціональних та ресурсних субстратегій.

Формування конкурентної (ділової) стратегії має за мету досягнення конкурентних переваг (якщо підприємство зайняте лише одним видом бізнесу, ділова стратегія є частиною його загальної стратегії, але якщо до організації належить декілька ділових одиниць, то кожна з них розробляє власну цільову стратегію).

Визначення функціональних стратегій підприємства пов’язане з розробкою їх для кожного функціонального підрозділу підприємства і містить такі елементи:

• стратегію НДДКР (в двох її різновидах: інноваційна стратегія та іміта­ційна стратегія);

• виробничу стратегію (двома важливими аспектами виробничої стратегії є контроль за витратами та підвищення ефективності виробничих операцій);

• маркетингову стратегію (спрямована на дослідження ринку, товарної та цінової політики, каналів розподілу та стимулювання збуту);

• фінансову стратегію, пов’язану з прогнозуванням фінансових показників стратегічного плану, оцінкою інноваційних проектів, плануванням майбутніх продажів, розподілом та контролем фінансових ресурсів;

• стратегію управління персоналом (людськими ресурсами), з допомогою якої розв’язуються проблеми підвищення привабливості праці, мотивація, атестація персоналу, підтримка такої кількості зайнятих на підприємствах та типів робочих місць, які відповідають ефективному веденню бізнесу.

На формування стратегії фірми впливають такі фактори:

• наявність фінансових ресурсів,

• розмір прийнятного ризику,

• потенційні навички та наявні можливості фірми,

• відносини в межах робочих зв’язків підприємства,

• протидія конкурентів.

Після завершення формування стратегії відповідні служби визначають політику підприємства, яка перетворює розроблену стратегію на відкриту декларацію головних напрямків його діяльності. Далі йде розробка правил та процедур дій, необхідних для реалізації розробленої стратегії.

6.5. Тактичні й оперативні плани

1. Розбіжності тактичного і стратегічного планування

2. Оперативне планування на підприємстві

1. Розбіжності тактичного і стратегічного планування. Тактичне планування істотно відрізняється від стратегічного.

Існує три аспекти цієї відмінності.

1. Часовий – чим віддаленіші наслідки має план, тим він більш стратегічний. Наслідки стратегічних рішень будуть позначатись протягом тривалого періоду, їх важко виправити. Тактичні плани конкретизують і доповнюють стратегію за охопленням сфер впливу, стратегічний – сутньо-змістовний.

2. За охоплення сфер впливу: стратегічний план справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, тактичний – вузькоспрямований.

3. Стратегічний план визначає місію та цілі діяльності, тактичний визначає всю сукупність практичних засобів для досягнення намічених цілей.

Отже завжди існує певна відносність (умовність) в розподілі часових горизонтів планування і, відповідно, планів: довгострокових, середньо- та короткострокових.

Чинна практика визначила період в один рік як найбільш прийнятний для короткострокових планів.

Середньострокові – на декілька років, для конкретизації та деталізації довгострокових планів. Це кількісно виражена стратегія підприємства на певний період.

Середньострокові й короткострокові плани взаємопов’язані, мають, як правило, однаковий склад розділів.